10 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 676/2797/24
Провадження № 22-ц/820/857/25
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Ковальова А.І.,
за участю: представника апелянта - адвоката Худняка В.А.,
представника відповідача - Панченка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №676/2797/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем, на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року, в складі судді Швець О.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про припинення зобов'язання,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати припиненим кредитне зобов'язання ОСОБА_1 за договором кредиту №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 25 червня 2009 року), укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник - АТ «Сенс Банк»), та зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки від 01 березня 2008 року (зі змінами від 01 липня 2009 року), укладеного між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступник - АТ «Сенс Банк»).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 2008 році між позивачем та АКБ «Укрсоцбанк» було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №966/371-634-4 від 20 березня 2008 року. На підставі вказаного договору сторони уклали кредитний договір №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року, а також договір поруки №966/370-632-69 від 21 березня 2008 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору (як основного зобов'язання) сторонами 21 березня 2008 року також було укладено іпотечний договір, відповідного до якого позивачем в іпотеку було передано іпотекодержателю (АКБ «Укрсоцбанк») нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м. До договору іпотеки 01 липня 2009 року було внесено зміни, які було посвідчено приватним нотаріусом Саварчуком В.М. та зареєстровано в реєстрі за №190. У 2010 році ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 315354,75 грн заборгованості та 3553,65 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом. На виконання вказаного рішення Дніпровським районним судом м. Києва було видано виконавчий лист №6-5035/11. У зв'язку із втратою виконавчого листа ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року замінено сторону стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні за виконавчим листом №6-5035/11 та видано дублікат виконавчого листа. Виконавчий лист перебував на виконанні у приватного виконавця Джубаби Д.О. 06 лютого 2024 року, за дорученням позивача, його сестра ОСОБА_2 здійснила повну оплату боргу, а саме 315354,78 грн заборгованості та відшкодовано витрати по розгляду справи, у зв'язку з чим виконавче провадження ВП №72670515 закінчено та винесено постанову від 07 лютого 2024 року. Позивач вважає, що ним в повному обсязі виконано кредитне зобов'язання, яке виникло на підставі кредитного договору №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем на виконання умов кредитного договору отримано кредитні кошти в розмірі 36000 доларів США. На час постановлення рішення Третейського суду від 21 квітня 2010 року сума боргу за кредитом становила в гривневому еквіваленті 315354,75 грн, що по курсу валют 7,9259 грн за 1 долар США становило 39787,87 доларів США. Позивачем виконано рішення суду у лютому 2024 року та сплачено 315354,75 грн, що по курсу валют еквівалентно 8364,50 доларів США. Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами виконання зобов'язань за кредитним договором №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що з метою погашення боргу та закриття виконавчого провадження за дорученням позивача його сестрою ОСОБА_2 було здійснено повну оплату боргу за кредитним договором, а саме, 315354,78 грн основної заборгованості та 3553,65 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом та витрат, пов'язаних з примусовим виконанням (в тому числі 10% винагороди приватного виконавця). Всього позивачем було сплачено 360841,57 грн. У зв'язку з погашенням боргу та виконанням судового рішення боржником приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д.О. винесено постанову від 07 лютого 2024 року про закінчення виконавчого провадження ВП №72670515. Посилається на правові позиції Верховного Суду, згідно з якими офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди може змінюватись (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстави стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом та боржником належним чином виконано рішення суду, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги. Коливання курсу валют, що призвело до курсової різниці, не можна розцінювати як неправомірні дії боржника, що призвели до позбавлення кредитора можливості отримати прибуток. Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість в повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, в якій і прийняв його виконання. Крім того, відповідачем не оскаржувалась постанова про закінчення виконавчого провадження, а отже стягувач прийняв виконання зобов'язання в тій формі та у той спосіб, що було виконано приватним виконавцем. Також зазначає, що виконання позивачем грошового зобов'язання за кредитним договором є підставою для припинення іпотеки.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 10 березня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Представник апелянта ОСОБА_1 - адвокат Худняк В.А. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Апелянт ОСОБА_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлений, в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Представник відповідача АТ «Сенс Банк» - Панченко Д.В. проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що 21 березня 2008 року АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредиту №966/369-632-68, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 36000 доларів США, зі сплатою 13,5 процентів річних та комісії, в розмірі та в порядку, визначених у додатку №1 до цього договору, що є невід'ємною частиною, на умовах, визначених цим договором.
На підставі вищевказаного договору, 21 березня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №966/371-634-4, відповідно до пункту 1.1. якого кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти на умовах, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.
25 червня 2009 року АКБ «Укрсоцбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду №1 про внесення змін до договору кредиту №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року, згідно з якою сторони погодили терміни погашення заборгованості по кредиту.
На забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту, 21 березня 2008 року АКБ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Кам'янець - Подільського нотаріального округу Саварчуком В.М. та зареєстрований в реєстрі за №190. Відповідного до пункту 1.1. зазначеного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту №966/369-632-68 від 21 березня 2008 року нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 45,6 кв.м.
01 липня 2009 року АКБ «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклали договір про зміну іпотечного договору, відповідно до умов якого сторони внесли зміни до підп. 1.4.1., 1.4.2. пункту 1.4. іпотечного договору.
У 2010 році ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовною заявою про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 .
Рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 315354,75 грн заборгованості та 3553,65 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року у справі №6-5035/11 заяву ПАТ «Укрсоцбанк» було задоволено та видано виконавчий лист на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 315354,75 грн заборгованості та 3553,65 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2021 року замінено сторону стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» його правонаступником АТ «Альфа-Банк» у виконавчому провадженні за виконавчим листом №6-5035/2011, що виданий 12 грудня 2011 року та видано дублікат виконавчого листа.
На підставі виконавчого листа №6-5035/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва від 10 серпня 2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д.О. відкрито виконавче провадження №72670515 та винесено постанову про опис та арешт (коштів) майна боржника від 06 вересня 2023 року №8330.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. від 07 лютого 2024 року виконавче провадження ВП №72670515 закінчено.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому з часу зарахування на банківський рахунок сум, стягнутих за рішенням суду або добровільно сплачених позичальником на вимогу про дострокове повернення позики ці зобов'язання вважаються припиненими.
Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина 1 статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Підстави припинення іпотеки визначені в статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Так, відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Отже, іпотека, яка має похідний характер від основного зобов'язання, є дійсною до припинення основного зобов'язання. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).
Посилання представника апелянта на те, що спірні зобов'язання не припинилися, так як кредитний договір був укладено в іноземній валюті, а виконаний у гривнях не в еквіваленті до долара США, є безпідставним.
Під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 квітня 2010 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 315354,75 грн заборгованості та 3553,65 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.
При цьому, у даному випадку кредитор за кредитним договором, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначати позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2010 році звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 березня 2008 року №966/369-632-68, визначив заборгованість у валюті України - гривні, зазначивши загальний розмір заборгованості - 315354,75грн.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №750/8676/15-ц зазначено, що кредитор, який сам визначив заборгованість у гривні України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість було стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.
На підставі виконавчого листа №6-5035/11, виданого Дніпровським районним судом м. Києва 10 серпня 2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Джубабою Д.О. відкрито виконавче провадження №72670515 та винесено постанову про опис та арешт (коштів) майна боржника від 06 вересня 2023 року №8330. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Джубаби Д.О. від 07 лютого 2024 року виконавче провадження ВП №72670515 закінчено у зв?язку з його виконанням.
Тому, рішення суду про стягнення заборгованості, яке набрало чинності, виконано відповідачем у повному обсязі 06 лютого 2024 року.
Тобто, кредитор сам визначив заборгованість за кредитним договором у валюті України. Така заборгованість стягнута рішенням третейського суду, на підставі якого кредитору видано виконавчі листи, виконана боржником у повному обсязі, виконавче провадження у зв'язку з цим закінчено.
При цьому, кредитор не оскаржував дії державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним виконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості.
Згідно з положеннями частини першої статті 593 ЦК України припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов'язання презюмується.
Тобто, встановлення факту припинення основного зобов'язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Враховуючи те, що позивач повністю виконав судове рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була кредитором визначена у розмірі 315354,75 грн, у зв'язку з чим основне зобов'язання припинилося на підставі статті 599 ЦК України, внаслідок цього згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» припинилися і акцесорне зобов'язання за похідним від основного - договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.
Отже, у зв'язку з повним виконанням рішення суду про стягнення кредитної припинилися зобов'язання за кредитним договором і іпотека за іпотечним договором.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 цього кодексу).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Тобто, спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 (пункт 57), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18 (пункт 98), від 8 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 (пункт 21), від 03 серпня 2022 року у справі №910/9627/20 (пункт 8.45)).
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. При цьому визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56)).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частини перша, друга та четверта статті 202 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Поняття правочину, різновидом якого є договір, і поняття правовідносин, різновидом яких є зобов'язання, нетотожні: правочином є дії, спрямовані на створення юридичних наслідків, а правовідносини - це урегульовані суспільні відносини, змістом яких є права й обов'язки учасників цих відносин (суб'єктів правовідносин). Договірні правовідносини виникають на підставі договору. Останній є юридичним фактом (домовленістю, взаємопов'язаними діями), із яким пов'язане виникнення зобов'язання. Отже, виникнення правовідношення, зокрема зобов'язання, не є тотожним укладенню договору, а поняття «припинення правовідношення» (як спосіб захисту цивільних прав та обов'язків, передбачений пунктом 7 частини другої статті 16 ЦК України) не є тотожним поняттю «припинення договору».
З договору можуть виникати одне або декілька зобов'язань.
Положення, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають способом захисту права та інтересу визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення прав кредитора на одержання плати від боржника. Проте у такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).
До подібних висновків щодо способу судового захисту в аналогічних спорах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц.
Встановлення факту припинення основного зобов'язанняналежним його виконанням, є підтвердженням припинення додаткових (акцесорних) зобов'язань за договорами іпотеки.
Отже, у зв'язку з повним виконанням рішенням суду про стягнення кредитної заборгованості припинилися зобов'язання за кредитним договором і іпотека за іпотечним договором, що відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №278/2290/20, у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №757/12831/19.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір на загальну суму 3028 грн (1211,20 грн - за подання позовної заяви, 1816,80 грн - за подання апеляційної скарги).
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3028 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Худняком Віктором Анатолійовичем, задовольнити.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати припиненими зобов'язання ОСОБА_1 за договором кредиту №966/369-632-68, укладеним 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (зі змінами, внесеними додатковою угодою від 25 червня 2009 року), та зобов'язання ОСОБА_1 за договором іпотеки, укладеним 21 березня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк».
Стягнути з Акціонерного товариства «Сенс Банк» (місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 23494714) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень) судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко