Справа № 509/5990/24
31 березня 2025 року сел.Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 509/5990/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок,
ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , обґрунтовуючи вимоги тим, що є власником жилого будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , дозвіл на побудову якого вона отримала в 1995 році на дівоче прізвище ОСОБА_3 до реєстрації шлюбу з першим чоловіком, який відбувся 25.12.1995р. Будівництво жилого будинку було розпочато в 2013 році, оскільки земельна ділянка не була приватизована, здати будинок до експлуатації позивачка не змогла. Шлюб з ОСОБА_4 був розірваний рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.04.2015р. по справі № 509/966/15-ц, жилий будинок подружжя не ділило, оскільки він не був зданий до експлуатації. 26.02.2021р. позивачка уклала новий шлюб з відповідачем ОСОБА_2 і в тому ж році оформила технічний паспорту на жилий будинок та подала документи про здачу його в експлуатацію. Право власності на жилий будинок вона зареєструвала 24.01.2022р., а 26.05.2022р. рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26.05.2022р. по справі № 509/7474/21, що набуло чинності 27.06.2022р., шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. На теперішній час бажає продати вищезазначений будинок, але оскільки реєстрація права власності на нього відбулася в період шлюбу з відповідачем, необхідно отримувати письмовий дозвіл відповідача. Заперечує, що жилий будинок є об'єктом права спільної сумісної власності, оскільки побудувала вона його до укладення шлюбу з відповідачем за власні кошти, відповідач власні кошти в будівництво цього будинку не вкладав. Тому вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 17.10.2024 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.03.2025 року закрито підготовче провадження по праві, призначено судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.
В судове засідання позивач не з'явилася, її представник ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила справу розглянути за відсутності позивача та її представника.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином, що згідно ч.1 ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Рішенням Великодолинської селищної ради від 27.10.1995р. №375 гр. ОСОБА_6 було надано земельну ділянку площею 0,08 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку та господарчих споруд. В 1996 році нею був оформлений будівельний паспорт. Технічний паспорт на жилий будинок на прізвище ОСОБА_7 було виготовлено 28.11.2021р. ФОП ОСОБА_8 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №295970204 від 24.012022р. ОСОБА_1 є власником житлового будинку загальною площею 144,2 кв.м, житловою площею 57 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - витяг з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ, серія та номер ІУ161211207433.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №126159213 від 04.062018р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 5123755300:02:005:1038 за адресою: АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності - рішення органу місцевого самоврядування № 556-УІІ виданий 06.03.2018р., видавник - Великодолинська селищна рада Овідіопольського району.
Судом встановлено, що між позивачкою та гр. ОСОБА_4 25.12.1995 року було зареєстровано шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації Сабатинівської сільської ради Ульяновського району Кіровоградської області, актовий запис № 9. Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 15.04.2015р. по справі № 509/966/15-ц, що набрало чинності 05.05.2015р., шлюб було розірвано.
26.02.2021р. між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого Малиновським районним у м.Одеса Відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис № 272. Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 26.05.2022р. по справі № 509/7474/21, що набуло чинності 27.06.2022р., шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.
Ст. 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частинами 3 та 4 ст.368 цього Кодексу визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
За правилом статті 60СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 і є незмінною судовою практикою.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2022 року по справі № 293/535/20-ц визначальним для з'ясування юридичного статусу майна (особисте чи спільне) є не факт реєстрації прав на таке майно, що мав місце під час шлюбу, а факт набуття (створення) майна, в цьому випадку - зведення будинку під час шлюбу, що не встановлено судом. Статус об'єкта права спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Лише факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу об'єкта спільної сумісної власності подружжя.
Як слідує з матеріалів справи, право власності на спірний жилий будинок та земельну ділянку, на якій він знаходиться, набуте позивачкою внаслідок приватизації земельної ділянки в 2018 році та побудови житлового будинку за кошти, які не належали відповідачу, і в період до укладення шлюбу з ним, а саме до 26.02.2021 року.
Тому реєстрація права власності на жилий будинок під час шлюбу з відповідачем в 2022 році, що побудований до укладення шлюбу з ним, не означає належності спірного майна до сумісної власності подружжя.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що визнання за позивачкою права власності на зазначене у позовній заяві майно може порушити права, свободи чи інтереси інших осіб.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що обставини, на які посилається позивачка, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є такими, що грунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір в сумі 11980,00 грн.
Керуючись ст.ст. 206, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , загальною площею 144,2 кв.м.,- особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 11980 (одинадцять тисяч дев"ятсот вісімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10.04.2025 року.
Головуючий: Є.М.Панасенко