Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 квітня 2025 року Справа№640/19560/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
Адвокат Петрик Сергій Анатолійович (рнокпп НОМЕР_1 ) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» (місцезнаходження: вул. Стельмаха, буд. 6/1А, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 38682913), позивача, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43997555) з вимогами визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2022/000486 від 29 вересня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» зазначив, що позивач не погоджується із винесеними рішенням про коригування митної вартості товарів №UA100000/2022/000027/2 від 29.09.2022 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2022/000486 від 29.09.2022, оскільки відповідач в своєму рішенні не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Поряд з цим, позивач звертає увагу, що митна декларація, на яку посилається в спірному рішенні про коригування митної вартості товарів від 29.09.2022 від 01.01.2019 №UA 125000/2019/000000 відповідачем не подавалась, а тому до позивача не можуть застосовуватись заходи коригування митної вартості товарів, які декларувались в іншій декларації.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» зауважує, що посилання митного органу на те, що платіжне доручення № 49 не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару є безпідставним, оскільки вказане платіжне доручення містить посилання на контракт № BN 20211004 від 04.10.2021.
Позивач також зазначає, що від постачальника він отримав індивідуальну знижку на вартість продукції в розмірі від 11% до 25%, а тому посилання митного органу на загальний розмір знижок виробника та на прайс-лист виробника товарів є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч.2 ст.53 Митним Кодексом України не передбачено.
З огляду на зазначене, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачем надано відзив на позов. Так, в обґрунтування незгоди з позовними вимогами представник митного органу зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 27.09.2022 № UA100060/2022/149913 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об'єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та її складових і містили розбіжності, а саме відповідно до п. 4.1 договору від 23.01.2020 № 2301-АМ базова вартість та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення. До митного оформлення вказаний документ, який підтверджує вартість транспортування, не надано. При цьому, довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом. Крім того, в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як “direct remittance at sight» , що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано.
Відповідач наголошує, що з метою усунення виявлених розбіжностей та підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 3 ст. 53, ст.ст. 54, 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Проте, надані позивачем документи не усунули порушень, адже платіжне доручення № 49 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки сума платежу не співставна, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання тільки на контракт, надані прайс-листи містять відомості, які не відповідають інформації у інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX.
Враховуючи вищевикладене митна вартість була визначена із застосуванням резервного методу, а тому різниця між митними платежами, які заявлялись декларантом до винесення оскаржуваного рішення та митними платежами, які повинні бути сплачені у зв'язку з винесенням рішення, складає 18888,38 грн.
З огляду на зазначене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/19560/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону №2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідований.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2825-ІХ (в редакції Закону України від 16 липня 2024 року №3863-ІХ Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон №3863-ІХ), який набрав чинності 26 вересня 2024 року), установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя.
До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, крім випадку, передбаченого абзацом 4 цього пункту.
Не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративні справи, які були передані до Київського окружного адміністративного суду та розподілені між суддями до набрання чинності Законом №3863-ІХ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом №3863-ІХ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частини третьої статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, справа №640/19560/22 передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
12 лютого 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/19560/22 передана на розгляд судді Кошкош О. О.
Ухвалою від 17 лютого 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу №640/19560/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови. Справу вирішив розглядати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження одноособово суддею Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому дію воєнного стану було продовжено, та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» (кож ЄДРПОУ 38682913, є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: 03040, Україна, місто Київ, вулиця Стельмаха, будинок, 6/1 "А".
04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та компанією “BEAUTYNOVA S.p.a» (Італія) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004, предметом якого є косметична продукція під брендами: NUA, Giardini di Bellezzs, ING, Hair Company, MYLY-MYLYLY MILLINI. Відповідно до умов договору оплата може бути проведена з 100% передоплатою, частковою оплатою або протягом 30 днів після дати виставлення рахунку протягом місяця.
Згідно додаткової угоди до договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004 №1 від 18.08.2022 сторони договору погодили поставку товару на територію України, зокрема, косметичних засобів по догляду за волоссям. Крім того, відповідно до вказаної додаткової угоди узгоджено додаткові знижки для позивача у розмірі від 11 % до 25 %.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті № 49 від 16.08.2022 на користь “BEAUTYNOVA S.p.a» сплачено 31 000, 00 євро. При цьому, у призначенні платежу зазначено “PMNT COSM PRODUCTS TO CONTRACT BN 20211004 DD 04.10.2021».
Крім того, відповідно до платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах № 62 від 25.10.2022 на суму 20 000, 00 євро, № 65 від 21.11.2022 на суму 27 000, 00 євро, № 7 від 29.11.2022 на суму 26 000, 00 євро, виписок по рахунку між Товариством з обмеженою відповідальністю ВНА ТРЕЙД» підтверджено оплату на рахунок компанії “BEAUTYNOVA S.p.a».
Відповідно до договору-доручення № 2301-АМ від 23.01.2020, що укладений між між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» (довіритель) та ФОП ОСОБА_1 (повірений), предметом якого є перевезення вантажу довірителя автомобільним транспортом третьої сторони.
21 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та ФОП ОСОБА_1 складено заявку на перевезення вантажу.
Відповідно до звіту повіреного перед довірителем (акту виконаних робіт) від 29 вересня 2022 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 підтверджено виконання робіт по перевезенню вантажу у вересні 2022 року, згідно договору доручення № 2301-АМ. Так, ФОП ОСОБА_1 надано транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. 21040 Origgio (Італія) - м. Київ (Україна) на загальну суму 83 280, 00 грн.
22 вересня 2022 року ФОП ОСОБА_1 складено рахунок № 105-ам на суму 83 280, 00 грн.
Крім того, відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 сума перевезень від м. 21040 Origgio (Італія) до погранпереходу Чоп складає 58000,00 грн., від погранпереходу Чоп до м. Києва складає 25280,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД», через свого представника - декларанта ТОВ “ДІЛІЖАНС», подало до Київської митниці митну декларацію № UA100060/2022/149913 від 27.09.2022 на поставку такого товару: Косметичні засоби для догляду за волоссям. Виробник: “BEAUTYNOVA S.p.a» (Італія).
Загальна сума за рахунком була зазначена 54 480, 51 євро (196 3412, 26 грн), в тому числі товар №1 - 49 191, 75 євро, товар №2- 5187, 98 євро, товар № 3 - 31, 68 євро, товар № 4 - 69, 12 євро.
Для підтвердження заявленого рівня митної вартості декларант подав такі документи: пакувальний лист (Packing list) №Б/н від 20.09.2022; Рахунок-фактура (Invoice) №711/BX від 19.09.2022 на загальну суму 54 480, 51 євро; автотранспортну накладну (Road consignment note) №167453 від 21.09.2022, сертифікат з перевезення (походження) товару №S375974 від 23.09.2022, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №105-ам від 22.09.2022, документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 22.09.2022, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № BN 20211004 від 04.10.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 18.08.2022, договір про надання послуг митного брокера №57 від 12.07.2022, договір (контракт) про перевезення №1502 від 15.02.2022, договір (контракт) про перевезення №2301-АМ від 23.01.2020, копії митної декларації країни відправлення №22ITQ3J010039177E5 від 23.09.2022, митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №UA100060/2022/149913 від 27.09.2022.
Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2 митна вартість на дату подання митної декларації розрахована із застосуванням другорядного методу 2ґ - резервного методу. Джерело інформації - прайс-листи на продукцію ТМ ING та HAIR COMPANY, які передбачають наступні максимальні знижки:
ТМ ING - до 18% (знижки у розмірі 25 та 20 % не передбачені)
ТМ HAIR COMPANY - до 11% (знижки у розмірі 25% не передбачені).
Отже митна вартість становить:
Товар № 1 - 53252,48 євро (1876484,22 грн.)
Товар № 2 - 5481,69 євро (193161 грн.)
Товар № 3 - 32,70 євро (1152,37 грн.)
Товар № 4 - 72,23 євро (2545,33 грн.).
У вказаному рішенні також зазначено, що а саме: відповідно до п.4.1 договору від 23.01.2020 № 2301-АМ базова вартість та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення. До митного оформлення вказаний документ, який підтверджує вартість транспортування, не надано. В інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як “direct remittance at sight», що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано. На переконання контролюючого органу, є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка (згідно з додатком від 18.08.2022 № 1 надаються індивідуальні знижки).
Поряд з цим, у рішенні відповідач вказав, що платіжне доручення № 49 не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки сума платежу не співставна, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання тільки на ЗЕД контракт, надані прайс-листи містять відомості, які не відповідають інформації у інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX, а саме: максимальна знижка на продукцію ТМ ING становить 18%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить 20-25% ; максимальна знижка на продукцію ТМ HAIR COMPANY становить 11%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить в деяких випадках 25%; не співпадають відомості щодо ціни товару (приклад, арт IN00208).
Поряд з цим, митним органом також було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100060/2022/000486, яким відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів через прийняття рішення про коригування митної вартості товарі від 29.09.2022 №UA100000/2022/000027/2: п.6 ст. 54, ст. 256, п.11 ст. 264 Митного кодексу України (Закон України від 13/03/2012 № 4495-VІ ), необхідність внесення змін до граф МД.
Вважаючи протиправним рішення контролюючого органу про коригування митної вартості товарів та карту відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року у справах №21-53а15 та №21-127а15.
При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З наведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен був вказати в оскаржуваному рішенні, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення відповідачем в оскаржуваному рішенні належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування ним додаткових документів, зокрема, перекладу декларації країни відправлення, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 05.03.2019 у справі №815/143/17, від 09.04.2019 у справі №825/1575/17.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.
У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, розбіжностей, наявних ознак підробки або недостатність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Так, щодо доводів митного органу, які визначені у п. 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів вказано, що відповідно до п.4.1 договору від 23.01.2020 № 2301-АМ базова вартість та порядок оплати встановлюється в Заявці на перевезення. До митного оформлення вказаний документ, який підтверджує вартість транспортування, не надано.
Проте, судом встановлено, що до митного оформлення було надано довідку про транспортні витрати від 22 вересня 2022 року та рахунок № 105-ам на суму 83 280, 00 грн. Перелічені документи пов'язані між собою інформацією щодо перевезення вантажу позивача.
Разом з тим, відповідач зазначив, що довідка про транспортні витрати не є документом, що підтверджує транспортні витрати, оскільки не є первинним документом у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а згідно з п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності. Для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
Так, на думку суду, надані довідки про транспортно-експедиційні витрати містять посилання на номери автомобіля. Крім того, рахунок є розрахунково-платіжним документом, що передбачає встановлення певних сум до оплати за надану послугу, а факт отримання такої послуги підтверджується довідкою про транспортно-експедиційні витрати, які, у свою чергу, є первинним документом.
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного Кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. У свою чергу норми Митного кодексу України визначають виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подані позивачем довідка про транспортно-експедиторські витрати та рахунок є допустимими доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд при застосуванні норм права у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 31.05.2019 №804/16553/14.
Так, в названому рішенні Верховний Суд з-поміж вищезазначеного також вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідки про транспортно-експедиційні послуги та рахунки є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Отже посилання відповідача на ту обставину, що подані декларантом довідка про транспортно-експедиційні послуги та рахунок не є документами, що підтверджують витрати на транспортування, як на підставу проведення коригування митної вартості товару є безпідставними.
Поряд з цим, митний орган у спірному рішенні також зазначив, що в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX умови оплати визначені як “direct remittance at sight», що може свідчити про оплату товару. До митного оформлення банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, не надано.
Суд зауважує, що умовою, з якою закон пов'язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.
В свою чергу, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Проте, в зазначеній частині митним органом висловлено припущення, що умови оплати визначені як “direct remittance at sight», що може свідчити про оплату товару.
Щодо доводів відповідача в частині того, що платіжне доручення № 49 не можливо ідентифікувати з даною поставкою товару, оскільки сума платежу не співставна, а в графі 70 «Призначення платежу» міститься посилання тільки на ЗЕД контракт, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України відсутність платіжних документів про оплату товару, наявність даних про його часткову оплату не можуть вплинути на заявлену митну вартість товару, оскільки вони не стоять у залежності/не спростовують ту вартість товару, що визначена у зовнішньоекономічному договорі (контракті) або документі, який його замінює, та додатків до нього: рахунку-фактурі (інвойс) або рахунку-проформі (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). Названі документи формують зобов'язання у покупця на оплату товару у розмірі, встановленому у договорі, що свідчить про незмінність його вартості за умови відсутності платіжних документів. Відповідна правова позиція наведена Верховним судом у Постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 826/7085/16.
Щодо доводів митного органу в частині того, що прайс-листи містять відомості, які не відповідають інформації у інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX, а саме: максимальна знижка на продукцію ТМ ING становить 18%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить 20-25%; максимальна знижка на продукцію ТМ HAIR COMPANY становить 11%, в той же час знижка відповідно до рахунку від 19.09.2022 № 711/BX становить в деяких випадках 25%, суд звертає увагу на наступне.
Так, 04.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» та компанією “BEAUTYNOVA S.p.a» (Італія) було укладено договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004, предметом якого є косметична продукція під брендами: NUA, Giardini di Bellezzs, ING, Hair Company, MYLY-MYLYLY MILLINI. Згідно додаткової угоди до договір міжнародної купівлі-продажу товарів №BN 20211004 №1 від 18.08.2022 сторони договору погодили додаткові знижки для позивача у розмірі від 11 % до 25 %
Вказані знижки і були відображені в інвойсі від 19.09.2022 № 711/BX.
Щодо відмінностей між цінами товару, зазначеними у прайс-листах та в інвойсах , як обставини, що вказує на безпідставне формування митної вартості товарів, вказаної у митних деклараціях, то в постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17 Верховний Суд вказує, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.
З урахуванням встановлених судом обставин, суд зауважує, що відсутність у прайс-листі інформації щодо додаткових знижок, не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки такі умови у даних господарських відносинах між позивачем та його постачальником вказувались виходячи із умов договору та додаткової угоди саме у інвойсах.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 у справі № 815/1780/17 зазначив, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару. Крім того, прайс-лист не є основним документом на підтвердження митної вартості товару, в зв'язку з чим будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару.
Подані позивачем документи для митного оформлення товару, на думку суду, дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.
Натомість під час розгляду справи судом з'ясовано, що зауваження митного органу по суті носять формальний характер та окремо або у своїй сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відтак, зазначені митним органом зауваження, розбіжності та невідповідність, які стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товару не можуть бути визнані судом об'єктивними, обґрунтованими і такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Враховуючи наведені мотиви, суд робить висновок, що відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2, а тому воно підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Оскільки фактичною підставою прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2022/000486 від 29 вересня 2022 року є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови також підлягають задоволенню.
Отже позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження сплати судового збору у розмірі 2481,00 грн. надано платіжне доручення №948 від 09 листопада 2022 року.
Таким чином, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» (місцезнаходження: вул. Стельмаха, буд. 6/1А, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 38682913) до Київської митниці (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд. 8А, м. Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29 вересня 2022 року №UA100000/2022/000027/2, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД».
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100060/2022/000486 від 29 вересня 2022 року, яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВНА ТРЕЙД» судовий збір у розмірі 2481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня)
Повний текст рішення складено 11.04.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Кошкош