Справа № 127/32578/23
Провадження № 22-ц/801/931/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іщук Т. П.
Доповідач:Копаничук С. Г.
10 квітня 2025 рокуСправа № 127/32578/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа без самосійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відеоконференції в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Іщук Т. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя. Зазначила, що вона з 21.02.1990 року по 07.03.2018 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. 15.09.2008 року під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 було подаровано житловий будинок по АДРЕСА_1 ,площею 109,8 кв.м. Земельна ділянка на якій розташований будинок належить відповідачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЗ №269348.Посилаючись на те, що в період шлюбу ними був проведений капітальний ремонт, внаслідок чого вартість будинку істотно збільшилася внаслідок трудових чи грошових внесків , проте документально вона підтвердити витрати не може через знаходження документів у відповідача, просила суд визнати житловий будинок з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та в порядку поділу цього майна визнати за нею право власності на 1/2 частину цього будинку та земельної ділянки, на якій він розташований.
24 лютого 2025 року ОСОБА_1 подала суду заяву про забезпечення позову , у якій просила суд забезпечити її позов шляхом зупинення на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» продажу арештованого майна ,а саме зазначеного житлового будинку з спорудами, реєстраційний номер ОНМ 27532822, загальною площею 109,8 кв. м та земельної ділянки, кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га ,розташованих за вищевказаною адресою, а також заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дій щодо цього нерухомого майна.
Ухвалою Вінницького міського суду від 04 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо житлового будинку з спорудами, загальною площею 109,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, кадастровий номер 0510136600:02:074:0074, загальною площею 0,0280 га, розташованої за цією ж адресою. В решті вимог заяви - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив зазначену ухвалу суду скасувати, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити. Зазначив, що суд безпідставно вжив заходів забезпечення позову, заборонивши державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна, оскільки майно набуте ОСОБА_2 за договором дарування і є особистим майном. Крім того, таке забезпечення позову призведе до невиконання рішення Вінницького міського суду від 30.09.2022 року , що набрало законної сили , у якій він є стягувачем і яким з ОСОБА_2 за договором позики від 06.02.2014 року стягнуто на його користь 115 000 доларів США. Суд не врахував, що вказане нерухоме майно уже виставлялось на торги в листопаді 2023 року, а позивач уже зверталась із заявою про забезпечення позову і просила зупинити продаж цього арештованого майна, проте постановою Вінницького апеляційного суду від 24.01.2024 року ухвалу Вінницького міського суду про забезпечення позову було скасовано, а ,розглядаючи касаційну скаргу ОСОБА_1 ,Верховний Суд у постанові від 11.04.2024 року вказав, що з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Шумська ж заявила позов про визнання будинку спільною сумісною власність та визнання за нею права власності лише на частину будинку і ділянки, а у забезпеченні просила забезпечити позов шляхом зупинення продажу майна, арештованого у виконавчому провадженні та виставленого на реалізацію на електронних торгах.
Також зазначає, що заходи забезпечення позову мають вживатись з метою реального забезпечення невиконання судового рішення у майбутньому в разі задоволення позовних вимог, оскільки між сторонами відсутній реальний спір щодо поділу майна, а пред'явлення позову зумовлене спробою уникнення від виконання судового рішення про стягнення боргу.
Суд безпідставно вважав, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборонення вчинення будь-яких реєстраційних дій матиме негативні наслідки у вигляді необхідності збільшення позовних вимог або зміни підстав чи предмета позову та ускладнити виконання ймовірного рішення в разі задоволення позову ,проте не обгрунтував свого висновку. Суд повинен брати до уваги не лише інтереси позивачки ,а й права та інтереси інших осіб ,які порушуються таким забезпеченням позову. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Ініціювання даного спору не є наслідком власне спору між колишнім подружжям ,а має на меті створити штучний спір з метою унеможливлення виконання рішення суду. Сторони у справі діють недобросовісно, зловживаючи правами стосовно кредитора, дії сторін спрямовані виключно на недопущення звернення стягнення на майно боржника .
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону не відповідає.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, суд з посиланням на практику застосування ст.150 ЦПК України Верховного Суду ( постанова від 05.12.2022 у справі 757/22558/20 ) на виходив з того, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це арештоване мано і про зняття з нього арешту. Позивач же звернулась до суду з позовом про визнання за нею визнання права власності на частку арештованого майна та його поділ, і просила забезпечити її позов шляхом зупинення його продажу ,тому суд не вбачав підстав для такого забезпечення.
Задовольняючи заяву в частині такого забезпечення ,як заборона реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного майна ,то з урахуванням доводів заявниці та характеру спору ,суд виходив із того, що невжиття цих заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, якщо позов буде задоволено, даний вид забезпечення є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами.
Колегія суддів з висновком суду погодитись не може з огляду на наступне.
Заслухавши доповідача, представників сторін у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони продажу арештованого майна на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» ОСОБА_1 ухвала суду не оскаржується. Таким чином, передбачених законом підстав для забезпечення позову шляхом заборони продажу, арештованого в порядку виконання рішення суду нерухомого майна, і заявник з цим погодилася, оскільки ухвалу не оскаржувала.
Згідно із частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна (у тому числі грошових сум, цінних паперів, корпоративних прав тощо) чи підготовчі дії до його реалізації.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Водночас заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно.
У справі, яка переглядається, позивач заявила ,що між нею і відповідачем наявний спір щодо поділу майна подружжя.
Суд , задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині забезпечення позову шляхом заборони проведння реєстраційних дій щодо арештованого майна ,суд виходив з того, що невжиття цих заходів у вигляді заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно арештованого нерухомого майна може мати негативні наслідки та ускладнити виконання ймовірного судового рішення у разі задоволення позову позивача.
Разом з тим , суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення продажу арештованого майна на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам».
Відповідно до відомостей з веб-порталу ДП «Сетам» спірне нерухоме майно (житловий будинок з спорудами та земельна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виставлено на електронні торги (номер лоту: 569043), дата проведення аукціону - 17 березня 2025 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Колегія суддів звертає увагу на те, що вжитий судом забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна не реалізує мету його вжиття, оскільки судом відмовлено у забезпеченні позову в частині заборони продажу спірного будинку на ресурсі системи електронних торгів ДП «Сетам» і з цим погодились сторони, зокрема, позивач, оскільки у цій частині ухвала сторонами не оскаржується.
Однак, обираючи оспорений вид забезпечення позову, суд вказане не врахував те, що продаж майна у системі електронних торгів нерозривно пов'язаний із подальшим виникненням і реалізацією невід'ємного від нього згідно закону права у набувача(власника) на вчинення реєстраційних дій щодо цього майна.
На даний час спірне майно є арештованим у межах виконавчого провадження №70701686, розпочатого до пред'явлення ОСОБА_1 позову про поділ майна подружжя, з виконання рішення Вінницького міського суду від 30.09.2022 у справі №127/18316/20, у якому боржником на суму 115 000 доларів США є ОСОБА_4 . При цьому, після розірвання шлюбу у 2018 році і до жовтня 2023 року ОСОБА_1 не заявляла вимог ні про визнання права власності на зареєстроване за ОСОБА_4 нерухоме майно ,ні про зняття з нього арешту, а тому забезпечення позову в обраний позивачкою спосіб шляхом зупинення продажу арештованого майна та заборони вчинення реєстраційних дій саме у справі про поділ майна подружжя є недопустимим. ( Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі №757/22558/20)
Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали вжиті судом заходи забезпечення позову не спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, метою якого у свою чергу є власний інтерес позивачки, який полягав в тому, щоб предмет спору не перебував у одноосібній власності конкретної особи (боржника), оскільки від цього залежить подальша можливість виконання судового рішення у справі про стягнення боргу з ОСОБА_2 , а отже, вжиття таких заходів ніяким чином не впливає на ефективний захист або поновлення прав та інтересів позивачки, які вона вважала порушеними і за захистом яких вона звернулась до суду.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2025 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у даній справі відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський