Справа №588/727/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/629/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Крадіжка
07 квітня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.12.2024, відносно
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тростянець Сумської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,-
В провадженні Тростянецького районного суду Сумської області перебувало клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 та мотивовано тим, що останній 20.01.2024 о 15.00 год прийшов у гості до свого знайомого ОСОБА_10 , що мешкає по АДРЕСА_2 з метою надання допомоги йому по господарству.
ОСОБА_9 , знаходячись на території вказаного господарства, виявивши відсутність власника ОСОБА_10 , знаючи розташування приміщень та предметів у них, вирішив скористатись нагодою та вчинити крадіжку майна, на що у нього виник раптовий умисел. Усвідомлюючи протиправність своїх дій, в умовах військового стану, маючи корисливий умисел, спрямований на вчинення кримінального правопорушення, та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді завдання майнової шкоди потерпілому, ОСОБА_9 проник до приміщення гаража, де із підлоги таємно викрав бензопилу марки «Урал», яку виніс із собою за територію двору, та, маючи можливість розпорядитись предметом протиправних дій, пішов до місця свого мешкання по АДРЕСА_1 , де і зберігав викрадене майно та використовував його за власними потребами.
Згідно з висновком судової-товарознавчої експертизи №СЕ-19/119-24/4953-ТВ від 02.04.2024 вартість викраденого майна становить 2425 грн., тим самим ОСОБА_9 завдав потерпілому ОСОБА_10 матеріальної шкоди на вказану суму.
Згідно висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 316 від 22.04.2024 встановлено що ОСОБА_9 на момент скоєння правопорушення виявляв ознаки легкої розумової відсталості (виражена дебільність), не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. На даний час ОСОБА_9 виявляє ознаки легкої розумової відсталості (вираженої дебільності), та не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_9 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
Таким чином в ході досудового розслідування за матеріалами кримінального провадження установлено, що ОСОБА_9 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, у стані неосудності.
Захисник особи щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру заявив клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку з декриміналізацією крадіжок в яких сума викраденого майна не перевищує 3000 грн.
25.12.2024 ухвалою Тростянецького районного суду Сумської області вказане клоптання захисника задоволено та кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024200540000086 від 26.03.2024, за клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована відповідальність за діяння, вчинене підозрюваним.
З таким рішенням суду прокурор не погодився і подав апеляційну скаргу в якій просив ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.12.2024, скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд.
В обгрунтування своїх вимог прокурор зазначав, що суд допустив невідповідність висновків фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема прокурор зауважуував на тому, що суд першої інстанції мав не закривати кримінальне провадження, а дії ОСОБА_9 слід було перекваліфікувати з ч. 4 ст. 185 КК України на ч.1 ст. 162 КК України, оскільки в даному випадку ОСОБА_9 в ході крадіжки чужого майна проник до сховища. В підтвердження своїх доводів прокурор посилався на висновок Верховного Суду у справі № 278/1566/21.
Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи учасники повідомлялись, однак до Сумського апеляційного суду особа, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 не з'явився. Захисник ОСОБА_7 повідомив, що з ОСОБА_9 він спілкувався та останній про дату, час і місце апеляційного розгляду справи знає. За таких обставин, попередньо узгодивши позицію з ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_7 просив проводити апеляційний розгляд справи без особи, чиї інтереси він представляє.
За таких обставн, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе провести апеляційний розгляд справи без участі особи, відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_9 , однак за участю його захисника ОСОБА_7 , що узгоджується з положеннями ч. 4 ст. 405 КПК України та права на захист особи не порушуватиме.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу підтримала, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд, думку захисника ОСОБА_7 , який проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечив, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вивчивши матеріали кримінального провадження колегією суддів встановлено, що вказаних вимог закону суд першої інстанції не виконав.
Так, при постановленні оскаржуваного судового рішення, як слушно зауважив прокурор, судом першої інстанції порушено вимоги ст. 413 КПК України та застосовано закон, який в даному випадку не підлягає застосуванню, що у свою чергу потягло за собою постановления незаконного, необгрунтованого та невмотивованого рішення.
З матеріалів справи вбачається, що рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, 09.08.2024 набув чинності Закон України № 3886-ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто, до 3028 гривень) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння ОСОБА_9 не перевищувала 2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, то до цих діянь має застосовуватися ст. 5 КК України.
Водночас, на переконання колегії суддів, сторона обвинувачення правильно зауважила на тому, що оскільки діяння ОСОБА_9 за фактом крадіжки майна у ОСОБА_10 вартістю 2425 грн. вчинене з проникненням у сховище, то його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України, що судом першої інстанції залишено поза увагою.
Так, відповідно до п. 7 ППВСУ № 10 від 06.11.2009 «Про практику у справах про злочини проти власності» передбачено, що якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність, за яку з огляду на вартість викраденого законом непередбачено, вчинене належить кваліфікувати за статтею 162 КК України.
Враховуючи Постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа №278/1566/21) та положення ч. 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Враховуючи викладене, а також положення ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції мав вирішити питання щодо кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до п.п. 3,4 ст. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Аналізуючи матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла до переконання, що неправильні висновки суду першої інстанції, про які йдеться в оскаржуваній ухвалі, обумовили постановления судового рішення, яке не узгоджується з положеннями ст. 370 КПК України, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не застосуванню Закону України про кримінальну відповідальність та застосуванням закону, який не підлягає застосуванню і не застосуванню закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки встановлені порушення неможливо виправити в суді апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції докази не досліджувалися, будь яка оцінка їм не надавалась, а у суду апеляційної інстанції, відповідно до ст. 404 КПК України, відсутні підстави для їх дослідження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлгає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню з призначенням в суді нового судового розгляду.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід звернути увагу на викладені вище в постановах Вехновного Суду висновки, та з їх врахуванням, постановити судове рішення, яке б узгоджувалось зі ст. 370 КПК України.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 412, 415, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу Тростянецького районного суду Сумської області від 25.12.2024, якою кримінальне провадження за № 12024200540000086 від 26.03.2024, відносно ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, було закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Призначити в суді першої інстанції новий судовий розгляд.
Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4