Номер провадження: 33/813/868/25
Номер справи місцевого суду: 509/7228/24
Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.
Доповідач Комлева О. С.
09.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
адвоката Чебаненко Ольги Андріївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
потерпілої - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу адвоката Чебаненко Ольги Андріївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року, -
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1?ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі що складає?340 грн. Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду адвокат Чебаненко О.А., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 10 березня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що оскаржувана постанова ухвалена за відсутності ОСОБА_1 та його захисника. Копію постанови ОСОБА_1 не отримував, з її текстом ознайомився тільки 03 березня 2025 року в день її оприлюднення на сайті ЄДРСР.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Чебаненко О.А. зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 2017 року, на даний час спільно проживають разом зі своїми малолітніми дітьми у спільній квартирі, однак перебувають на стадії поділу майна подружжя, тому взаємовідносини між ними напружені, та ОСОБА_2 часто провокує конфлікти оскільки має нестабільний емоційний стан через проходження лікування.
В матеріалах справи окрім самого факту виклику ОСОБА_2 співробітників поліції та її заяви, із зазначенням того, що вона відмовляється проходити медичне обстеження в СМЕ, ніяких доказів не міститься
Судом при винесенні оскаржуваної постанови взагалі не надана оцінка доводам ОСОБА_1 та наданих ним до матеріалів справи доказів.
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та матеріали справи, заслухавши пояснення адвоката Чебаненко О.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 17 лютого 2025 року без участі ОСОБА_1 та його захисника.
Матеріали справи не містять доказів отримання апелянтом копії оскаржуваної постанови, з сайту Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постанові забезпечено надання загального доступу 03 березня 2025 року, тому доводи апелянта про те, що з постановою суду він ознайомився лише 03 березня 2025 року матеріалами справи не спростовано.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, а також пояснення адвоката Чебаненко О.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Так, у відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з положеннями ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, але не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Так, диспозицією ч. 1ст. 173-2 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення ґрунтується сукупністю доказів, які були дослідженні в судовому засіданні суду першої інстанції та судовому засіданні апеляційного суду, а саме:
- протоколом серії ВАД № 614012 від 18 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КпАП України (а.с.3);
- рапортом, у якому доповідається про отримання заяви та реєстрацію ЄО за №15459 від 18 листопада 2024 року (а.с.5);
- заявою ОСОБА_2 від 18 листопада 2024 року (а.с. 6);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 18 листопада 2024 року (а.с.7);
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Щодо доводів апеляційної скарги адвоката Чебаненко О.А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 з приводу того, що ОСОБА_2 сама провокує конфлікти оскільки має нестабільний емоційний стан через проходження лікування, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження свого доводу.
Крім того, щодо підстав виникнення сварок, то апеляційний суд відмічає, що у цьому випадку не має значення сама причина конфлікту, яка призвела до вчинення домашнього насильства, адже жодних підстав немає для виправдання домашнього насильства відносно будь-якого потерпілого.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом при винесенні оскаржуваної постанови взагалі не надана оцінка доводам ОСОБА_1 та наданих ним до матеріалів справи доказів, апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки судом досліджено усі докази які містять матеріали справи. Та враховано, що при домашньому насильстві завжди дії того, хто допускає таке насильство, носять навмисний характер, з наміром досягнення бажаного результату, тягнуть спричинення шкоди; відбувається порушення прав і свобод людини; наявна значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство. Судом також досліджено акт судово-медичного дослідження (обстеження) №10/1 від 07 січня 2025 року на підставі заяви ОСОБА_2 відповідно до якого у ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження. Крім того, з пояснень наданих самим ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що він сам не заперечує, що конфлікти стали відбуватися часто, і він не пам'ятає події 18 листопада 2024 року, а також чи бив він дружину чи ні.
Слід зазначити що ОСОБА_1 будь-яких зауважень чи заперечень щодо оформлення протоколу відносно нього не зазначив, від підпису відмовився, своїм правом надати свої пояснення не скористався, із заявами про неправильність дій чи порушення процесуальних прав апелянта під час складання протоколу до компетентних органів не звертався.
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість особи, яка склала протокол про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 у результатах розгляду справи або притягненні останнього до адміністративної відповідальності.
Апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильності кваліфікації його дій за ч.1ст.173-2 КУпАП, є обґрунтованими.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Також, слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Накладаючи адміністративне стягнення, суд дотримався вимог ст.ст.30, 33 КУпАП і призначив його в межах санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання адвоката Чебаненко Ольги Андріївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити адвокату Чебаненко Ольгі Андріївні, захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Чебаненко Ольги Андріївни, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева