Справа № 149/2512/23
Провадження № 22-ц/801/766/2025
Категорія: 41
Головуючий у суді 1-ї інстанції Павлюк О. О.
Доповідач:Копаничук С. Г.
10 квітня 2025 рокуСправа № 149/2512/23м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,
з участю секретаря судового засідання: Кашпрук М. Г.
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт»,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
третя особа без самостійних вимог - Акціонерне товариство "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Павлюк О. О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", про захист прав споживачів, визнання недійсною умову договору, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом та стягнення безпідставно отриманих коштів, -
У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ СПЛІТ" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Зазначало, що 20.12.2019 між АТ "Креді Агріколь Банк" (далі- Банк) та ОСОБА_1 укладений комплексний договір№ 5/2312661, , згідно умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 80542 грн строком на 60 місяців з 20.12.2019 до 19.12.2024 (включно),а ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, що складає 11% річних, щомісячну комісійну винагороду в розмірі 2,3 % від суми кредиту та погашати поточну заборгованість в порядку і строки ,передбачені Графіком платежів.
23.01.2023 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" було укладено договір № 3-2023 про відступлення права вимоги, в тому числі й щодо боржника ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором . В зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 належним чином взятих на себе зобов'язань станом на 02.08.2023 у нього утворилась заборгованість в розмірі 84580 грн., яку позивач просить стягнути на свою користь.
19.12.2023 ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ", за участю третьої особи без самостійних вимог - Акціонерного товариства "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", про захист прав споживача, визнання недійсною умови договору щодо сплати комісії , зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом та стягнення безпідставно отриманих коштів. Зазначав, що 20.12.2019 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладений комплексний договір банківського обслуговування № 5/2312661,за яким Банк надав йому кредит у розмірі 80542 на строк до 29.12.2024 року. Згідно п.1.3.2 кредитного договору він мав сплачувати комісійну винагороду за обслуговування наданого кредиту у розмірі 2,3 % в місяць від суми виданого кредиту.
Посилаючись на те, що безоплатність надання інформації щодо кредиту, що входить за договором до складу комісії за обслуговування кредитної заборгованості , прямо встановлена ч. 1 ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування", а тому вважає вказану умову договору несправедливою і такою, що порушує його права споживача ,а тому ці умови договору є нікчемними. Відтак отримання АТ "Креді Агріколь Банк" сплачених ним грошових коштів за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 110 452,79 грн. є незаконним, а тому він вважає, що має право на зарахування вказаної суми в рахунок погашення заборгованості. Крім того, враховуючи викладене саме він здійснив переплату коштів Банку за кредитом в розмірі 52502,07 грн., а тому вони підлягають поверненню йому. Просив визнати недійсним п. 1.3.2 комплексного договору № 5/2312661, зобов'язати ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" здійснити перерахунок заборгованості за вказаним кредитним договором та стягнути з ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" на його користь переплачені ним та безпідставно отримані відповідачем за вказаним договором кошти в сумі 52502,07 грн.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року позов ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" заборгованість за кредитним договором у розмірі 84580,71 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ", за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" про захист прав споживачів, визнання недійсною умови договору, зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитом та стягнення безпідставно отриманих коштів - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати ,а у справі ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а його зустрічний позов задовольнити. Зазначив, що при постановленні рішення суд не врахував ту обставину, що кредитний договір містить умови про встановлення плати за надання інформації щодо кредиту, що суперечить ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» та свідчить про нікчемність умов договору.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 07 січня 2025 року вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2019 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладений комплексний договір № 5/2312661, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 80542 грн строком на 60 місяців з 20.12.2019 до 19.12.2024 (включно),а ОСОБА_1 зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом, що складає 11% річних, щомісячну комісійну винагороду в розмірі 2,3 % від суми кредиту та погашати поточну заборгованість в порядку і строки ,передбачені Графіком платежів. ( т. 1 а.с. 32-33),що визнано сторонами .
