вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3481/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, село Гора, вул. Бориспіль-7)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, “Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт)
про стягнення 64833, 66 грн.
Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 17.11.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 64833,66 грн, яка складається з основного боргу в сумі 46311,35 грн., пені в сумі 16181,09 грн, трьох процентів річних в сумі 1090,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 1250,76грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 02.5-14/1-514 від 20.10.2020 року про відшкодування витрат орендаря на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг суборендарю, в частині оплати наданих позивачем послуг за період лютий-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3481/23за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
15.12.2023 за допомогою підсистеми «Електронний суд», до суду надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив проти пред'явлених позовних вимог та зауважував про безпідставність нарахування та звільнення на його думку від спати боргу та штрафних санкцій, з огляду на воєнний стан, оскільки у зв'язку з цим користування приміщенням фактично зупинилося і споживання в ньому комунальних послуг повністю припинилося та не може відновитися до повного відновлення виробничої діяльності аеропорту та відкриття повітряного простору для цивільних користувачів, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також, в поданому відзиві на позовну заяву містилося клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на запитання згідно переліку зазначеного відповідачем, в порядку ст. 90 ГПК України.
Ухвалою суду від 17.06.2024 відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки поставленні відповідачем питання не відносяться до предмету доказування.
21.12.2023 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що наведені у відзиві на позовну заяву питання не спростовують позовних вимог аеропорту, не свідчать про відсутність порушень договірних зобов'язань зі сторони відповідача, не стосуються предмету спору, а також зміст відповіді на відзив спростовує доводи відповідача у відзиві, які є аналогічними заданим питанням, тому надання відповідей на поставлені питання, на думку позивача, є недоцільним.
30.05.2024 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній просить суд, зокрема, зобов'язати позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.
У відповідності до ч. ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.04.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преміум Авіа Солюшнз" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (Суборендар) укладено договір суборенди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, відповідно до п. 1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення № 78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» інв. № 47578 площею 6,00 кв.м. та частину приміщення № 124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. № 47570, площею 6,00 кв.м. (майно), розміщене за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, що перебуває на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (орендодавець, балансоутримувач), загальна вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.03.2019 і становить за незалежною оцінкою 1 086 300,00 грн без врахування ПДВ, що складається з: частина приміщення №78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» - 577 600,00 грн без ПДВ; частина приміщення № 124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з шкидкомонтуючих легкихконструкцій 508 700,00 грн.
Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгою Т.С. та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3830.
20.10.2020, на виконання умов п.5.11 вищезазначеного договору оренди, між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", як Орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг", як Суборендарем, укладено договір № 02.5-14/1-514 про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг та додаткової угоди №1 від 16.04.2021, відповідно до п. 1.1. якого у зв'язку із отриманням суборендарем в строкове платне користування частину приміщення № 78 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» інв. № 47578 площею 6,00 кв.м. та частину приміщення № 124 на 2-му поверсі пасажирського терміналу «F» з швидкомонтуючих легких конструкцій інв. № 47570, площею 6,00 кв.м. (далі - Майно або приміщення), Орендодавець надає, а Суборендар отримує та сплачує наступні послуги: постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 1 працівника, вода використана для прибирання 1 кв.м. приміщення самостійно, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, створення та підтримка орендодавцем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення суборендарем господарської діяльності в ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі - Послуги).
Згідно з п. 1.1.2 Договору та додаткової угоди №1 від 16.04.2021, Орендодавець забезпечує технічну можливість для під'єднання обладнання Суборендаря до електричних мереж орендодавця з метою передачі Суборендарю електричної енергії, а Суборендар відшкодовує витрати орендодавця за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Пунктом 1.1.3 передбачено, що суборендар щорічно сплачує орендодавцю компенсацію земельного податку за звітний рік за користування кожним приміщенням. Сума компенсації земельного податку розраховується пропорційно площі майна, що знаходиться в оренді. Сплата відбувається в термін, визначений п. 2.2.3 Договору.
Згідно з п. 2.2.3 Договору суборендар зобов'язаний щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії орендаря Рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з п. 1.1.3 Договору. Суборендар несе відповідальність за вчасне отримання Рахунку та Акту. Датою отримання Рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата Рахунку здійснюється Суборендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт Суборендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію орендодавця протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5- ти робочих днів Акт не буде повернутий орендодавцю та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним Сторонами.
Як вказує позивач, за період лютий-грудень 2022 року, січень-вересень 2023 року ним належним чином та у повному обсязі надавались відповідачу послуги за Договором, проте відповідач своїх зобов'язань з оплати таких послуг належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, а також не сплатив компенсацію земельного податку за 2022 та 2023 року, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 46311,35 грн.
При цьому зазначає, що відповідні рахунки-фактури та акти приймання-здачі виконаних послуг за вказаний період були отримані представником суборендаря в бухгалтерії орендаря, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями відповідних реєстрів виданих/отриманих оригіналів документів; направленні відповідачу за допомогою системи програмного забезпечення Me.Doc. та електронну пошту відповідача, зазначену у договорі, а також на його юридичну адресу за допомогою засобів поштового зв'язку «Укрпошта», проте відповідачем не були підписані. Вмотивованої відмови від підписання зазначених актів позивачу не надходило.
Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялися претензії з вимогою погасити наявну заборгованість. Вказані претензії отримано відповідачем, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями поштовик повідомлень про вручення, однак вказані претензії залишені без відповіді.
Відповідачем зазначена сума сплачено не була, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 175 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується надання позивачем послуг за Договором відповідачу в період лютий-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року.
Відповідач факт надання позивачем означених послуг, їх вартість та якість не заперечив. Доказів зворотного сторонами до матеріалів справи не надано.
Матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг.
При цьому, доданий відповідачем до відзиву лист ТОВ "Аерохендлінг" від 22.08.2022 № 01-12/184 "Щодо зауважень до рахунків-фактур та актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за договорами про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг" не є належним доказом ненадання балансоутримувачем послуг за Договором № 02.5-14/1-514, оскільки вказаним договором визначено порядок та строки як для складання актів-претензій, так і для подання вмотивованої відмови від підписання актів здачі-приймання наданих послуг. Крім того, відповідачем до відзиву не надано належних доказів направлення/вручення листа від 22.08.2022 № 01-12/184 позивачеві.
У вказаному листі відповідач, висловлюючи свою незгоду з нарахуванням орендарем вартості послуг за Договором № 02.5-14/1-514, в якості єдиної підстави вказував на введення воєнного стану на території України, як на причину, через яку ним не використовується спірне орендоване приміщення.
У контексті наведеного суд зауважує, що орендоване приміщення є вбудованим, опалення є централізованим, і доказів того, що технічна можливість відключення від постачання тепла частини площі терміналу аеропорту - відсутня, та оскільки відповідачем не спростовано, що такі послуги фактично надавалися, а також приймаючи до уваги, що такі послуги не пов'язані із безпосереднім доступом працівників відповідача до орендованих приміщень та фактичним функціонуванням приміщення, а тому тягар утримання орендованого приміщення в цій частині, має бути покладено на відповідача.
Крім того, згідно з пунктом 5.1 Договору № 02.5-14/1-514 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов'язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов'язків, передбачених договором, на період їх дії (форс-мажор).
Відповідно до пункту 5.2 Договору № 02.5-14/1-514 сторона, для якої склалась неможливість виконання обов'язків за договором, зобов'язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору, а відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.
Відповідно до ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракта, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, від 09.11.2021 по справі №913/20/21, від 30.05.2022 по справі №922/2475/21, від 14.06.2022 по справі №922/2394/21 та від 01.06.2021 по справі №910/9258/20.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Тобто, при виникненні форс-мажорних обставин сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
В той же час, відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання за укладеним Договором саме внаслідок настання форс-мажорних обставин.
У контексті наведеного, суд вважає за необхідне зазначити, що укладаючи Договір сторони погодили усі його істотні умови. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився з передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов'язань відповідача за Договором № 02.5-14/1-514. Також матеріали справи не містять доказів повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які настали для відповідача та безпосередньо вплинули на виконання його обов'язків.
Так, відповідно до підпункту 4-2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.
При цьому, суд зауважує, що спірні послуги - не орендна плата, а вартість послуг, що надані для утримання приміщень відповідача, від сплати яких відповідач не звільнений, які фактично надаються і необхідність надання яких обумовлена самим фактом отримання приміщень у користування, при цьому, їх обсяг та, відповідно, вартість корелюється з обсягами фактичного споживання.
Оскільки відповідач не надав до матеріалів справи доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт до Договору № 02.5-14/1-514 за період лютий-грудень 2022 року та січень-вересень 2023 року, то відповідно до пункту 2.2.3 Договору № 02.5-14/1-514 перелічені акти вважаються підписаними.
Крім суми основного боргу, позивачем також нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача пені в сумі 16181,09 грн, трьох процентів річних в сумі 1090,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 1250,76 грн.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п.4.2 Договору суборендар зобов'язаний у разі несвоєчасної оплати отриманих послуг (п.2.2.2) та/або у разі порушення строків відшкодування витрат орендодавця по зберіганню окремого індивідуально визначеного майна суборендаря (п.3.1.5) сплачувати орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що останні здійснено арифметично вірно, та у відповідності до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені в сумі 16181,09 грн, трьох процентів річних в сумі 1090,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 1250,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідач в перебігу розгляду справи контррозрахунок заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв'язку із задоволенням позову відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, «Бориспіль» Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) заборгованість у розмірі 46311 (сорок шість тисяч триста одинадцять) грн. 35 коп., пеню у розмірі 16181 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 09 коп., три проценти річних у розмірі 1090 (одна тисяча дев'яносто) грн. 46 коп., інфляційні нарахування у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят гривень) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 11.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.