79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
08.04.2025 Справа № 914/151/25
За позовною заявою: Приватного підприємства “Торговий Дім Поляков», м.Черкаси
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Футуро Трейд», с.Ставчани Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 576989,13 грн за договором поставки №260423/02-КПФ від 26.04.2023.
Суддя Ділай У.І.
Без участі представників сторін
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 справу №914/151/25 розподілено судді У.І.Ділай.
Ухвалою від 27.01.2025 позов залишено без руху.
31.01.2025 від позивача надійшла заява, з якою долучено докази усунення недоліків.
Ухвалою від 05.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
18.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив.
28.02.2025 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
05.03.2025 від позивача до суду надійшов лист, до якого долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
28.03.2025 від позивача до суду надійшов лист, до якого долучено для огляду оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершився 08.04.2025. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.
В процесі розгляду матеріалів справи суд
встановив:
26.04.2023 між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Футуро Трейд» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 260423/02-КПФ, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти, а покупець приймати та оплатити товар на умовах цього договору.
26.04.2023 між сторонами підписано протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 260423/02-КПФ.
Відповідно до п. 6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 386981,88 грн за видатковими накладними, копії яких долучено до позову (оригінали судом оглянуто).
Як зазначено в позові відповідач повернув частину товару на загальну суму 21461,28 грн. Проте, зобов'язання щодо оплати решти отриманого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар в розмірі 365520,60 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не оплатив позивачу повної вартості поставленого товару. Відтак, ПП «Торговий Дім Поляков» подало позов до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 365520,60 грн основного боргу.
Крім того, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) позивач нарахував 14751,01грн 3% річних та 54117,81грн інфляційних втрат, а також 142599,71грн пені (п. 8.15 згідно з протоколом розбіжностей).
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши таке.
В якості обґрунтування боргу в заявленій сумі позивачем не надано жодного належного документу чи розрахунку. Позивач лише надав частину видаткових накладних та накладних на повернення товару. Сукупно сум з доданих накладних підсумовано немає, документів про проведення взаєморозрахунків немає, Акту звірки взаєморозрахунків теж немає.
Як зазначив відповідач, із заявленою до стягнення сумою заборгованості він не погоджується, оскільки така є не доведеною. Разом з цим, відповідач подав суду документ з оборотами між підприємствами.
За твердженням відповідача розрахунок втрат від інфляції, 3% річних та пені є не правильний, враховуючи неправильну кількість днів протермінування, не встановлення реальної суми заборгованості, не встановлення реального розміру інфляції за період протермінування.
Щодо суми сплаченого судового збору відповідач зазначив, що позовна заява була подана в електронній формі, то позивач неправильно здійснив розрахунок, та сплатив судовий збір в підвищеному розмірі. Судовий збір мав становити 6923,87 грн (8654,84 грн*0,8).
Крім того, відповідач заперечив проти заявлених позивачем витрат на правову допомогу, покликаючись на судову практику щодо зменшення витрат та критеріїв реальності наданих адвокатських послуг.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).
Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір № 260423/02-КПФ від 26.04.2023, у зв'язку з чим набули взаємних прав і обов'язків.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним спірного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання спірного договору.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами (ч. 3 ст. 264 ГК України).
У частині 2 ст. 712 Цивільного кодексу зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 386981,88 грн за видатковими накладними, копії яких долучено до позову. В подальшому відповідач повернув частину товару на загальну суму 21461,28 грн.
Таким чином, свої зобов'язання щодо передачі товару на загальну суму 365520,60 грн за спірним договором позивач виконав, що підтверджено копіями видаткових накладних, долученими до матеріалів справи (оригінали судом оглянуто).
Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в накладних не зазначено, зокрема, у видаткових накладних: №СМ-0004996 від 12.05.2023, №СМ-0005284 від 19.05.2023, №СМ-0005285 від 19.05.2023, №СМ-0005286 від 19.05.2023, №СМ-0005569 від 26.05.2023, №СМ-0005571 від 26.05.2023, №СМ-0005872 від 02.06.2023 (враховуючи акт розбіжностей від 06.06.2023), №СМ-0005873 від 02.06.2023, №СМ-0005874 від 02.06.2023 (враховуючи акт розбіжностей від 06.06.2023), №СМ-0005877 від 02.06.2023, №СМ-0006097 від 09.06.2023, №СМ-0006605 від 23.06.2023, №СМ-0006606 від 23.06.2023, №СМ-0006608 від 23.06.2023, №СМ-0006886 від 30.06.2023, №СМ-0006887 від 30.06.2023, №СМ-0006889 від 30.06.2023 (враховуючи акт розбіжностей від 30.06.2023), №СМ-0007304 від 07.07.2023, №СМ-0007305 від 07.07.2023, №СМ-0007306 від 07.07.2023, №СМ-0007307 від 07.07.2023, №СМ-0007308 від 07.07.2023, №СМ-0007627 від 14.07.2023, №СМ-0007628 від 14.07.2023, №СМ-0007629 від 14.07.2023, №СМ-0007630 від 14.07.2023.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до п. 6.5. договору, оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Отже, за обставинами цієї справи, відповідач про дійсність отриманого товару та проти наявності заборгованості в сумі 365520,60 грн не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.
Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Беручи до уваги, що строк виконання обов'язку сплати за поставлений товар є таким, що настав, а відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги про стягнення 365520,60 грн основного боргу є підставними та підлягають задоволенню.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 14751,01грн 3% річних за період з 14.09.2023 по 17.01.2025 слід задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 54117,81грн інфляційних втрат (за період з 14.09.2023 по 17.01.2025) слід задоволити.
Стосовно вимоги про стягнення 142599,71грн пені суд зазначає таке.
Відповідно до п. 8.15 договору (згідно з протоколом узгодження розбіжностей від 26.04.2023), у разі прострочення оплати понад 14 календарних днів постачальник має право призупинити виконання замовлень покупця та вимагати пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати заборгованості, але не більше.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач провів нарахування пені за період з 14.09.2023 по 17.01.2025, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки умовами договору не передбачено збільшеного строку для нарахування штрафних санкцій. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача слід стягнути 30122,58грн пені за період з 14.09.2023 до 14.03.2024 в розмірі облікової ставки Національного банку України (відповідно до п. 8.15 договору протоколу узгодження розбіжностей від 26.04.2023). В задоволенні решти вимог в цій частині слід відмовити.
Стосовно заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн слід зазначити таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Подаючи до суду відзив на позов, позивач зазначав про понесення витрат на оплату правової допомоги.
До матеріалів справи долучено: копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 січня 2024 року, складений між позивачем та адвокатом О.О.Осадьком (далі - договір від 08.01.2024), копію додаткової угоди №1 від 13.01.2025, копію акту приймання-передачі від 17.01.2025, копію рахунку від 17.01.2025; ордера серії СА №1097166 від 11.09.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001111 від 01.04.2019, видані адвокату О.О.Осадьку.
Позивач надав суду документи, що підтверджують представництво інтересів саме адвокатом.
Відповідно до п.1.1 договору від 08.01.2024, сторони домовились, що клієнт доручає, а адвокату бере на себе зобов'язання надати усіма законними методами та способами правничу (правову) допомогу клієнту у всіх справах, які пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів, зобов'язується оплатити надану правничу (правову) допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим договором або додатковими угодами до даного договору.
Формою винагороди адвоката за надання правничої допомоги клієнту - є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо визначаються в додаткових угодах до даного договору (п.п.3.1, 3.2 договору від 08.01.2024).
Згідно з додатковою угодою від 13.01.2025, позивач та адвокат О.О.Осадько домовились, що останній надає професійну правничу (правову) допомогу щодо стягнення з ТОВ «Футуро Трейд» заборгованості за договором поставки №260423/02-КПФ від 26.04.2023, зокрема такі послуги: консультації щодо вирішення справи в судовому порядку - 6000,00грн за 4 год.; складання позову - 6000,00грн за 4 год.; складання відповіді на відзив - 5000,00грн; складання будь-яких заяв - 5000,00грн; підготовка до подачі позову - 3000,00грн; представництво в судовому засіданні - 5000,00грн.
У п.3 додаткової угоди від 13.01.2025 позивач та адвокат погодили, що порядок сплати гонорару: безготівковий переказ протягом 30 робочих днів з моменту фактичного виконання рішення суду по справі.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 17.01.2025 адвокатське об'єднання надало такі послуги: консультації щодо вирішення справи в судовому порядку - 6000,00грн за 4 год.; складання позову - 6000,00грн за 4 год.; підготовка до подачі позову - 3000,00грн; представництво в судовому засіданні - 5000,00грн.
Позивач заперечив проти поданої заяви, покликаючись на судову практику про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката та виходячи з критерію реальності адвокатських витрат.
Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, виходячи із критерію розумності їхнього розміру, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що визначені розміри гонорару за обумовлену послугу (консультації щодо вирішення справи в судовому порядку - 6000,00грн за 4 год.; складання позову - 6000,00грн за 4 год.; складання відповіді на відзив - 5000,00грн; складання будь-яких заяв - 5000,00грн; підготовка до подачі позову - 3000,00грн; представництво в судовому засіданні) є обґрунтованими ставками оплати послуг адвоката та заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
З огляду на наведене, оцінивши обґрунтованість доводів відповідача, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення витрати на правничу допомогу в сумі 15000,00грн (що включає консультації щодо вирішення справи в судовому порядку; складання позову; підготовка до подачі позову).
Стосовно послуги «представництво в судовому засіданні» суд відзначає, що розгляд справи призначено за правилами спрощеного в порядку письмового провадження без участі представників сторін. Судового засідання у справі №914/151/25 не було.
З огляду на зазначене, суд присуджує заявлені вимоги частково в розмірі 15000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Футуро Трейд» (81118, Львівська область, Пустомитівський район, село Ставчани, вулиця Шевченка, 9, ідентифікаційний код 43263235) на користь Приватного підприємства “Торговий Дім Поляков» (18005, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Чехова, 41, ідентифікаційний код 32268131) 365520,60 грн основного боргу, 14751,01грн 3% річних, 54117,81грн інфляційних втрат, 30122,58грн пені, 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 4487,52грн судового збору.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 11.04.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