Справа № 127/10926/25
Провадження № 1-кс/127/4652/25
Іменем України
10 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, в якому просив скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.11.2024, а саме на автомобіль марки та моделі «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , та повернути майно власнику.
Клопотання мотивовано тим, що слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, проведено досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.11.2024 за клопотанням заступника начальника СВ Відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу ГУНП у Вінницькій області було накладено арешт на автомобіль марки та моделі «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Необхідність арешт вилученого автомобіля обґрунтована тим, що відповідно до ст. 98 КПК України, він є речовим доказом у кримінальному провадженні, та може бути реалізованим, знищеним, або в інший спосіб знищені ідентифікаційні ознаки, а тому є необхідність забезпечити цілісність вказаного майна та недопущення інших незаконних дій стосовно нього, вжити заходів щодо забезпечення їхньої схоронності через арешт та подальше поміщення до арешт майданчику СПД №1 Відділення поліції №1 Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Постановою старшого слідчого в особливо важливих справ четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДТР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 , кримінальне провадження №12024020190000331 від 14.11.2024 закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
На даний час відсутні законні підстави для утримання автомобіля на арешт майданчику СПД №1 Відділення поліції №1 Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.
Враховуючи викладене заявник звернувся до суду зі вказаним клопотанням та просив його задовольнити.
ОСОБА_3 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Слідчий ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду клопотання в судове засідання також не з'явився, разом з тим, слідчим надано суду для огляду матеріали кримінального провадження №12024020190000331 від 14.11.2024.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, оглянувши матеріали кримінального провадження №12024020190000331 дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, в провадженні четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, перебувало кримінальне провадження №12024020190000331 від 14.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Першочергово досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалося слідчими ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, однак постановою начальника Крижопільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_6 від 19.12.2024 визначено підслідність у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, за четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому.
З витягу з ЄРДР №12024020190000331 від 14.11.2024 слідує, що «14.11.2024 близько 16:30 год. в с. Ставки Тульчинського району Вінницької області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що являється працівником Департаменту поліції охорони, керуючи автомобілем ВАЗ-21013 д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Миру, не вибрав безпечну швидкість, внаслідок чого не впорався із керуванням та його автомобіль занесло та він з'їхав за межі проїжджої частини дороги ліворуч, де зіткнувся із електроопорою. Внаслідок ДТП ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження та госпіталізований до ОСОБА_7 .»
В ході огляду місця шляхово-транспортної пригоди, що проводився по вулиці Миру в с. Ставки, Тульчинського району Вінницької області, виявлено автомобіль марки та моделі «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , із механічними пошкодженнями.
Постановою слідчого від 14.11.2024 вищевказаний автомобіль визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024.
Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.11.2024 по справі №134/2027/24 задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на автомобіль ВАЗ-21013 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю АДРЕСА_1 , так як він являється речовим доказом по кримінальному провадженні №12024020190000331, та передати автомобіль на зберігання до арешт майданчику Сектору поліцейської діяльності №1 Відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, чим обмежити власника у праві володіння, користування та розпорядження до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
Як встановлено судом та слідує з матеріалів кримінального провадження, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 23 грудня 2024 року кримінальне провадження №12024020190000331 від 14.11.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діянні молодшого інспектора Департаменту поліції охорони ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 2861 КК України.
У резолютивній частині даної постанови слідчим зазначено про вчинення наступних дій, а саме:
- Відомості про прийняте рішення внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
- Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, копію постанови направити прокурору.
- Копії матеріалів кримінального провадження направити до ВП №1 Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області для вирішення питання щодо притягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності.
- Вказана постанова може бути оскаржена відповідно до вимог ст.ст. 303, 304 КПК України слідчому судді, а також прокурору відповідно до вимог ч. 6 ст. 284 КПК України, протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Зі змісту вище зазначеної постанови про закриття кримінального провадження вбачається, що слідчим не вирішувалося питання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024.
Визначаючись щодо обгрунтованості вимог клопотання судом враховується наступне.
Частиною першою статті 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом статей 173, 174 цього Кодексу під час досудового розслідування, судового розгляду питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд відповідно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 1 ст. 174 КПК).
Частини третя та четверта статті 174 КПК України регулюють порядок вирішення питання про скасування арешту майна у двох випадках: судом - за наслідками розгляду кримінальної справи та прокурором - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.
Натомість у статті 174 КПК України не йдеться про скасування арешту майна слідчим суддею після закінчення досудового розслідування внаслідок закриття кримінального провадження за постановою слідчого (дізнавача) на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
В той же час, Велика Палата Верховного суду у постанові від 30.06.2020 при розгляді справи №727/2878/19 сформувала правовий висновок наступного змісту:
- на слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті 3 КПК України 2012 року), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК України 2012 року немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу. З огляду на вказане, беручи до уваги відсутність у слідчого повноважень, при закритті кримінального провадження самостійно скасувати арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що для гарантування прав і свобод осіб, на майно яких ухвалою слідчого судді за КПК України 2012 року накладений арешт у кримінальному провадженні, саме слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль, повноважний за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна в порядку, передбаченому частиною другою статті 174 цього Кодексу, вирішити питання про скасування такого арешту після закриття слідчим кримінального провадження.
- таким чином, у разі, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні.
Проте, за приписами частини четвертої статті 132 КПК України, якою доповнено статтю 132 КПК Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо закриття кримінального провадження у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння» №2810-IX від 01 грудня 2022 року (набрав чинності 29 грудня цього ж року), ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження.
У Рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України виходив із того, що загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило «lex posterior derogat priori» - «наступний закон скасовує попередній». Таким чином, повноважний орган конституційної юрисдикції визначив порядок подолання правових колізій шляхом застосування принципу, відповідно до якого новий закон скасовує положення закону, прийнятого раніше, якщо обидва ці закони регулюють аналогічні види правовідносин та містять суперечливі між собою положення.
Принцип верховенства права вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). В Рішенні від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020 Конституційний Суд України зазначив, що якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права втрачає свою дієвість. Імператив надання дієвості принципові верховенства права вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул.
Отже, висновки Великої Палати Верховного суду, висловлені у постанові від 30 червня 2020 року при розгляді справи №727/2878/19 не можуть бути застосовані, оскільки 29 грудня 2022 року внесено зміни до статті 132 КПК України та закріплено інше правове регулювання правовідносин, пов'язаних зі скасування арешту майна у закритому кримінальному провадженні, а саме, з поміж іншого, передбачено, що ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі ухвала про накладення арешту на майно, припиняє свою дію після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
В той же час, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 15.04.2024 по справі №554/2506/22 дійшла наступних висновків:
"Після закриття кримінального провадження втручання у сферу приватних інтересів (арешт майна) фактично набуває свавільного характеру, з огляду на що приписи ч. 4 ст. 132 КПК є дієвим засобом реалізації положень ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції задля усунення порушення прав власника або володільця майна.
Приписи частини четвертої статті 132 КПК України є нормою, за якою в КПК встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження, застосування якої у взаємозв'язку із положеннями ч. 1 ст. 170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.
Імперативні приписи частини четвертої статті 132 КПК України вимагають поводження з вказаним вище майном з боку прокурора, органу досудового розслідування, державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб та інших суб'єктів суспільних відносин як таким, що не є арештованим в порядку, передбаченому КПК. За відсутності інших законних підстав, позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, стосовно якого арешт припинив свою дію, є протиправним і тягне відповідальність, передбачену законом.
Отже, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому законом слідчим, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна".
Як зазначено вище, постановою старшого слідчого в особливо важливих справах четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 від 23 грудня 2024 року кримінальне провадження №12024020190000331 від 14.11.2024 закрито, а відтак, у урахуванням зазначених вище висновків Верховного Суду, ухвала Крижопільського районного суду Вінницької області від 15.11.2024 по справі №134/2027/24, якою накладено арешт на майно у даному кримінальному провадженні припинила свою дію.
З огляду на те, що ухвала слідчого судді від 15.11.2024 про накладення арешту на автомобіль марки та моделі «ВАЗ-21013», державний номерний знак НОМЕР_1 , припинила свою дію, також припинив свою дію і арешт майна, застосований даною ухвалою слідчого судді, а відтак майно підлягає невідкладному поверненню власнику або особі у якої воно вилучено. При цьому, необхідність та підстави для скасування арешту, який припинив свою дію, відсутня.
З урахуванням наведеного клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 98, 132, 170, 173, 174, 309, 372 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12024020190000331 від 14.11.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя