про передачу справи за підсудністю
07 квітня 2025 року м. Київ 320/13008/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову №4А-1206 від 10.11.2024.
Дослідивши матеріали адміністративного позову суддя дійшов висновку, що справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду та підлягає передачі за підсудністю, з огляду на таке.
Так, у відповідності до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частиною п'ятою статті 125 Конституції України визначено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
За визначенням, наведеним в пункті 3 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Відповідно до частини першої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частина 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Адміністративна юрисдикція визначається Кодексом адміністративного судочинства України за допомогою трьох критеріїв, а саме: предметної (родової), інстанційної (функціональної) та територіальної (просторової) (підсудності).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є постанова №4А-1206 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення
Суд звертає увагу, що статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені правила розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності
При цьому, в силу частини другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Частиною третьою статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає виключну підсудність, передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності віднесені даним Кодексом до окремих категорій термінових адміністративних справ (стаття 286 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частиною першою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Аналіз наведених норм вказує, що Кодекс адміністративного судочинства України чітко визначає розмежування предметної юрисдикції між місцевими загальними судами як адміністративними судами та окружними адміністративними судами, зокрема, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Поряд з цим, відповідно до статей 210, 210-1, 211, 235, 257, 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення та з метою визначення процедури складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів, оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також з порушенням призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку та псуванням або недбалим зберіганням зазначеними особами військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), яке спричинило їх втрат, наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 за № 3, затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення (надалі Інструкція № 3).
Згідно пункту 10 розділу II Інструкції № 3, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).
У справі керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який її розглядає, відповідно до статті 284 КУпАП виносить одну з таких постанов: про накладення адміністративного стягнення; про закриття справи (пункт 11 розділу II Інструкції № 3).
Пунктом 15 розділу II Інструкції № 3 передбачено, що постанова може бути оскаржена в порядку, визначеному статтями 287-289 КУпАП.
Так, за приписами статті 287 Кодексу України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, згідно із пунктом 3 частини 1 якої передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
За наведеного нормативного регулювання, зважаючи на предмет судового оскарження, суд дійшов висновку, що дана адміністративна справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, оскільки підлягає розгляду відповідним місцевим загальним судом як адміністративним судом, визначеним відповідно до частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено правових наслідків подання позовної заяви без дотриманням правил предметної юрисдикції, в свою чергу, процесуальний закон не містить і норми про процесуальну аналогію.
У даному контексті суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21), згідно якої відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).
Відтак, у даному випадку, суд вважає за доцільне застосувати за аналогією закону пункт 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно приписів частини першої статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Отже, як правило, такі спори вирішуються за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, але не виключно. Позивач має право звернутися до адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що дану справу слід передати на розгляд місцевого загального суду як адміністративного за зареєстрованим місцем проживання позивача у справі - АДРЕСА_1 ), а саме до Шевченківського районного суду міста Києва.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи неповноважним складом суду є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду.
Згідно з частини першої статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Керуючись статтями 29, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Матеріали заяви №320/13008/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - передати за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Києва.
Копію ухвали направити (надати) особі, яка подала позовну заяву.
Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Колеснікова І.С.