Справа № 758/11797/24
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/6280/2025
11 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.
розглянувши порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Полчанінової Олени Валеріївни на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року (суддя Блащук А.М.) про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою,
встановив:
у вересні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила встановити порядок користування земельною ділянкою, кадастровий номер 8000000000:85:166:0007, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до варіанту № 1, відображеного у висновку земельно-технічної експертизи № 1884/08-2024, складеного 28 серпня 2024 року.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що вона є власницею частки в праві власності на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77542838 від 30 грудня 2016 року. Також вона є власницею частки в праві власності на житловий будинок, житловою площею 51,1кв.м, з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого на вказаній земельній ділянці, що підтверджується договором дарування від 27 липня 1976 року, за реєстром № 5ДН-3783, свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя № НОМЕР_1 від 27 липня 1976 року та технічним паспортом від 17 вересня 1999 року.
Позивачка посилалася на те, що відповідач є власником іншої частки в розмірі в праві власності на спірні земельну ділянку та житловий будинок на підставі договору дарування від 6 серпня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1891, що підтверджується витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів № 4407194 від 6 серпня 2007 року та технічним паспортом від 25 травня 2007 року.
Позивачка зазначала, що не зважаючи на те, що земельна ділянка належить сторонам на праві спільної часткової власності, у фактичному користуванні сторін площі земельної ділянки перебувають не у відповідності до їх часток в праві власності, зокрема у її користуванні перебуває частина земельної ділянки, площею 0,0327 га, а відповідач користується частиною земельної ділянки, площею 0,0519 га, що призводить до порушення її прав співвласника.
Позивачка посилалася на те, що з метою визначення порядку поділу земельної ділянки, за її зверненням судовим експертом Свістуновим І.С. проведено земельно-технічну експертизу спірної земельної ділянки та визначені варіанти поділу земельної ділянки відповідно до часток співвласників.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання, а ухвалою від 12 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі № 758/15070/24 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення про приватизацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Полчанінова О.В. просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Представник позивачки посилається на те, що положення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України встановлюють, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Представник позивачки зазначає, що взаємопов'язаність двох справ сама по собі не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справ, де предметом спору є право власності на земельну ділянку, і судом першої інстанції не з'ясовано та не обґрунтовано в чому саме полягає об'єктивна необхідність зупинення провадження у даній справі, відтак оскаржувана ухвала призводить лише до затягування розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Богдан О.О. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначена вище експертиза ґрунтуються на статусі земельної ділянки як спільної часткової власності відповідно до рішення Київської міської ради № 258/1314 від 2 квітня 2009 року. Зазначене рішення є підставою позовних вимог про користування земельною ділянко як власністю. В разі скасування даного рішення земельна ділянка не може бути поділеною до вирішення питання її приналежності, саме тому скасування рішення про приватизацію може стати підставою для відмови у позові ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення про приватизацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали суду повинно бути зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закон, яким керувався суд, постановляючи ухвалу.
Разом з цим, ухвала суду першої інстанції вказаним нормам процесуального права не відповідає, так як не містить обґрунтування прийнятого судом рішення.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.
У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи. При цьому межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до порушення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. По своїй суті зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи (постанова від 10 лютого 2020 року Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2462/18).
Правові висновки щодо необхідності зазначення обґрунтування зупинення провадження у справі та необхідності дотримання розумних строків розгляду справи зазначені у постановах Верховного Суду у справі № 308/5006/16-ц від 27.02.2019 року та у справі № 1522/27468/12 від 07.11.2018 року.
Однак, ухвала суду першої інстанції не містить обґрунтування, які саме обставини можуть бути встановлені при розгляді позовної заяви ОСОБА_2 до Київської міської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування рішення про приватизацію земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. які неможливо встановити при розгляді позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
У порушення вимог ст. 251 та 260 ЦПК України суд не проаналізував предмети спорів у справах та підстави позовних вимог, не навів обґрунтування прийнятого рішення.
Крім того, суд не врахував, що відповідно до частини 3 статті 210 ЦПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3, 4-1 частини першої статті 251 та пунктами 1-3 частини першої статті 252 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 12 листопада 2024 року суд розпочав розгляд справи по суті, а відтак процесуальних підстав для зупинення провадження у даній справі не мав.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полчанінової Олени Валеріївни задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкоюнаправити до Подільського районного суду міста Києва для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук