м. Вінниця
10 квітня 2025 р. Справа № 120/17273/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулась з адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 06.12.2024 №905090800967 про відмову в перерахунку пенсії.
Відтак, з метою, зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву про переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії з 28.11.2024, з урахуванням стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби з 10.07.1990 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 14.01.1999, з 15.01.1999 по 20.11.2006, з 21.11.2006 по 25.01.2012, з 26.01.2012 по 17.06.2013, з 18.06.2013 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 15.08.2023, позивач звернулась до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою від 30.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзивів на позовну заяву.
Скориставшись своїм процесуальним правом 15.01.2025 відповідач-1 подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. По суті спору відповідач вказав, що позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.11.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.
Згідно з принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області для опрацювання.
Вказав, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття рішення - є Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області
З огляду на викладене, вважає що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не є належним відповідачем у цій справі.
По суті спору зазначив, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивачу з 05.10.1992 було присвоєно персональне звання «Інспектор податкової служби І рангу», 01.02.1997 - «Радник податкової служби ІІІ рангу», 11.11.2003 - «Радник податкової служби ІІ рангу», 01.01.2014 - «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».
На думку відповідача, у період роботи в органах державної податкової інспекції позивач обіймала посади, за якими присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця. Відтак, такі посади згідно з розпорядженням Кабінетів Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців, тому не зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
З огляду на викладене, позивачу відмовлено у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» за відсутності необхідного стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, зазначив, що довідки про заробітну плату мають бути видані, згідно з додатками 1-6 п.4.1 та 4.2 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (зі змінами), які регулюють порядок видачі довідок про заробітну плату для державних службовців:
1) які працювали з 01.01.2024 в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посади яких було класифіковано;
2) які працювали в державних органах, що провели/не провели класифікацію посад та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнились до 01.01.2024 з таких органів.
Позивачем не надано документів, з яких можна визначити проведення класифікації посад державної служби в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
Враховуючи вищезазначене, вважає, що у позивача відсутні підстави для переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Відповідач - 2 подав відзив у якому заявлені вимоги заперечує. Зокрема, вказав, що період роботи позивача з 10.07.1990 не підлягають зарахуванню до державної служби, оскільки відповідно до положень ст. 343.1 Податкового кодексу України їй присвоювались спеціальні звання, а не ранги державного службовця, а отже такі посади не відноситься до відповідних категорій посад державних службовців. Тому, такий стаж не зараховється до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
Зазначив, що відповідно до статті 3 Закону №889 його дія не поширюється, зокрема, на працівників інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, якщо інше не передбачено законом. Тобто, при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до Порядку № 283.
Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру згідно із Законом № 1058-IV.
Наголосив, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі вказав, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзивів, встановив такі обставини.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ у Вінницькій області та отримує пенсію за віком за Законом №1058.
Позивач 28.11.2024 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про здійснення перерахунку пенсії на підставі переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 (а.с. 15).
Одночасно, до заяви було додано довідку від 21.11.2024 №522/10-01-27 про складові заробітної плати для державного службовця, який до січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку від 21.11.2024 №523/10-01-27 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с. 16-17).
Відповідно до довідок, стаж державної служби позивача становить 35 років.
За принципом екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяву позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області для опрацювання.
За результатами розгляду заяви позивача, наданих нею документів та наявних відомостей, територіальним органом Пенсійного фонду зазначено, що у позивача відсутній стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України №3723 та актами Кабінету Міністрів України, на підставі чого Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийняло рішення від 06.12.2024 № 905090800967 про відмову в перерахунку пенсії (а.с. 19).
Так, відповідно до рішення вказано, що станом на 01.05.2016 позивач не займала посади віднесені до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 10.07.1990 по 15.08.2023 обіймала посади в Державній податковій інспекції, крім того, відповідно ст.343.1 Податкового кодексу України з 05.10.1992 було присвоєно персональні звання «Інспектор податкової служби І рангу», 01.02.1997 - «Радник податкової служби ІІІ рангу», 11.11.2003 - «Радник податкової служби ІІ рангу», 01.01.2014 - «Радник податкової та митної справи ІІ рангу». Відповідно ці посади не належать до посад віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, зазначили, що довідки про заробітну плату мають бути видані, згідно додатків 1-6 п.4.1 та 4.2 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, які регулюють порядок видачі довідок про заробітну плату для державних службовців:
1) які працювали з 01.01.2024 в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби та посади яких було класифіковано;
2) які працювали в державних органах, що провели/не провели класифікацію посад та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнились до 01.01.2024 з таких органів.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано документів, з яких можна визначити проведення класифікації посад державної служби в Головному управлінні ДПС у Вінницькій області.
