Справа № 626/3309/24
Провадження № 2/643/954/25
(заочне)
02.04.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Замікули Б.С.,
за участю секретаря судового засідання - Кушнарьова І.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «ЕЙС», від імені якого діє Тараненко А.І., звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 149327072 від 21.07.2021 у розмірі 74607,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитний договір № 149327072 від 21.07.2021, не надала своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим утворилась зазначена заборгованість. Право вимоги за кредитним договором № 149327072 від 21.07.2021 перейшла від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а у подальшому від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» згідно умов відповідних договорів факторингу, укладених між цими товариствами.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати: судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 15.10.2024 цивільну справу передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 18.11.2024 від представника позивача надійшла про усунення недоліків.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У прохальній частині позову представник позивача зазначив, що просить провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судові засідання повторно не з'явився. Про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, шляхом направлення судової повістки за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причини неявки відповідача суду невідомі.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4)позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відтак, оскільки відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, а позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у матеріалах справи доказів згідно положень ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
21.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 149327072 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту в розмірі 19000 грн.
21.07.2021 ОСОБА_1 з використанням електронного підпису ознайомилась з паспортом споживчого кредиту продукту «Смарт».
З довідки №07_1/2024, виданої АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 21.07.2021 було здійснено переказ коштів в сумі 19000 грн на картку НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого продовжено додатковими угодами від 28.11.2019 № 19, від 31.12.2020 № 26, від 31.12.2021 № 27, від 31.12.2022 № 31, 31.12.2023 № 32. Крім того, додатковою угодою від 31.12.2020 № 26 договір факторингу викладено в новій редакції. З урахуванням зазначених додаткових угод дія договору факторингу була продовжена до 31.12.2020.
З витягу з реєстру прав вимоги № 174 від 22.02.2022 до договору факторингу № 28/1118-01 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 149327072 від 21.07.2021.
23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «ЕЙС» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу №17/07/2024, за умовами якого ТОВ «ФК «ЕЙС» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а останнє відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників від 07.11.2024 до договору факторингу №17/07/2024 ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 за кредитним договором № 149327072 від 21.07.2021
Сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 149327072 від 13.01.2022 у розмірі 74607,62 грн. підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунками заборгованості.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступи до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З аналізу чинного законодавства слідує, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) вказано, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Доказів спростування презумпції дійсності укладеного кредитного договору матеріали справи не містять. Відповідач мав процесуальну можливість надати суду докази на спростування презумпції правомірності кредитного договору № 149327072 від 21.07.2021, однак таким правом не скористався.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Надані договори відступлення прав вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором до позивача у справі.
Відповідач не довів належного виконання зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростував, відзив на позов не надав.
Враховуючи вищенаведене, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, суд доходить висновку, що відповідач порушив умови договору, на час ухвалення рішення позивачеві за відступлення права вимоги борг не сплатив, за таких обставин вимоги позивача обґрунтовані та наявні законні підстави для їх задоволення.
Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., що підтверджено наданою платіжною інструкцією № 4156 від 05.09.2024.
Відтак, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. покладається на відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З положень ст. 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі та до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадку надання усних і письмових консультацій.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 26/07/24-01 про надання правової допомоги від 26.07.2024 з додатком № 1, додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги № 26/07/24-01 від 26.07.2024, акт прийому-передачі наданих послуг.
Відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 274, 280, 282, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 149327072 від 21.07.2021 у розмірі 74607,62 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Повне судове рішення складено і підписано 11.04.2025.
Суддя Б.С. Замікула