майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"01" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1164/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Воробйовій І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок"
до ОСОБА_1
про стягнення 86 400,00 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7 200,00 грн. заборгованості з орендної плати та 79 200,00 грн. неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на недотримання відповідачем умов договору оренди № ко-0000046 від 01.01.2021 в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів. Також у зв'язку з неповерненням об'єкта оренди після закінчення строку дії договору позивач нарахував неустойку.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
В послідуючому ухвалою суду від 13.02.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання уповноваженого представника в судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направляв.
На адресу Господарського суду Житомирської області повернулися конверти з ухвалами суду від 13.02.2025, 13.03.2025, 24.03.2025, які належним чином направлялися на адресу відповідача.
Разом з тим, матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення адресату поштового відправлення (а.с. 38), відповідно до якого відповідач отримав ухвалу суду від 25.11.2024, що свідчить про те, що відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом.
Всі ухвали надсилалися рекомендованими листами з поміткою "судова повістка".
Відповідно до п. 99-1 постанови КМУ від 05.03.2009 № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані листи з позначкою “Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку “адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Згідно з ч. 7 ст. 120, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Таким чином, господарським судом вчинено всі можливі заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судових засідань.
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З огляду на викладене, відповідач вважається повідомленим про призначене судове засідання з розгляду справи № 906/1164/24 по суті належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов'язки.
Відповідач у справі не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву у строки, встановлені ГПК України.
На підставі п. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2021 між Підприємством облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Дячуком Андрієм Анатолійовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди № ко-0000046 (договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар приймає за плату на певний строк у тимчасове платне користування облаштоване торгівельне приміщення № З Д Павільйон (об'єкт), який знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Житній ринок, 2.
Склад об'єкту: торговельне приміщення 7,2 кв. м. (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 3.1. договору оренди строк дії договору оренди об'єкту з 01.01.2021 до 31.12.2022.
Не пізніше як за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії даного договору, орендар письмово повідомляє орендодавця про бажання заключити договір на новий строк (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору оренди орендна плата визначена на підставі затвердженого тарифу на підприємстві і становить в місяць: за торгову площу 250 грн. за 1 кв.м. займаної площі. Розрахунок: за торгову площу 7,2 х 250 грн. = 1800,00 грн. Всього з ПДВ 1800,00 грн.
Відповідно до п.п. 4.1.2. договору оренди орендар зобов'язаний самостійно отримувати рахунки в бухгалтерії орендодавця на оплату оренди та відшкодування витрат згідно додаткових угод.
Підпунктом 4.1.3. договору оренди оплата по рахунках вноситься щомісячно, на умовах передплати оренди до 7 числа поточного місяця. Оплата відшкодувань фактичних витрат, згідно додаткових угод, проводиться до 20 числа кожного місяця. Плата по рахунках вноситься готівкою в касу орендодавця або перераховується платіжним дорученням орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 5.2. договору сторонами погоджено, що останній припиняється у разі: зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Об'єкт оренди вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі, який повинен бути складений не пізніше останнього дня дії цього договору, крім випадків передбачених п. 5.1. цього договору (п. 5.6. договору оренди).
Пунктом 5.8. договору сторонами погоджено, що в разі не підписання орендарем акта прийому-передачі орендодавець вправі звільнити об'єкт оренди від майна орендаря, яке зберігається в ньому та передати об'єкт оренди третім особам.
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати всі платежі згідно умов даного договору; при припиненні договору оренди, повернути орендодавцю об'єкт оренди у тому стані, в якому він його отримав, з урахуванням фізичного зносу та проведених з дозволу орендодавця змін (п.п. 9.1.2., 9.1.13 договору).
Підпунктом 9.2.2. договору оренди між сторонами погоджено, що у разі недосягнення домовленості щодо оплати та інших умов договору право орендаря на укладання договору припиняється.
Згідно з п. 11.5. договору оренди встановлено якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, то в такому разі він сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за кожен день прострочки.
На виконання вказаного договору оренди, між сторонами укладено акт приймання-передачі об'єкта оренди від 01.01.2021 (додаток № 1 до договору оренди - а.с. 16), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв за плату на певний строк у тимчасове платне користування облаштоване торгівельне приміщення № З Д Павільйон, який знаходиться за адресою: м. Житомир, майдан Житній ринок, 2. Склад об'єкту: торговельне приміщення 7,2 кв. м.
Крім того, між сторонами укладено додаток до договору № ко-0000046 від 01.01.2021 на технічне забезпечення електропостачання від мереж ПО "Житомирський кооперативний ринок", відповідно до якого відповідач як субспоживач зобов'язався відшкодовувати позивачу як споживачу вартість відпущеної електроенергії у формі попередньої оплати на розрахунковий рахунок споживача в розмір місячного (заявленого) споживання електроенергії (але не менше обсягу попереднього розрахункового періоду).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялися відповідачу такі вимоги (претензії) про сплату заборгованості:
- вимога про сплату від 14.05.2021 за вих. № 44 про сплату заборгованості за договором оренди; вказана вимога повернулася без вручення її адресату (а.с. 18-19);
- претензія від 27.05.2021 за вих. № 56 про сплату заборгованості за договором оренди за період з березня 2021 року до травня 2021 року включно, яка повернулася без вручення її адресату за закінченням терміну зберігання (а.с. 20-21);
- претензія від 23.08.2022 за вих. № 133 про сплату заборгованості за договорами у розмірі 7 322,14 грн., з яких: 7 200,00 грн. борг по сплаті орендної плати (надання послуг), 122,14 грн. борг за спожиту електроенергію в строк до 31.08.2022, яка повернулася без вручення її адресату (а.с. 22). У вказаній претензії зазначено, що у випадку невиконання вимог, орендодавець змушений буде звернутися до суду за стягненням боргу, пені, інфляційних, судових витрат (в т.ч. витрат на оплату послуг адвоката). Додатково повідомлено, що при укладенні договорів на 2023 рік при наявності заборгованості, договірні стосунки з відповідачем будуть припинені;
- вимога про виконання зобов'язань за договором оренди на загальну суму 7322,14 грн., яка була отримана відповідачем 03.09.2024, про що свідчить трекінг відстеження АТ "Укрпошта" за номером поштового відправлення 1045700006422.
Проте, відповідачем зобов'язання на підставі договору оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати, повернення об'єкта оренди та підписання акта приймання-передачі об'єкта з оренди не виконано.
Також позивач зазначив, що згідно п.п. 3.2., 5.2. та 9.2.2. договору оренди № ко-0000046 від 01.01.2021 є припиненим з 01.01.2023 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача 27.11.2023 здійснено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Дячука А.А. за його рішенням.
Враховуючи положення ст. 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Відтак, оскільки спірні правовідносини виникли з господарського договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, вказаний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства і після втрати особою статусу підприємця.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
За змістом статей 627, 628 та 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди № ко-0000046 від 01.01.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень статей 759, 762 ЦК України та умов договорів.
Договір оренди (найму) є різновидом договору з надання послуг.
Порушенням зобов'язання згідно з ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням, виходячи з встановлених судом обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 782 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з п. 3.1. договору оренди договір діє з 01.01.2021 до 31.12.2022.
Всупереч умовам п. 3.2. договору, орендар не звертався письмово до орендодавця про бажання заключити договір на новий термін. Крім того, у вимозі про сплату боргу вказано, що при укладенні договорів на 2023 рік при наявності заборгованості, договірні стосунки з відповідачем будуть припинені. Тобто, договір оренди № ко-0000046 від 01.01.2021 є припиненим з 01.01.2023.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Аналогічна норма узгоджена сторонами у п.п. 5.6.-5.8., п.п. 9.1.13. договору оренди, згідно яких сторони погодили, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У свою чергу, закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов'язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення умов договору.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).
Згідно з п. 11.5. договору оренди встановлено якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення об'єкту оренди, то в такому разі він сплачує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за кожен день прострочки.
Оскільки відповідач після закінчення строку дії договору (31.12.2022) не виконав обов'язку щодо повернення торговельного приміщення, позивач згідно умов п. 11.5. договору оренди та положень ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, тобто за період з 01.01.2023 до 31.10.2024.
Перевіривши розрахунки неустойки, здійснений позивачем, за період з 01.01.2023 до 31.10.2024, суд встановив, що останній є вірним, а розмір неустойки становить у розмірі 79200,00 грн., нарахованих за 2023 рік в сумі 43 200,00 грн. (1800 грн. (орендна плата) х 2 (подвійний розмір) х 12 місяців); за 2024 рік в сумі 36 000,00 грн. (1800 грн. (орендна плата) х 2 (подвійний розмір) х 10 місяців).
Водночас, господарський суд вважає за необхідне відзначити, що Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 924/599/19 вказав, що неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов'язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні статті 549 ЦК України та статті 230 ГК України. Крім того, наголошено, що у чинному законодавстві відсутній правовий механізм зменшення неустойки у вигляді подвійного розміру плати за користування річчю, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України. Тобто, вказана неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, оскільки на відміну від приписів ст. 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня).
Крім того, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19 зазначено, що в розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка), яка передбачена статтею 785 ЦК України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов'язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном). Зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 ГК України та статті 549 ЦК України. Також у вказаній постанові Верховного Суду наголошено на тому, що скорочені строки позовної давності не поширюються на неустойку як особливу міру відповідальності, визначену законодавцем в частині другій статті 785 ЦК України, оскільки орендодавець має право стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору. Зокрема, не застосовуються до неї положення статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки інше передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 7 200,00 грн. боргу з орендної плати та 79 200,00 грн. неустойки є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дячука Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
- на користь Підприємства облспоживспілки "Житомирський кооперативний ринок" (10008, м. Житомир, майдан Житній ринок, 2, код ЄДРПОУ 01559123) 7 200,00 грн. боргу з орендної плати та 79 200,00 грн. неустойки, а також 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 11.04.25
Суддя Кудряшова Ю.В.
Список розсилки:
1 - позивачу в Електронний кабінет
2 - відповідачу (рек.)