Справа № 420/2424/25
11 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та скасування відмови, зобов'язання зарахувати до загального трудового стажу періоди роботи, здійснити перерахунок та виплату пенсії, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив суд:
(1).Визнати протиправною бездіяльність та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладену в листі від 16.01.2025 № 1500/0307-8/10827.
(2).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар» , а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.01.2025 з урахуванням виплачених сум.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач звертає увагу, що відмова відповідача щодо врахування спірних періодів трудового стажу не відповідає принципам розумності та справедливості, періоди трудової діяльності з 15.01.1992 по 28.12.1993 та з 29.12.1993 по 01.11.1995 не можуть бути виключені з трудового стажу позивача, оскільки вони підтверджується трудовою книжкою встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність. При цьому, пенсійним органом не наведено жодних посилань на діюче законодавство або належних та допустимих доказів щодо визнання недостовірними записів спірних періодів роботи, а тому їх протиправно та безпідставно не взято до уваги при підрахунку стажу роботи.
(б) Позиція Відповідача
07.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, представник звернув увагу, що відповідно до п. 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту України від 29.07.1993 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
При цьому, згідно з п. 2.27 Інструкції 58 запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Як вбачається із запису від 28.12.1993 про звільнення в Трудовій книжці позивача, у графі 4 будь-які записи відсутні, що унеможливило зарахування оспорюваного періоду роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 до стажу позивача при призначенні пенсії. В трудовій книжці позивача від 21.09.1978 НОМЕР_1 під порядковим номером 13 міститься запис про прийом на роботу 29.12.1993, під номером 14 - запис про звільнення з ТОВ «Автомар» 01.11.1995. Відповідно до п. 4.1. Інструкції у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В записі 14 від 01.11.1995 трудової книжки позивача про звільнення відсутній підпис відповідальної особи, що порушує вимоги до ведення трудових книжок згідно Інструкції 58 та унеможливлює зарахування до страхового стажу вказаного періоду.
Таким чином, трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції 58, підстави для врахування спірних періодів роботи за трудовою книжкою відсутні.
ІІІ Процедура та рух справи
27.01.2025 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 18.07.2019 та отримує пенсію за віком, призначену за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058- IV.
Представник позивача 10.01.2025 звернувся до Головного управління із заявою про зарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар.
16.01.2025 Головним управлінням представнику позивача було надано відповідь №1500-0307-8/10824 від 16.01.2025, яким відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача, оскільки згідно з трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 від 21.09.1978 до страхового стажу позивача не враховано періоди: з 15.01.1992 по 28.12.1993 (відсутній наказ про звільнення) та з 29.12.1993 по 01.11.1995 (відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення).
IV. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так, як вже встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 18.07.2019 та отримує пенсію за віком, призначену за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058- IV.
При цьому, у відповідь на адвокатський запит представника позивач дізнався, що до його страхового стажу не враховано наступні періоди:
- з 15.01.1992 по 28.12.1993 (відсутній наказ про звільнення);
- з 29.12.1993 по 01.11.1995 відсутній підпис відповідальної особи на записі про звільнення.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 4 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 21.09.1978, у спірний період трудова діяльність позивача складала:
- з 15.01.1992 по 28.12.1993 - Мале підприємство «Гама»;
- з 29.12.1993 по 01.11.1995 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомар».
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58).
Станом на час ведення трудової книжки позивача, діяла також Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція №162), пункти 2.2, 2.3 та 4.1 якої містять положення, подібні положенням пункту 2.2, 2.4 та 4.1 Інструкції № 58.
Пунктом 1.4 Інструкції №162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 06.09.1973 № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" (далі - Порядок №656) та цією Інструкцією.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.3 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п.4.1 Інструкції №58).
Пунктом 18 Порядку №656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, аналогічні норми містяться і у постанові Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", згідно з якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність (п.4).
Із аналізу вказаних правових норм суд робить висновок, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення періодів роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами. Відтак, підстави для неврахування цих записів при визначенні періоду страхового стажу позивача відсутні.
Відтак, періоди роботи позивача з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар» належить до зарахування до його загального страхового стажу.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача періодів роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар», зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу позивача періоди роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар», а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.01.2025 з урахуванням виплачених сум.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до загального трудового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар».
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 15.01.1992 по 28.12.1993 в МП «Гама», з 29.12.1993 по 01.11.1995 ТОВ «Автомар» , а також здійснити перерахунок та виплату пенсії з 10.01.2025 з урахуванням виплачених сум.
4.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім),96 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач? - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО