Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 квітня 2025 року Справа№640/6842/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (місцезнаходження: Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, б. 1-А, код ЄДРПОУ 41089394) до Київської митниці (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б. 8-А. код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява адвоката Бакаєва Олександра Сергійовича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (далі - позивач) до Київської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про корегування митної вартості товарів від 24.09.2021 №100380/2021/000402/2.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом позивача для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по митній декларації позивача на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому зазначив, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпаних доказах.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" залишено без руху.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2022 вирішено визнати пропущений строк звернення до адміністративного суду ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" пропущеним з поважних причин, відкрити провадження в адміністративній справі, здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувати докази у справі.
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2025 вирішено прийняти до провадження адміністративну справу №640/6842/22 та розгляд справи провести суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
15.05.2020 між компанією Jiaxing Rence Import&Export Co., Ltd Китай (продавець) та ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" (покупець) укладено контракт №10-SB-PR, згідно з пунктом 1 якого продавець продає, а покупець купує на умовах цього контракту товар згідно інвойсу щодо кожної поставки. Ціни на кожну конкретну партію товару визначена в інвойсі, встановлені USD (п. 2.1 контракту). Умови поставки визначаються в інвойсі за правилами Інкотермс-2000 (п.4.2 контракту).
Відповідно до інвойсу від 18.05.2020 №21RS0122 сторони погодили про поставку на умовах «FOB -Ningbo» продукції на загальну суму 32 560.00 USD
23.09.2021 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: електричні освітлювальні прилади, декларант позивача подав до Київської митниці електронну митну декларацію №UA 10380/2021/024510. Фактурна вартість товару становить 32 560.00 USD.
До митної декларації додано: зовнішньоекономічний контракт №10-SB-PR від 15.05.2020; рахунок-фактура (інвойс) від 18.05.2020 №21RS0122; коносамент від 15.08.2021 №G012171425B; автотранспортна накладна від 15.08.2021 №951/2; декларація походження товару від 18.05.2021 №21RS0122; прайс-лист від 01.05.2021; копія митної декларації країни відправлення від 02.08.2021 №223120210002949117; банківські платіжні документи від 18.05.2021 №210519/000451770, від 16.09.2021 №210916/000489277; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 17.09.2021 №2324; довідка про транспортно-експедиційні витрати №756 від 18.09.2021; договір (контракт) про перевезення від 15.07.2017 №06/17-2017.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за електронною митною декларацією від 23.09.2021 № UA100380/2021/024510 відповідач дійшов висновку, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів:
1) згідно п.4.4 контракту від 15.05.2020 № 10-SB-PR продавець зобов'язаний зробити і вислати впродовж 3-х днів для кожної партії товару наступні документи: англійський інвойс з печаткою продавця, український інвойс з печаткою продавця, пакувальний лист з печаткою продавця, пакувальний лист з печаткою продавця, копію експортної декларації країни відправлення, сертифікат про походження товару. До митного оформлення не надано пакувальний лист з печаткою продавця та сертифікат про походження товару.
2) банківські платіжні документи, що надані до митного оформлення свідчать про те, що оплата здійснювалась відповідно до проформи-інвойсу від 18.05.2021 №21RS0104, проте вказаний документ до митного оформлення не надано.
3) декларація відправника надана без урахування статті 254 Митного кодексу України;
4) у прайс-листі виробника від 01.05.2021 зазначено лише ціни товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією. Разом з тим, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.
5). Договором транспортного експедирування № 06/17-2017 від 15.06.2017 передбачено надання акту на надання транспортних послуг, а п. 4.3 цього Договору передбачає повну передоплату до виконання робіт. Рахунки, які пред'являлися Виконавцем за цим Договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв'язком, за допомогою поштових служб, або вручаються особисто представнику Клієнта. Декларантом було надано рахунок оплату за транспортні послуги № 2324 від 17.09.2021, однак, жодних банківських документів, які підтверджують їх сплату не надав. При заявлені декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB -Ningbo», як це зазначено у вказаній ЕМД, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599.
Митницею в електронному повідомленні №792092 вказано на розбіжності у поданих документах та запропоновано декларанту подати наступні документи: - документи, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів: - рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг (витрати на навантаження, розвантаження); - акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. - виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо); - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МКУ; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.
Позивач 23.09.2021 повідомив митницю про те, що всі наявні транспортні (перевізні) документи було подано разом з електронною митною декларацією, а інші витребувані документи у декларанта відсутні.
24.09.2021 Київською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2021/000402/2, де в графі 33 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості та містять розбіжності, які наведені вище у повідомленнях митниці.
Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, а саме на рівні:
товар № 1 - МД від 16.09.2021 № UA500500/2021/213288 (вартість згідно джерела інформації - 4,63 дол. США/кг).
товар №2 - митна декларації від 24.07.2021 № UA500500/2021/204317 (вартість згідно джерела інформації - 3,77 дол. США/кг).
У зв'язку з цим позивачу було відмовлено у митному оформленні митної декларації, про що 24.09.2021 прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 100380/2021/38127.
Не погоджуючись із прийнятим Київською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів "СВІТ-БУД ЛТД" звернулося із даним позовом до суду.
Відповідно до МК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин):
ст.ст.49, 50 - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
ч.2 ст.52 - декларант зобов'язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
ч.ч.1, 2 ст.54 - контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.
ч.3 ст.54 - за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.
Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами ч.3 цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Не наведення митним органом в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових у декларанта документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до роз'яснень, які наведені у постанові Пленуму ВАС України № 2 від 13.03.2017р. «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 року», факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у ч.3 ст.53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
В пункті 2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.
Разом з тим, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Під час судового розгляду справи з'ясовано, що позивач (декларант) для підтвердження заявленої митної вартості товарів подав до митного органу всі необхідні для цього документи, які містять достатні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості про ціну, яка була сплачена за товар.
Із змісту представлених документів можна чітко та однозначно встановити вартість придбання ввезених товарів, при цьому наявність будь-яких обставин, що є визначальними за цих умов та змінюють їх вартість, відповідачем не доведено.
Судом встановлено, що подані декларантом документи в своїй сукупності підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об'єктивні дані, що піддаються обчисленню.
Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд дійшов висновку, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар, містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто, підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч.4 і 5 ст.58 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Посилання відповідача на відсутність деяких документів, зокрема: англійський інвойс з печаткою продавця, український інвойс з печаткою продавця, пакувальний лист з печаткою продавця, пакувальний лист з печаткою продавця, копію експортної декларації країни відправлення, сертифікат про походження товару суд вважає неспроможними, оскільки їх відсутність не свідчить про наявність розбіжностей чи не підтвердження всіх числових значень складових митної вартості товарів.
Щодо банківських документів, які підтверджують оплату транспортних послуг № 2324 від 17.09.2021 суд зазначає.
Пунктом 4.3 Додаткової Угоди від 01.07.2017 року до Договору транспортного експедирування № 06/17-2017 від 15.06.2017 передбачено, що оплата робіт і послуг здійснюється Клієнтом на умовах відстрочки в 30 календарних днів з моменту прибуття транспортного засобу з вантажем Клієнта на термінал Клієнта.
При розгляді даних правовідносин, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.05.2019 року по справі №804/16553/14, у якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України. Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Подібна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду у від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 року у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 року у справі №804/9754/15, від 07.05.2020 року у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 року у справі №810/4441/16; від 13.01.2022 року справа №520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012 року) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.10.2017 року.
Таким чином, суд робить висновок, що довідка про транспортні витрати №756 від 18.09.2021 є допустимим та належним доказом на підтвердження витрат на перевезення заявлених ТОВ "СВІТ-БУД ЛТД" товарів.
Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
За обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
За таких обставин визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи не підтвердження обставин, якими митний орган обґрунтовував свої твердження про дотримання ним вимог МК України та допущених порушень зі сторони позивача під час визначення митної вартості товарів, а відтак, й покладених в основу спірних рішень, заявлений позов є підставним, через що підлягає до задоволення.
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приймаючи до уваги те, що сума судового збору, яка була сплачена позивачем при поданні цього позову 2481,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Одночасно позивачем заявлено вимогу про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн, з приводу чого суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн., позивачем надано договір №01-01/1/22 про надання професійної правничої допомоги від 17.1.2022 року, ордер про надання правничої (правової) допомоги від 17.01.2022 року.
В той же час для вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу мають бути надані, зокрема, докази, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку - квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи відсутність документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні означеної заяви щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про корегування митної вартості товарів від 24.09.2021 №100380/2021/000402/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, б. 8-А. код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (місцезнаходження: Сумська обл., м. Шостка, вул. Привокзальна, б. 1-А, код ЄДРПОУ 41089394) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв