Номер провадження: 22-ц/813/2362/25
Справа № 495/2878/24
Головуючий у першій інстанції Мишко В.В.
Доповідач Комлева О. С.
11.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів Сегеди С.М., Сєвєрової Є.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2024 року, постановленого під головуванням судді Мишко В.В., у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У квітні 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Укр Кредит Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 21.01.2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1143-9403 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання умов, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 10 500,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; знижена % ставка - 1,50% в день; знижена % ставка - 2,50 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день.
Позивач, через АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019 року, видав відповідачці кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачкою в особистому кабінеті, чим виконав свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі.
Проте, відповідачка всупереч умовам кредитного договору не повернула в повному обсязі кредит, а також не виконала всі інші грошові зобов'язання перед кредитодавцем, у зв'язку з чим, станом на 06.03.2024 року в неї виникла заборгованість у загальному розмірі 99 855,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 10 500,00 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 89 355,00 грн., про що свідчить відповідний розрахунок.
Позивачем було прийнято рішення про можливість застосування відносно відповідачки Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 49 560,00 грн., за умови погашення відповідачкою решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 50 295,00 грн.
Таким чином, позивач просив стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, що становить: прострочену заборгованість за кредитом - 10 500,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 39 795,00 грн., що разом становить - 50 295,00 грн.
Невиконання відповідачкою зобов'язань по укладеному договору зумовило звернення ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до суду із відповідним позовом.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2024 року в задоволені позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, виклало вимогу про скасування рішення з ухваленням нового, яким позовні вимоги у розмірі 50 295 грн. просило задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянт посилався на те, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надіслало відповідачу за допомогою засобів зв'язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач і використала для підтвердження підписання кредитного договору, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідач зобов'язалася прийняти грошові кошти та повернути їх частинами у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту або відсотків матеріали справи не містять.
Також апелянт зазначив, що первинними документами є будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської діяльності, а саме позивачем надані довідки про перерахування грошових коштів на рахунок відповідачки, зазначеного нею у кредитному договорі.
Також апелянтом зазначено, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та що відповідач не виконала свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Однак, від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вона просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін, з підстав того, що доводи апеляційної скарги не містять доводів для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає в повній мірі.
У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту укладення сторонами договору кредиту 1143-9403 від 21.01.2023 року, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Також суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами отримання відповідачкою від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» будь-яких коштів, а вимоги позивача про їх стягнення є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а отже, у позивача відсутні підстави вимагати стягнути з відповідачки заборгованості за спірним кредитним договором 1143-9403 від 21.01.2023 року.
Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується в повній мірі, з огляду на наступне.
За правилом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч.1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 вищезазначеного Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як вбачається з матеріалів справи, 21 січня 2023 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1143-9403 у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А1744, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі 10500 грн. зі зниженою процентною ставкою 2,50 процент від суми кредиту за кожен день користування кредитом та стандартною ставкою 3,00 процента від суми кредиту, зі строком дії 300 днів, тобто до 16.11.2023 року, яка зобов'язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користуванням ним (розділ 4 договору від 21 січня 2023 року №1143-9403).
Таким чином, без реєстрації на сайті Товариства та заповнення форми, отримання смс-повідомлення, а також без здійснення входу на сайт ТОВ за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 не був би укладений.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Виконання позивачем (кредитором) обов'язку, щодо надання грошових коштів у розмірі 10500 грн. відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту №1143-9403 від 21 січня 2023 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи LiqPay (а.с. 27).
У вказаній довідці зазначено: платіж 2196489586, дата 21 січня 2023 року, № платіжної карти: НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредитних коштів за договором №1143-9403 від 21 січня 2023 року, сума 10500 грн.
На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, позивач надав довідку з АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс», перерахував кошти по кредитного договору №1143-9403 від 21 січня 2023 року: ID платежу 2196489586, канал LIQPAY, сума 10500 грн., номер картки НОМЕР_1 (а.с. 35 зворот).
Колегія суддів звертає увагу на те, що в кредитному договорі у розділі «Реквізити сторін» зазначено номер особистого електронного платіжного засобу ОСОБА_1 саме НОМЕР_1 (а.с. 15 зворот) .
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року №113, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, з боку позивача порушень не відбулося, та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації, щодо клієнта від третіх осіб.
Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 10500 грн. відповідачка суду не надала.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором станом на 06.03.2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість у загальному розмірі 99 855,00 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом - 10 500,00 грн.; простроченаої заборгованості за нарахованими процентами - 89 355,00 грн., про що свідчить відповідний розрахунок.
Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до розрахунку станом на день закінчення договору, а саме на 16.11.2023 року заборгованість за тілом кредиту складала 10500 грн., а за відсотками 94500 грн. (а.с. 24 зворот).
Однак, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування відносно відповідачки Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 49 560,00 грн., за умови погашення відповідачкою решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 295,00 грн.
Остаточно, позивач просив стягнути з відповідачки не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, що становить: прострочену заборгованість за кредитом - 10 500,00 грн.; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 39 795,00 грн., що разом становить - 50 295,00 грн.
Оскільки, відповідач не виконує свої зобов'язання за умовами кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач просив стягнути відсотки, в межах дії кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 295 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки, апеляційним судом встановлена невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідачки на користь «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6055 грн. 80 коп. (2422,20 грн. + 3633,60 грн.).
З огляду на положення ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись ст. 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 липня 2024 року - скасувати.
Ухвалити постанову.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором №1143-9403 від 21 січня 2023 року у розмірі 50 295 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 10 500,00 грн. та нарахованих процентів у розмірі 39 795 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6055 гривень 80 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 11 квітня 2025 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ С.М. Сегеда
______________________________________ Є.С. Сєвєрова