Номер провадження: 22-ц/813/1232/25
Справа № 521/10992/23
Головуючий у першій інстанції Сегеда О.М.
Доповідач Комлева О. С.
11.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,
з участю секретаря Чеботар А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги адвоката Ростомова Гранта Артуровича, представника ОСОБА_1 та адвоката Гареєва Євгена Шамільовича, представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року, постановленого під головуванням судді Сегеди О.М., повний текст рішення складений 11 березня 2024 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості по аліментам у розмірі 442949,10 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за аліментами у розмірі 587114,50 грн.
В обґрунтування свої позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року (з урахуванням виправлень ухвалою від 15 лютого 2016 року) ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі позову, а саме з 13 лютого 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.
На виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2015 року (з урахуванням виправлень ухвалою від 15 лютого 2016 року) 16 листопада 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №521/2202/15-ц.
12 березня 2018 року постановою головного державного виконавця Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було відкрито виконавче провадження №55966522 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліментів на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 померла.
Розпорядженням Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №26/01-06 від 20 січня 2022 року ОСОБА_1 була призначена опікуном малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначено їх проживання разом із опікуном.
Постановою Біляївського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 02 листопада 2022 року було відновлено виконавче провадження №55966522.
Постановою Біляївського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 02 листопада 2022 року було замінено сторону виконавчого провадження з ОСОБА_6 на ОСОБА_1 .
Позивачка зазначила, що оскільки, відповідач з 2015 року не у повному обсязі сплачував аліменти на утримання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона, як опікун малолітніх дітей, неодноразово зверталася до державного виконавця з проханням витребувати податкові декларації ОСОБА_2 , який є фізичною особою-підприємцем та провести нарахування аліментів та розрахунок заборгованості по аліментам в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу останнього, але її вимоги державним виконавцем були проігноровані.
Позивачка вважає, що державним виконавцем в порушення вимог діючого законодавства не були витребувані податкові декларації за період роботи відповідача в якості ФОП та не було проведено розрахунок заборгованості по аліментам за цей період.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2015 року по липень 2017 року в розмірі 345502 грн. 08 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з лютого 2015 року по грудень 2017 року та за період з лютого 2020 року по червень 2023 року в розмірі 131232 грн. 81 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Гареєв Є.Ш., представник ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт звертає увагу, що вся заборгованість по аліментам, яка була визначена державним виконавцем була погашена відповідачем на момент винесення рішення суду.
Апелянт зазначив, що діючим законодавством передбачено стягнення заборгованості сплати аліментів не шляхом ухвалення судового рішення, а відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», а тому вважає, що оскільки аліменти на користь позивача вже стягнуті за рішенням суду вони повторному стягненню не підлягають, отже заборгованість по аліментам підлягає стягненню в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а не шляхом повторного судового стягнення.
Не погодившись з рішенням суду, адвокат Ростомов Г.А., представник ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 412 023,33 грн. у якості заборгованості за аліментами, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 412 023,33 грн. у якості пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за аліментами, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості по аліментам за період 2018-2019 роки, взявши до уваги висновки суду у справі №521/260/20.
Також апелянт вважає, що розмір нарахованої судом пені є невірним.
У відзиві на апеляційну скаргу, адвокат Ростомов Г.А., представник ОСОБА_1 зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості по аліментам є необґрунтованими.
В судове засідання, призначене на 25 березня 2025 року учасники справи не з'явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 152, 152 зв.б. т. 2).
Від адвоката Ростомова Г.А., представника ОСОБА_1 , а також від адвоката Гареєва Є.Ш., представника ОСОБА_2 до суду надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутністю (а.с. 163-164, 165-166 т. 2).
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з'явилися в судове засідання.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, явка яких не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є мати - ОСОБА_10 , а батьком - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с. 24-26 т. 1).
05 листопада 2015 року рішенням Малиновського районного суду м. Одеси по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 з урахуванням ухвали від 15.02.2016 року про виправлення описки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавлений батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту подачі позову - 13.02.2015 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 10-14, 15-16 т. 1).
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31.10.2017 року за заявою ОСОБА_6 виправлено помилку у виконавчому листі, а саме дату народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 17 т. 1).
20 грудня 2017 року, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2015 року, видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 (а.с. 27 т. 1).За заявою ОСОБА_6 державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області 12.03.2018 року виконавче провадження відкрито.
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 18 т. 1).
03.12.2021 року державним виконавцем Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області відкликано від ТОВ «Сомік» постанову про звернення стягнення на заробітну платню, у зв'язку зі смертю ОСОБА_6 .
На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації ОМР за № 26/01-06 від 20.01.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 призначено опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 22-23 т. 1).
13 липня 2022 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси замінено стягувача ОСОБА_6 на правонаступника - ОСОБА_1 , у виконавчому провадженні за виконавчим листом, виданим Малиновським районним судом м Одеси у справі № 521/2202/15-ц (а.с. 37-40 т. 1).
24 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Біляївського ВДВС з заявою про прийняття ухвали про заміну сторони до виконання (а.с. 41 т. 1).
Постановою державного виконавця Біляївського ВДВС від 02.11.2022 року відновлено виконавче провадження з виконання рішення суду за виконавчим листом про стягнення аліментів (а.с. 44 т. 1).
07 листопада 2022 року постановою державного виконавця Біляївського ВДВС на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси стягувача ОСОБА_6 замінено на правонаступника - ОСОБА_1 (а.с. 45 т. 1).
Постановою ВС від 03.11.2021 року, по справі № 521/260/20 за скаргою ОСОБА_6 на дії державного виконавця, встановлено, що заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (а.с. 29-35 т. 1).
У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (а.с. 34 зв.б. т. 1).
Системний аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що розмір заборгованості зі сплати аліментів обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (а.с. 34 зв.б. т.1).
Здійснення розрахунку заборгованості за аліментами платника аліментів, який є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, державний виконавець має проводити відповідно до вимог частини другої статті 195 СК України, тобто виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, а не виходячи з повного доходу як боржника як ФОП (а.с. 34 зв.б. т.1).
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за аліменти з 2015 року по травень 2017 року, суд першої інстанції виходив із суми отриманого відповідачем доходу, а саме виходячи з суми доходу відповідача, яка зазначена у деклараціях ФОП за 2015-2017 рік.
Однак, колегія суддів з таким висновком суду не погоджується, за наступних підстав.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частиною 2 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
З матеріалів виконавчого провадження, поданого державним виконавцем на виконання ухвали апеляційного суду, в електронному вигляді вбачається, що при відкритті виконавчого провадження 12 березня 2018 року за заявою ОСОБА_6 , за рішенням Малиновського районного суду м. Одеси про стягнення аліментів з 13 лютого 2015 року у ОСОБА_2 вже виникла заборгованість за 2015-2017 рік, а тому, колегія суддів вважає, що до заборгованості, яка виникла з моменту пред'явлення виконавчого листа застосовується ст. 195 СК України в редакції на травень 2017 року.
Підстав для розрахунку заборгованості виходячи з доходу ОСОБА_2 , як ФОП, колегія суддів не вбачає, з підстав того, що заборгованість виникла з моменту пред'явлення виконавчого листа за попередні роки, та ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується деклараціями платника єдиного податку (а.с. 66-89 т.1).
Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 464/6206/18 (провадження № 61-18142св19), від 05 серпня 2021 року у справі № 757/35562/18-ц (провадження № 61-19631св20).
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого державним виконавцем від 01.11.2023 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та з урахуванням того, що ОСОБА_2 з червня 2020 року працює у ТОВ «Сомік» 1/4 частина складає: у 2015 році - 7191,57 грн.; у 2016 році 10327,92 грн., у 2017 році - 21792 грн., у 2018 році - 19521 грн., у 2019 році 26085 грн., у 2020 році - 30227,25 грн., у 2021 році - 38457,75 грн., у 2022 році 42207,23 грн., за три місяця 2023 - 10551,75 грн., а всього з 13.02.2015 року по 31.03.2023 року - 206 361,65 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України (в редакції від 22.09.2005 року), мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно з розрахунками, наданими позивачем 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку за:
2015 рік складають 11581,80 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 4446,60 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 3567,60 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 3567,60 грн.;
2016 рік складають 14985,60 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 5467,80 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 4758,60 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 4758,60 грн.;
2017 рік (з 01.01.2017 року по 17.05.2017 року) 6080,40 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 2026,80 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 2026,80 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 2026,80 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України (в редакції від 17.05.2017 року), розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з розрахунками, наданими позивачем 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку за:
2017 рік (з 17.05.2017 року по 31.12.2017 року) 12869,1 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 рн. - 4289,70 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 4289,70 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 4289,70 грн.;
2018 рік 27664,50 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 9221,50 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 9221,50 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 9221,50 грн.;
2019 рік 37455 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 12485 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н.- 12485 грн, ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 12485 грн.;
2020 рік 40939,50 грн, а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 13646,50 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 13646,50 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 13646,50 грн.;
2021 рік 44307 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 14769,50 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 14769,50 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 14769,50 грн.;
2022 рік 48391,50 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. -16130,50 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 16130,50 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 16130,50 грн.;
січень - березень 2023 року 12748,50 грн., а саме: на ОСОБА_5 , 2008 р.н. - 4249,50 грн., ОСОБА_3 , 2010 р.н. - 4249,50 грн., ОСОБА_4 , 2010 р.н. - 4249,50 грн.
