Рішення від 01.04.2025 по справі 553/183/25

Справа № 553/183/25

Провадження № 2/553/537/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

01.04.2025м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Сіомашко В.Р.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2025 до Ленінського районного суду м. Полтави надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101439677 від 18.08.2021 у розмірі 22 450,00 грн.

В обґрунтування позовний вимог позивач зазначає, що 18.08.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 подано заяву на отримання кредиту № 101439677. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.

Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 101439677 від 18.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства.

Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Хронологія вчинення дій щодо укладення Кредитного договору у формі електронного правочину, інформація з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання відповідачем SMS на номер відповідача та інформацією з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину містяться у Кредитному договорі - «Порядок укладення договору».

Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5 000 грн.

Відповідач не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 ЦК України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 12.11.2021 згідно умов Договору відступлення прав вимоги №13Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 101439677 від 18.08.2021р. на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором ТОВ «Дідіжи Фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 22 450,00 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5 000 грн.; - заборгованість за відсотками становить 16 500,00 грн.; - заборгованість за комісійними винагородами становить 950 грн.; - заборгованість за пенею становить 0 грн.

Керуючись ст. 512 - 514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов кредитного договору № 101439677 від 18.08.2021р., позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в кредитному договорі № 101439677 від 18.08.2021р., направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Дідіжи Фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по кредитному договору № 101439677 від 18.08.2021. Не зважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором № 101439677 від 18.08.2021.

13.02.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що відповідач не погоджується із позовною заявою ТОВ «Дідіжи Фінанс» по справі № 553/183/25 в повному обсязі та вважає за необхідне зазначити наступне. Договір про споживчий кредит № 101439677, укладений 18 серпня 2021 року, не містить належиих доказів встановлення особи позичальника, позовна заява не містить, жодного документу, за яким би встановлювалась особа позичальника за договором про надання фінансового кредиту. Значення в кредитному договорі тільки персональних даних позичальника не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. Позивачем не надано достатніх і допустимих доказів того, що саме відповідач погодив всі істотні умови вказаного кредитною договору. Ані зміст договору про надання фінансових послуг №101439677, ані зміст позовної заяви не описує послідовність дій, які здійснив позичальник, для погодження умов кредитного договору: яким чином подавалась заявка на укладання договору фінансового кредиту, які інформаційні графи заповнювались, в який спосіб було надано одноразовий ідентифікатор, коли саме (дата, час використання) він був використаний та на який вхідний номер телефону відправлений. Відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету клієнта із зазначенням ІІІБ, даних паспорту, РНОКІІП. місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити картки для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, належними, допустимими, достатніми доказами позивачем не доведено. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження ним верифікації та ідентифікації згідно вимог законодавства, що відбулося за відсутності копій (електронних чи паперових) особистих документів, які б підтверджували електронну ідентифікацію фізичної особи відповідача. За таких умов надання позивачем доказів оплати на користь відповідача суми грошових коштів у розмірі 5 000,00 гри. породжує лише обов'язок останнього за першою вимогою позикодавця повернути суму грошових коштів у такому ж саме розмірі. Отже, позивачем не доведено факту укладення відповідачем договору про споживчий кредит від 18 серпня 2021 року, що унеможливлює передачу права вимоги за таким договором іншій особі.

Вказав, що позивачем на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором №101439677від 18.08.2021 року подано до суду договір про відступлення права вимоги №13-1 від 12.11.2021 року, докази перерахування первинному кредитору коштів при відступлеппі прав вимоги за Договором №13-1 від 12.11.2021 року, а також витяг з Додатку до Договору факторингу № 131 від 12.11.2021 року, зміст якого складається лише з таблиці із зазначенням РНОКПП, ПІБ. номеру кредитного договору, дати договору, суми заборгованості, суми заборгованості за тілом, суми заборгованості за відсотками, муми заборгованості за комісією, суми заборгованості за пенею. Жодних відомостей у даному документі про відступлення від ТОВ «Мілоан» на користь ТОВ «Діджи Фінанс» за договором про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 року немає. Разом з тим, взаємозв'язок між наданим позивачем договором і наданим витягом не є доведеним. Зокрема, назва наданого договору «про відступлення прав вимоги», а у витягу згадується «Додаток до договору факторингу»; крім того, номер договору про відступлення прав вимоги «13-Т», в той час як у витягу згадується номер договору «13Т». що не є ідентичним. Таким чином, єдиним документом, де зазначений розмір кредитної заборгованості, є витяг з додатку до договору факторингу №131 від 12.11.2021 року, в якому зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №101439677 від 18.08.2021 року складає 22 450,00 грн.. що складається з тіла заборгованості - 5 000 грн., процентів - 16 500,00 грн.; комісії - 950,00 грн. Проте, відповідач вважає, що зазначений документ не є належним доказом наявності заборгованості, оскільки складений не у відповідності до договору про відступлення прав вимоги №13-Т від 12.11.2021 року.

З метою доведення факту відступлення права вимоги за кредитним договором №101439677 від 18.08.2021 року позивач мав надати разом з договором відступлення права вимоги принаймні Реєстр боржників (додаток №1 до договору про відступлення прав вимоги) або ж витяг з Реєстру боржників, якщо б доведення факту відступлення прав вимоги за цим договором здійснювалось позивачем у спрощеному порядку, однак «Витяг з додатку до договору факторингу №13Т від 12.11.2021 року» не є належним документом, що підтверджує факт переходу права вимоги за договором про споживчий кредит №101439677 від 18.08.2021 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс».

За таких умов, факт відступлення прав вимоги саме за договором № 101439677 від 18.08.2021 року на користь позивача, матеріалами позовної заяви, на думку відповідача, не доведений.

В своїй позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» розмір нарахованих процентів за кредитним договором обгрунтовує відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором №101439677 від 18.08.2021 року, складеною за підписом генерального директора ГОВ «Мілоан» Вініченка Олексія Віталійовича, в якій в порушення вимог договору про споживчий кредит нарахування відсотків здійснюється за період ч 19.08.2021 року по 01.11.2021 року. Вважає за необхідне зверну увагу суду на зміст пунктів 1.3. - 1.4. Договору №101439677 від 18.08.2021 за яким кредит надається строком на 15 днів з 18.08.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 02.09.2021.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору № 101439677 від 18.08.2021 року, проценти за користування кредитом: 1500 грн, які нараховуються за ставкою 2,0 відсотків від фактичного задишку кредиту за кожен день користування кредитом. У додатку № 1 до договору № 101439677 від 18.08.2021 року («Графік платежів ча договором про споживчий кредит») конкретизується, що ча час дії Договору. почичальник зобов'язується сплатити 1500 гривень процентів (строк нарахування - з 19.08.2021 року по 02.09.2021 року за фіксованою щоденною сіавкою 2%). Позичальник на момент отримання кредитних коштів мав намір укласти договір кредитування строком саме на 15 днів та весь строк дії Договору не висловлював побажання продовжити строк надання кредиту. Почивач у даному випадку не може посилатись на продовження строку дії договору кредиту вання. оскільки позичальником не подавалась заявка на продовження строку дії Договору та жодні додаткові угоди між сторонами про продовження терміну кредитування також не укладались. Отже, нарахування відсотків за договором №101439677 від 18.08.2021 року строком до 01.11.2021 року було б правомірним лише у разі продовження позичальником терміну дії кредитного договору, що мало бути підтверджено певними доказами. З урахуванням вищезазначеного, розмір процентів, що можуть нараховуватись за договором № 101439677 від 18.08.2021 року обмежується строком кредитування, що визначений договором та графіком платежів до нього (додаток №1, додаток №2) та дорівнює 1 500,00 грн. За таких умов, вимога щодо стягнення решти процентів у розмірі 15 000,00 (16 500,00-1 500,00) є безпідставною.

В тексті договору № 101439677 від 18.08.2021 та додатків до нього жодним чином не надається роз'яснень, за яку саме послугу стягується сума у 19 % від розміру кредиту, тобто жодних додаткових послуг, сплачуючи ці додаткові кошти позичальник не отримує, а отже сума у розмірі 950,00 гривень нарахована відповідачу протиправно.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, серед іншого, надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення кредитної заборгованості, який складається з трьох пунктів: 1 - правовий аналіз спірних правовідносин; 2 - складання позовної заяви: 3 - формування додатків до позовної заяви. На думку відповідача, правовий аналіз спірних правовідносин - правова послуга без отримання якої подання позову було б цілком можливим, а отже не є розумною для врахування у складі витрат на правову допомогу. В той же час, формування додатків до позовної заяви є здвоєнням послуги, адже має входити до складу підготовки позовної заяви. За таких умов, витрати на суму 3 000 грн. з 6 000 грн. є об'єктивно необгрунтованими.

На виконання пункту' 8 частини 3 статті 178 ЦПК України, повідомляє, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс в зв'язку із розглядом справи дорівнює 5 000 гривень, та повністю складається з витрат на отримання професійної правничої допомоги. Просив в завдоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

25.02.2025 від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» Сіміч М.О. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, сформована в системі «Електронний суд» 25.02.2025, в якому останній вказує, що доводи відповідача про те, що позивачем до матеріалів справи не долучалися докази підписання кредитного договору відповідачем, є безпідставними з огляду на наступне. Як вже зазначалося у позовній заяві, 18.08.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», відповідач подав заявку на отримання кредиту № 101439677. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оскільки ТОВ Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Зі змісту заявки на отримання кредиту та означеного укладеного кредитного договору вбачається, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання), адресу електронної скриньки. Отже, одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у кредитному договорі, переданому первісним кредитором позивачу у pdf.форматі, проте є зашифрованими, у зв'язку із чим при стандартному перегляді в Електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС Електронний суд чи під час друку не відображається, у зв'язку із чим позивач надає скрін-шот першого листа Договору із одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, з боку відповідача відбулося підписання договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - V90063, 18.08.2021 о 16:50 год. Звертає увагу, що PDF файл Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши який та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (ADOBE READER) суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор як зображено на скріншоті вище. Отже, кредитний договір який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між сторонами даного правочину та, у відповідності до п. 5.1 Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 включає в себе і підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що вона ознайомлена, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору. З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача. Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, вважає, що наявними серед матеріалів справи доказів підтвердження укладання відповідачем кредитного договору, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора - ТОВ «Мілоан». Стороною відповідача до поданого відзиву на позовну заяву та не надано жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або спростування факту перерахування та отримання ним кредитних коштів.

Наголошує, що серед матеріалів справи відсутні докази на підтвердження факту, що персональні дані відповідача, були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені. Будь-яких пояснень стосовного того, яким чином відповідні дані наявні у первісного кредитора відповідачем не надано. Тобто доказів, які б спростували створення відповідачем, особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», належність засобів зв'язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять, тобто, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Позивач до матеріалів справи долучив належні та допустимі докази укладення Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , та відповідно доведено правомірність заявлених позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про невідповідність нормам чинного законодавства долученому до позову розрахунку заборгованості за кредитним договором про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 зазначає, що згідно із п. 1.2. Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021, сума (загальний розмір) кредиту становить 5 000,00 грн. у валюті: Українські гривні. Відповідно до п. 1.3. Кредитний договір, кредит надається строком на 15 днів з 18.08.2021 (строк кредитування). Пунктом 1.4. Кредитного договору, визначено, що термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 02.09.2021. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 950.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово. На виконання умов кредитного договору, ТОВ «Мілоан» здійснило перерахунок кредитних коштів в сумі 5000,00 грн., на зазначену відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , натомість останній, як позичальник, покладеного обов'язку щодо повного погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору не здійснив. Згідно з пунктом 2.3.1.2 Кредитного договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Отже, на відміну від продовження (пролонгації) строку кредитування на пільгових умовах, продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах з процентною ставкою 5% не передбачало вчинення від позичальника певних дій, окрім як самого факту продовження користування кредитними коштами. У спірному випадку строк кредитування пролонговувався та максимально міг бути продовженим на 60 днів, а тому проценти за користування кредитом слід нараховувати на 15 днів (строк початкового кредитування) + 60 днів продовження строку кредитування на стандартних (базових) умовах).

З урахуванням умов Кредитного договору до позовної заяви додано відомість про щоденні нарахування та погашення, яка підготовлена ТОВ «Мілоан», з урахуванням даних бухгалтерського обліку цієї компанії, з відображенням деталізованого розрахунку заборгованості, який містить період та складові суми заборгованості. Відповідно до відомості про щоденні нарахування та погашення ТОВ «Мілоан», сума боргу відповідача перед ТОВ «Діджи Фінанс» є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 22 450,00 грн, із яких: ? заборгованість за тілом кредиту становить 5 000,00 грн; ? заборгованість за відсотками становить 16 500,00 грн; ? заборгованість за комісією становить 950,00 грн; ? заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Кредитним договором у ТОВ «Діджи Фінанс», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача.

Також вказує, що 12.11.2021 згідно з умовами договору відступлення прав вимоги №13Т (далі - Договір відступлення прав вимоги), ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступлено право вимоги за кредитним договором № 101669575 від 18.03.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а відповідно ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до відповідача. На підтвердження відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» від ТОВ «Мілоан», позивачем долучено серед додатків позовної заяви: - копію договору відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021; - копії платіжних інструкції, як докази, здійснення оплати за договором відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021; - витяг з Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021. Звертає увагу суду, що витяг з Додатку до Договору відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021, було посвідчено сторонами, з однієї сторони - Генеральним директором ТОВ «Мілоан» Вінніченко О.В., і іншої сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. Враховуючи те, що в Додатку №1 до Договору відступлення прав вимоги №13Т від 12.11.2021, міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, до позовної заяви долучалося саме витяг з означеного додатку, що містить лише дані відповідача.

Договір відступлення прав вимоги №13Т від12.11.2021 не визнаний недійсним у встановленому порядку, тобто презумпція правомірності правочину, передбачена ст. 204 ЦК України, не спростована. Отже, позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за вказаним договором відповідно до доданого договору про відступлення прав вимоги та договору факторингу.

Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі, що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6 000,00 грн. підлягають до задоволення. Просить задовольнити у повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у справі № 553/183/25.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 22 січня 2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою щодо розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але у відзиві на позовну заяву просила розгляд позовної заяви за даним позовом здійснити за її відсутності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.

Зважаючи на те, що всі учасники справи в засідання не з'явилися, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 серпня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 101439677, відповідно до п. 1.1-1.7, 2.1 якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума кредиту становить 5 000,00 грн., термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.09.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 2450.00 грн. в грошовому виразі та 1,637,467.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 7450.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань. Комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору. Кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пунктом 2.3.1.2. пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Згідно Додатку № 1 до Кредитного договору № 101439677від 18.08.2021 Графіку платежів за договором про споживчий кредит 101439677 від 18.08.2021, цей графік розрахунків містить розрахунок заборгованості (в тому числі суми кредиту, комісії за надання кредиту і процентів) із зазначенням Дати платежу (повернення кредиту та сплати комісії та процентів), а саме: дата видачі кредиту - 18.08.2021, сума кредиту - 5 000,00 грн, дата платежу 02.09.2021, кількість днів у розрахунковому періоді - 15, сума платежі за розрахунковий період - 7 450,00 грн, з якої сума погашення кредиту -5 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 1 500,00 грн, комісія за надання кредиту - 950,00 грн.

Як вбачається з копії договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021, який у форматі pdf є додатком до позовної заяви надісланої до суду через систему «Електронний суд» під час відкриття даного документа у правому верхньому куті відображена інформація про підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором V90063 Час 18.08.2021 16:50, однак під час друку даного документу дана інформація не відображається, оскільки є зашифрованою.

Крім того, судом прим дослідженні доказів,здійснено перегляд копії договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021, який у форматі pdf є додатком до позовної заяви надісланої до суду через систему «Електронний суд» за допомогою програмного забезпечення «Adobe Acrobat Reader», під час перегляду якого також у правому верхньому куті відображена інформація про підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором V90063 Час 18.08.2021 16:50 та зроблено відповідний скриншот.

З урахуванням вищевикладеного не виникає сумніву щодо підписання відповідачем договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 одноразовим ідентифікатором V90063 18.08.2021 16:50.

З анкети-заяви на кредит № 101439677 від 18.08.2021 зазначено сума кредиту: 1 500,00 грн. у валюті: Українська гривня; строк кредиту: 15 днів з 2021-08-18. Дата повернення кредиту: 2021-09-02. Сума до повернення: 7 450,00 грн. Складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту : 950,00 грн. Нараховується одноразово за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту за договором; проценти за користування кредитом: 1 500,00 грн. Нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Позичальник: громадянин(ка) України ОСОБА_1 . Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 . Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4. Стать: Жінка . Вік. років: 23 . Номер мобільного телефону-: НОМЕР_3 . Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документ, що посвідчує особу: Паспорт громадянина України НОМЕР_4 . Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_1 . Освіта: Середня-спеціальна. Соціальний статус: Безробіний. Місце роботи: Домашнє господарство, Щомісячні доходи: 5 000,00 грн. Канал залучення: cross/PRE3S/sms. IP адреса з якої подано заяву: 46.133.185.59. Процес оформлення та розгляду заяви 101439677: заповнення заяви 18.08.2021 03:46:26 - 18.08.2021 03:48:53; автоматична перевірка 18.08.2021 03:48:53 - 18.08.2021 03:49:03; перевірка у БКІ 18.08.2021 03:49:03 - 18.08.2021 03:49:07; скоринг 18.08.2021 03:49:07 - 18.08.2021 03:49:08; перевірка у БКІ 18.08.2021 03:49:08 - 18.08.2021 03:49:28; скоринг 18.08.2021 03:49:28 - 18.08.2021 03:49:33; підтвердження зміни умови 18.08.2021 03:49:33 - 18.08.2021 03:49:54; обробляється 18.08.2021 03:49:54 - 18.08.2021 03:50:00; підписання договору 18.08.2021 03:50:00 - 18.08.2021 03:50:26; оброблено 18.08.2021 03:50:26. Рішення: погоджено, дата рішення: 18.08.2021. Погоджені умови кредитування по заяві № 101439677, замовлена сума: 5 000,00 грн., замовлений строк: 20 днів, погоджена сума: 5 000 грн., погоджений термін: 15 днів, комісія за надання: 19,00 % одноразово, ставка процентів: 2,00 %.

Судом встановлено, що ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 31271595 від 18.08.2021 однак відповідач, порушуючи умови договорів, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином в частині погашення заборгованості не виконував.

Так, згідно картки обліку виконання договору, відомостей про щоденні нарахування та погашення та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 101439677 ОСОБА_1 наданим позивачем вбачається, що за заборгованість перед ТОВ «Мілоан» за Кредитним договором № 101439677, станом на 01.11.2021 (включно) складає 22 450,00 грн.; борг по тілу - 5 000,00 грн, борг по відсотках - 16 500,00 грн., борг по пені 950 грн., борг по комсії - 0 грн.

Відповідно до Додатку № 2 до Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту № 101439677, відповідно до п. 3, 4, 6 якого процентна ставка: 2,00 відсотків за кожен день користування кредитом в межах пільгового періоду вказаного в п. 1.3. Договору. Стандартна ставка: 5,00 відсотків за кожен день користування кредитом, яка застосовується у випадку продовження строку кредитування вказаного в п. 1.3 Договору на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 Договору. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за супровідні послуги Кредитодавця. обов'язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Платежі за супровідні послуги третіх осіб, обов'язкові для укладення договору/отримання кредиту (послуги нотаріуса, оцінювача, страховика: відсутні. Платежі за послуги кредитного посередника, що підлягають сплаті споживачем: відсутні. Загальні витрати за пільговий період складають 2450,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом згідно п. 1.3 Договору (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі):7 450,00 грн. Реальна річна процентна ставка: 1 637 467,00 відсотків річних. Застереження: наведені обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування, викладених вище, і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а Кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Використання інших способів надання кредиту та/або зміна інших вищезазначених умов кредитування можуть мати наслідком застосування іншої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зокрема у випадку продовження споживачем (позичальником) строку кредитування згідно п.2.3 Договору В такому разі паспорт споживчого кредиту не оновлюється. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів згідно додатку № 1. Дата надання інформації: 18.08.2021. Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до: протягом 2-х днів з дати надання інформації.

Суд приходить до висновку, що вказаний Паспорт споживчого кредиту № 101439677 від 18.08.2021 містить лише узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, умови якого залежать від проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Паспорт споживчого кредиту не може свідчити про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20-ц, провадження № 61-14573св20.

Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Така правова позиція міститься у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, яка в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язанні з нею.

Частиною 8 ст. 11 цього Закону встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Статтею 12 цього Закону передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, із вказаного вбачається, що договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

12.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір відступлення права вимоги № 13Т, згідно п.п. 1.1. - 1.2., 6,1., 6.2.3., 7.1 якого на умовах, встановлених цим Договором. Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові за плату, а Новий Кредитор приймає належні Кредиторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) Портфеля Заборгованості за цим Договором. Новий Кредитор заміняє Кредитора у Кредитних Договорах, шо входять до Портфеля Заборгованості та відповідно вказаних у Реєстрі Боржників, та набуває прав грошових вимог Кредитора за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. У відповідності до умов цього Договору Кредитор передає (відступає) Новому Кредиторові Права вимоги до Боржників які виникли у Кредитора внаслідок укладення з Боржниками Кредитних договорів та надання Кредитором Боржникам кредитних коштів, та які входять до Портфелю Заборгованості. Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників. Права вимоги до яких відступаються. складає 50 719 567,86 грн. станом на дату підписання Сторонами цього Договору. Права Вимоги переходять до Нового Кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору, після чого Новий Кредитор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. В якості компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимоги. Новий Кредитор сплачує Кредиторові плату в розмірі, що станом на дату підписання Сторонами цього договору складає 1 960 339,57 без ПДВ до 26.11.2021 включно за таким графіком: 1) 1 000 000,00 грн. до 19.11.2021 включно; 2) 960 339,57 грн. до 26.11.2021 включно.

На підтвердження виконання вимог п. 7.1. Договору позивачем надано суду копії платіжних інструкції № 26 від 15.11.2021 року на суму 250 000,00 грн., № 1778 від 02.12.2021 року на суму 250 000,00 грн., № 1856 від 09.12.2021 року на суму 250 000,00 грн., № 1894 від 16.12.2021 року на суму 250 000,00 грн., № 1924 від 23.12.2021 на суму 250 000,00 грн., № 1914 від 29.12.2021 року на суму 210 339,57 грн., з призначенням платежу: оплата згідно Договору відсутплення прав вимоги №13Т від 12.11.2021 (Тенго) без ПДВ.

Згідно акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 12.11.2021 до Договору відступлення прав вимоги № 13Т від 12 листопада 2021, складеного 12.11.2021 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Дідж Фінанс», склали цей Акт про наступне згідно з вимогами Договору відступлення прав вимоги №13Т від 12 листопада 2021 ТОВ «Мілоан» (Кредитор) передав, а ТОВ «Дідж Фінанс» «Новий Кредитор» прийняв Реєстр Боржників від 12 листопада 2021 року, складений за формою згідно із Додатком № І до Договору. Кількість боржників 2404. Загальна сума заборгованості: 50 719 567,86 грн.

Як вбачається із Витягу Додатку до Договору факторингу «13Т від 12.11.2021, в ньому зазначена ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , номер кредитного договору 101439677, дата договору 18.08.2021, сума заборгованості - 22 450,00 грн, сума заборгованості за тілом - 5 000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 16 500,00 грн, сума заборгованості за комісією - 950 грн.

27 вересня 2024 року за вих. № 3570908268-АВ представником ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу, в якій доведено до відому останній існування заборгованість в сумі 22 450,00 грн., яку позивач наполеглево просить сплатити.

Щодо вимоги про стягнення відсутків суд зазначає наступне.

Пунктами 1.3., 1.4. визначено, що Кредит надається строком на 15 днів з 18.08.2021. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 02.09.2021.

Згідно з п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 1 500,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 2.1. Договору, визначено, що кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.2.2. Договору визначено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3.

Згідно з п.3.3.2. Договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього договору.

Відповідно до пункту 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати: сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

Анкета-заява на кредит № 101439677 від 18.08.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».

Відповідно до положень п.2.3. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування може бути продовжений (пролонгований) на пільгових чи на стандартних умовах.

Продовження строку кредитування на пільгових умовах відбувається строком на три, сім і п'ятнадцять днів за умови сплати позичальником комісії і частини заборгованості за кредитом (тілом).

Продовження строку кредитування на стандартних умовах відбувається у разі, якщо після завершення строку кредитування позичальник продовжує користуватися кредитними коштами та сплачує комісію за пролонгацію договору.

В даному випадку останній день дії договору 02.09.2021 включно.

Відомостей про те, що після 02.09.2021 відповідач вчиняв якісь дії для продовження строку кредитування чи вносила будь-які кошти на продовження дії договору, матеріали справи не містять, а тому 02.09.2021 строк дії договору закінчився і нарахування коштів товариством після спливу строку дії договору є необґрунтованим.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

При цьому, ч.2 ст.625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, можна дійти висновку, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 536, 625, 693 ЦК України.

