ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
11.04.2025Справа № 910/4528/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д. розглянувши заяву (вх. №07-10/3271/25 від 11.04.2025) керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави у справі №910/4528/25 за позовом керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою комунальної власності, визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки, без виклику та повідомлення учасників справи
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради та фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
- усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0488 га (кадастровий номер 8000000000:62:146:0077) по АДРЕСА_1 шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2024, індексний номер 72174592 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на будівлю автомийного комплексу загальною площею 326,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2901595680000), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього;
-усунути перешкоди територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0488 га (кадастровий номер 8000000000:62:146:0077) по АДРЕСА_1 , привівши їх у придатний для використання стан, шляхом зобов'язання Фізичну особу-підприємця Широкова Станіслава Борисовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) знести об'єкт самочинного будівництва - будівлю автомийного комплексу загальною площею 326,6 кв.м., що розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:146:0077 по АДРЕСА_1 ;
-визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 137/9945 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі - автомийного комплексу на АДРЕСА_1 »;
-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,0488 га кадастровий номер 8000000000:62:146:0077 за адресою АДРЕСА_1 , укладений між Київською міською радою та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), який посвічено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем'яненко Т.М. та зареєстровано в Реєстрі 02.12.2024 за № 1035;
-cкасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.12.2024, індексний номер 76389166 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:146:0077 площею 0,0488га за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3054653380000);
-зобов'язати Широкова Станіслава Борисовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, місто Київ, 01044, код ЄДРПОУ 22883141) земельну ділянку площею 0,0488 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:62:146:0077) у стані, придатному для її подальшого використання, а Київську міську раду - прийняти вказану земельну ділянку;
-скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0488га на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 8000000000:62:146:0077.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державна реєстрація права власності за відповідачем на будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 здійснена з порушенням вимог законодавства та з метою усунення перешкод у користування та розпорядженні земельною ділянкою територіальної громади міста Києва а тому підлягає скасуванню, будівля автомийного комплексу є самочинним будівництвом та підлягає знесенню. Водночас, рішення Київської міської ради від 19.09.2024 № 137/9945 прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, всупереч інтересам держави та територіальної громади, у зв'язку з чим має бути визнано незаконним та скасовано, підлягає визнанню недійсним договір оренди земельної ділянки від 02.12.2024 та поверненню земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:62:146:0077 її законному власнику - територіальній громаді міста Києва та підлягає скасуванню в Державному земельному кадастрі вказана земельна ділянка.
Разом з поданням позову, прокурор подав заяву про забезпечення позову, у якій просить суд:
-до набрання рішенням законної сили у справі накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2901595680000);
-до набрання рішенням законної сили у справі заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2901595680000), та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Обґрунтовуючи свою заяву про забезпечення позову заявник вказує, що на даний час самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - будівля автомийного комплексу на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 , однак у вказаної фізичної особи - підприємця наявна реальна можливість вчинити будь-які дії з метою поділу чи об'єднання вказаного об'єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову прокурора, унеможливить виконання судового рішення, як такого, що не матиме правового сенсу.
Заявник вказує, що враховуючи правомочності власника, які визначені у ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, обґрунтованим є припущення прокурора про високу ймовірність відчуження об'єкту нерухомого майна, що в подальшому може призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав або інтересів позивача в межах даної справи. При цьому, накладення арешту на об'єкт нерухомого майна не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_2 , оскільки об'єкт нерухомості залишається у володінні фізичної особи-підприємця, а можливість розпоряджатися вказаним майном обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
Крім того, на думку прокурора, наявність накладеного арешту на спірне нерухоме майно не буде перешкодою для державної реєстрації прав на неї у випадках зазначених у ч. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Водночас, як стверджує заявник, державна реєстрація права власності на самочинний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , у разі відсутності забезпечення позову, дає право фізичній особі-підприємцю вільно ним розпоряджатися, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним, так і юридичним), що в подальшому призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з набуттям права власності на майно. У такому разі, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, зокрема вирішувати питання щодо збільшення позовних вимог, заміни неналежного відповідача у справі, що згідно вимог чинного законодавства можливо лише на стадії підготовчого провадження.
З огляду на викладене, вжиття саме таких заходів забезпечення є адекватним змісту порушеного права власності територіальної громади на землю, на відновлення якого прокурор звернутися до суду, та, за умови задоволення позовних вимог, не створить труднощів при виконанні рішення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що на даний час самочинно збудований об'єкт нерухомого майна - будівля автомийного комплексу на праві власності зареєстровано за ОСОБА_2 , однак у вказаної фізичної особи - підприємця наявна реальна можливість вчинити будь-які дії з метою поділу чи об'єднання вказаного об'єкту нерухомості або відчужити його третім особам, що у майбутньому, у разі задоволення позову прокурора, унеможливить виконання судового рішення, як такого, що не матиме правового сенсу.
Заявник вказує, що державна реєстрація права власності на самочинний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 , у разі відсутності забезпечення позову, дає право фізичній особі-підприємцю вільно ним розпоряджатися, у тому числі, відчужувати його третім особам (як фізичним, так і юридичним), що в подальшому призведе до нових звернень власників на отримання земельної ділянки в порядку ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, у зв'язку з набуттям права власності на майно
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».
При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Звернувшись з даним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації, прокурор посилається на виявлені порушення вимог земельного законодавства при використанні та розпорядженні земельної ділянки площею 0,0488 га у Деснянському районі міста Києва, зокрема, встановлено факт самочинного будівництва, незаконної державної реєстрації права власності на вказане майно та реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Метою забезпечення позову, за змістом заяви прокурора, є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів держави, пов'язане з тим, що у подальшому можуть бути вчинені будь - які дії щодо нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, що у свою чергу унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача в межах даного судового провадження.
Дослідивши заяву прокурора про забезпечення позову, суд вважає, що обраний спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на об'єкт нерухомості, що стосуються предмету даного позову - є розумним, обґрунтованим та адекватним, має логічний зв'язок з предметом позову та має наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили та протягом дев'яносто днів після цього (частина 7 статті 145 ГПК України).
Суд дійшов висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а не вжиття заходів забезпечення позову й подальші ймовірні дії відповідача з відчуження майна унеможливлять ефективний захист порушеного права позивача без нових звернень до суду.
При цьому, вказаний захід забезпечення позову, за висновком суду, є співмірним із предметом позовних вимог. Запропонований прокурором вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є тимчасовим заходом, спрямований на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Вжиття заходу забезпечення позову у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору. На переконання суду, запропоновані заходи не призведуть до порушення майнових прав відповідача та не впливають на його господарську діяльність.
За викладених обставин, враховуючи предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, а також мету забезпечення позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заяви керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2901595680000) - до набрання рішенням законної сили.
Крім того, у поданій заяві про забезпечення позову прокурор просив суд заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно нерухомого майна - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2901595680000), та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).
Оскільки судом встановлено наявність підстав для задоволення заяви прокурора про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомості, тобто заборони на право розпоряджатися майном, то на переконання суду вказане виключає необхідність задоволення вимоги прокурора щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкти нерухомості.
Такої ж позиції дотримується Північний апеляційний господарський суд у постановах, зокрема від 05.12.2024 у справі №910/10271/24.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
З огляду на встановлені обставини, суд вбачає наявність правових підстав для часткового задоволення заяви прокурора про забезпечення позову щодо накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, що є предметом даного позову.
В іншій частині - щодо заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на об'єкти нерухомості - заява задоволенню не підлягає.
На день постановлення цієї ухвали господарський суд дійшов висновку про відсутність необхідності для застосування зустрічного забезпечення.
Керуючись ст. 136-140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/4528/25 задовольнити частково.
2. Накласти арешт на об'єкти нерухомості - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв.м, який розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2901595680000), що на праві власності зареєстрований за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до набрання рішенням у справі законної сили.
3. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
4. Стягувач: Деснянська окружна прокуратура міста Києва (м. Київ, вул. Каштанова, 9, 02224, код ЄДРПОУ 02910019)
5. Боржник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
6. Ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її ухвалення незалежно від її оскарження та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців, тобто до 11.07.2025.
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.04.2025.
Суддя Ігор Курдельчук