01 квітня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 925/1554/24
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Мошнівська сільська рада
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Представники учасників справи:
Позивач - Деревянко В.Т., адвокат
Відповідач - Миненко О.В., адвокат;
Третя особа: Шкарбута Б.В.
Секретар судового засідання Драченко Т.О.
Суддя Гладун А.І.
1. Позиції учасників справи, процесуальні дії суду та учасників справи.
1.1. 17.12.2024 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
1.2. Змістом позову є немайнова вимога позивача до відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,1710 га кадастровий номер 7124985000:03:004:0612 під блоком тимчасових споруд №2 площею 51,41 кв. м шляхом їх знесення.
1.3. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що користується на праві оренди земельною ділянкою, яку самовільно частково займає відповідач, розмістивши на ній тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності.
1.4. 20.12.2024 суд ухвалив позовну заяву прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалив розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив об 11 год. 00 хв. 21.01.2025.
1.5. Суд ухвалив залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору власника земельної ділянки Мошнівську сільську раду.
1.6. Ухвалу суду від 20.12.2024 про відкриття провадження у справі суд надіслав позивачу та відповідачу - рекомендованими листами з повідомленням про вручення, які повернуті на адресу суду у зв'язку з відсутністю адресатів за вказаними адресами (а.с. 63-70), третій особі до її електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, яку 21.12.2024 доставлено адресату (а.с. 62).
1.7. 20.01.2025 відповідач подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та заяву про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 72, 79).
1.8. 21.01.2025 у підготовче засідання з'явились позивач та його представник Деревянко В.Т. Представники відповідача та третьої особи у підготовче засідання не з'явилися.
1.9. 21.01.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи у підготовчому засіданні до 11 год. 00 хв. 11.02.2025.
1.10. 31.01.2025 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила поновити строк на подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив на позов до розгляду, у позові відмовити повністю (а.с. 96-99).
1.11. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначила, що на підставі рішення Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту розміщення блоку тимчасових споруд (2 об'єкта торгівлі)" №37 від 29.08.2019 відповідачу надано дозвіл га виготовлення проекту розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по вул. Преснякова М./Ринкова площа. Відповідач звернулася у відділ містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації та на законних підставах отримала паспорт прив'язки ТС - блок тимчасових споруд (два об'єми) для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля промисловими товарами) за адресою: АДРЕСА_1 . Підстави для задоволення позову відсутні, оскільки рішення Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради "Про надання дозволу на розробку проекту розміщення блоку тимчасових споруд (2 об'єкта торгівлі)" №37 від 29.08.2019 є чинним, а паспорт прив'язки ТС №16-13/18 від 10.09.2023 - не анульовано.
1.12. 11.02.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та зазначив, що позивачу належить на праві оренди земельна ділянка, а розміщення на ній відповідачем некапітальної споруди не надає право відповідачу користуватися земельною ділянкою (а.с. 131-131, 136-139).
1.13. 11.02.2025 у підготовче засідання з'явилися представник позивача адвокат Деревянко В.Т. та представник відповідача адвокат Миненко О.В. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився.
1.14. 11.02.2025 суд ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 10 год. 30 хв. 19.02.2025.
1.15. 18.02.2025 відповідач подав до суду клопотання, у якому просив суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства. Відповідач ствердила, що позивач у прохальній частині позову просив усунути перешкоди фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, у користуванні земельною ділянкою. Отже, предмет позову стосується правовідносин, що мають цивільно-правову природу (а.с. 154-155).
1.16. 19.02.2025 у підготовче засідання з'явилися представник позивача адвокат Деревянко В.Т. та представник відповідача адвокат Миненко О.В. Представник третьої особи у підготовче засідання не з'явився.
1.17. 19.02.2025 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті об 11 год. 00 хв. 12.03.2025.
1.18. 12.03.2025 позивач та відповідач звернулися до суду із заявами про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с.166, 170).
1.19. 12.03.2025 у судове засідання представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явилися.
1.20. 12.03.2025 суд ухвалив відкласти розгляд справи до 11 год. 00 хв. 20.03.2025.