У свою чергу, згідно з визначенням поняття неустойки, яке передбачено ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення, є пеня.

Проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом із цим, зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19), від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (п. 81, 83-85, 87, 91, 93).

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

Отже, боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.

Якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання.

Крім того, необхідно зауважити, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що за договорами кредиту та позики проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитами, нарахування процентів має проводитися на рівні фіксованої процентної ставки.

За умовами Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 кредит у розмірі 5 000,00 грн. надається строком на 15 днів з 18.08.2021, дата платежу 02.09.2021. Проценти за користування кредитом 1 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту а кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована.

Так, відповідно до Договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021, узгоджена сторонами договору сума відсотків становить 1 500,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Відомостей про те, що після 01.09.2021 відповідач вчиняв якісь дії для продовження строку кредитування чи вносив будь-які кошти на продовження дії договору, матеріали справи не містять.

Позивач вправі був нараховувати договірні відсотки лише у період дії строку позики (по договору №75994445 від 02.08.2021 року), тобто з 02.08.2021 по 01.09.2021 (30 днів). Починаючи з 02.09.2021 року позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформуються з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню за період дії договору позики № 75994445 від 02.08.2021 року в сумі 4 179,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення комісійної винагороди суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1. кредитного договору № 8623783 від 16.12.2022 передбачено, що комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються:

1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника);

2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту;

3) загальний розмір наданого кредиту;

4) порядок та умови надання кредиту;

5) строк, на який надається кредит;

6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності);

7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення);

8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів;

9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені;

10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися);

11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит;

12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту;

13) порядок дострокового повернення кредиту;

14) відповідальність сторін за порушення умов договору;

15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

Отже, ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають сплату комісії за надання кредиту, а передбачають сплату комісії пов'язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

У висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 13.07.2022 року № 363/1834/17, зауважено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20, умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами ч. 3 ст. 55 вказаного Закону.

Так, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.

Ураховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено одноразову плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 умови щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 950,00 гривень, є нікчемними.

Крім того, як вбачається зі змісту договору № 101439677 від 18.08.2021 відповідач погодив комісію «за надання кредиту» в розмірі 950,00 грн., засвідчивши це своїм електронним підписом, тоді як у договорі позивач не зазначив та не надав доказів, переліку послуг «за надання кредиту» та їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору, відповідна умова кредиту є нікчемною відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»..

За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісії за надання кредиту, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії - 950,00 грн. є необґрунтованою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

Положеннями ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах доводів позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за Договором про споживчий кредит № 101439677 від 18.08.2021 у сумі 6 500,00 грн., з яких: прострочена заборгованість - 5 000,00 грн., заборгованість за простроченими відсотками - 1 500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, то понесені судові витрати за подання позовної заяви відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 701,36 грн. (6500х2422,40:22450 = 701,36), що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. позивачем надано:

- копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024, укладеного Товариством з оюмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» та адвокатом Стародуб Іриною Володимирвіною;

- копію додаткової угоди № 101439677 від 30.12.2024, укладеної адвокатом Стародуб Іриною Володимирвіною та Товариством з оюмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»;

- копію детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необіхдних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.09.2024;

- копією акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконавння робіт, наданих послуг) від 31.12.2024;

- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6585/10 від 26.04.2018.

Договором про надання правничої допомоги № 42649746 від 01.11.2024 визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу (правничу допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Деталі предмету договору встановлюються додатковими угодами.

Пунктом 4.1-4.2, 4.8-4.9 загальна вартість послуг складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.8 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.9. даного Договору. Юридичну допомогу, що надається Адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. Тарифікація наданих послуг Клєінту, відбувається за наступною сіткою: ознайомлення з матеріалами справи, формування правового аналізу - 3000 (1 том); участь у судовому засіданні - 3000 (1 год.); написання заяви/клопотання - 1500-3000; адвокатський запит - 1500-3000; позовна заява - 3500-7000; клопотання про зняття арешту - 1500-7000; апеляційна скарга - 3000-10000; касаційна скарга - 5000-20000; написання відзиву на позов, заперечення на відзив - 2500-7000; письмове пояснення - 1500-5000; отримання рішення суду - 1000; перебування у відрядженні (окремо оплачується: харчування, транспортні затрати та проживання у відрядженні) - 4000 (1 день). У разі прийняття судом по матеріалам Позовної заяви позитивного рішення, Клієнт зобов'язується сплатити гонорар на користь Адвокату у розмірі 6 000 гривень. Оплата здійснюється в гривневому еквіваленті, відповідно до місцевого курсу на дату укладення цього Договору та у порядку, передбаченому Розділом 4 цього Договору.

Крім того, 30.12.2024 між адвокатом Стародуб Іриною Володимирвіною та Товариством з оюмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» укладено додаткову угоду № 101439677, якою розширено розділ 1 «1.Предмет договору» та доповнити новим пунктом такого змісту: «1.2. Адвокат зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1. Адвокат зобов'язується надати інші види професійної правничої допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій з повноваженнями представляти інтереси Клієнта в будь-якому суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій згідно підсудності та судоустрою, встановлених процесуальними законами та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» під час здійснення судочинства та може вчиняти від імені Клієнта усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти позивач, відповідач, третя особа, стягувач, суб'єкту оскарження в процесі, для чого адвокату надається право підписувати та подавати від імені Клієнта позовні заяви, змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, брати участь у судових засіданнях, отримувати копії судових рішень, розписуватись та вчиняти інші процесуальні дії. Повноваження адвоката в суді не обмежені цим договором». 2.Доповнити розділ «4. Порядок здійснення розрахунків» договору новим пунктом такого змісту: «4.9..За здійснення представництва та захист інтересів Клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги, пов'язаних з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору, Клієнт виплачує Адвокату гонорар, у порядку та строки за погодженням сторін. Виплата гонорару здійснюється на умовах попередньої оплати (авансування) та/або, що підтверджується підписаним сторонами відповідним Актом про надання професійної правничої допомоги, складеним та підписаним сторонами на підставі Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатом». Інші умови договору залишаються незмінними.

Згідно Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Стародуб І.В., необіхдних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 30.09.2024, виконаного адвокатом Стародуб І.В. на підставі Договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 01 листопада 2024 та додаткової угоди до нього адвокатом виконано наступний обсяг та види робіт (наданих послуг): правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год, вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 1500, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - 3 год. вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 1000, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 год, вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 750, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 750 грн. Разом 6000 грн.

Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконавння робіт, наданих послуг) від 31.12.2024, складеного адвокатом Стародуб І.В. та ТОВ «Діджи Фінанс», сторони підтвердили, що Адвокат надав Клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістью 6 000 грн, зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» - 1,5 год, вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 1500, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 2250 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - 3 год. вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 1000, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 3000 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 1 год, вартість витрачений на виконання робіт (надання послуг) (год.) - 750, загальна вартість робіт наданих послуг і виконавних робіт (грн.) - 750 грн. Разом 6000 грн. Клієнт претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Послуги надані в повному обсязі та із дотриманням інших умов основного договору. Оплата професійної правничої допомоги Адвоката здійснюється Клієнтом у повному обсязі при підписанні відповідного акту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 року (справа № 922/1964/21), що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. При цьому саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Аналогічна правова позиція викладене у Додатковій постанові Верховного суду від 16.03.2023 року в справі № 927/153/22.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на правову допомогу до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, ступеню складності судової справи, яка є малозначною та обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, з урахуванням критерію необхідності та неминучості вчинення відповідних дій, оскільки позов судом задоволено частково, витрати позивача з оплати правової допомоги покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, підлягають задоволенню позовні вимоги в сумі 1 737,19 грн., тому пропорційно до задоволених позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно стягнути 1 737,19 грн. на відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу (6500 х 6 000/22 450 = 1 737,19 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 137 141, 258-259, 263- 265, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 101439677 від 18.08.2021 у сумі 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 701 (сімсот одна) гривня 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1737 (одна тисяча сімсот тридцять сім) гривень 19 копійок.

Повний текст рішення складено 11.04.2025.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11.04.2025.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Представник позивача: Сіміч Микола Олександрович, адреса: 07406, Київська область, м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Головуючий: суддя Н.М. Грошова