11 квітня 2025 р. Справа №480/690/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що до 30.11.2023 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , за час проходження якої мав бути забезпечений речовим майном за рахунок держави, однак його не було таким майном забезпечено. Крім того, зазначає, що має право на щорічну додаткову відпустку, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2022 рік. На підставі наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 02.11.2023 № 755 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2023 № 337 від 20.08.2021 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення, однак йому не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно під час проходження служби та грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2022 рік. На звернення до відповідача з заявою про виплату компенсації отримав відмову. Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та зазначає, що невиплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки порушує його конституційні права та законні інтереси. Просив позов задовольнити та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ним повного розрахунку при звільненні, стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 4679,64 грн та грошову компенсацію за додаткову щорічну відпустку у кількості 14 календарних днів за 2022 рік у розмірі 14854,35 грн.
Відповідач про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повідомлявся за останнім відомим місцем реєстрації, проте до суду повернулося поштове відправлення з ухвалою. Таким чином, суд вважає, що копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі не вручена відповідачу з не залежних від суду причин. З огляду на вимоги ч. 11 ст. 126 КАС України суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. В установлений строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав. З огляду на положення ч. 6 ст. 162 КАС України суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Суд встановив, що позивач проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1 стрілецької роти.
На підставі наказу командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 02.11.2023 № 755 позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом "б" (за станом здоров'я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням із військового обліку) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу". Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2023 № 337 від 20.08.2021 позивача виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення (а.с.8).
Відповідно до довідки-розрахунку про неотримане речове забезпечення речової служби військової частини НОМЕР_1 сума грошової компенсації за належні до видачі позивачу предмети речового майна становить 4679,64 грн (а.с.6).
30.11.2023 позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористану у 2022 році додаткову відпустку та грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження служби речове майно, однак таку компенсацію відповідач не виплатив (а.с.7).
Суд вважає, що невиплата відповідачем грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження служби речове майно є необґрунтованою та суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на таке.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону).
Відповідно до ст. 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) визначає Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. № 178 (далі - Порядок № 178).
Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, зокрема, у разі звільнення з військової служби.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року (п.п. 4, 5 Порядку № 178).
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, з огляду на зміст указаних норм грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з часу виникнення права на отримання предметів речового майна у разі звільнення з військової служби. Така компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації та виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Крім того, системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про наявність права звільненої з військової служби особи на грошову компенсацію за невикористане речове майно незалежно від обставин звільнення, що, у свою чергу, відповідає обов'язку військової частини провести повний розрахунок зі звільненим військовослужбовцем до виключення зі списків особового складу.
У спірних правовідносинах позивача було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення на підставі наказу від 30.11.2023 № 337, при цьому в зазначеному наказі не йдеться ані про суму нарахованої грошової компенсації за невикористане речове майно, ані про виплату йому такої компенсації.
Разом з тим за змістом статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктів 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу відповідач протиправно не провів з ним усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Отже, позивач має право на виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, оскільки на час прийняття наказу про виключення його зі списків особового складу військової частини така компенсація йому не виплачена.
Що стосується вимоги стягнути з військової частини НОМЕР_1 грошову компенсацію за додаткову щорічну відпустку у кількості 14 календарних днів за 2022 рік у розмірі 14854,35 грн суд зазначає таке.
У позовній заяві позивач зазначає, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2023 № 337 йому була виплачена грошова компенсація за додаткову щорічну відпустку в кількості 14 календарних днів, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2023 рік, однак не виплачена така компенсація за додаткову щорічну відпустку в кількості 14 календарних днів за 2022 рік у розмірі 14854,35 грн.
На підставі статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ч. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є особою з інвалідністю другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. Інвалідність позивачу встановлена з 01.06.2023 (а.с.5).
За змістом статті 16-2 Закону України "Про відпустки" додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік надається, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Так, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2023 № 337 позивачу серед іншого наказано, зокрема, виплатити грошову компенсацію за додаткову щорічну відпустку у кількості 14 календарних днів, передбачену статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", пунктом 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" за 2023 рік.
При цьому позивач, заявивши вимогу про стягнення грошової компенсації за додаткову щорічну відпустку в кількості 14 календарних днів за 2022 рік у розмірі 14854,35 грн, жодного обгрунтування такої вимоги та вказаного розміру грошової компенсації в позовній заяві не навів. Крім того, з огляду на те, що інвалідність позивачу встановлена у 2023 році, позивач не обгрунтував, з якої іншої підстави він має право на такий вид відпустки та компенсацію за всі не використані за час проходження військової служби дні додаткової відпустки саме за 2022 рік. Доказів на підтвердження свого права на спірну додаткову відпустку в 2022 році позивач суду не надав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача, його дії відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 грошової компенсації за додаткову щорічну відпустку у кількості 14 календарних днів за 2022 рік у розмірі 14854,35 грн необґрунтовані, тому в їх задоволені необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 повного розрахунку при звільненні.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в сумі 4679,64 грн (чотири тисячі шістсот сімдесят дев'ять гривень 64 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Опімах