1.21. 17.03.2025 третя особа подала до суду заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 175).
1.22. 20.03.2025 у судове засідання з'явились представник позивача адвокат Деревянко В.Т., представник відповідача адвокат Миненко О.В. та представник третьої особи Шкарбута Б.В.
1.23. 20.03.2025 суд ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 15 год. 00 хв. 01.04.2025.
1.24. 01.04.2025 у судове засідання з'явилися представник позивача адвокат Деревянко В.Т., представник відповідача адвокат Миненко О.В. та представник третьої особи Шкарбута Б.В.
1.25. Представник позивача адвокат Деревянко В.Т у судовому засіданні просив позов задовольнити повністю.
1.26. Представник відповідача адвокат Миненко О.В у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.
1.27. Представник третьої особи Шкарбута Б.В. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача та просив позов задовольнити повністю.
1.28. 01.04.2025 суд завершив розгляд справи по суті, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
1.29. Керуючись частиною 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, 01.04.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення суду у справі №925/1554/24.
Вислухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, що містяться у справі, суд
2. Перелік обставин, які є предметом доказування у справі.
2.1. Предметом позову є немайнова вимога позивача до відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
2.2. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні частиною земельної ділянки, якою позивач користується на праві оренди, шляхом самовільного зайняття земельної ділянки та встановлення на земельній ділянці тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
2.3. Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2.4. Предметом доказування у справі є обставини набуття позивачем у користування земельної ділянки на праві оренди; підстави розміщення відповідачем на земельній ділянці тимчасової споруди; порушення суб'єктивного права, за захистом якого позивач звернувся до суду.
3. Перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
3.1. На підтвердження обставин, які є предметом доказування, позивач подав письмові докази, дослідивши які, суд встановив:
3.1.1. 13.02.2001 зареєстровано ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем, що підтверджується поданим свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія В00 №910063 (а.с. 9).
3.1.2. 07.02.2008 зареєстровано ОСОБА_2 фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 42).
3.1.3. 06.08.2019 Мошнівська сільська рада прийняла рішення №51-17/VII, яким вирішила розробити Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області. Визначила Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради розпорядником Комплексної схеми (а.с. 36).
3.1.4. 29.08.2019 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №37, яким надав дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 , Ринкова площа. Заборонив замовнику розпочинати будь-які будівельно-монтажні роботи без погодження та дозволу відділу містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації в виконавчого комітету Мошнівської сільської ради. При проведенні будівельно-монтажних робіт дотримуватися Правил благоустрою території села Мошни, комплексної схеми ТС. (а.с. 33).
3.1.5. 30.08.2019 Комунальне проектно-виробниче архітектурно-планувальне підприємство "ОБЛАРХБЮРО" Черкаської обласної ради розробило Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території с. Мошни Черкаського району Черкаської області №1220 (а.с. 34-35).
Відповідно до пункту 3.1 Комплексної схеми фактичне місце розміщення ТС повинно відповідати схемі розміщення ТС, що міститься в паспорті прив'язки ТС.
3.1.6. 11.09.2019 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №36, яким затвердив Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в с. Мошни, розроблену Комунальним проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством "ОБЛАРХБЮРО" Черкаської обласної ради з метою оформлення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 . Визначив, що комплексна схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в с. Мошни є невід'ємною складовою частиною містобудівної документації генерального плану території громади с. Мошни (а.с. 32).
3.1.7. 15.03.2021 ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) уклали договір купівлі-продажу, відповідно до пункту 1 якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняв у власність будинки і споруди громадського призначення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 0,3668 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:1068. Будинки і споруди громадського призначення в цілому складаються з: навіс для торгівлі під літ. "А-1", загальна площа 39,4 кв. м, навіс для торгівлі під літ. "А"-1", загальна площа 39,4 кв. м, тротуар "І", загальною площею 85,5 кв. м, клумба під "І" загальною площею 307,8 кв. м, стоянка для автотранспорту під "ІІІ", загальною площею 138,3 кв. м, асфальтована площадка ринку (проходи, проїзди), загальною площею 1099,1 кв. Відповідно до пункту 6 договору земельна ділянка, на якій розташовано відчужуване майно, не є власністю продавця, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7116029482121 від 05.03.2021 (а.с. 10-11).