Суд звертає увагу, що Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 559/209/15-ц від 23 січня 2020 року.
З урахуванням того, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% до травня 2017 року та в подальшому 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, колегія суддів приходить висновку про те, що з 13.02.2015 року по 31.03.2023 року (межи позовних вимог), ОСОБА_2 повинен був сплатити аліменти у розмірі не менше ніж 257 022,30 грн.
Відповідно до розрахунку, здійсненого державним виконавцем від 01.11.2023 року, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості та з урахуванням того, що ОСОБА_2 з червня 2020 року працює у ТОВ «Сомік» 1/4 частина, за період з 13.02.2015 року по 31.03.2023 року, складає - 206 361,65 грн.
Відповідно до наданого розрахунку представником ОСОБА_2 , у додаткових поясненнях, ОСОБА_2 сплатив аліменти у 2018 році, з урахуванням заборгованості у розмірі - 79234 грн., у 2019 році 33788 грн., у липні 2023 році 87000 та 8200 грн., а всього на загальну суму 208 222 грн.
Колегія суддів з урахуванням сплачених аліментів, та встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину, приходить висновку, що ОСОБА_2 повинен за період з 13.02.2015 року по 31.03.2023 року сплатити заборгованість за аліментами на користь ОСОБА_1 , на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а саме різницю між сплаченою сумою у розмірі 208 222 грн. та мінімальним гарантованим розміром аліментів 257 022,30 грн., що складає 48 800, 30 грн.
Що стосується пені.
Частиною 1 ст. 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням, суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами.
Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, судового рішення.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може,за передбачених статтею 197 СК України умов, повністю або частково звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, щовиконавче провадження відкрито на підставі заяви ОСОБА_6 12.03.2018 року на виконання рішення суду про стягнення аліментів з 13.02.2015 року, а тому колегія суддів приходить висновку, що за період з 2015 року по березень 2018 року, з урахуванням того, що ОСОБА_2 після відкриття виконавчого провадження сплачував аліменти, в тому розмірі, в якому зазначено виконавцем, підстав для стягнення пені за період з 2015 року по 2018 року не вбачається.
З урахуванням того, що в подальшому державним виконавцем здійснювались розрахунку по сплаті аліментів, які згідно наданих квитанції сплачувались ОСОБА_2 у зазначеному розмірі з 2018 року, підстав для нарахування пені колегія суддів не вбачає.
Також колегія суддів зазначає, що з урахуванням неправильного розрахунку зробленого державним виконавцем, що встановлено у справі № 521/260/20, дії ОСОБА_2 по сплаті аліментів не можуть вважатися такими, що виникли з вини боржника.
Колегія суддів звертає увагу, що з листопада 2021 року, з моменту смерті ОСОБА_6 , яка була стягувачем за виконавчим листом, державним виконавцем виконавче провадження було завершено та відкликано постанову від ТОВ «Сомік» про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2 .
В подальшому за заявою ОСОБА_1 , 12.09.2022 року провадження за виконавчим листом було відновлено, однак виконавцем за зазначений період часу було розраховано заборгованість.
Колегія суддів вважає, що дана заборгованість виникла не з вини ОСОБА_2 , який в свою чергу по січень 2024 року включно сплатив 262 322 грн., що включає в себе, як сплату аліментів, так і сплату, виниклої заборгованості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, пп. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду скасуванню, з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 11 квітня 2025 року.
Керуючись ст.ст. 368, 374, , 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Гареєва Євгена Шамільовича, представника ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу адвоката Ростомова Гранта Артуровича, представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 лютого 2024 року - скасувати.
Ухвалити постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 заборгованість за аліментами у розмірі 48 800 гривень 30 копійок.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 11 квітня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.М. Вадовська
______________________________________ Є.С. Сєвєрова