10 квітня 2025 року м. Харків Справа №922/2523/22
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників учасників справи:
апелянта (Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс») (в режимі відеоконференції) - Горєлов О.Л. (адвокат), ордер серія АІ№1861139 від 01.04.2025 року;
боржника - не з'явився;
арбітражний керуючий - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» (вх.№352Х/1) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22,
за заявою Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут», м.Харків,
до Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», м.Харків,
про визнання банкрутом,-
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2023 року відкрито провадження у справі №922/2523/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод». Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича (свідоцтво №923 від 14.05.2013 року).
24.03.2023 року здійснено оприлюднення оголошення (№70275) про відкриття провадження у справі про банкрутство №922/2523/22 Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод».
На адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з грошовими вимогами на загальну суму 33120000,00 грн, що виникли на підставі договору поставки за №528-1 від 30.07.2014 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 28.07.2023 року, суддя Міньковський С.В.) вимоги кредитора ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» в розмірі 33120000,00 грн відхилено в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 (повний текст складено та підписано 07.02.2025 року, суддя Міньковський С.В.) визнано вимоги кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод»:
- ПрАТ «Харківенергозбут» в сумі 64244049,79 грн (4 черга) та 90478,00 грн судових витрат (1 черга);
- АК «Харківобленерго» в сумі 7459721,79 грн (з якої: 6553464,76 грн - 4 черга, 906257,03 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Профспілкового комітету Первинної профспілкової організації ВАТ “ХАРП» в сумі 2087123,15 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ПАТ «ОТП Банк» в сумі 140056630,69 грн (з якої: 83006341,79 грн - 4 черга (незабезпечені), 57050288,90 грн - позачергові, як такі, що забезпечені майновими активами боржника) та 5368,00 грн судового збору - 1 черга;
- КП «Харківводоканал» в сумі 2859678,37 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ПФУ в Харківській області в сумі 5853279,41 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- КП «Харківські теплові мережі» в сумі 3884923,98 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Транссервіс» в сумі 8892577,44 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- Індустріальний ВДВС у м. Харкові Східного Міжрегіонального управління Мінюсту в сумі 369,00 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Компанія з управління активами «Індастрі Капітал Менеджмент», що діє в інтересах пайового венчурного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «УПЕК-Інвест» в сумі 5873009,47 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Сенс Банк» в сумі 1349966147,96 грн (з якої: 1001768 369,71 грн - 4 черга, 5149878,25 грн - 6 черга, 343047900,00 грн - як такі, що забезпечені майном боржника та є позачергові) та 5368,00 грн судових витрат (1 черга).
- ТОВ «Райффайзен Лізинг» в сумі 50311964,42 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ГУ ДПС у Харківській області в сумі 127396523,44 грн (з якої: 11676531,45 - 2 черга, 113648235,32 грн - 3 черга, 2071756,67 грн - 6 черга);
- ПрАТ «У.П.Е.К. в сумі 132944327,45 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Альфа-Лізинг Україна» в сумі 30409711,45 грн (з якої: 28906295,28 грн - 4 черга, 1503416,17 грн - 6 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Лозівський ковальсько-механічний завод» в сумі 246561545,12 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Міжнародний резервний банк» в сумі 285450496, 77 грн (з якої вимоги 172868053,77 грн є конкурсними (4 черга), на суму 112582443,00 грн - є такими, що забезпечені майновими активами боржника та задовольняються позачергово), 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінексперт» в сумі 359851614,17 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- АТ «Кредит Європа Банк» в сумі 55372626,47 грн, з якої: 8045510,25 грн - є конкурсними (4 черга), 47327116,22 грн - є такими, що забезпечені майном боржника та є позачергові та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» в сумі 8270600,90 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга);
- гр. ОСОБА_1 в сумі 54984,75 грн;
- гр. ОСОБА_2 , м. Харків в сумі 27766,41 грн;
- гр. ОСОБА_3 , смт. Малинівка в сумі 50883,04 грн;
- гр. ОСОБА_4 , м. Чугуїв в сумі 47161,94 грн.
Визнано вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що є конкурсними, але не мають права вирішального голосу на зборах і комітеті кредиторів..
Ухвалено, що окремо до реєстру вимог кредиторів ПрАТ «Харківський підшипниковий завод» підлягають внесенню відомості про майно боржника, яке є предметом забезпечення вимог: ПАТ «ОТП Банк», АТ «Сенс Банк», АТ «Міжнародний резервний банк», АТ «Кредит Європа Банк» у відповідності до договорів іпотеки та договорів застави рухомого та нерухового майна.
Зобов'язано розпорядника майна за результатами попереднього засідання внести до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги. Належним чином складений та підписаний реєстр вимог кредиторів надати суду у десятиденний строк з дня постановлення ухвали суду.
Зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника, здійснити фінансовий аналіз, а також відповідно до ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства організувати та провести збори кредиторів та комітету кредиторів, визначивши час та місце проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів. Докази надати суду. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 10.03.2025 року.
18.02.2025 року від ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року, винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22.