ОСОБА_1 було під підпис ознайомлено із пам'яткою клієнта за комплексним договором № 5/2312661 та таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (в т.ч Графіком платежів по кредиту, ануїтет) ( т. 1 а.с. 34,35-36).
23.01.2023 між АТ "Креді Агріколь Банк" та ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" укладено договір № 3-2023 про відступлення права вимоги (т. 1 а.с. 47-50). Згідно реєстру прав вимоги №1 до вказаного договору від 26.01.2023 ( т. 1 а.с. 56-76) ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5/2312661 від 20.12.2019 на суму 84580,71 грн.
Згідно платіжного доручення № 50 від 27.01.2023, ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" здійснило оплату з відступлення права вимоги за договором із ОСОБА_1 № 3-2023 від 23.01.2023. (т. 1 а.с. 77)
Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ "Креді Агріколь Банк" станом на 02.08.2023 складала 84580,71 грн., з яких: 36031,94 грн. - строкова заборгованість; 16076,73 грн. - прострочена заборгованість; 94,67 грн. - нараховані відсотки; 5747,38 грн. - прострочені відсотки; 1852,47 грн. - комісія; 24777,52 грн. - прострочена комісія. ( т. 1 а.с. 5)
26.01.2023 на адресу ОСОБА_1 АТ "Креді Агріколь Банк"було направлено повідомлення про укладення договору відступлення прав вимоги № 3-2023 від 23.01.2023 з ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" (т. 1 а.с. 45).
08.06.2023 ТОВ "ГЛОБАЛ СПЛІТ" на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-пропозицію щодо врегулювання заборгованості за кредитним договором
( т. 1 а.с. 46).
Задовольняючи первісний позов , суд виходив з того, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, відповідач грошові кошти в кредит отримав, але в порядку та на умовах ,передбачених договором, кредитні кошти в повному обсязі не повернув, а право вимоги було перейшло в установоленому законом порядку до нового кредитора - ТОВ "Глобал Спліт".
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним пункту п. 1.3.2 комплексного договору № 5/2312661 , зобов'язання здійснити перерахунок боргу та стягнення безпідставно отриманих коштів , суд виходив із недоведеності позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 1077 ЦПК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно договору про відступлення права вимоги № 3-2023 від 23 січня 2023 р. АТ «Креді Агріколь Банк» відступило право вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобал спліт».
Відповідно до п. 2.1. цього договору Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Відступлення первісного кредитора здійснюється шляхом купівлі новим кредитором права вимоги, новий кредитор набуває права на всі суми, які він одержить від боржників на виконання вимог, а первісний кредитор не відповідатиме перед новим кредитором, якщо одержана ним суми буде меншою від суми сплаченої новим кредиторам первісному кредитору. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов'язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш ніж одного Реєстру прав вимог, кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.
Згідно п. 2.2. вказаного договору загальний розмір заборгованостей боржників, право вимоги до яких відступається згідно цього договору встановлюється згідно Реєстру прав вимог, який складається сторонами в паперовому та електронному вигляді за формою, що наведена у Додатку №1 до цього Договору.
Згідно Додатку №1 до договору про відступлення права вимоги, Реєстру прав вимоги №1 від 26 січня 2023 року ,за порядковим №121 АТ «Креді Агріколь Банк» відступило право вимоги за комплексним договором № 5/2312661 від 20.12.2019 позивачу.
Згідно умов цього договору, АТ «Креді Агріколь Банк» передав ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» всі наявні у нього документи за комплексним договором № 5/2312661 від 20.12.2019 р. боржника Коваля .
26 січня 2023 року ОСОБА_1 АТ «Креді Агріколь Банк» було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за комплексним договором № 5/2312661 від 2012.2019 до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке в свою чергу стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості згідно комплексного договору № 5/2312661 від 2012.2019.
На виконання умов договору відступлення прав вимоги ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 84580,71 грн., що відповідає розміру поточних зобов'язань за договором на рахунок нового кредитора.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Виходячи з наведеного, кредитором були виконані норми чинного законодавства в повному обсязі, стосовно направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги.
ОСОБА_1 на вказаний лист не відреагував, заборгованість за договором не погасив, відтак, суд дійшов обгрунтованого висновку про стягнення заборгованості.
Доводи апеляційної скарги про неправомірну відмову суду у задоволенні зустрічного позову, то останні є безпідставними .
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктами 1 та 2 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов'язання.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п.п. 22, 23 ст. 1, ст.і 11, ч. ст. 18, ч.3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п.п.22, 23 статті 1, ст. 11 ЗУ«Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями ч.4 ст. 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
У Рішенні від 01 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023 Конституційний Суд України дійшов висновку, що дієвий та ефективний захист прав споживачів є одним зі способів виконання державою її головного конституційного обов'язку - утверджувати й забезпечувати права і свободи людини (абзац перший підпункту 3.8 пункту 3 мотивувальної частини).
Відповідно до ч.5 ст.11, ч.ч.1,2,5,7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
Згідно з абз.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Відповідно до ч.8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Частиною 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов'язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Отже, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов'язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Частинами 2,3 ст 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також докази, які містяться у матеріалах справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 не довів порушення його прав, зокрема визначених Законом України «Про захист прав споживачів», зі сторони банку, який надав на підставі договору кредиту визначену договором суму грошових коштів, а позивач, отримавши кредит, витратив грошові кошти на власні потреби. Факт отримання кредитних коштів у повному обсязі та виконання кредитором взятих на себе обов'язку підтверджується встановленими у справі обставинами.
Умови укладеного між банком та ОСОБА_1 комплексного договору №5/2312661 від 20.12.2019 містять детальний опис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, комісії, тощо. Позичальник ОСОБА_1 була повідомлений про строк повернення кредиту та розмір процентів, комісії висловив свою згоду на укладення договору кредиту саме в такій редакції на умовах ,визначених та відображених у цьому договорі.
ОСОБА_1 не заперечувався факт підписання договору №5/2312661 від 20.12.2019 та вчинення дій, спрямованих на безпосереднє виконання умов договору, тривале виконання зобов'язань за договором кредиту. ОСОБА_1 не довів тих обставин, які б вказували на відсутність його волевиявлення на отримання кредиту у розмірі 80542 грн, не спростував презумпції правомірності правочину.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що банком було неправомірно нараховано комісію за обслуговування кредиту. ,зокрема, він вказує, що банк неправомірно нараховував комісію за надання інформації про стан кредиту і така умова договору є нікчемною, посилаючись при цьому на постанову Великої палати Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19.
Однак вказана правова позиція Великої Палати Верховного Суду не є релевантною до спірних правовідносин, оскільки у ній йшлося про нікчемність комісії, за надання інформації про стан кредиту, а у даній справі згідно п. 1.3.2 договору встановлено комісію за обслуговування кредиту, а не за надання інформації клієнту.
Згідно із ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 405/4719/16-ц йдеться про те, що « встановивши, що на час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник був ознайомлений зі змістом договору, про що свідчить його підпис; у подальшому погашав кредитну заборгованість протягом тривалого часу; не звертався до банку щодо роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань і не заявляв про те, що йому незрозумілі умови кредитного договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, відсутності підстав щодо нечесної підприємницької практики чи введення позичальника в оману »
Враховуючи принцип свободи договору, ОСОБА_1 мав можливість не вступати у кредитні відносини з банком. Підписавши договір кредиту, позичальник засвідчив, що погодився на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, тривалий час виконував умови договору щодо сплати комісії за оспорюваним пунктом договору , здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, умови договору про комісію за обслуговування кредиту не оспорював.
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні суду.
Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували б висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає встановленим судом обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права , не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі ,а тому підлягає залишенню без змін.
Відповідно до п.п. "в" п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий С. Г. Копаничук
судді: Л. О. Голота
В. П. Рибчинський