Позивач не погоджується із рішенням від 06.12.2024 № 905090800967 про відмову в перерахунку пенсії, тому звернулась до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд враховує таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема, порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Аналіз цієї норми вказує на те, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до зазначеної статті є досягнення такими особами пенсійного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
При цьому пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону Укарїни № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок №283).
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01 травня 2016 року стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Водночас після 01 травня 2016 року у зв'язку із набранням чинності Законом № 889-VІІІ змінено порядок пенсійного забезпечення державних службовців.
Відповідно до статті 90 Закону України № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України № 1058-IV.
Суд зазначає, що вказаним законом визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.
Згідно із пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Крім того, статтею 26 Закону України № 1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком та зокрема зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Отже, для набуття права на призначення пенсії у відповідності до положень вказаного Закону передбачено лише дві вимоги: необхідний вік та відповідний йому розмір страхового стажу.
З огляду на це, суд доходить висновку, що положення зазначеного закону, які регулюють порядок призначення пенсії, зокрема також і державним службовцям, врегульовано порядок зарахування періодів роботи на посадах державної служби лише до страхового стажу, оскільки Закон не передбачає такого виду стажу, як стаж державної служби.
За правовими висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23, суд касаційної інстанції вказав: "... що при призначенні пенсії на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII (відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ) після 01 травня 2016 року необхідно враховувати три критерії: вік особи, страховий стаж та стаж державної служби. При цьому до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований у відповідності до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру у відповідності до Закону № 1058-IV.
Водночас, колегія суддів наголосила, що вказаний висновок узгоджується з позицією Конституційного Суду України, що висловлена у рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022. КСУ у цій справі зазначив, що підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ не дає можливості враховувати стаж державної служби, набутий після 1 травня 2016 року, як такий, що відповідає вимогам пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ, та для набуття у зв'язку із цим права на призначення пенсії державного службовця на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.
При цьому суд також зауважує, що наведене правове регулювання зарахування стажу роботи, набутого на посадах державної служби або прирівняних до них посад, враховуючи збережену законодавцем можливість вибору особою на підставі якого закону їй має бути призначена пенсія (тобто збереження права особи на вибір найбільш сприятливого для неї варіанту поведінки), відповідає вимогам частини третьої статті 46 Конституції України (пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом), вимогам стосовно якості та передбачуваності закону, а також має легітимну мету, що спрямована на реформування системи соціального забезпечення в України, яке, серед іншого, включає в себе побудову нової системи соціального захисту, заснованої на принципах соціальної справедливості, доступності та максимального застосування для всіх осіб".
У постанові від 26.06.2018 Верховний Суд у справі № 735/939/17 у подібних правовідносинах вказав, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок №283.
Так, пунктом 1 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ від 3 травня 1994 р. №283 (постанова втратила чинність на підставі Постанови КМУ №229 (229-2016-п) від 25.03.2016) було регламентовано, що ним визначаються посади і органи, час роботи, в яких зараховуються до стажу державної служби.
За змістом пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба): серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
За обставин справи, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала на різних посадах в органах державної податкової служби з 10.07.1990 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 14.01.1999, з 15.01.1999 по 20.11.2006, з 21.11.2006 по 25.01.2012, з 26.01.2012 по 17.06.2013, з 18.06.2013 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 15.08.2023.
У вказаний період позивачу присвоювались персональні та спеціальні звання, зокрема: 05.10.1992 було присвоєно персональні звання «Інспектор податкової служби І рангу», 01.02.1997 - «Радник податкової служби ІІІ рангу», 11.11.2003 - «Радник податкової служби ІІ рангу», 01.01.2014 - «Радник податкової та митної справи ІІ рангу».
Процедуру присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів та осіб, уповноважених їх присвоювати, визначено Порядком присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 № 839 (далі Порядок № 839) (постанова втратила чинність у частині, що стосується присвоєння спеціальних звань посадовим особам митних органів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 17.06.2020).
Згідно з пунктом 9 Порядку № 839 посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Особам, які приймаються на роботу до органів доходів і зборів та яким раніше присвоєно спеціальні звання державної податкової або митної служби, спеціальні звання присвоюються з урахуванням співвідношення, визначеного законом.
За приписами пункту 3 Порядку № 839 до строку перебування у спеціальному званні зараховується період роботи в органах доходів і зборів у спеціальному званні (ранзі державного службовця), а також строк перебування у спеціальному званні (ранзі державного службовця) посадових осіб державної податкової та державної митної служби, крім посадових осіб, яким у період роботи в органах доходів і зборів спеціальне звання було присвоєно достроково.
Постановою Кабінету Міністрів України № 306 від 20.04.2016 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова № 306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Наведені норми підтверджують, що посадові особи контролюючих органів, в цьому випадку податкового органу, віднесені до державних службовців з певними особливостями, а саме з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Відтак спеціальні звання посадових осіб контролюючих органів прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Постановою № 306.
Отже, посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому періоди проходження служби в податковому органі повинні зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
З огляду на викладене, стаж роботи позивача в державних податкових органах, з 10.07.1990 по 15.08.2023, відноситься до стажу державної служби, тобто загальний стаж позивача на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, становить більше, ніж 20 років.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач має право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723, а відтак з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, позивач має право на пенсію за віком на підставі положень статті 37 Закону №3723-XII.
З огляду на викладене, посилання відповідача про те, що періоди роботи в державних митних органах, під час перебування на якій були присвоєні персональні та спеціальні звання, не зараховується до стажу роботи на посадах державної служби є неправомірними, а оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.12.2024 № 905090800967 є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно доводів відповідачів щодо невідповідності довідок додаткам 1-6 п.4.1 та 4.2 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, суд зазначає таке.
Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач з 10.07.1990 по 15.08.2023 обіймала посади в Державній податковій інспекції.
Після чого, 15.08.2023 була звільнена за власним бажанням, у зв'язку із виходом на пенсію за віком.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 02.07.2024 №823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб», яка набрала чинності з 20.07.2024 та підлягає застосуванню з 01.01.2024, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», зокрема, доповнивши його пунктами 4-1 та 4-2.
Так, згідно з пунктом 4-2 Порядку №823 для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку.
При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 року, а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Постановою №823 визначені форми довідок про заробітну плату державних службовців, які видаються для призначення пенсій згідно із пунктами 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Оскільки, позивач була звільнена до 01 січня 2024 року, заробітна плата (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), інші виплати, визначені абзацами 3-5 пункту 4 Порядку №823, розраховуються згідно додатків 4-5 до цього Порядку.
Відповідно до матеріалів справи, позивачу Головним управління ДПС у Вінницькій області видано довідку від 21.11.2024 №522/10-01-27 про складові заробітної плати для державного службовця, який до січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку від 21.11.2024 №523/10-01-27 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (а.с. 16-17).
При тому, довідка Головного управління ДПС у Вінницькій області (додаток №4 до Порядку №823) №522/10-01-27 від 21.11.2024 містить розрахунок заробітної плати, яка включає в себе (посадовий оклад, надбавку за ранг, надбавку за вислугу років) станом на листопад 2024 року, що суперечить нормам пункту 4-2 Порядку №823.
Відповідно до довідки Головного управління ДПС у Вінницькій області (додаток №6 до Порядку №823) №523/10-01-27 від 21.11.2024, сума середніх розмірів надбавок, премій та інших виплат розрахована на жовтень 2024 року (місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії).
Однак, як вже зазначалось судом, розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженням відповідача, що довідки Головного управління ДПС у Вінницькій області від 21.11.2024 №522/10-01-27 та №523/10-01-27 не відповідають визначеній формі довідок, передбаченій Постановою №823, яка набрала чинності 20.07.2024 та застосовується з 01.01.2024, а тому відсутні підстави для врахування вказаних довідок.
З приводу того, що позивач просить зобов'язати повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії на підставі переведення на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, то суд враховує, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, враховуючи, що за приписами Порядку №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача, та такий орган здійснює нарахування та виплату йому пенсії, тому належним відповідачем за позовними вимогами зобов'язального характеру є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відтак, доводи відповідача-1 щодо неналежного відповідача суд відхиляє.
На підставі вищевикладеного, з огляду на наявність у позивача умов для реалізації права на одержання пенсії державних службовців згідно із пунктом 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, тому з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії підлягають задоволенню в заявленому обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини дають підстави для висновку, що позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 06.12.2024 № 905090800967 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву про перерахунок та виплату пенсії на підставі переведення ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням до стажу державної служби періодів роботи в органах державної податкової служби з 10.07.1990 по 31.12.1993, з 01.01.1994 по 25.11.1996, з 26.11.1996 по 14.01.1999, з 15.01.1999 по 20.11.2006, з 21.11.2006 по 25.01.2012, з 26.01.2012 по 17.06.2013, з 18.06.2013 по 03.11.2014, з 04.11.2014 по 16.09.2019, з 17.09.2019 по 04.01.2021, з 05.01.2021 по 15.08.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 20453063, пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, 88008).
Повне судове рішення складено 11.04.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна