10 квітня 2025 року Справа 160/10148/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
08.04.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не виконання вимог виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/3942/21 від 19.05.2021 року;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виконати вимогу заяви про відкриття згідно виконавчого листа у справі № 160/3942/21 від 12.07.2021 року щодо перерахунку пенсії з 10.11.2020 року на рахунок: Філії ДНІПРОПЕТРОВСЬКЕ ОУ AT «ОЩАДБАНК», МФО 305482 код отримувача 2022216321, Картковий рахунок №UAA063054820000026209506665887 в Гривня України Отримувач: Романова Світлана.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як встановлено судом, позивачем по тексту позову заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування даного клопотання зазначено, що 11.05.2023 року представником позивача отримано лист №15347 від 17.04.2023 року відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яким повідомлено про завершення виконавчого провадження №67719144 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.07.2021 року у справі №160/3942/21 та позивач надано перший раз позовну заяву у межах 10-денного строку звернення до суду.
Як встановлено судом, позивач оскаржує бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невиконання виконавчого листа від 12.07.2021 року у справі №160/3942/21 та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №160/3942/21.
Судом встановлено, що 22.05.2023 року позивач вперше звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №160/11047/23 позовну заяву позивача до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
02.01.2024 року позивач вдруге звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 року у справі №160/173/24 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 року у справі №160/173/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
11.03.2024 року позивач втретє звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №160/6546/24 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року у справі №160/6546/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
31.12.2024 року позивач знову звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.01.2025 року у справі 160/34797/24 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 року у справі № 160/34797/24 позовну заяву позивача до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії повернуто позивачеві.
Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (постанова Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №521/21851/16-а).
При цьому, у визначенні моменту виникнення права на позов має значення, коли особа дізналася про факт порушення свого права, інтересу або коли саме вона повинна була дізнатись про це, і обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Заявнику недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних спорів Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
З матеріалів справи вбачається, що первісна позовна заява подана позивачем у межах строку, встановленого КАС України, однак ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2023 року у справі №160/11047/23 повернена позивачу, оскільки поданий позов підписано особою, повноваження якої не підтвердженні належними документами.
02.01.2024 року позивач вдруге та 11.03.2024 року та 31.12.2024 року позивач повторно подала позовну заяву до суду, тобто більше ніж через сім місяців з моменту повернення позовної заяви та 10 місяців з моменту первісного повернення позовної заяви.
При цьому, в даному випадку позивач звернулася до суду більше ніж через 18 місяців з моменту первісного повернення позовної заяви.
Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд повинен звертати увагу на усі доводи позивача; на тривалість строку, який пропущено; на поведінку позивача протягом цього строку; на дії, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Суди повинні гарантувати доступ до правосуддя особам, які вважають, що їх право порушене, і діяли добросовісно, але пропустили строк звернення до суду з поважних причин.
Разом з тим, суд зауважує, що вчасна первинна подача позовної заяви не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що посилання позивача у позові на ухвали суду у справах №160/11047/23, №160/173/24 та №160/6546/24 не враховуються судом, оскільки не обґрунтують поважності причин пропуску звернення до суду з даним позовом.
Інших поважних та об'єктивних причин для поновлення строку звернення до суду позивачем не зазначено, доказів на їх підтвердження не надано, тому суд дійшов висновку про неповажність наведених позивачем підстав для поновлення строку звернення до суду, внаслідок чого у задоволенні заяви про поновлення такого строку слід відмовити.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку про відмову в задоволення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.
Також, частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно абзацу 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі, коли у позовній заяві об'єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується окремо за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 1 січня 2025 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні 3028,00 гривні.
З позовних матеріалів вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу немайнового характеру, таким чином сума судового збору за вимоги немайнового характеру, з врахуванням коефіцієнту пониження, складає - 1211,20 грн.
Так, позивачем на підтвердження сплати судового збору до позовної заяви долучено квитанції №49 від 16.01.2024 року про сплату судового збору у розмірі 1073,00 грн та №55 від 18.01.2025 року про сплату судового збору у розмірі 138,20 грн.
При цьому, судом встановлено, що станом на час прийняття даної ухвали Діловодство спеціалізованого суду (ДСС) містить відомості про сплачений позивачем судовий збір, згідно квитанції №49 від 16.01.2024 року, який зараховано у справі № 160/173/23 та згідно квитанції №55 від 18.01.2025 року, який зараховано у справі № 160/34797/24.
Статистичні картка справ № 160/173/23 та № 160/34797/24 містить відомості про зарахування судового збору, згідно наведених вище квитанцій до Державного бюджету України, отже, зарахування судового збору, згідно квитанцій №49 від 16.01.2024 року та №55 від 18.01.2025 року до даної справи є неможливим.
За таких обставин суд не може прийняти наявні в позовній заяві квитанції №49 від 16.01.2024 року та №55 від 18.01.2025 року, як належний доказ сплати судового збору, а тому дійшов висновку, що станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою по даній справі позивачем не сплачено в повному обсязі судовий збір в повному обсязі.
Таким чином, несплачена сума судового збору складає - 1211,20 грн.
Для сплати судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: Отримувач коштів ГУК у Дн-кiйобл/Чечел.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA368999980313141206084004632; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.
Встановити позивачу строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя М.В. Дєєв