10 квітня 2025 рокуСправа №160/1871/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат,-
24.01.2025 Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" код ЄДРПОУ 26614030 (65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 100 508, 88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - контракт), який набрав чинності з 29.08.2024 відповідно до наказу начальника Інституту від 29.08.2024 № 26-РС. Відповідач відрахований з навчання наказом ректора Національного університету “Одеська морська академія» від 29.11.2024 № 1687 через небажання продовжувати навчання та виключений зі списків особового складу наказом начальника Інституту від 24.12.2024 № 378. Зазначеним наказом відповідачу було оголошено суму до відшкодування за час навчання в Інституті у сумі 100 508, 88 грн. та надано 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, пов'язаних із навчанням. Відповідач отримав витяг із зазначеного наказу - ознайомлений із сумою (її складовими) до відшкодування, 24.12.2024, про що свідчить його особистий підпис на копії витягу із наказу. Крім того 24.12.2024 відповідачу було вручене повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати, пов'язані з навчанням в Інституті. Відповідач з сумою до відшкодування погодився та погодився добровільно відшкодувати Міністерству оборони України в особі Інституту витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у сумі 100 508, 88 грн. Однак станом на 23.01.2025 вказана сума відповідачем не відшкодована, як наслідок, позивач з метою захисту економічних і оборонних інтересів держави звернувся до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 26.02.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
28.03.2025 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи №160/1871/25 до 30 днів.
Відповідач станом на 10.04.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією (поштове відправлення за номер 0610227678995). 06.02.2025 відповідач отримав поштове відправлення.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно із витягом з Наказу ректора Національного університету «Одеська морська академія» №985 від 31.07.2024, ОСОБА_1 зарахований на навчання до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» на 1-й курс за денною формою навчання на 2024-2025 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням для Збройних Сил України.
Між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету “Одеська морська академія» та ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - контракт), який набрав чинності з 29.08.2024 відповідно до наказу начальника Інституту від 29.08.2024 № 26-РС.
Відповідно до п.1 Контракту курсант рекрут ОСОБА_1 взяв на себе обов'язок, зокрема: відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідач погодився з умовами Контракту та добровільно підписав його.
Доказів оскарження у судовому порядку умов Контракту не надано.
Згідно з Наказом ректора Національного університету «Одеська морська академія» №1687 від 29.11.2024 ОСОБА_1 , курсанта 1 курсу денної форми навчання на 2024-2025 навчальний рік Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за державним замовленням Збройних Сил України, відраховано через небажання продовжувати навчання.
У Витязі із Наказу начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету «Одеська морська академія» (по стройовій частині) №329 від 06.11.2024 зазначено: «… 3. Старшину 2 статті військової служби за контрактом ОСОБА_2 , який перебуває у розпорядженні начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", та був відрахований з навчання наказом Ректора Національного університету "Одеська морська академія" від "29" листопада 2024 року №1687 через небажання продовжувати навчання, з яким наказом начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (по особовому складу) від "02" грудня 2024 року № 44-РС достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту, та наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від "19" грудня 2024 року №371-РС призначеного на посаду начальника радіостанції батареї управління берегового ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_2 , з "24" грудня 2024 року виключити зі списків особового складу інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" та всіх видів забезпечення (а з продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів харчування у навчальних закладах під час застосування за призначенням з "25" грудня 2024 року) і направити для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 . Видати атестати.
Вислуга років у Збройних Силах України станом на "24" грудня 2024 року: календарна - 02 роки 04 місяці 27 днів, пільгова - 00 років 00 місяців 00 днів, загальна - 02 роки 04 місяці 27 днів.
Виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 0% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 24 грудня 2024 року.
Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від "07" червня 2018 року №260 отримав.
Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від "07" червня 2018 року №260 за 2024 рік не отримав.
На квартирному обліку при Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" не перебуває.
Оголосити суму до відшкодування за час навчання в Інституті Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" у розмірі 100 508 гривень 88 копійок (грошове забезпечення 75 411 гривень 95 копійок, продовольче забезпечення 16 073 гривні 64 копійки, речове забезпечення 5759 гривень 58 копійок, квартирно-експлуатаційне забезпечення 2698 гривень 02 копійки, медичне забезпечення (санаторно-курортним лікуванням не забезпечувався) 565 гривень 69 копійок). Внести суму до книга обліку нестач Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", та віднести на старшину 2 статті військової служби за контрактом ОСОБА_1 і надати строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням…».
ОСОБА_1 був ознайомлений із розрахунком витрат на утримання в університеті під час навчання, про що свідчить його особистий підпис у Повідомленні від 24.12.2024.
У зв'язку з не сплатою у добровільному порядку відповідачем витрат, пов'язаних з його утриманням у ВНЗ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 (далі Порядок №964).
За п. 3 Порядку №964 Відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.
Згідно з п. 4, 5. Порядку №964 розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.
Витрати відшкодовуються у повному розмірі курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у заклад вищої освіти, курсантами жіночої статі - за весь період навчання;
Пунктом 7 Порядку №964 встановлено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджено наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 року №419/831/240/605/537/219/534 (далі Порядок №419).
За п. 2.1. Порядку №419 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на:
грошове забезпечення;
продовольче забезпечення;
речове забезпечення;
медичне забезпечення;
перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад;
оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання.
Щомісячне грошове забезпечення визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців.
Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Пунктом 2.1.2. Порядку №419 встановлено, що Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування.
У довідці-розрахунку відображається кількість діб перебування на харчуванні та фактична його вартість, яка підраховується на підставі відповідних норм харчування.
Згідно з п. 2.3. Порядку №419 у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ.
У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
Застосовуючи вказані положення законодавства до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Достатність та належність довідок-розрахунків на підтвердження розміру заборгованості, що стягується, визнана Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.06.2022 року у справі №160/14829/21.
