Справа № 509/1273/24
04 квітня 2025 року сел. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Іванової Парасковії Василівни в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 509/1273/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю
За результатами розгляду цивільної справи № 509/1273/24 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю, Овідіопольським районним судом Одеської області 10.03.2025 року було ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1/2 частки об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме:
- квартири АДРЕСА_1 ;
- нежитлового приміщення під № 32К, в житловому будинку АДРЕСА_2 .
В частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на 1/2 частину автомобіля легковий Хетчбек-В, 2011 року випуску, марки Hyundai 130, реєстраційний номер НОМЕР_1 , - відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та визнання майна особистою приватною власністю задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 1/2 частки об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, а саме:
- квартири АДРЕСА_1 ;
- нежитлового приміщення під № 32К, в житловому будинку АДРЕСА_2 .
Визнано право особистої приватної власності за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на автомобіль легковий Хетчбек-В, 2011 року випуску, марки Hyundai 130, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 . В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовлено.
Повний текст судового рішення було складено 20.03.2025 року, та надіслано сторонам та їх представникам в електронному вигляді.
21.03.2025 року до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Іванової П.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, а саме про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 44000 грн. до заяви долучені докази понесення стороною вказаних витрат при розгляді даної справи.
04.04.2025 року через систему «Електронний Суд» в інтересах ОСОБА_2 адвокат Ляшенко Е.А. подала заперечення на вказану заяву, в яких зазначила, що сума заявлена у розмірі 44000 грн. є такою ще не підлягає до стягнення. До заяви стороною було додано квитанцію до прибуткового ордеру від 04.04.2025 року у 1 примірнику, проте сторона не довела, що дані кошти проведені через банк, так як вказано у нормам передбачених законодавством, тобто відсутня відмітка банку. Крім того адвокат зазначає, що при вирішенні питань про відшкодування судових витрат, судді переглядають калькуляцію часу, який був витрачений адвокатом, оцінюють співмірність та розумність ціни його послуг, зіставляють кваліфікацію адвоката та складність справи, тощо. Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Адвокат зазначає, що дослідивши акт приймання-передачі наданих послуг від 10.03.2024 року, у неї не виникає сумнівів у реальності наданих адвокатом послуг, часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт, проте в даному випадку необхідно врахувати чи є розмір таких витрат пропорційним до предмета спору, а також значення справи для сторін, та звернуто увагу на те, що зустрічний позов не був у повному обсязі задоволений, та і первісний позов суд задовольнив частково.
В судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені про час, дату та місце розгляду заяви належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, представником позивача за зустрічним позовом надано:
Договір про надання правової допомоги № 09/2024 від 04.04.2024 року укладений між адвокатом Івановою П.В. та ОСОБА_1 , квитанція до прибуткового касового ордера № 09/24 від 04.04.2025 року якою зафіксовано що адвокатом Івановою П.В. прийнято від ОСОБА_1 на підставі Договору про надання правової допомоги суму коштів у розмірі 45000 грн., детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних в рамках Договору № 09/2024 року про надання правничої допомоги від 04.04.2024 року на загальну суму 44000 грн. акт приймання наданих послуг (наданої правової допомоги) від 10.03.2025 року на суму 44000 грн.
За положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Згідно практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, визначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. А у рішенні Європейського суду у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині обґрунтованості понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою, у заявленому розмірі, суд також звертає увагу на положення ст. 137 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цій частині суд звертає увагу, що зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам за відповідним клопотанням іншої сторони.
В іншому випадку, таке необґрунтоване зменшення є втручанням у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, що суперечить принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. по справі № 910/13071/19.
Крім того, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладену в Постанові від 12.02.2020 року у справі №648/1102/19, відповідно до якої: «Судова колегія зазначає, що аналізуючи положення ЦПК України, суд прийшов до висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи за власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з проведенням експертизи.
Суд зазначає, що від представника відповідача за зустрічним позовом подано заперечення щодо того, що сума витрат заявлена представником є неспівмірною, значно перевищує встановлені діючим законодавством та нормативно-правовими актами граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу крім того зустрічний позов не був у повному обсязі задоволений, та і первісний позов суд задовольнив частково.
Стосовно відсутності підтвердження того, що кошти в розмірі 44000 грн. проведені через банк, суд звертає увагу, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов'язком адвоката, Верховний Суд дойшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №280/5176/20.
Суд зазначає що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права особистої приватної власності за нею на автомобіль легковий Хетчбек-В, 2011 року випуску, марки Hyundai 130, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , були задоволені, щодо нежитлового приміщення під № 32К, в житловому будинку АДРЕСА_2 - були ідентичні вимогам позивача за первісним позовом, та були задоволені судом, вимоги щодо поділу квартири АДРЕСА_1 також заявлялися обома сторонами, та були задоволені частково.
Отже, вивчивши наявні у матеріалах справи докази понесення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, аналізуючи розмір заявлених витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, суд доходить висновку про доцільність стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 257, 270 ЦПК України, суд
Заяву - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14.04.2025 року.
Головуючий: Є. М. Панасенко