справа № 362/8580/24
провадження № 2-а/362/13/25
"02" квітня 2025 р.
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності й установив:
Суть спору. Процедура
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України з вимогою скасувати постанову від 31 жовтня 2024 року № 1742/1, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за частиною третьою статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17'000,00 гривень.
Підставами позову є необґрунтованість і безпідставність оскаржуваної постанови, винесення останньої з порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення з огляду на це прав позивача. Так, позивач, з-поміж іншого, зазначив, що не брав участі у розгляді справи, жодним чином про її розгляд не повідомлявся; в його діяннях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Ухвалою про відкриття провадження у справі суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Представник Міністерства оборони України подав до суду відзив на позов, у якому наголосив на пропущенні позивачем строку звернення до суду та просить залишити позов без задоволення, пославшись на не доведення позивачем дотримання з його боку вимог закону про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. При цьому представник цього відповідача зауважив на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не підпорядковується безпосередньо Міністерству оборони України. До того ж, ТЦК та СП не підзвітний Міністерству оборони України в частині розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Інші відповідачі відзиву на позов не надали.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Щодо строку звернення до адміністративного суду
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані статтею 286 КАС України, згідно з частиною другою якої позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Наведеній нормі процесуального закону кореспондують приписи статті 289 КУпАП.
При цьому частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Ретельно проаналізувавши аргументи представника Міністерства оборони України, суд зазначає, що оскаржувана постанова винесена 31 жовтня 2024 року.
Відкривши провадження у справі, суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновив цей строк.
При цьому заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду була обґрунтована тим, що позивач не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення та про існування оскаржуваної постанови позивач дізнався лише 13 грудня 2024 року після накладення арешту на банківський рахунок у зв'язку з примусовим виконанням постанови.
З оглядну на вказані обставини суд ухвалою про відкриття провадження, з-поміж іншого, зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом 7 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду належним чином засвідчену копію постанови від 31 жовтня 2024 року № 1742/1 і всіх документів (відомостей), на підставі яких винесена зазначена постанова, а також докази направлення (вручення) цієї постанови позивачу.
Однак, вказані докази, в тому числі відомості щодо направлення (вручення) оскаржуваної постанови позивачу, станом на день ухвалення цього рішення вказаний відповідач не надав.
Зважаючи на викладене та приписи частин третьої, четвертої статті 123 КАС України, суд констатує відсутність підстав для висновку про передчасність викладеного в ухвалі про відкриття провадження у справі висновку суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та переходить до розгляду адміністративної справи по суті.
Встановлені судом фактичні обставини
30 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 773 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.
31 жовтня 2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову № 1742/1 за справою про адміністративне правопорушення, якою наклав на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за частиною третьою статті 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17'000,00 гривень.
Незгода позивача з указаною постановою та твердження останнього про порушення його прав цією постановою зумовили звернення до суду з позовом, що розглядається.
Нормативно правове регулювання і мотиви, з яких виходить суд
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом із цим, до 18 травня 2024 року Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» не визначав строку виконання громадянами України військового обов'язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку.
Проте з 18 травня 2024 року в зазначеному Законі діє положення частини десятої статті 1, яким визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції закону з 18 травня 2024 року) військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Також 19 травня 2024 набрав чинності Закон № 3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210 КУпАП доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Тобто, з 18 травня 2024 року встановлено 60-денний строк, до 16 липня 2024 року включно, для уточнення громадянами України своїх даних щодо виконання військового обов'язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в особливий період із одночасним збільшенням санкцій за відповідні правопорушення.
Диспозицією частини першої статті 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Отже, зазначена норма є бланкетною та повинна розкриватись із посиланням на відповідне законодавче та/або підзаконне регулювання.
Частиною третьою цієї ж статті встановлено відповідальність вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Кабінет Міністрів України постановою від 30 грудня 2022 року № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), за змістом пункту 1 якого він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
За приписами статті 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП обумовлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За змістом статті 235 КУпАП керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями з розгляду від імені відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210-211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно з частиною першою статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За змістом частини 1, 2 статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
При цьому в адміністративному судочинстві діє презумпція винуватості суб'єкта владних повноважень, яка полягає в тому, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у статті 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
У Рішенні від 10 лютого 1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Висновки суду
Як уже зазначено, станом на день ухвалення цього рішення відповідачами - ІНФОРМАЦІЯ_1 й ІНФОРМАЦІЯ_3 не надано відзивів на позову. Жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови до суду так само не надано.
З огляду на викладене, оскаржувану постанову не можна визнати обґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Отже, позовні вимоги належить задовольнити.
Керуючись статтями 2, 6, 244-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
2. Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31 жовтня 2024 року № 1742/1, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП.
3. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210 КУпАП.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його ухвалення. Відповідно до статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суддя О.В. Попович