Cправа № 563/1334/24
11.04.2025 року Корецький районний суд
Рівненської області
у складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.
секретар судового засідання Литвинчук Л.Л.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Турович Оксани Миколаївни, в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та витребування майна з чужого незаконного володіння,
Адвокат Турович Оксана Миколаївна, в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Корецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та витребування незавершеного будівництва, що по АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що її довіритель ОСОБА_1 придбав 19 березня 2003 року згідно договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом у ОСОБА_2 незакінчений будівництвом житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
18 липня 2024 року ОСОБА_1 вирішив розпочати ремонтні роботи в даному будинку та звернувся до органів ЦНАПу для отримання оновлених документів. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 24 липня 2019 року право власності в Єдиному реєстрі на незавершений будівництвом житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу незавершеного будівництва серії та номер: 4-85 виданого 23 липня 2019 року. Даний дублікат був використаний ОСОБА_2 неправомірно, оскільки останньому було відомо про те, що незавершене будівництво йому не належить і що дублікат договору є нечинним.
Представник позивача та позивач у судове засідання не з'явилися. Представником позивача подано клопотання про розгляд справи без їх участі, просять позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про місце, дату та час розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
19 березня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом житлового будинку в АДРЕСА_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 липня 2024 року на вищезазначений незакінчений будівництвом житловий будинок в АДРЕСА_1 24 липня 2019 року державним реєстратором КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області вчинено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на підставі дублікату договору купівлі-продажу №4-85 від 23.07.2019. За цим договором, 10 грудня 2002 року відповідач ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_3 спірне майно. Отже, відповідач зареєстрував право власності на спірне майно, яке він набагато раніше до цього відчужив для позивача на підставі договору купівлі-продажу, який на дату оскаржуваної реєстрації був чинним.
Відповідно до роз'яснень наданих у п. 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014: «Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК). Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).
Відповідно до п.п. 1, 4 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, і застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно ст. 42, 47, 227 Цивільного кодексу України 1963 року, що діяв станом на момент укладання договору купівлі-продажу передбачалось, що угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній). При цьому нотаріальне посвідчення угод було обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі, зокрема - до договору купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Отже, договір купівлі-продажу від 19.03.2003 було укладено у нотаріально посвідченій формі без порушень вимог закону щодо форми угоди.
На відміну від ЦК України 2004 року (ст. 331), ЦК України 1963 року не містив положень щодо виникнення права власності на новостворену річ - незавершений будівництвом будинок лише після прийняття його в експлуатацію або після державної реєстрації права власності на нього.
Таким чином, оскільки договором чи законом на той час не передбачалось іншого моменту набуття права власності фізичної особи на незавершений будівництвом будинок окрім моменту передачі речі, - право власності позивача на спірний будинок виникло з 19.03.2003 та є дійсним на день звернення до суду із позовом про витребування цього майна.
Більше того, якщо брати до уваги положення самого договору, то право власності позивача на спірний будинок виникло у момент його нотаріального посвідчення, тобто 19.03.2003.
Як з назви договору купівлі-продажу від 19.03.2003, найменування сторін (покупець, продавець), положень його істотних умов (ціна, а не орендна плата, відсутність умов про строк користування, обов'язку повернути майно тощо) так і з подальшої поведінки сторін договору (передача майна, відсутність вимог продавця про повернення майна, відсутність спору між сторонами договору щодо його умов чи виконання) однозначно випливає, що його предметом є саме купівля-продаж спірного будинку, а не користування ним. Тобто, з тексту та змісту договору купівлі-продажу від 19.03.2003 цілком можливо встановити справжню волю сторін саме на купівлю-продаж спірного незавершеного будівництвом будинку.
Отже, позивач довів своє право власності на спірний незавершений будівництвом будинок на момент звернення до суду, він відповідно, має право на звернення за захистом цього права у спосіб, визначений у статтях 387, 388 ЦК України.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно із ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 392 ЦК України також передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ч, 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Так, відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Велика Плата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Відповідні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
Ефективним способом захисту права власника, який не є фактичним володільцем майна, є звернення до суду з віндикаційним позовом до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, тобто з позовом про повернення майна із чужого незаконного володіння.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
З огляду на вказане, в разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що: «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
Таким чином, вимоги позивача щодо витребування від відповідача у його користь з незаконного володіння незавершений будівництвом житловий будинок, а також скасування рішення про державну реєстрацію права власності за відповідачем на незавершений будівництвом житловий будинок підлягають до задоволення в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258 - 260, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задоволити повністю.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 47960327 від 26.07.2019, прийняте державним реєстратором КП «Центр реєстрації прав» Корецької районної ради Рівненської області Коробкою Мариною Сергіївною.
Витребувати об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .