Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 квітня 2025 року Справа№200/1574/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:
- визнання протиправною відмову від проведення перерахунку, індексації та поновлення виплати пенсії, починаючи з 01.01.2008 із компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок;
- зобов'язання відновити позивачу з 01.01.2008 на загальних підставах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262- XII, виплату пенсії за вислугу років, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, починаючи з 01.01.2008, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок.
Також позивач просив суд:
- встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на вказаний позивачем банківський рахунок;
- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми заборгованості, починаючи з 01.01.2008 в день її фактичної виплати, з компенсацією втрати доходу;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у 14 - денний строк надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він з 11.01.2008 постійно проживає за кордоном.
До виїзду за кордон перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримував пенсію у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вказує, що відповідачем з 01.01.2008 припинено йому виплату пенсії.
Вважає, що має право на відновлення на пенсійному обліку, перерахунок та поновлення виплати пенсії за вислугу років, з моменту припинення виплати пенсії.
10.02.2025 представник позивача через свій особистий електронний кабінет звернувся до відповідача в інтересах позивача із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за вислугу років, починаючи з 01.01.2008 р., за формою дод. 1 до "Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, згідно із Законом України № 2262-XII", затвердженого Постановою правління ПФУ від 30.01.2007 №3-1 (далі: "Порядок №3-1") № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588.
Рішенням Головного управління ПФУ у Донецькій області, оформленим листом від 28.02.2025 № 4972-3085/Р-02/8-0500/25, заява про поновлення виплати пенсії від 10.02.2025 залишено без задоволення, у зв'язку із проживанням позивача за межами України.
Вважає таку відмову протиправною, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач не погодившись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
З 12 липня 2008 року електронна пенсійна справа позивача зачинена, у зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до іншої країни. Оскільки, перша виплата пенсії згідно Закону №2262 здійснена Головним управлінням у серпні 2009 року, нарахування та виплата пенсії позивачу не проводилась (до означеного періоду виплата пенсій проводилась уповноваженими органами, де особа проходила службу).
Позивач з заявою про поновлення пенсії особисто не звертався.
Позивачем не надано паспорт громадянина України.
Положеннями статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» закріплено, що […] пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачується за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачується тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. Рішенням Конституційного Суду України від 07 вересня 2009 року, на яке посилається Позивач у своєму позові, або іншим рішенням Конституційного суду України дана норма не визнавалась такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), а отже не втрачала чинність.
Вимоги позивача щодо зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок вважав передчасними.
Тобто, основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) 2) виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу, право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Позивач просить нарахувати компенсацію на ненараховані та невиплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом №2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Стягнути можливо лише ті суми, які підтверджені документально, тобто, ті, які на час розгляду справи є обрахованими.
Вказав, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Положення про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та їх сімей, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР № 986 від 10.11.1982, що підтверджується наданим до матеріалів справи посвідченням серії НОМЕР_3 .
Суд зазначає, що відповідно до наданих відповідачем витягів з пенсійної справи позивача, останній станом на дату виїзду за кордон отримував пенсію за вислугу років відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Разом з тим, у графі «районне/міське відділення ПФУ» наданого відповідачем витягу з пенсійної справи позивача (Додаток Д1) встановлена відмітка «не визначено», місяць останньої виплати - липень 2008.
10 лютого 2025 року позивача через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588 про поновлення виплати пенсії з 01.01.2008
До заяви було додано: паспорт позивача для виїзду за кордон, пенсійне посвідчення, посвідчення ветерана війни-учасника бойових дій, РНОКПП, довіреність, лист про подання заяви про відновлення пенсії, заява про виплату пенсії або грошової допомоги, з відкриттям рахунку.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 4972-3085/Р-02/8-0500/25 вказану заяву було розглянуто в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Вказаним листом відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії на підставі наданих до звернення документів у зв'язку із відсутністю підстав.
Зазначено, що позивачу необхідно звернутись до сервісного центру Пенсійного фонду України за фактичним місцем проживання на підконтрольній Україні території.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема, Законом України від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Частиною третьою статті 43 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №2262-ХІІ пенсії звільненим зі служби особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, не призначаються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пенсії, призначені зазначеним особам в Україні до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказана норма була чинною як на момент припинення нарахування та виплати пенсії позивачу, так і на момент його звернення за поновленням пенсії.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 у справі № 1-32/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно даного рішення, оспорюваними нормами Закону № 1058-IV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У постанові від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18 Велика Палата Верховного Суду, яку суд застосовує до спірних правовідносин, підтримала висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що після ухваленні Конституційним Судом України рішення від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 органи Пенсійного фонду України зобов'язані відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, та сформувала висновки, згідно яких: поновлення виплати пенсії громадянам України, які проживають за її межами, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 має проводитися з 07 жовтня 2009 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; оскільки непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, поновлення виплати пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Відтак, з 07 жовтня 2009 року виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону № 1058-ІV. Із цього часу орган Пенсійного фонду має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Тобто, виходячи із чинного пенсійного законодавства, особа має право на отримання заробленої та призначеної пенсії незалежно від місця її проживання.
Таким чином, поновлення нарахування та виплати пенсії позивача має здійснюватися з 07.10.2009, а не з 01.01.2008, як зазначає представник позивача у позовній заяві.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з нормами статті 99 Закону України від 19.12.2006 №489-V "Про державний бюджет на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.2006 №1522 "Про передачу органам Пенсійного Фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" з 01.01.2007 функції нарахування та виплати пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" покладені саме на органи Пенсійного фонду України.
Разом з тим, у графі «районне/міське відділення ПФУ» наданого відповідачем витягу з пенсійної справи позивача (Додаток Д1) встановлена відмітка «не визначено», місяць останньої виплати - липень 2008.
Втім, у відзиві на позовну заяву, позивач зазначає, що з 12 липня 2008 року електронна пенсійна справа позивача зачинена, у зв'язку з вибуттям на постійне місце проживання до іншої країни. Оскільки, перша виплата пенсії згідно Закону №2262 здійснена Головним управлінням у серпні 2009 року, нарахування та виплата пенсії позивачу не проводилась (до означеного періоду виплата пенсій проводилась уповноваженими органами, де особа проходила службу).
За таких обставин, суд доходить до висновку, що ГУ ПФУ у Донецькій області не припиняло нарахування та виплату пенсії позивачу, як встановлено з матеріалів справи це було здійснено ІНФОРМАЦІЯ_2 , як органом, у якому позивач перебував на обліку, що підтверджується наданими відповідачем витягами з електронної пенсійної справи позивача (додаток Д1).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, в постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 818/494/18, від 11 червня 2020 року у справі № 820/2817/17 та від 12 лютого 2020 року у справі №809/1612/17 перевірка рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративним судом здійснюється ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності). Тобто, при розгляді питання протиправності дій, суд оцінює лише те обставини і мотиви, якими керувався суб'єкт владних повноважень.
Як вже зазначалось судом раніше, 10 лютого 2025 року позивач через свого представника звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588 про поновлення виплати пенсії з 01.01.2008.
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.02.2025 4972-3085/Р-02/8-0500/25 вказану заяву було розглянуто в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян».
Вказаним листом відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії на підставі наданих до звернення документів у зв'язку із відсутністю підстав.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Головним управлінням не приймалося рішення про відмову в поновленні пенсії позивачу відповідно, у зв'язку із чим вважає, що права, свободи та інтереси позивача не порушені.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок 3-1, тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення представника позивача із заявою про поновлення виплати пенсії.
Відповідно до п. 3 Розділу 1 Порядку № 3-1, заява про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого годувальника, який отримував пенсію відповідно до Закону, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (заява про призначення/перерахунок пенсії подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Відповідно до абз. 4 п. 11 Розділу 1 Порядку № 3-1 днем звернення за перерахунком, поновленням пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням) (початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), прийняттям (звільненням) на (зі) службу (служби), за виплатою недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, виплатою одноразової грошової допомоги, виплатою допомоги на поховання вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів)).
Відповідно до п. 1 розділу ІІ Порядку № 3-1, під час подання особою заяв, передбачених пунктами 2, 3 розділу І цього Порядку, пред'являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини.
У разі подання заяви законним представником додатково надається документ, що підтверджує його повноваження (свідоцтво про народження дитини, рішення органу опіки та піклування про встановлення опіки чи піклування, договір про патронат, договір про влаштування дітей до прийомної сім'ї, договір про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу, рішення суду).
Постановою Верховної Ради України від 23.02.2007 № 719-V затверджено Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення N 719-V).
Згідно п. 2 Положення № 719-V паспорт це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном.
За п. 3 Положення № 719-V паспорт оформляється особам, що проживають за кордоном і в установленому законодавством порядку набули громадянства України, - дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном.
Згідно пп. «а», «б», п.1 ст.13 Закону України «Про єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492 документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України.
Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є належним документом для підтвердження громадянства України позивача.
Відповідно до п. 6 Розділу IV Порядку № 3-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів приймається органом, що призначає пенсію за місцем фактичного проживання особи, не пізніше 10 днів з дня надходження заяви.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок №22-1), тут і далі - в редакції, чинні на момент звернення представника позивача із зазначеною вище заявою.
Згідно з п.1.1 Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Пунктом 1.7 Порядку №22-1 передбачено, що за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв'язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (п. 1.8 Порядку № 22-1).
Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачений перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком.
Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 передбачений порядок поновлення виплати пенсії та переведення з одного виду пенсії на інший.
Відповідно до п. 4.1. Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з п.4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п, 4.7. Порядку № 22-1).
Таким чином, як Порядком 3-1 та Порядком № 22-1 визначено обов'язок пенсійного органу прийняти відповідне рішення за результатами розгляду заяви про поновлення раніше призначеної пенсії, чого відповідачем зроблено не було.
Втім, лист відповідача від 28.02.2024 № 4972-3085/Р-02/8-0500/25 не є рішенням у розумінні Порядку 3-1 і Порядку № 22-1 та не породжує для позивача жодних правових наслідків.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що права позивача порушено безпосередньо бездіяльністю відповідача щодо неприйняття відповідного рішення за результатами розгляду заяви позивача про поновлення пенсії.
Окремо, суд зазначає наступне.
Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою КМУ від 30.08.1999 року № 1596 (далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (далі - органи Пенсійного фонду) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках.
Згідно із п.4 Порядку № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (далі - установи уповноважених банків).
Згідно із абзацом 1 пункту 6 Порядку № 1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Відповідно до пунктів 8 та 9 Порядку № 1596, поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Згідно із п.10 Порядку № 1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України. Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку. Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку. Заява про виплату пенсії може подаватися до органу Пенсійного фонду України в електронній формі через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису.
За змістом пункту 12, пункту 13 Порядку № 1596, органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають:
списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках;
опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.
Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.
Таким чином, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п.10 Порядку № 1596 двома шляхами, а саме: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду; від установи уповноваженого банку.
Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії або грошової допомоги.
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
За таких обставин, виплата пенсії позивачу має відбуватись на вказаний ним у заяві банківський рахунок.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести виплату пенсії з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, суд вважає передчасними, оскільки станом на дату розгляду справи відповідачем не здійснено поновлення виплати пенсії позивача, та, відповідно, не розраховано її розмір.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити виплату пенсії з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
Згідно зі ст. 3 Закону № 2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Ст. 4 Закону № 2050 установлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає, що передбачено ст. 5 Закону № 2050.
Відповідно до ст. 6 Закону № 2050 компенсація виплачується за рахунок, зокрема, коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно зі ст. 7 Закону № 2050 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону № 2020 Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок № 159).
Відповідно до п. 1 Порядку № 159 дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
П. 2 Порядку № 159 установлено, що компенсація громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в тому числі пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством).
За правилами, наведеними в п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держстатом.
Відповідно до п. 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Згідно з п. 6 Порядку № 159 своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.
Відповідно до п. 7 Порядку № 159 компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Згідно з п. 8 Порядку № 159 відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Верховний Суд в постанові від 21 серпня 2024 року у справі № 200/63/23 зазначив, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Отже, у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про передчасність позовних вимог.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення усієї суми заборгованості, з компенсацією втрати доходу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості допустити рішення про виплату пенсій до негайного виконання в обсязі всього розміру заборгованості, що утворилась.
Твердження відповідача щодо пропущеного строку звернення з даним позовом, суд до уваги не приймає.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/7800/20 дійшов висновку, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати пенсії має проводитися з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009 без обмеження її виплати жодними строками.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 10 лютого 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 10 лютого 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588, прийняти відповідне рішення, яким поновити позивачу з 07 жовтня 2009 року нарахування та виплату пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість, що утворилась, на визначений ним банківський рахунок.
Суд зазначає, що саме такий спосіб захисту буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.
Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць.
Щодо встановлення судового контролю, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 382 КАС України, в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 6 ст. 382 КАС України, суд під час ухвалення рішення суду за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, якщо суд допускає його негайне виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 382-2 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача подати звіт в частині негайного виконання рішення суду в місячний строк з дня отримання копії рішення суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір, у зв'язку із чим, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмову від проведення перерахунку, індексації та поновлення виплати пенсії, починаючи з 01.01.2008 із компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок; зобов'язання відновити позивачу з 01.01.2008 на загальних підставах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262- XII, виплату пенсії за вислугу років, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, починаючи з 01.01.2008, з компенсацією втрати доходу за затримку виплати пенсії за період з 01.01.2008 по день фактичної виплати заборгованості з пенсії, з виплатою пенсії на вказаний позивачем банківський рахунок - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо неприйняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 10 лютого 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місце знаходження: пл. Соборна, буд. 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про поновлення виплати пенсії від 10 лютого 2025 року № ВЕБ-05001-Ф-С-25-024588, прийняти відповідне рішення, яким поновити позивачу з 07 жовтня 2009 року нарахування та виплату пенсії за вислугу років, призначену у відповідності до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити заборгованість, що утворилась, на визначений ним банківський рахунок.
Допустити негайне виконання рішення в межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць.
Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Олішевська