вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2633/23
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, Харківська обл., м. Харків, вул. Георгія Тарасенка (стара назва вулиці - Плеханівська), буд. 126)
до відповідача: Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС" (07362, Київська обл., Вишгородський р-н, село Новосілки, вул. Київська, буд. 50)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Квартирно - експлуатаційний відділ м. Харків (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 61)
про стягнення 39 549,92 грн.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 23.08.2023 за вих.№ №23/2035 до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС" про стягнення пені в розмірі 31311,47 грн., 3% річних в розмірі 1 880,14 грн. та індексу інфляції в розмірі 6358,31 грн. за період з 16.07.2022 по 31.07.2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу №4-1258С від 01.01.2019.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2023 позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 30.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
04.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про продовження йому строку для подання відзиву на позов та заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
23.10.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечує, мотивуючи свою позицію тим, що своєчасно та в повному обсязі сплачував за спожиту електроенергію, а тому заборгованість перед позивачем відсутня, приміщення, до якого постачається електроенергія за адресою: м. Харків, пр. Ландау Льва, 29Б використовується військовою частиною, а спожиті комунальні послуги, зокрема, і електроенергію зобов'язаний оплачувати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, що підтверджується Договором №05 від 26.07.2022 року та з посиланням на умови договору №4-1258С від 01.01.2019 року зазначає про нарахування та сплата штрафних санкцій є правом постачальника, а не його обов'язком, і прсить суд зменшити заявлених до стягнення позивачем їх розмір.
27.10.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив у якій заперечує проти доводів відповідача зазначених в частині неможливості сплати нарахованих штрафних санкцій, оскільки на думку позивача відповідальність за несвоєчасну плату за спожиту електричну енергію відповідно до умов укладеного між сторонами договору має нести відповідач та вказуючи на відсутність підстав з боку позивача для зменшення нарахованих штрафних санкцій, просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про важкий фінансовий стан підприємства на день подання відзиву.
02.11.2023 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких міститься клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 22.11.2023 року клопотання Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» та залучено до участі у справі № 911/2633/23 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова.
21.12.2023 через систему «Електронний суд» від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких зазначає, що затримка платежів жодним чином не вплинула на діяльність позивача та не завдала йому жодних збитків, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
04.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, яка мотивована тим, що 19.04.2024 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду винесено постанову у справі №911/1359/22, якою прийшли до висновку про обов'язковість застосування учасниками ринку електроенергії норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» між учасниками ринку електричної енергії. У вказаній заяві міститься клопотання про поновлення строку для її подання.
Ухвалою суду від 12.06.2024 у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову відмовлено, заяву позивача про зміну предмета позову залишено без розгляду.
У відповідності до ч. ч. 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.04.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" та приписами Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ), регламентовані взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 67 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальної послуги - визначений відповідно доцього Закону електропостачальник, який виконує зобов'язання щодо надання універсальної послуги.
Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут» є постачальником електричної енергії, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1268 від 26.10.2018 року і, відповідно, є постачальником універсальної послуги.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з п. 3.2.1. ПРРЕЕ, електропостачальники, які постачають електричну енергію споживачам на роздрібному ринку, мають самостійно розробити форму відповідного договору на основі примірного чи типового договору, який є додатком до цих Правил. Розроблені форми договорів електропостачальники мають оприлюднювати на своїх офіційних вебсайтах.
Відповідно до п. 3.2.6. ПРРЕЕ, укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ встановлено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Згідно з п. 4.13. ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (абз. 5 п. 13 розділу XVII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до абз. 9 п. 13 розділу XVII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії", передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Судом встановлено, що 01.01.2019 між Приватним акціонерним товариством «Харківенергозбут» (далі - позивач) та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС"(далі - відповідач) був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно з п. 1.1. договору, цей договір про постачання електричної енергії відповідачу (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - відповідач) постачальником електричної енергії (далі - позивач) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, за цим договором позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Пунктом 2.2. договору встановлено, зокрема, що обов'язковою умовою для постачання електричної енергії відповідачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого позивач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п. 5.4. договору, зокрема, ціна електричної енергії має зазначатися позивачем у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.
Відповідно до п. 5.5. договору, розрахунковий період за цим договором зазначений у комерційній пропозиції та, як правило, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором відповідача з оператором системи розподілу/передачі.
Згідно з п. 5.7. договору, зокрема, оплата рахунка позивача за цим договором має бути здійснена відповідачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
Пунктом 5.10. договору встановлено, зокрема, що відповідач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або через позивача, або безпосередньо оператору системи. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору.
Згідно з п. 6.2.1. договору, відповідач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав відповідач, та набирає чинності з моменту погодження (акцентування) відповідачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) позивача (п. 13.1. договору).
Умовами заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1 до договору) визначено, що початком постачання є 01.01.2019.
Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції №1Р (додаток №2 до договору), рахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається позивачем як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії за відповідний попередній період на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Попередня оплата електричної енергії здійснюється відповідачем до 01 числа місяця наступного за місяцем в якому був отриманий рахунок на попередню оплату. Остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка відповідачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується відповідачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, позивач залишає за собою право перевести відповідача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати відповідача.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції №1Р, рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем. Рахунок на попередню оплату надається відповідачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах відповідача. В разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення. На період дії воєнного стану в Україні та веденням активних бойових дій на території Харківської області, надання рахунку за електричну енергію та акту приймання - передачі електричної енергії здійснюється іншими засобами комунікації, а саме: відправлення зазначених документів здійснюється на електронну адресу, зазначену у п. 13.8 договору або надіслані за допомогою системи електронного документообігу (за умови укладення відповідної додаткової угоди до договору). Оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 4 Комерційної пропозиції №1/23 Р (додаток №2 від 01.01.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №4-1258С від 01.01.2019.), розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється відповідачем у формі попередньої оплати визначеної на підставі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді. Розрахунок попередньої оплати для нових споживачів та споживачів, фактичний обсяг спожитої електричної енергії яких за попередній період дорівнює 0, визначається на підставі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період. Розрахунок суми попередньої оплати визначається позивачем як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії у попередньому розрахунковому періоді на визначену прогнозовану ціну (Цпрог). Попередня оплата електричної енергії здійснюється відповідачем до 01 числа місяця наступного за місяцем в якому був отриманий рахунок на попередню оплату. Остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка відповідачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується відповідачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, позивач залишає за собою право перевести відповідача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати відповідача.
Відповідно до п. 5 Комерційної пропозиції №1/23 Р, рахунок за спожиту електричну енергію надається відповідачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка відповідачем. Рахунок на попередню оплату надається відповідачу до 12 числа (включно) поточного місяця на наступний розрахунковий місяць, з терміном оплати згідно з п. 4 даної комерційної пропозиції. Рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання відповідачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення. Оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія у період з червня 2022 року по липень 2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями рахунків за електричну енергію за зазначений позивачем період та актами приймання-передачі електричної енергії.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач електричну енергію, поставлену позивачем, згідно з вищевказаними документами оплатив повністю, що не заперечується позивачем та підтверджується відповідачем, але із порушеннями встановлених умовами договору строків.
Вважаючи, що його права порушенні, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 31311,47 грн. пені, 1880,14 грн. трьох процентів річних та індексу інфляції в розмірі 6358,31 грн. за період з 16.07.2022 по 31.07.2023 за договором про постачання електричної енергії споживачу № 4-1258С від 01.01.2019.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем рахунки за електричну енергію та акти приймання - передачі електричної енергії за період з липня 2022 року до липень 2023 року включно були направлені на поштову адресу відповідача, зазначену в умовах договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.01.2019 року, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як уже зазначалось вище, пунктом п. 5 Комерційної пропозиції №1Р встановлено, зокрема, що рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах відповідача. В разі неотримання відповідачем рахунків позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення. На період дії воєнного стану в Україні та веденням активних бойових дій на території Харківської області, надання рахунку за електричну енергію та акту приймання - передачі електричної енергії здійснюється іншими засобами комунікації, а саме: відправлення зазначених документів здійснюється на електронну адресу, зазначену у п. 13.8 договору або надіслані за допомогою системи електронного документообігу (за умови укладення відповідної додаткової угоди до договору). Оплата вартості електричної енергії здійснюється відповідачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
Згідно з п. 5 Комерційної пропозиції №1/23Р, зокрема, рахунки на оплату надаються відповідачу у відповідних структурних підрозділах позивача, або направляються через систему електронного документообігу у разі укладання відповідної додаткової угоди до договору. В разі неотримання відповідачем рахунків у відповідних структурних підрозділах за відсутності укладеної додаткової угоди щодо електронного документообігу, позивач направляє рахунки відповідачу поштовим зв'язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня їх відправлення.
Пунктом 4.12. ПРРЕЕ встановлено, зокрема, що плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем; протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.
Так, відповідач був зобов'язаний оплачувати спожиту електричну енергію не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Частиною 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем передана, а відповідачем прийнята електрична енергія, на оплату вартості якої позивачем відповідачу надані рахунки за електричну енергію, а також акти приймання-передачі електричної енергіїза липень 2022 року- липень 2023 року, копії яких долучені до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що відповідач спожиту електричну енергію оплатив повністю, проте із порушеннями строків, встановленими умовами договору.
У відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд зменшити розмір пені, послався на те, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, викликаному запровадженням воєнного стану на території України.
Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Згідно з п. 8 Комерційних пропозицій №1Р та №1/23 Р, у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати електричної енергії на загальну суму 31311,47 грн. (за період з 16.07.2022 року по 31.07.2023 року).
Водночас, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 в Україні введений воєнний стан та запроваджено здійснення встановлених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
До повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії (п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про ринок електричної енергії").
25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнята постанова "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" №332 (далі - постанова НКРЕКП від 25.02.2022).
26.04.2022 постанова НКРЕКП від 25.02.2022 була доповнена п. 16, відповідно до якого, нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, зупинені.
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.
Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язковими до виконання.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Так, спірні господарські правовідносини виникли та регулюються, відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим, вищевказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Ця правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в справі №922/1948/22 від 26.07.2023.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню судом не підлягає.
Також позивач просив стягнути з відповідача 1880,14 грн. трьох процентів річних та 6358,31 грн. індексу інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Згідно з п. 4 Комерційних пропозицій №1Р та №1/23 Р, зокрема, у разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані відповідачем за електричну енергію, позивач має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості відповідача з найдавнішим терміном її виникнення. У разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується відповідачу на його особовий рахунок як попередня оплата за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. У разі порушення умов оплати, зазначених у комерційній пропозиції, протягом двох розрахункових періодів, позивач залишає за собою право перевести відповідача на комерційну пропозицію, яка відповідає фактичному графіку оплати відповідача.
Відповідно до п. 8 Комерційних пропозицій №1Р та №1/23 Р, у разі порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 та п. 4 даної комерційної пропозиції позивач має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, зокрема, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання відповідачем. Суми пені, 3% річних, інфляційних сплачуються відповідачем на поточний рахунок позивача.
Господарський суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в справі №922/2216/18 від 14.01.2021 року, в справі №910/1389/18 від 05.03.2018 року.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що відповідач перебуває у тяжкому фінансовому становищі, викликаному запровадженням воєнного стану на території України.
Представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву проти задоволення вищевказаного клопотання представника відповідача заперечував.
Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як уже зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сума трьох процентів річних, а також сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, не є неустойкою, а отже відповідні суми не можуть підлягати зменшенню, відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.
Водночас, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19), з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір процентів річних, за час прострочення грошового зобов'язання.
Разом з цим, перелік підстав для зменшення суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, в законодавстві відсутній.
Так, відповідно до загальних правил, право суду на зменшення заявлених до стягнення сум пов'язане із наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданих учасниками справи доказів та обставин, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення суми, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясовує наявність значного перевищення розміру з розміром збитків, а також об'єктивно оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому, обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду в справі №910/1175/19 від 10.02.2020 року, в справі №910/1303/19 від 19.02.2020 року, в справі №925/605/18 від 26.02.2020 року, в справі №904/3491/19 від 18.06.2020 року, в справі №922/1716/20 від 14.04.2021 року.
Згідно з ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку відповідач не довів належними та допустимими доказами існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми відсотків річних. Відсутність збитків зі сторони позивача не позбавляє обов'язку відповідача доводити відповідні обставини.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають три проценти річних у сумі 1880, 14 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 6358,31 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Стосовно посилань відповідача, що приміщення, до якого постачається електроенергія за адресою: м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 29-Б, безоплатно використовується військовими частинами, а спожиті комунальні послуги, зокрема, і електроенергію зобов'язаний оплачувати Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова, що підтверджується Договором №05 від 26.07.2022 року суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 537 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
26.07.2022 року між УДП «Укрінтеравтосервіс» (Сторона-1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона-2) та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харків (Сторона-3) укладено Договір № 05, згідно умов п. 1.1. якого, Сторона-1 надає Стороні-2 можливість на спільне безоплатне користування нерухомим майном, а саме: цокольне приміщення площею 1295,0кв.м. та підвальне приміщення площею 681,5кв.м., що розташоване адресою: м. Харків, пр-т Льва Ландау, буд. 29-Б.
Згідно п. 3.2. Договору №05, Сторона-3 зобов'язана відшкодувати Стороні-1 всі витрати за комунальні послуги, які були отримані Стороною-2 за час дії цього Договору.
Відповідно до п. 3.4. Договору №05, підставою для відшкодування Стороною-3 за Сторону-2 комунальних послуг є виставлені акти постачальними організаціями, які надають комунальні послуги Стороні-1. З метою відшкодування комунальних послуг Сторона-1 зобов'язана скласти акти виконаних робіт Стороні-3 та надати копії рахунків, що виставлені Стороні-1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги.
Відповідно до п. 8.2. Договору №05, Сторона-3 зобов'язана відшкодувати Стороні-1 вартість комунальних послуг, що спожиті Стороною-2 у процесі виконання цього Договору. Згідно п. 10.1. Договору №05, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року включно.
Дослідивши умови Договору №05 від 26.07.2022, суд зазначає, що такий договір регулює правовідносини між відповідачем та третіми особами та не встановлює відповідних прав та обов'язків для позивача, а тому, твердження відповідача щодо обов'язку оплачувати електричну енергію отриману Квартирно-експлуатаційним відділом міста Харкова є необґрунтованими, недоведеними та не приймаються судом до уваги.
Усі інші твердження та заперечення відповідача уважно розглянуті та досліджені судом, однак, вони не спростовують вищевикладених висновків суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. ст. 74, 76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів мирного врегулювання спору сторонами подано не було.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки позов задоволений частково, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 86, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"до Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків про стягнення заборгованості задовольнити частково.
2. Стягнути з Українського державного підприємства по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС" (07362, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Новосілки, вул. Київська, буд. 50, код ЄДРПОУ 21536845) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 126, код ЄДРПОУ 42206328) трьох процентів річних в сумі 1880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 14 коп., інфляційних в сумі 6358 (шість тисяч триста п'ятдесят вісім) грн.. 31 коп. та судовий збір у розмірі 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 09 коп., видавши наказ.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повний текст рішення складено 11.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.