10 квітня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/3080/23
Провадження № 22-ц/820/664/25
Хмельницький апеляційний суд
в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Спірідонової Т. В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,
секретар судового засідання - Кошельник В.М.
за участю: апелянтки - ОСОБА_1 ,
представника апелянтки - ОСОБА_2
позивачки - ОСОБА_3 ,
представника позивачки - ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №683/3080/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року, у складі судді Шовкуна В.О., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт постійного її проживання разом з ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , з яким вони фактично проживали разом однією сім'єю, як подружжя з 2009 року, без реєстрації шлюбу, за адресою АДРЕСА_1 . Окрім того, вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов'язки щодо утримання житла та присадибної ділянки, разом обробляли город, мали спільні витрати та спільне харчування, спільний сімейний бюджет та займались благоустроєм власного помешкання, спільно робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього вжитку. Крім того, впродовж 14 років спільного проживання вони піклувалися одне про одного і надавали взаємну допомогу. Між ними були добрі сімейні стосунки, взаєморозуміння та взаємоповага. У зв'язку із збройною агресією російської федерації ОСОБА_5 був призваний на військову службу. 31 липня 2023 року, під час несення служби в Збройних силах України та виконання військового обов'язку, ОСОБА_5 загинув поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області. Позивачка здійснила поховання свого чоловіка. Зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка як подружжя без реєстрації шлюбу, їй необхідно для отримання державної грошової допомоги та для оформлення спадщини.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживали разом однією сім'єю понад 5 років, як чоловік та жінка (подружжя), без реєстрації шлюбу в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачка належними та допустимими доказами підтвердила факт її спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_5 , вела із ним спільне господарство, мала спільний побут, взаємні права та обов'язки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнення доводів апеляційної скарги
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.Вважає, що позивачка не надала належних та допустимих доказів проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що довідка про поховання від 20 вересня 2023 року №189/16-10, видана одноособово старостою Оксаною Дзюм, не є належним та допустимим доказом, оскільки документом, що свідчить про поховання особи відповідно до статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» є свідоцтво про поховання, яке видається виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради). Отже, староста громади не має повноважень на видачу свідоцтва про поховання, а інші документи у тому числі довідка старости громади не є документом, що підтверджує поховання. Крім того, поховання батька апелянтки було здійснено за рахунок виконкому сільської ради, про що свідчить лист Старокостянтинівської міської ради від 28 липня 2023 року. Акт про встановлення фактичного місця проживання від 04 серпня 2023 року був складений після смерті її батька, а відтак встановити фактичне проживання без реєстрації та проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу на момент складення акту неможливо. Також зазначає про те, що до 2017 року ОСОБА_5 мав зареєстроване місце проживання у місті Красилів. У 2016 році його було знято з реєстрації та в подальшому місце проживання не реєструвалось. Позивачка стверджує, що вона проживала однією сім'єю разом з ОСОБА_5 з 2009 року. Разом з тим, шлюб між ОСОБА_5 та матір'ю апелянтки - ОСОБА_6 було розірвано лише 04 листопада 2011 року. Вважає, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Процесуальні дії апеляційного суду
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 14 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ухвалою суду від 14 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апелянтка ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила скасувати рішення суду першої інстанції.
Представник апелянтки ОСОБА_1 - адвокат Куркевич О.В. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції.
Позивачка ОСОБА_3 та представник позивачки - адвокат Гнідко С.І. проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Третя особа - Міністерство оборони України про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 про дату, час і місце слухання справи належним чином повідомлена, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.
Мотивувальна частина
Встановлені фактичні обставини справи
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09 серпня 2023 року, виданим Старокостянтинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ).
Відповідно до сповіщення сім'ї №1/2742 від 04 серпня 2023 року, адресованого ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок обстрілу противника, отримав поранення, несумісне з життям, поблизу населеного пункту Старомайорське Донецької області.
Згідно з актом про встановлення фактичного місця проживання по Великочернятинському старостинському округу №156 від 04 серпня 2023 року, складеного комісією у складі старости Великочернятинського старостинського округу Дзюм О.І., адміністратора віддаленого робочого місця ЦНАП ОСОБА_7 , соціального робітника ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно проживав без реєстрації з 2009 року (за свідченням сусідів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) за адресою: АДРЕСА_1 разом із цивільною дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та вів з нею спільне господарство. Місце реєстрації особи невідоме.
Відповідно до довідки №189/16-10, виданої 20 вересня 2023 року старостою Великочернятинського старостинського округу, ОСОБА_3 проводила поховання свого цивільного чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Оріхівка, Хмельницького району, Хмельницької області.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами 1, 2 статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц зазначено, що згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці (постанова Верховного Суду від 25 грудня 2024 року у справі №501/4442/21).
Позивачка на підтвердження позовних вимог зазначала, що факт її спільного проживання без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків, актом про встановлення фактичного місця проживання. Також вказувала на те, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 є отримання одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України №2011-ХІІ, у зв'язку із загибеллю військовослужбовця, який загинув під час виконання обов'язків військової служби.
Однак, колегія суддів не приймає до уваги акт провстановлення фактичного місця проживання, наданого на підставі свідчень сусідів, оскільки вважає дані докази недостатніми та неповними, враховуючи відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження факту спільного проживання без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
Сам собою факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі №490/4949/17).
Позивачка не надала доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Що стосується показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , колегія суддів вважає, що зазначені докази також не підтверджують факт спільного проживання позивачки та ОСОБА_5 , так як показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 у справі №466/3769/16).
Колегія суддів також не бере до уваги як доказ сповіщення сім'ї №1/2742 від 04 серпня 2023, адресоване ОСОБА_3 , згідно з яким позивачка зазначена як дружина, оскільки воно не підтверджує факту спільного проживання, введення спільного побуту, наявності взаємних прав та обов'язків між позивачем та ОСОБА_5 .
Наявність лише документів, пов'язаних зі смертю та захороненням спадкодавця, не є доказом перебування з ним у фактичних шлюбних відносинах (постанова Верховного Суду від 25 листопада 2019 у справі №202/5003/16-ц).
Крім того, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 підтвердила той факт, що ОСОБА_5 протягом спільного проживання два роки відбував покарання у місцях позбавлення волі. При цьому, позивачка в суді першої інстанції уточнила позовні вимоги та просила встановити факт спільного її проживання з ОСОБА_5 однією сім'єю, як подружжя, без реєстрації шлюбу, без зазначення конкретного періоду. Таким чином, ні позивачкою, ні в рішенні суду не зазначено протягом яких п'яти років ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали разом однією сім'єю як подружжя, без реєстрації шлюбу.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання її з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу понад п'ять років, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судові витрати
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 1816,80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.4180951332.1 від 10 лютого 2025 року. Тому, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 1816,80 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 27 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Стягнути з ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 1816,80 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 80 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 квітня 2025 року.
Судді Т.В. Спірідонова
Р.С. Гринчук
А.М. Костенко