3.1.8. 15.03.2021 проведено державну реєстрацію речового права приватної власності ОСОБА_1 на будинки і споруди громадського призначення: навіс для торгівлі А-1, загальна площа 39,4 кв. м, навіс для торгівлі А"-1, загальна площа 39,4 кв. м, тротуар І, загальною площею 85,5 кв. м, клумба ІI загальною площею 307,8 кв. м, стоянка для автотранспорту ІІІ, загальною площею 138,3 кв. м, асфальтована площадка ринку (проходи, проїзди), загальною площею 1099,1 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №248112874 від 15.03.2021 (а.с. 18).
3.1.9. 10.09.2023 Відділ містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області видав ФОП ОСОБА_2 паспорт прив'язки ТС на Блок тимчасових споруд (два об'єми) для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля промисловими товарами), розташований за адресою АДРЕСА_1 .. реєстраційний №16-13/18. Паспорт прив'язки ТС дійсний до 10.09.2029 (а.с. 27-31).
3.1.10. 01.03.2024 Мошнівська сільська рада Черкаського району Черкаської області прийняла рішення №45-33/VIII, яким вирішила Мошнівській сільській раді заключити з гр. ОСОБА_1 договір оренди на земельну ділянку площею 0,1710 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:0612, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована в адміністративних межах Мошнівської сільської ради в межах населеного пункту АДРЕСА_3 . Вирішила договір оренди укласти терміном на 10 років. Затвердила нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 280679,40 грн (двісті вісімдесят тисяч шістсот сімдесят дев'ять грн 40 коп.). Встановила орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 22-23).
3.1.11. 01.03.2024 Мошнівська сільська рада (орендодавець) та фізична особа ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення Мошнівської сільської ради від 01.03.2024 №45-33/VIII надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), на якій розміщені споруди громадського призначення, площею 0,1710 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:0612, розташовану в адміністративних межах Мошнівської сільської ради у межах населеного пункту АДРЕСА_1 (а.с. 12-12).
3.1.12. 01.03.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ОСОБА_1 з цільовим призначенням 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорією землі: землі житлової та громадської забудови, видом використання для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,171 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:0612, розташовану в адміністративних межах Мошнівської сільської ради у межах населеного пункту АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 09.10.2024 (а.с. 25-26).
3.1.13. 12.03.2024 проведено державну реєстрацію речового право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі без зміни її цільового призначення площею 0,1710 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:0612, номер речового права 54111888, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2879959171249, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 14.03.2024 №369747673 (а.с. 24).
3.1.14. 03.09.2024 ФОП ОСОБА_1 надіслав ОСОБА_2 лист №2, у якому вказав на відсутність підстав використання земельної ділянки під тимчасовою спорудою (кіоском) та просив у строк до 20.10.2024 прибрати з території приватної власності - торгівельної площі тимчасову споруду - торгівельний кіоск. Вказаний лист 06.09.2024 вручений ОСОБА_2 (а.с. 39-41).
3.1.15. 03.09.2024 Головне управління ДПС у Черкаській області надіслало ОСОБА_4 лист №23-00-07-07-06 про розгляд заяви від 06.08.2024, у якому вказало, що з метою недопущення незаконного втручання у господарську діяльність з боку контролюючого органу, перевірка органом ДПС може бути проведена у разі отримання інформації про порушення, зазначені у скарзі, у вигляді об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки ухилення від оподаткування, якими даними є фактичне існування доказів, документальне підтвердження засвідчені підписом посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (а.с. 38).
3.1.16. 31.10.2024 ВСП "Черкаські енергетичні мережі" ПАТ "Черкасиобленерго" надіслав адвокату Дерев'янку Віталію Тихоновичу лист №979/29/2024 на адвокатський запит від 29.10.2024, яким повідомив, що між ВСП "Черкаські енергетичні мережі" та ФОП ОСОБА_2 укладений договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1142 від 13.12.2019 за адресою АДРЕСА_3 , адреса об'єкту АДРЕСА_3 . На об'єкт за адресою АДРЕСА_3 (торгівельний павільйон) договір на постачання електроенергії не укладався, оплат рахунків від ОСОБА_2 не надходило (а.с. 44).
3.1.17. 08.11.2024 представник адвокат Прядка Віталій Михайлович в інтересах ФОП ОСОБА_2 надіслав ФОП ОСОБА_1 лист, у якому просив у строк 10 робочих днів з дня отримання даного листа надіслати документи, що підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, вказаної у листі №2 від 03.09.2024, якою користується ОСОБА_2 ; детальний розрахунок вартості користування ОСОБА_2 торгівельною площею за період 2023-2024 роки, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 33500,00 грн; докази порушення ОСОБА_2 умов дотримання санітарного стану території навколо об'єкту (тимчасової споруди - кіоск) (а.с. 51-52).
3.1.18. 14.11.2024 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №346, яким надав дозвіл ФОП ОСОБА_1 на виготовлення проекту розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 (Ринкова площа) (а.с. 45).
3.2. Відповідач на спростування доводів позивача подав до суду докази, дослідивши які, суд встановив:
3.2.1. 10.09.2023 Відділ містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області видав ОСОБА_2 паспорт прив'язки ТС на Блок тимчасових споруд (два об'єми) для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля промисловими товарами), розташований за адресою АДРЕСА_1 .. реєстраційний №16-13/18. Паспорт прив'язки ТС дійсний до 10.09.2029. Підставами і вихідними даними для розробки проектування є паспорт прив'язки, вихідні дані для розробки паспорта прив'язки тимчасових споруд; Комплексна схема розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території с. Мошни, затвердженої рішенням Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради від 11.09.2019 №36; рішення Мошнівської сільської ради від 29.08.2019 №37 на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_2 ; викопіювання із комплексної схеми розміщення тимчасових споруд; геодезична зйомка виконана в травні 2019 року. Паспортом прив'язки (тимчасової споруди) передбачено, окрема будівництво блоку тимчасових споруд (два об'єми) для провадження підприємницької діяльності по наданню послуг населенню (торгівля промисловими товарами) по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту. Площа земельної ділянки під розміщення блоку ТС - 96, 0 кв. м. площа території благоустрою - 30, 0 кв.м. Загальна площа блоку ТС (два об'єми) - 49, 4 кв.м (а.с. 106-125).
3.3. Відповідно до частини першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
3.4. Відповідно до частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
3.5. На підставі поданих сторонами доказів, можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Подані сторонами докази суд визнає належними.
3.6. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів").
3.7. На підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує підстави позову, а відповідачі заперечують проти позову сторони подали письмові докази. Суд не встановив, що докази подані сторонами отримані з порушенням закону. Докази подані сторонами суд визнає допустимими.
3.8. Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
3.9. Подані сторонами докази, на переконання суду, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Докази, подані сторонами, суд визнає достовірними.
3.10. Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
3.11. Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
3.12. Сумніву у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів у суду не виникло.
4. Висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів. Мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.1. Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
4.2. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
4.3. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
4.4. З огляду на відсутність у справі доказів, які б водночас доводили та спростовували одні й ті ж обставини, суд не наводить у рішенні суду мотивів визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
4.5. Відповідно до частини 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
4.6. Враховуючи, належність, допустимість та достовірність доказів, поданих сторонами, суд, оцінивши зібрані у справі докази в цілому та кожен доказ окремо, визнає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, та визнає встановленими наступні обставини:
4.6.1. позивач та відповідач є суб'єктами господарювання - фізичними особами-підприємцями;
4.6.2. 29.08.2019 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №37, яким надав дозвіл Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 , ринкова площа.
4.6.3. 10.09.2023 Відділ містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області видав ОСОБА_2 паспорт прив'язки ТС на Блок тимчасових споруд (два об'єми) для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля промисловими товарами), розташований за адресою АДРЕСА_1 ; який дійсний до 10.09.2029;
4.6.4. 11.09.2019 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №36, яким затвердив Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в с. Мошни, розроблену Комунальним проектно-виробничим архітектурно-планувальним підприємством "ОБЛАРХБЮРО" Черкаської обласної ради з метою оформлення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_1 ;
4.6.5. 15.03.2021 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність нерухоме майно - будинки і споруди громадського призначення, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що розташовані на земельній ділянці площею 0,3668 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:1068;
4.6.6. 01.03.2024 Мошнівська сільська рада (орендодавець) та фізична особа ОСОБА_1 (орендар), уклали договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код КВЦПЗ - 03.07), на якій розміщені споруди громадського призначення, площею 0,1710 га, кадастровий номер 7124985000:03:004:0612, розташовану в адміністративних межах Мошнівської сільської ради у межах населеного пункту АДРЕСА_1 ;
4.6.7. 14.11.2024 Виконавчий комітет Мошнівської сільської ради прийняв рішення №346, яким надав дозвіл ФОП ОСОБА_1 на виготовлення проекту розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1 (ринкова площа).
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Норми права, на які посилалися учасники справи, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
5.1. Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
5.2. Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" передбачено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
5.3. Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.
5.4. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
5.5. Згідно із частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
5.6. Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
5.7. Згідно з частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
5.8. Згідно зі частиною 1 статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
5.9. Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
5.10. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).
5.11. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 №1330/20068.
5.12. Відповідно до пункту 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
5.13. У розділі ІІ Порядку визначено порядок отримання паспорта прив'язки ТС:
п. 2.1 - підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС (додаток 1);
п. 2.2 - замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС;
п. 2.3 - до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1 : 500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним;
п.2.4 - для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
У разі відсутності у складі відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради органу з питань містобудування та архітектури відповідність намірів щодо місця розташування ТС на території сільської, селищної, міської ради визначає орган з питань містобудування та архітектури відповідної районної державної адміністрації за територіальною належністю;
п. 2.5 - про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС;
п. 2.6 - для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
п. 2.7 - паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
п. 2.8 - час, витрачений на підготовку та подачу до органу з питань містобудування та архітектури схеми розміщення ТС, ескізів фасадів ТС та отримання технічних умов щодо інженерного забезпечення (за наявності), не входить в строк підготовки паспорта прив'язки ТС;
п. 2.9 - для підготовки паспорта прив'язки ТС містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються;
п. 2.10. Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1до цього Порядку;
п. 2.11 - паспорт прив'язки ТС включає: титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1 : 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж. Цей перелік документів є вичерпним;
п. 2.12 - паспорт прив'язки ТС підписується керівником (заступником керівника) відповідного органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації;
п. 2.13 - при оформлені паспорта прив'язки ТС забороняється вимагати від замовника додаткові документи та отримання ним погоджень, непередбачених законом та цим Порядком.
п. 2.14 - паспорт прив'язки ТС не надається за умов: подання неповного пакета документів, визначених пунктом 2.6цього Порядку; подання недостовірних відомостей, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку. Ненадання паспорта прив'язки ТС з інших підстав не допускається.
п. 2.15 - паспорт прив'язки ТС видається на безоплатній основі.
5.14. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС (пункт 2.20. Порядку).
5.15. Згідно з пунктом 2.23 Порядку після розміщення ТС замовник подає до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або відповідної районної державної адміністрації письмову заяву за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у якій зазначає, що він виконав вимоги паспорта прив'язки ТС.
5.16. Відповідно до пункту 2.26. Порядку дія паспорта прив'язки ТС анулюється за таких умов: недотримання вимог паспорта прив'язки ТС при її встановленні; не встановлення ТС протягом 6 місяців з дати отримання паспорта прив'язки ТС; надання недостовірних відомостей у документах, зазначених у пункті 2.6 цього Порядку, під час підготовки паспорта прив'язки ТС.
5.17. У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу (пункт 2.29 Порядку).
5.18. Розміщення ТС самовільно забороняється (пункт 2.30. Порядку).
5.19. Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
5.20. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
5.21. Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновок суду про порушення, не визнання або оспорення права чи інтересу, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. Висновки суду щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
6.1. Передумовою спору є надання Мошнівською сільською радою дозволу відповідачу на встановлення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці комунальної власності та надання цієї ж земельної ділянки позивачу в оренду.
6.2. Причиною спору є твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем орендованої позивачем земельної ділянки та розміщення на ній тимчасової споруди, що перешкоджає позивачу користуватися спірною земельною ділянкою на праві оренди.
6.3. Звертаючись з позовом, позивач ствердив, що відповідач самовільно займає частину орендованої земельної позивачем земельної ділянки, відмовляється укласти договір оренди (суборенди) земельної ділянки та здійснює підприємницьку діяльність, використовуючи на ній блок тимчасових споруд.
6.4. Внаслідок самовільного зайняття відповідачем частини орендованої земельної ділянки позивач несе матеріальні збитки, сплачуючи вартість оренди без будь-якої грошової компенсації відповідачем.
6.5. Наявність на орендованій позивачем земельній ділянці блока тимчасових споруд, яким користується відповідач, унеможливлює укладення відповідних договорів з іншими громадянами, що позбавляє позивача отримувати доходи від оренди власних торгівельних приміщень.
6.6. Метою звернення позивача з позовом до відповідача є прагнення усунути перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та знести тимчасову споруду.
6.7. 01.03.2024 позивач уклав з Мошнівською сільською радою договір оренди землі.
6.8. На земельній ділянці, що надана позивачу у користування, розміщена тимчасова споруда, право на встановлення якої відповідачу надала Мошнівська сільська рада.
6.9. Правовідносини, що виникли між сторонами, є приватноправовими, врегульовані нормам цивільного права та земельного законодавства України.
6.10. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
6.11. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
6.12. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.
6.13. Під способом захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорених) прав і вплив на правопорушника.
6.14. У постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №924/820/21 викладено правовий висновок, про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
6.15. Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.
6.16. У даному випадку позов позивача є таким, що спрямований на усунення перешкод у здійсненні орендарем права користування та розпоряджання своїм майном, тобто негаторним.
6.17. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
6.18. Самовільне зайняття земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
6.19. Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
6.20. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
6.21. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
6.22. Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 №1330/20068.
6.23. Відповідно до пункту 1.3 Порядку тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
6.24. Встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС (пункт 2.20 Порядку).
6.25. Відповідач правомірно встановила та користується тимчасовими спорудами (два блоки) на земельній ділянці, дозвіл на встановлення яких їй наданий рішенням Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради №37 від 29.08.2019.
6.26. Відповідач звернулася до Відділу містобудування та архітектури Черкаської районної державної адміністрації та 10.09.2023 отримала паспорт прив'язки тимчасової споруди №16-13/18 - блок тимчасових споруд (два об'єми) для здійснення підприємницької діяльності (роздрібна торгівля промисловими товарами) за адресою: АДРЕСА_1 , який дійсний до 10.09.2029.
6.27. Паспорт прив'язки тимчасової споруди №16-13/18 від 10.09.2023, наданий відповідачу, не є анульованим з підстав, передбачених пунктом 2.29. Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
6.28. За відсутності підстав для анулювання паспорту прив'язки тимчасової споруди, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно використовує у підприємницькій діяльності блок тимчасових споруд (два об'єми) на підставі паспорту прив'язки тимчасової споруди, дозвіл на отримання якого відповідачу надала Мошнівська сільська рада.
6.29. Надання цієї ж земельної ділянки чи її частини в оренду іншому суб'єкту господарювання не припиняє дію раніше виданого дозволу (паспорту прив'язки) органу місцевого самоврядування, наданому суб'єкту господарювання для розміщення тимчасової споруди.
6.30. Представник третьої особи - Мошнівської сільської ради Шкарбута Б.В. у судовому засіданні 20.03.2025 пояснив, спірна земельна ділянка належить на праві комунальної власності територіальній громаді Мошнівської сільської ради, а її орендарем є позивач.
6.31. Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядок не містять юридичних приписів щодо обов'язкового попереднього або наступного набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельні ділянки, на які вони мають бажання встановити ТС для здійснення підприємницької діяльності.
6.32. Стосовно додатка 1 до Порядку, який передбачає надання інформації щодо площі земельної ділянки згідно з документами землекористування, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України видало лист від 21 лютого 2012 року №7/14-2737, відповідно до якого було роз'яснено, що така інформація наводиться у випадках, коли заявник уже є власником земельної ділянки і має намір розмістити ТС саме на цій земельній ділянці. У інших випадках надання такої інформації не є обов'язковим.
6.33. Отже, додаток 1 до Порядку не встановлює, порівняно з текстом Порядку, нових норм і правил поведінки, а лише визначає форму документа, що має назву "Паспорт прив'язки".
6.34. Таким чином, для розміщення ТС за умови наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування земельна ділянка не відводиться, а обов'язок щодо зазначення площі земельної ділянки згідно з документами на землекористування стосується лише тих суб'єктів господарювання, які є власниками земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 53-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №905/1552/16.
6.35. Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
6.36. Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
6.37. Предметом позову позивача є немайнова вимога до відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вчинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні частиною земельною ділянкою площею під блоком тимчасових споруд.
6.38. Не доведення позивачем обставин самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, на якій знаходиться тимчасова споруда відповідача, не доведення позивачем обставин анулювання відповідачу дозволу на встановлення тимчасової споруди є підставою для відмови у позові про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
6.39. Вимогу позивача про усунення перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою площею 0,1710 га кадастровий номер 7124985000:03:004:0612 під блоком тимчасових споруд №2 площею 51,41 кв. м шляхом їх знесення, суд визнає необґрунтованою та доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
6.40. Інші аргументи учасників справи, які не вплинули на висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову.
6.41. Відповідач звернулася до суду з клопотанням, у якому просила суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства. Відповідач ствердила, що позивач у прохальній частині позову просив усунути перешкоди фізичній особі, а не фізичній особі-підприємцю, у користуванні земельною ділянкою. Отже, предмет позову стосується правовідносин, що мають цивільно-правову природу (а.с. 154-155).
6.42. Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
6.43. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення (стаття 124 Конституції України).
6.44. Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист (абзаци восьмий, тринадцятий-п'ятнадцятий пункту 3, абзац третій пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) від 7 травня 2002 року № 8-рп/200).
6.45. Особа, яка вважає своє право порушеним, може звернутися за судовим захистом свого права у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.
6.46. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом
6.47. Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності спору.
6.48. Частиною першою статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
6.49. Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
6.50. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
6.51. В залежності від змісту та характеру порушеного права та суб'єктів, що порушили таке право Черкаська міська рада має право звернутися за судовим захистом своїх прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.
6.52. Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
6.53. Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
6.54. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
6.55. Відповідно частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
6.56. Отже, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, учасниками яких є фізичні особи, юридичні особи або держава, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства,.
6.57. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
6.58. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 3 Господарського кодексу України як господарську діяльність у цьому Кодексі розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
6.59. Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
6.60. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці (частина 2 статті 55 Господарського кодексу України).
6.61. Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.62. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець, зокрема, самостійно формує програму діяльності, обирає постачальників та споживачів продукції, що виробляється, залучає матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлює ціни на продукцію та послуги відповідно до закону (стаття 44 Господарського кодексу України).
6.63. Розмежування відносин у сфері господарювання з іншими видами відносин врегульовано статтею 4 Господарського кодексу України, за змістом якої не є предметом регулювання цього Кодексу: майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України; земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря; трудові відносини; фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання; відносини за участю суб'єктів господарювання, що виникають у процесі виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
6.64. Відповідно до частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
6.65. Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).
6.66. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (частина 1 статті 24 Цивільного кодексу України). Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. (частина перша статті 24 Цивільного кодексу України).
6.67. Відповідно до частини 3 статті 26 Цивільного кодексу України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.
6.68. Отже, особливістю правового статусу людини є її здатність бути учасником цивільних відносин в силу її цивільної правоздатності, а здійснюючи підприємницьку діяльність бути учасником господарських відносин, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) у зв'язку з реєстрацією відповідно до закону як підприємець.
6.69. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 Цивільного кодексу України, за змістом якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
6.70. У сфері суспільного виробництва між суб'єктами господарювання у зв'язку з реалізацією господарської компетенції (сукупність господарських прав та обов'язків) спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, виникають господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини, об'єктом яких є господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.
6.71. Господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку є підприємництвом.
6.72. Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.73. Отже, людина, яка зареєструвалася підприємцем, вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення своїх цивільних прав, обираючи в залежності від спрямованості волевиявлення та мети, з якою такі права здійснюються, здійснюючи їх в межах господарської діяльності чи для задоволення інших майнових потреб як учасника цивільних відносин.
6.74. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі №743/534/16-ц, розмежовуючи правовідносини за участю фізичної особи та правовідносини, у яких така особа здійснює право на підприємницьку діяльність, сформулювала висновки про застосування норм права, які суд враховує при постановленні цієї ухвали.
6.75. Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому, правовий статус фізичної особи-підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
6.76. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
6.77. Набуття статусу фізичної особи-підприємця не означає, що всі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
6.78. Водночас, лише та обставина, що фізична особа-підприємець не відобразила наявність у неї такого статусу в тексті укладеного договору, не змінює характеру набутих нею прав та обов'язків як таких, що виникли з господарських правовідносин, якщо такі правовідносини мають ознаки здійснення їх у межах господарської діяльності".
6.79. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначені у статті 20 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
6.80. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18).
6.81. Предметом позову є немайнова вимога позивача до відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
6.82. Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує чинення відповідачем перешкод позивачу у користуванні частиною земельної ділянки, якою позивач користується на праві оренди, шляхом самовільного зайняття земельної ділянки та встановлення на земельній ділянці тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.
6.83. Передумовою спору є надання Мошнівською сільською радою дозволу відповідачу на встановлення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на земельній ділянці комунальної власності та надання цієї ж земельної ділянки позивачу в оренду.
6.84. Причиною спору є твердження позивача про самовільне зайняття відповідачем орендованої позивачем земельної ділянки та розміщення на ній тимчасової споруди, що перешкоджає позивачу користуватися спірною земельною ділянкою на праві оренди.
6.85. Між сторонами виникли правовідносини, пов'язані з користуванням земельною ділянкою. Позивач та відповідач зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють господарську діяльність з використанням власного та орендованого майна.
6.86. Предмет спору пов'язаний із здійсненням господарської діяльності з використанням відповідачем тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності, яка надана у користування позивачу.
6.87. Із наданих сторонами доказів та пояснень їх представників, наданих у судовому засіданні, суд встановив обставини, які доводять, що відповідач набув право на встановлення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності у межах та з метою здійснення підприємницької діяльності та використовував її з цією метою.
6.88. Обставини, за яких позивач стверджує про порушення свого права відбулися та спір між сторонами виник у зв'язку зі здійсненням сторонами господарської діяльності.
6.89. За характером спірних правовідносин та суб'єктним складом учасників спір між сторонами виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
6.90. Оскільки спір між сторонами пов'язаний із здійсненням господарської діяльності, суд дійшов висновку, що спір між сторонами підвідомчий господарському суду та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
7. Розподіл судових витрат.
7.1. Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
7.2. У позові позивач просив стягнути з відповідача понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.
7.3. За подання позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн на підставі квитанції від 04.12.2024 № U9DB-ZRYK-K3YE (а. с. 7).
7.4. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
7.5. Оскільки у позові позивачу відмовлено судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, та понесені витрати позивачем на професійну правничу допомогу, суд покладає на позивача.
Керуючись статтями 14, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення суду складено 11.04.2025.
Суддя А.І. Гладун