Номер провадження: 33/813/920/25
Номер справи місцевого суду: 517/203/25
Головуючий у першій інстанції Меєчко О. М.
Доповідач Комлева О. С.
09.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Громовенко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Філіпського Олександра Сергійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 9350 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
На вищевказану постанову суду 23 березня 2025 року, адвокат Філіпський О.С., захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Філіпський О.С. посилається на наступне.
Суду не було надано фото чи відеофіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину.
Апелянт звернув увагу що досліджений судом протокол про адміністративне правопорушення не є доказом, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення передбачене нормами КУпАП.
У розумінні ст. 251 КУпАП рапорт не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення
Щодо посилання суду на пояснення ОСОБА_1 , в якому він, вказує на намір перетнути кордон. Стороною захисту зверталась увага суду на той факт, що вказане пояснення було написано під тиском погроз, та під наданий працівником прикордонної служби шаблон, що виключає об'єктивність викладених у ньому фактів Судом у прийнятому рішенні була встановлена ідентичність наданих показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності вказаних пояснень. Надані до суду пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є незмістовними та не містять інформації про те, що вказані особі взагалі були знайомі, та мали єдиний умисел у групі незаконно перетнути кордон.
Щодо дослідженої доповідної записки за результатами проведених перевірочних заходів. Щодо змісту вказаного документу то є незрозумілим, звідки було взято інформацію яка відображена у вказаній доповідній, кому адресована вказана доповідна. Коли з'явився вказаний документ, та на підставі чого був долучений до матеріалів справи.
Суд у своєму рішенні посилається на фототаблиці огляду мобільного телефону, при цьому зазначає відомості які не вказані в жодному документі який наданий до суду. А саме те, що за допомогою вказаної інформації яка відображена на фототаблиці ОСОБА_1 , кимось координувався. Фактично суд висловив у рішенні свої припущення, які не підтверджені жодним доказом.
Відповідно до матеріалів справи фото телефона які долучені до протоколу, належать до телефона власником якого є ОСОБА_3 .
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
ОСОБА_1 а також його захисник - адвокат Філіпський О.С.про дату, час та місце розгляду справи на 09 квітня 2025 року були повідомлені належним чином шляхом складення телефонограми (а.с. 81, 82).
Будь-яких клопотань до апеляційного суду від апелянта не надходило.
Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов'язковою.
Суд, вважає за необхідне розглядати дану справу без участі ОСОБА_1 а також його захисника - адвоката Філіпського О.С.які були сповіщені належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Так, положеннями ч.1 ст.9 Закону України «Про державний кордон» встановлено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).
Апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази достатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Частиною 2 ст.204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених ч.1 цієї статті.
Тобто об'єктивна сторона складу даного адміністративного правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України одним із наступних способів: 1) поза пунктами пропуску через державний кордон України; 2) в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів; 3) в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу; 4) в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає ДКУ та бажає вчинити такі протиправні дії.
Так охорона державного кордону України є невід'ємною складовою загальнодержавної системи захисту державного кордону і полягає у здійсненні Державною прикордонною службою України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах, а також Збройними Силами України у повітряному та підводному просторі відповідно до наданих їм повноважень заходів з метою забезпечення недоторканності державного кордону України.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №000590Е від 04 лютого 2025 року, 04 лютого 2025 року біля 14 год 40 хв, на східній околиці с-ща Захарівка, Роздільнянського району ,Одеської області, на відстані до 10000 метрів від лінії державного кордону, було виявлено ОСОБА_1 , який в групі осіб, а саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , намагався перетнути державний кордон на вихід з України до Р.Молдова, в районі пп/зн 0438, на напрямку с-ще Захарівка (Україна) - с. Колосове (РМ) поза пунктом пропуску, в пішому порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Факт вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 000590Е від 04 лютого 2025 року, з якого убачаються дані про його особу, дату, час, місце та обставини скоєного ним правопорушення, який останній підписав без будь-яких зауважень щодо його змісту (а.с. 1); рапортом офіцера відділу адміністративно-юрисдикційної діяльності штабу ОСОБА_5 від 04 лютого 2025 року, згідно якого він 04 лютого 2025 року біля 14 год 40 хв будучи в прикордонному наряді «Прикордонний патруль» на напрямку с-ще Захарівка (Україна) - с. Колосове (РМ), на відстані до 10000 м від лінії державного кордону, виявив трьох громадян України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які намагалися здійснити незаконний перетин державного кордону України з Республікою Молдова на вихід з України поза пунктом пропуску, в пішому порядку (а.с. 2); схемою місцевості виявлення правопорушення від 04 лютого 2025 року, з якої встановлено, що 04 лютого 2025 року о 14 год 40 хв прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» поблизу с-ща Захарівка Роздільнянського району Одеської області, на відстані до 10000 м від лінії державного кордону, було виявлено трьох громадян України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Напрямок руху виявленої групи з с-ща Захарівка (Україна) в напрямку с. Колосове (Р.Молдова) на вихід з України, в обхід встановлених пунктів пропуску через державний кордон України (а.с. 3); письмовими поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04 лютого 2025 року, (які є аналогічними за змістом) згідно яких вони власноручно вказали, що в месенджері «Telegram» знайшли канал під назвою «Паша», де їм за грошову винагороду у розмірі 60000 гривень, пообіцяли допомогти незаконно перетнути державний кордон України. 04 лютого 2025 року вони прибули до с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області. Надалі вони вирушили пішим ходом в бік державного кордону. Проте, по дорозі до державного кордону їх зустріли прикордонники. Свою вину у скоєному правопорушенні визнають повністю, доповнень та зауважень не мають (а.с. 4, 14); письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 04 лютого 2025 року, згідно яких він власноручно вказав, що в месенджері «Telegram» знайшов канал під назвою «Паша», у якому йому пообіцяли допомогти незаконно перетнути державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 110000 гривень. 04 лютого 2025 року він та інші чоловіки прибули до с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області. Після цього вони вирушили в пішому порядку в бік державного кордону. Однак, по дорозі до державного кордону вони були зупинені працівниками прикордонної служби. Свою вину у скоєному правопорушенні визнає повністю, доповнень та зауважень не має (а.с. 13); доповідною запискою за результатами проведення перевірочних заходів, з якої вбачається, що ОСОБА_1 близько місяця тому перебуваючи за місцем проживання почав шукати варіанти виїзду за межі території України. В коментарях під одним з відео в додатку «ТікТок» про незаконний перетин державного кордону, натрапив на коментар невідомої особи котра вказувала, що знає людей, які можуть допомогти з перетином. Написавши невідомому, той скинув номер телефону особи на ім'я « ОСОБА_6 » ( НОМЕР_1 ) та сказав написати йому у месенджер «Telegram». Надалі ОСОБА_1 написав «Паші» про намір перетнути державний кордон України. У відповідь організатор повідомив, що допоможе йому за грошову винагороду у розмірі 60000 гривень з оплатою після перетину та сказав чекати наступних вказівок. 01 лютого 2025 року організатор сказав ОСОБА_1 купити новий телефон та новий стартовий пакет, а також, що потрібно 04 лютого 2025 року прибути до с-ща Затишшя Роздільнянського району Одеської області. Наступного дня ОСОБА_1 взяв білет на потяг зі сполученням Чернівці-Одеса (дата відправлення 04 лютого 2025 року). 04 лютого 2025 року о 01 год 11 хв чоловік сів на потяг та повідомив про це організатора. О 06 год 36 хв ОСОБА_1 прибув до станції Затишшя Роздільнянського району Одеської області, повідомив про це організатора, а той в свою чергу наказав чекати. Близько 08 год 20 хв «Паша» наказав брати таксі та їхати до с. Загір'я Роздільнянського району Одеської області. Близько 09 год 00 хв ОСОБА_1 прибув до вказаного місця, після чого організатор почав скидати подальший маршрут. Пройшовши деякий час «Паша» сказав, що по дорозі його будуть чекати ще двоє чоловіків котрі будуть йти разом з ним. Пройшовши по маршруту чоловік зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та продовжив з ними рух. Близько 15 год 00 хв вказані особи рухались по маршруту, де на околиці с-ща Захарівка Роздільнянського району Одеської області були виявлені працівниками прикордонної служби (а.с. 5-9), а також фототаблицями огляду мобільного телефону, з яких вбачається, що координація ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відбувалася організатором під нікнеймом «Паша» через месенджер «Telegram», шляхом надсилання голосових та текстових повідомлень, скриншотів карти з чітким визначення маршрутів руху, а також вчинення останніми послідовних дій спрямованих на їх виконання, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону (а.с. 10-12).
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги адвоката Філіпського О.С., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні фото чи відеофіксація факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, яке ставиться йому у провину, апеляційний суд вважає необґрунтованими оскільки зібрані по справі докази та факт визнання вини ОСОБА_1 на стадії оформлення матеріалів справи, повністю доводять його винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 204-1 КУпАП.
Більше того, в матеріалах справи наявна схема правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, маршрут руху порушника та лінію державного кордону, а також фототаблицями огляду мобільного телефону, з яких вбачається, що координація ОСОБА_1 відбувалася організатором під нікнеймом «Паша» через месенджер «Telegram», шляхом надсилання голосових та текстових повідомлень, скриншотів карти з чітким визначення маршрутів руху, а також вчинення останніми послідовних дій спрямованих на їх виконання, з метою подальшого незаконного перетину державного кордону які підтверджують причетність та умисел ОСОБА_1 на перетин кордону в такий спосіб, який ставиться йому у провину.
Доводи апеляційної скарги про те, що відібрання пояснень відбулися під тиском погроз, та під наданий працівником прикордонної служби шаблон, що виключає об'єктивність викладених у ньому фактів відбулися, апеляційний суд відхиляє, оскільки на підтвердження зазначеного не надано жодного доказу, крім того апелянт не надав до суду доказів про звернення зі скаргами на дії даних працівників до компетентних органів, що дає підстави суду вважати такі посилання апеляційної скарги, як спроби апелянта уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Отже, вина ОСОБА_1 належним чином встановлена, та підтверджена сукупністю доказів, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Філіпського Олександра Сергійовича, захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Фрунзівського районного суду Одеської області від 13 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст текст постанови складено 11 квітня 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева