м. Вінниця
10 квітня 2025 р. Справа № 120/16910/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про: визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернувся з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо проведення виплати пенсії після з 01.07.2020 до 01.07.2021, з 01.12.2021 до 01.07.2022 та з 01.12.2022 з обмеженням її максимальним розміром.
Тому, з метою зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром пенсії та з урахуванням індексацій, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 23.12.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання відзиву.
Скориставшись своїм процесуальним правом відповідач подав відзив, у якому проти задоволення позову заперечує. По суті позовних вимог зазначив, що максимальний розмір пенсії визначено в статті 43 Закону № 2262, в силу якої такий розмір не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Окремо відповідач в своїх доводах покликається на зразкову справу № 400/6254/24 у якій Верховний Суд дійшов висновку, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року № 168 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову та відзиву, встановив такі обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (далі - Закон 2262-XII).
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №120/1124/24 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснило перерахунок пенсії. Після виконання вказаного рішення суду позивачу виплачується пенсія в наступних розмірах.
Зокрема, згідно із розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.07.2020 підсумок пенсії становить - 22669,55 грн до виплати 22639,90 грн; згідно із розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.12.2020 підсумок пенсії становить - 22692,35 грн до виплати - 22639,90 грн; згідно із розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.12.2021 підсумок пенсії становить - 24758,35 грн до виплати - 24726,35 грн; згідно із розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.03.2022 підсумок пенсії становить - 27829,21 грн до виплати - 25829,21 грн, згідно із розрахунком пенсії за вислугу років станом на 01.12.2022 підсумок пенсії становить - 27892,81 грн до виплати - 27866,41 грн (а.с. 13-16).
Позивач звернувся до Пенсійного органу із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відповідач на звернення позивача повідомив, що рішенням, яким зобов'язано провести перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, пенсія встановлюється без обмеження її максимального розміру станом на дату, з якої судом зобов'язано здійснити такий перерахунок.
Вказаним рішенням суду надавалась оцінка спірним правовідносинам щодо виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром саме з 01.12.2019, 01.07.2021, 01.07.2022, тобто предметом розгляду у цій справі були правовідносини, які існували на момент розгляду справи по суті. Рішенням суду не визначено порядок проведення перерахунку пенсії та розмір виплачуваної пенсії не встановлювався (а.с. 13).
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі Закон № 3668-VI), внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, на підставі Закону України від 24.12.2015 № 911-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яку викладено в наступній редакції "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
Рішенням Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі № 7-рп/2016 є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Це, у свою чергу, виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму, яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, така норма вважається "відсутньою" у тексті Закону.
Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі Закон № 1774-VIІІ) передбачено, що відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд зазначає, що частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, втратила чинність з дня проголошення Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом № 1774-VIІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що в Законі № 2262-ХІІ була відсутньою норма ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Тобто починаючи з 2017 року стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Отже, внесені Законом № 1774-VIІІ до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Наведений висновок узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17 та від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 справа № 3-102/2021 (231/21, 415/21), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII.
Відтак, підстави для обмеження пенсії позивачу не узгоджуються із нормативним регулюванням спірних правовідносин.
Свої дії відповідач вважає правомірними з підстав того, що розмір виплачуваної пенсії з урахуванням нарахованої індексації не може перевищувати встановленої статтею 43 Закону № 2262 межі, що зазначено у відзиві.
Суд критично оцінює такі доводи, оскільки положення ст. 43 Закону № 2262, які обмежували пенсію максимальним розміром визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду на власний розсуд визначати підстави, умови та максимальний розмір для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії ГУПФ України у Вінницькій області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.
З приводу покликання відповідача на висновки Верховного Суду у зразковій справі №400/6254/24, то суд зазначає, що вони не є застосовними у цій справі, оскільки справа не має ознак типової. Більше того, позивачу не перераховувся розмір пенсії з урахуванням оновлених довідок, а справа за позовом ОСОБА_1 з приводу складових його грошового забезпечення та додаткових видів із визначенням їх розміру та відсотків перебуває на розгляді у Сьомому апеляційному адміністративному суді, що установлено судом із Спеціалізованої системи "Діловодство Вінницького окружного адміністративного суду".
Враховуючи викладене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та виплату пенсію без обмеження її максимального розміру з 01.07.2020 до 01.07.2021, з 01.12.2021 до 01.07.2022 та з 01.12.2022.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області утриматись від застосування обмежень у виплаті пенсії, то така вимога не підлягає задоволенню з огляду на те, що суд не наділений повноваженням вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного позову.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесені витрат, пов'язаних з розглядом справи, тому судові витрати на користь позивача не присуджуються.
З приводу клопотання позивача допустити рішення до негайного виконання, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Отже, до негайного виконання допускається рішення суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов'язання відповідача до їх нарахування та виплати позивачеві. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача недоплачених сум, суд повинен також визначити суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання, а не виплати всієї заборгованості.
Разом з тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію означає, що недоплачену суму повинен визначити сам відповідач в процесі виконанні рішення суду після набрання ним законної сили.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для звернення ухваленого рішення до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2020 до 01.07.2021, з 01.12.2021 до 01.07.2022 та з 01.12.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з врахуванням збільшення, підвищення, допомоги до пенсії та індексації з 01.07.2020 до 01.07.2021, з 01.12.2021 до 01.07.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплачувати ОСОБА_1 з 01.12.2022 пенсію без обмеження максимальним розміром з врахуванням збільшення, підвищення, допомоги до пенсії та індексації.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005)
Повне судове рішення складено 11.04.2025.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна