ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.04.2025Справа № 910/16246/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд 2, офіс 113) до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНОВЕЙЛ ЛТД» (04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4) про стягнення 280 400,00 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.12.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІНОВЕЙЛ ЛТД» про стягнення заборгованості за Договором надання послуг № 6-10/23 від 06.10.2023 у розмірі 280 400,00 грн та була передана 31.12.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 06.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
17.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, а також клопотання про призначення експертизи.
Заперечуючи стосовно позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву наводить наступні підстави:
- відповідач у період з 11.10.2023 по 27.10.2023 року здійснив на користь позивача передоплату в розмірі 500 000,00 грн (11.10.23 - 200 000,00 грн, 20.10.23 - 100 000,00 грн, 23.10.23 - 100 000,00 грн, 27.10.23 - 100 000,00 грн) та у період з 03.11.2023 по 13.12.2023 погасив заборгованість за надані у жовтні 2023 року послуги (140 200,00 грн) та перерахував на користь позивача передоплату в розмірі 359 800,00 грн наступними платежами: 03.11.23 - 100 000,00 грн, 15.11.23 - 100 000,00 грн, 12.12.23 - 200 000,00 грн, 13.12.23 - 100 000,00 грн.;
- послуги за договором надання послуг мали бути надані позивачем в строк до 31.12.2023 року, при цьому строк дії договору сплинув у цю ж дату, оскільки повне виконання умов договору мало бути здійснене у зазначену дату. Однак, всупереч приписам п. 4.1, п. 11.1 договору надання послуг, позивач не надав відповідачу послуг в листопаді-грудні 2023 року;
- ТОВ «Ріновейл ЛТД» заперечує проти твердження позивача стосовно надання ним належним чином тих послуг та у тому об'ємі, що були замовлені відповідачем згідно Акту надання послуг №91 від 26.04.2024 року на суму 640 200,00 грн.
Окрім того представник в порядку ст. 90 ГПК поставив позивачу 6 питань, а саме:
1) Хто складав Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6-10/23 від 06.10.2023?
2) За яких обставин Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6-10/23 від 06.10.2023 було передано ТОВ "Ріновейл ЛТД"?
3) Коли та за якою адресою Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6-10/23 від 06.10.2023 було підписано від імені директора ТОВ "Ріновел ЛТД" ОСОБА_2.?
4) Чи має ТОВ "Будівельне управління механізації" свідків того, що Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6- 10/23 від 06.10.2023 було підписано особисто директором ТОВ "Ріновел ЛТД" ОСОБА_2.?
5) За яких обставин Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6-10/23 від 06.10.2023 було повернуто ТОВ "Будівельне управління механізації"?
6) Якими документами, крім Акту надання послуг №91 від 26.04.2024 року підтверджується факт надання послуг (робіт)?
Клопотання про призначення експертизи обґрунтоване тим, що директор ТОВ "Ріновейл ЛТД" ОСОБА_2 не підписував Акту надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актів звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором договір №6-10/23 від 06.10.2023, долучених до позовної заяви, та не проставляв на них печатку підприємства, а також не надавав іншим особам доручення на вчинення таких дій, а відтак для з'ясування обставин, чи виконано підпис на Акті надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актах звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором №6-10/23 від 06.10.2023 тією самою, чи іншою особою, а також чи нанесено відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріновейл ЛТД" на Акті надання послуг №91 від 26.04.2024 року та Актах звірки взаємних розрахунків за період: Жовтень 2023 р. - Грудень 2024р. між Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельне управління механізації» і ТОВ «Ріновейл ЛТД» за договором №6-10/23 від 06.10.2023 печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріновейл ЛТД", необхідні спеціальні знання.
Ухвалою суду від 29.01.2025 витребувано у ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДПС у м. Києві (04213, м. Київ, просп. Володимира Івасюка, 58) інформацію про включення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» (ідентифікаційний код 41142945, адреса: 04074, м. Київ, вул. Сокальська, 4) до податкового кредиту з податку на додану вартість та відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2024 рік сум ПДВ за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» (ідентифікаційний код 38055234, адреса: 21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд 2, офіс 113) згідно з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 91 від 26.04.2024.
25.02.2025 від Головного управління ДПС у м. Києві надійшла відповідь на ухвалу від 29.01.2025 відповідно до якої ДПС у м. Києві повідомило про неможливість надання інформації, яка витребовувалась судом.
17.03.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано Додаткові пояснення у відповідності до яких представник зазначив:
- з наведених положень Договору про надання послуг № 6-10/26 від 06.10.2023 наявні всі підстави стверджувати, що строк дії Договору не закінчився 31.12.2023, оскільки згідно змісту Договору, вказана дата пов'язується з наданням послуг (п. 4.1 Договору), а не самою датою дії Договору, яка визначена до повного виконання умов Договору (п. 11.1 Договору);
- стверджуючи про фальсифікацію офіційних документів, до яких відносяться вказані Акти, відповідач фактично вказує на вчинення кримінального правопорушення, адже ст. 358 КК України передбачено кримінальну відповідальність за «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів». Водночас, відповідачем не надано суду доказів того, що було ініційовано кримінальне провадження з приводу розслідування даного факту, що ставить під сумнів достовірність таких твердження, а свідчить про зловживання своїми правами з боку відповідача, намагання ввести суд в оману та таким чином уникнути обов'язку зі сплати коштів по Договору про надання послуг;
- маючи переплату з боку відповідача за Договором надання послуг на загальну суму 359 800 грн за роботи, які фактично не були виконані, останній не звертався з Претензією до відповідача щодо повернення цих коштів, у зв'язку із закінченням, на переконання відповідача, строком дії Договору та фактичним ненадання позивачем послуг на вказану суму.
Так само, відсутні доказі й того, що відповідач ініціював судовий спір з даного питання. Тобто, фактично такі дії (бездіяльність) з боку відповідача, свідчать на користь того, що все таки роботи були виконані позивачем, та переплата на суму 359 800 грн була в рахунок виконання робіт за Договором про надання послуг.
Розглянувши клопотання про призначення експертизи та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для його задоволення з підстав необґрунтованості, оскільки Відповідач одночасно заявляючи, що директором не підписувалися акти (які входять до предмету доказування) та не ставилися відбитки печатки, ним не заперечується факт надання послуг на визначені в таких актах суми за Договором.
Крім того, Відповідачем не доведено обставин щодо заволодіння печаткою третіми особами без його згоди, що викликало б у суду сумніви в частині неправомірного її використання.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
06.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІНОВЕЙЛ ЛТД» (Замовник) укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується власними та/або залученими силами та засобами надати послуги з влаштуванню буронабивных паль 1200 мм, L=26 м (надалі по тексту - Послуги), на об'єкті: «Фортифікаційні споруди на об'єкті енергетики в Львівській області», надалі по тексту - «Об'єкт» (надалі - Об'єкт), відповідно до погодженої Договірної ціни (Додаток № 1), а Замовник зобов'язується прийняти якісно надані Послуги та оплатити їх вартість у порядку та розмірі передбаченому цим Договором.
Пунктом 2.1-2.2 Договору передбачено, що вартість послуг, що є предметом цього Договору визначається за домовленістю Сторін згідно Договірної ціни (Додаток № 1) та орієнтовно складає 27 500 000,00 грн. (Двадцять сім мільйонів п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) в т.ч. ПДВ - 4 583 333,33грн.
Фактичний об'єм та загальна вартість наданих за цим Договором послуг визначається на підставі підписаних Сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг, форма якого визначена у Додатку № 2 до цього Договору.
У відповідності до п. 3.1 - 3.2 Договору, після початку надання послуг з влаштування буронабивних паль (закінчення комплексу послуг по влаштуванню однієї буронабивної палі) Замовник перераховує передплату у розмірі 500 000,00 грн. (П'ятсот тисяч гривень 00 копійок) в т. ч. ПДВ - 83 333,33 грн.
Розрахунки за надані Послуги здійснюються шляхом перерахування безготівкових грошових коштів Замовника на поточний рахунок Виконавця протягом 5 (п'яти) робочих днів після підписання Сторонами Актів прийому-передачі наданих послуг, які складаються Виконавцем до 25 числа кожного місяця та надаються Замовнику.
Згідно п. 4.1 - 4.3 Договору, сторони погодили, що запланований Замовником строк на надання Виконавцем послуг, визначених у пункті 1.1. цього Договору, буде здійснюватися з дати підписання цього Договору по 31 грудня 2023 року.
Виконавець приступає до надання Послуг за умови надання Замовником «фронту робіт» (частина території Об'єкту, на якому надаються Послуги), проектної документації та перерахування авансу у розмірі, визначеного пунктом 3.1. цього Договору протягом 5 (п'яти) календарних днів.
Датою своєчасного надання Послуг вважається дата підписання Сторонами остаточного Акту прийому-передачі послуг необхідного для усього зазначеного у п. 1.1. об'єму Робіт. Зазначений акт складається за формою згідно Додатку № 2 до цього Договору та включає у себе перелік всіх Послуг, наданих Виконавцем протягом строку дії цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1 цього Договору та діє до повного виконання його умов (п. 11.1-11.2 Договору).
Позивачем на підтвердження надання послуг за Договором надано наступні Акти здачі-приймання робіт (надання послуг):
№ 430 від 31.10.2023 на суму 640 200,00 грн;
№ 91 від 26.04.2024 на суму 640200,00 грн.
Судом встановлено, що зазначені акти підписані обома сторони без зауважень та претензій.
Водночас, Відповідач у відзиві заперечує щодо підписання вказаних актів директором товариства та проставлення відбитків печатки на них.
Окрім того в матеріалах справи наявна копія акту звірки за період з жовтня 2023 по грудень 2024, який підписаний зі сторони позивача ОСОБА_1 та зі сторони відповідача ОСОБА_2.
У відповідності до означеного акту у відповідача обліковується заборгованість у розмірі 280 400,00 грн.
Окрім того означений акт містить оплати з боку відповідача, які не заперечуються останнім, проте заперечується підписання самого акту звірки.
27.11.2024 на адресу відповідача, позивачем було надіслано претензію №22/11-24 від 22.11.2024 у підтвердження чого долучено опис вкладення до цінного листа та поштову накладну № 0421100047360.
Разом з тим вищевказана вимога залишена відповідачем без відповіді.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором надання послуг та підряду.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу встановлених судом обставин, суд зазначає, що існування у Відповідача заборгованості в розмірі 280400,00 грн належним чином підтверджено Позивачем з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявні акти здачі - приймання робіт (надання послуг): № 430 від 31.10.2023 на суму 640 200,00 грн; № 91 від 26.04.2024 на суму 640200,00 грн. останні відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", будь-які істотні недоліки у них відсутні, відтак суд приймає вказані акти як належні докази на підтвердження надання позивачем обумовлених сторонами послуг та їх прийняття відповідачем.
У свої запереченнях викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що Акт надання послуг №91 від 26.04.2024 року на суму 640 200,00 грн, долучений позивачем до його позовної заяви, директор ТОВ «Ріновейл ЛТД» ОСОБА_2 не підписував, та не проставляв на них печатку підприємства, а також не надавав іншим особам доручення на вчинення таких дій.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що Товариством було втрачено печатку і така була відсутня на момент підписання Товариством акту №91 від 26.04.2024 року на суму 640200,00 грн., та що у Товаристві з цього приводу проводилось службове розслідування, матеріали справи не містять.
Слід також зазначити, що твердження відповідача про відсутність у нього акту №91 від 26.04.2024 не спростовують факту реального виконання господарської операції на суму 640200,00 грн, а можуть свідчити лишень про стан ведення бухгалтерської та фінансової звітності у Товаристві.
Стосовно акту звірки взаємних розрахунків за період з жовтня 2023 по грудень 2024, який підписаний зі сторони позивача ОСОБА_1 та зі сторони відповідача ОСОБА_2 у відповідності до якого за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 280 400,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою ст. 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Умовами пп. 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до п. 2.4. Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пункту 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Відповідно до ст. 9 Закону в редакції, чинній станом на дату підписання вказаного акту, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 ст. 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі № 904/5545/18, від 27.07.2018 у справі № 905/1141/16 та від 04.07.2018 у справі № 926/1311/15.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб (постанова Верховного Суду від 11.01.2022 по справі №927/738/19).
З огляду на викладене, суд приймає акт звірки як один із доказів у підтвердження існування викладених позивачем обставин з урахуванням поданих доказів, які дозволяють дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були, а відтак є більш вірогідним, ніж заперечення відповідача.
В матеріалах справи наявна відповідь Головного управління ДПС у м. Києві від 20.02.2025 відповідно до якої ДПС у м. Києві повідомило про неможливість надання інформації, яка витребовувалась судом з тих підстав, що Порядком № 21 не передбачено вимог щодо декларування суб'єктами господарювання в податковій звітності з податку на додану вартість показників за операціями в розрізі документів первинного обліку. Відображення ТОВ «РІНОВЕЙЛ ЛТД» (код ЄДРПОУ 41142945) в розділі II «Податковий кредит» Додатку 1 операцій згідно з Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 91 від 26.04.2024 року, можливо встановити виключно під час документальної перевірки, проведеної відповідно до вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.
З огляду на викладене, судом не вбачається можливості встановити факт використання Відповідачем податкового кредиту за спірними зобов'язаннями.
Відповідач зазначає, що послуги за договором мали бути надані позивачем в строк до 31.12.2023 року, при цьому строк дії договору сплинув у цю ж дату, оскільки повне виконання умов договору мало бути здійснене у зазначену дату.
Представник відповідача зазначає, що не відповідає дійсності твердження позивача про те, що у відповідача наявна передоплата за послуги в розмірі 359 800,00 грн.
З долученої представником позивача банківської виписки з АТ «Райффайзен банк», а також з долучених платіжних інструкцій вбачається, що відповідачем було перераховано на рахунок позивача 1 000 000,00 грн згідно договору №6-10/23 від 06.10.2023.
Враховуючи викладене можна дійти висновку, що відповідач здійснивши оплату за актом № 430 від 31.10.2023 на суму 640 200,00 грн за відсутності інших актів до 26.04.2024, а саме № 91 від 26.04.2024 на суму 640200,00 грн не мав підстав перераховувати додаткові кошти, разом з тим матеріалами справи підтверджується переплата зі сторони відповідача.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у відповідача наявна заборгованість у розмірі 280 400,00 грн, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі 280400,00 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріновейл ЛТД» (04074, м. Київ, вул. Сокальська, буд. 4; ідентифікаційний код 41142945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ МЕХАНІЗАЦІЇ» (21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, буд 2, офіс 113; ідентифікаційний код 38055234) заборгованість у розмірі 280 400 (двісті вісімдесят тисяч чотириста) грн. 00 коп та судовий збір у розмірі 4 206 (чотири тисячі двісті шість) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2025
Суддя Владислав ДЕМИДОВ