Суд констатує, що наданими позивачем доказами підтверджується розмір витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у позивача в період її навчання.
Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем розрахунку витрат, пов'язаних з його утриманням в якості курсанта, що здійснений позивачем.
У спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми Закону №2232-XII та Порядку №964, згідно яких відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням.
Відмінність у характері військової служби курсантів в порівнянні з іншими військовослужбовцями обумовлені відмінностями програм фінансування, за рахунок яких здійснюється виплата їх грошового забезпечення.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20.
Грошове забезпечення курсантів вищих навчальних закладів належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягають компенсації.
На спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 15.06.2023 року у справі №520/6532/2020, від 13.01.2023 року у справі №440/2692/20.
Подібне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 11.06.2024 року у справі №160/29228/23.
Отже, відшкодуванню підлягають в т.ч. витрати з утримання позивача у вигляді виплаченого грошового забезпечення.
Таким чином, усі без виключення витрати на утримання відповідача підлягають стягненню на користь позивача, що відповідає послідовній та актуальній судовій практиці, передусім Верховного Суду.
Суд вважає за доцільне навести практику Європейського суду з прав людини, яка є релевантною до обставин цієї справи за змістовним критерієм (суттю правовідносин між студентами вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання та подальшим працевлаштуванням в державних органах).
У справі Chitos проти Греції (рішення від 04 червня 2015 року, заява № 51637/12) Європейський суд з прав людини зазначав: заявник не може правомірно стверджувати, що не знав принципу і обсягу зобов'язання, яке він взяв на себе, обравши кар'єру офіцера і військового лікаря. Однією з головних переваг вступу до армії було безкоштовне навчання. Дійсно, збройні сили беруть на себе вартість усього навчання такої особи, сплачують їй платню і надають соціальне забезпечення як кадровому офіцеру. Натомість від офіцера після отримання диплома вимагається взяти на себе зобов'язання служити у відповідному званні певну кількість років.
Європейський суд з прав людини уважає, що накладене на кадрових офіцерів зобов'язання після завершення навчання нести службу протягом певного строку є невід'ємним від покладеного на них завдання. Обчислення строку дії контрактів офіцерів, які отримали освіту коштом армії, і умови розірвання таких контрактів належать до розсуду держави.
Вимога держави повернути кошти, витрачені на навчання офіцерів і військових медиків, а також на їх забезпечення відповідно до потреб, виправдовують заборону розривати контракт протягом певного строку і встановлення відшкодування витрат, яких зазнала держава протягом років навчання. Зобов'язання військових лікарів, які бажають піти у відставку до завершення контракту, сплатити державі певну суму на відшкодування витрат, понесених на їх навчання, цілком виправдовується перевагами, яких не мають цивільні студенти у сфері медицини, зокрема забезпеченим працевлаштуванням, отриманням платні тощо. Сам принцип відкупу років, які залишається відслужити, не становить порушення принципу пропорційності.
У справі Lazaridis проти Греції (рішення від 12 січня 2016 року, заява № 61838/14) заявник (лікар, підполковник армії) подав клопотання про його дострокове відрахування з армії. Генеральний штаб армії зобов'язав заявника виплатити державі відшкодування у сумі 121 321,72 Євро як компенсацію за дострокове звільнення. Заявник оскаржив таке рішення до суду. Суд відхилив його скаргу, у зв'язку із тим, що заявник, отримавши відповідну освіту, зобов'язався відслужити в армії дев'ятнадцять років і вісімнадцять днів, але він прослужив лише чотирнадцять років, два місяці та шість днів. Заявник оскаржив це рішення національного суду.
Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що зобов'язання військових лікарів, які бажали залишити армію до закінчення строку виконання обов'язку, відшкодувати державі витрати, понесені на їх навчання, було цілком виправданим з огляду на привілеї, якими вони користувалися порівняно із цивільними студентами-медиками. Особа, яка вступає на навчання до Військової академії, усвідомлює, що аналогом безкоштовної освіти, винагороди та соціальних переваг, якими користується така особа в силу свого військового статусу, є зобов'язання служити в рядах армії протягом визначеного періоду після закінчення навчання.
Обов'язок офіцерів армії нести службу протягом визначеного періоду після завершення їх підготовки відповідає встановленій меті, а тривалість цього періоду визначається на розсуд держав. Саме за допомогою військових установ особи отримують загальну медичну освіту, відповідну спеціалізацію, а також мають можливість займатися приватною медициною в неробочий час. Таким чином, сам принцип викупу решти років служби не порушує принцип пропорційності.
Щодо захисту права власності у рішенні Європейського суду з прав людини вказано, що у заявника виник борг перед державою щодо відшкодування плати за навчання, харчування, проживання у разі невиконання обов'язку стосовно проходження військової служби в армії у встановлений законодавством період. Комісія вважає, що обов'язок здійснити такі відшкодування після відрахування з навчального закладу не порушує права заявника відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.
Отже, практика відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі особи, яка не виконала свій обов'язок щодо відпрацювання в державних органах визначеного строку, є належним способом реалізації державної політики та відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Спосіб реалізації такої політики шляхом подання позову до суду забезпечує особі можливість належним чином представляти свою позицію та користуватися усім можливим обсягом прав, в свою чергу суд забезпечує дотримання законності та верховенства права під час здійснення відповідної процедури.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню
Доказів того, що відповідач відшкодував витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі до суду не надано, а тому суд доходить висновку, що ці витрати підлягають стягненню з нього в судовому порядку.
Отже, позов Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, у розмірі 100508,88 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихст.78 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст.2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" (65029, м.Одеса, вул. Дідріхсона, 8, код ЄДРПОУ 26614030) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 100 508, 88 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець