Справа № 347/2851/24
Провадження № 1-кп/347/187/25
"14" квітня 2025 р. м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря с/з ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024091190000341 від 13.10.2024 року щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , громадянин України, українець, із середньою освітою, одружений, на утриманні нікого немає, депутатом не обирався, раніше не судимий, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді командира 1 відділення розбирально-складських робіт 2 ремонтного взводу аеромобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлюваного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант»,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України
Формулювання обвинувачення визнаного судом доведеним.
Судом, визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин.
Так, 19.04.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 призваний на військову службу по мобілізації та направлений для її проходження у військову частину НОМЕР_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.04.2022 №5 молодшого сержанта ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 1 відділення розбирально-складальних робіт 2 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону вказаної військової частини.
Проходячи військову службу, молодший сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 у справі №347/645/24, ОСОБА_4 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Однак, молодший сержант ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом та маючи реальну можливість виконати вказану постанову, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, 12.10.2024 близько 15 год 30 хв., рухаючись по вул. Шевченка в місті Косів Косівського району Івано-Франківської області, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Smart», реєстраційний номер НОМЕР_3 , у ході чого був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Косівського районного відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області за порушення правил Дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності зач. 1 ст. 126 КУпАП.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Обвинувачений ствердив, що дійсно він був позбавлений права керування транспортним засобом, однак всупереч цьому, сів за кермо автомобіля, та хотів проїхати в аптеку. Відстань до аптеки є незначною, однак обвинувачений вирішив сісти і поїхати на авто.
Додатково ствердив, що шкодує про вчинене. Зробив для себе правильні висновки, висловив жаль з приводу вчиненого, запевнив суд, що подібного не вчинятиме. Просив суд його суворо не карати.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення.
Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Отже, своїми умисними діями, які виразились у невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 382 КК України.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Щодо призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Водночас, згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, на обліку у лікарів психіатра та нарколога обвинувачений не перебуває, раніше не судимий, має постійне місце реєстрації та проживання. Згідно довідки про склад сім'ї, ОСОБА_4 проживає разом із батьками. Відповідно до інформації, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 19.04.2022 року був призваний на військову службу по мобілізації у військову частину НОМЕР_2 . Згідно зі службовою характеристикою командира ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлюваного батальйону військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_4 під час проходження служби на займаній посаді зарекомендував себе з негативної сторони. Накази командирів виконував невчасно і з запереченням. Додержуватися статутів Збройних Сил не мав бажання. В колективі конфліктів не мав, так як тримався осторонь всіх військовослужбовців. Згідно довідки характеристики за місцем проживання в с. Вербовець, на ОСОБА_4 скарг до Вербовецького старостинського округу не надходило. Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.02.2024 року, молодшого сержанта ОСОБА_4 , командира 1 відділення розбирально-складальних робіт 2 ремонтного взводу автомобільної техніки ремонтної роти автомобільної техніки ремонтно-відновлювального батальйону з 29.02.2024 року знято з усіх видів забезпечення у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Обставинами, що пом'якшують покарання, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, як на стадії досудового так і на стадії судового розгляду.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
Прокурор в судовому засіданні просив призначити покарання в межах санкції статті.
Обвинувачений просив його суворо не карати.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, в тому числі встановлені судом обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який ніде не працює, суд приходить до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті у виді позбавлення волі на строк один рік.
Згідно з приписами ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.
Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, щиро розкаявся, вину свою повністю визнав, зробив для себе правильні висновки. Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.
Разом із цим суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.
Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов'язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
Щодо інших питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не заподіяно.
Потерпілих від вчинення кримінального правопорушення немає.
Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування та судового розгляду не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз відсутні.
Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 100, 124, 368, 349, 371, 373, 374, ч.5 ст. 615 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.
Відповідно до вимог п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речові докази:
- оптичний носій інформації (DVD-диск) із відеозаписами факту ознайомлення ОСОБА_4 з постановою суду щодо заборони керування транспортним засобом, а також відеозаписом щодо зупинення транспортного засобу від керуванням ОСОБА_4 , який поміщено в паперовий конверт та опечатано, і який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13.06.2024 року №347/645/24 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
В іншій частині вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1