Так, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвал норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 у справі №922/2523/22 скасувати; ухвалу попереднього засідання від 28.01.2025 по справі 922/2523/22 в частині кредиторських вимог ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» скасувати;
- ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з вимогами до боржника;
- визнати ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» конкурсним кредитором Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод» з вимогами в сумі 33120000,00 грн, які віднести до четвертої черги задоволення.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано положення ст. 257, 267 Цивільного кодексу України, внаслідок чого безпідставно відмовлено в задоволенні заяви. Так, в силу прийняття змін до законодавства щодо карантинних обмежень та введення воєнного стану, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину, а під час воєнного стану є зупиненими. Отже, станом на день звернення до господарського суду із заявою з кредиторськими вимогами строк позовної давності не сплив.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 року витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи (матеріали оскарження ухвал) №922/2523/22; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
21.02.2025 року матеріали справи №922/2523/22 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 03.03.2025 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 залишено без руху з підстави невиконання скаржником п.2 та п.3 ч.3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме не додано до апеляційної скарги доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу та доказів сплати судового збору у належному порядку та розмірі. Апелянту ухвалено усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою суду від 12.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог та ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22. Встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду відзиви на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку.
Вказана ухвала була направлена учасникам справи до електронного кабінету користувача і доставлені їм 14.03.2025 року.
У судовому засіданні 10.04.2025 року представник Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» оголосив зміст апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд в ухвалі від 12.03.2025 року доводив до відома учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності інших представників учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника апелянта та представника кредитора, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Згідно з абз. 1, 3 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
27.04.2023 року до господарського суду з заявою з грошовими вимогам до боржника звернувся кредитор ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» на загальну суму 33120000,00 грн, що виникла на підставі договору поставки за №528-1 від 30.07.2014 року.
Розпорядником майна в особі арбітражного керуючого Кошовського С.В. у письмовому повідомленні про розгляд вимог кредитора ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», що подано у відповідності до вимог ч.5 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, не визнано вимоги кредитора у повному обсязі, посилаючись на пропущення кредитором строку позовної давності за вищевказаними грошовими вимогами до боржника та просить суд застосувати до вимог кредитора строк позовної давності.
Боржник визнає вимоги кредитора (відзив на заяву кредитора від 17.05.2023 року) у повному обсязі, посилаючись на її обґрунтованість та повністю підтвердженими поданими кредитором суду документами.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.
У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 року у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 року у справі №910/4510/20).
Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов'язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред'являються підвищені вимоги.
Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:
- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;
- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;
- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку
Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №915/535/17, від 25.06.2019 року у справі №922/116/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19).
Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі №909/146/19, від 27.02.2020 року у справі №918/99/19, від 29.03.2021 року у справі №913/479/18).
Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 року у справі №908/710/18, від 15.10.2019 року у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 року у справі №910/10542/18).
Зі змісту заяви ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 33120000,00 грн вбачається, що сума складається з боргу, що виник на підставі договору №528-1 від 30.07.2014 року та додаткової угоди №1 від 01.12.2015 року до нього.
Так, відповідно до п.1.1. договору боржник зобов'язався перед кредитором надати у власність кредитора підшипники в асортименті на загальну суму 48000000,00 грн (п.2.1.-2.2 договору).
Відповідно до п.3.1. цього договору кредитор здійснив попередню оплату за договором відповідно до спеціфікації №1 від 30.07.2014 року на загальну суму 33120000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №25670 від 31.07.2014 року.
Проте боржником умови договору поставки за №528-1 від 30.07.2014 року виконані не були, товар кредитору поставлений не був.
У відповідності до положень статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Спірні правовідносини між кредитором та боржником є відносинами за договором поставки товару тому, права і обов'язки сторін регулюються, зокрема, положеннями глави 54 ЦК України, що регулюють загальні положення про купівлю-продаж.
Згідно ч.1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як було зазначено вище, боржником не було виконано умови договору поставки за №528-1 від 30.07.2014 року. Товар боржником згідно спеціфікації №1 від 30.07.2014 року до договору поставки поставлений кредитору не був. Грошові кошти на загальну суму 33120000,00 грн, які кредитор перерахував боржнику в якості передплати за товар не були повернуті боржником кредитору.
З огляду на викладене, вимоги кредитора до боржника на загальну суму 33120000,00 грн є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами заяви.
Розпорядник майна, визнаючи вищевказану суму боргу кредитора, заявив про застосування строку позовної давності до спірних відносин, оскільки, кредитор пропустив загальний строк у 3 роки позовної давності.
Суд першої інстанції заяву (повідомлення) розпорядника майна про застосування строку позовної давності задовольнив у зв'язку з чим відхилив кредиторські вимоги.
Однак, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Звернення конкурсного кредитора із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство є одним із таких способів.
Водночас можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року №4-рп/2012).
Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Частиною 1 статті 223 Господарського кодексу України визначено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 ЦК України.
Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №Б-19/207-09).
Пред'явлення позову як форми захисту суб'єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в Цивільному кодексі України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.
Підтвердженням такого висновку слугує тлумачення змісту статті 256 «Поняття позовної давності» ЦК України, яке свідчить, що позовна давність як правова категорія є наданим особі строком для реалізації звернення до суду за захистом права, яке порушується, оспорюється або не визнається.
Чинний Кодекс з процедур банкрутства введений в дію з 21.10.2019 року, не встановлюють спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і Господарський кодексу України.
Водночас частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.
Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Цивільний кодекс України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).
За змістом частини 2 статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених статтею 175 ГК України (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі №910/10116/18 та від 01.10.2019 року у справі №910/12604/18).
Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство, необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 «Позовна давність» якого включена до книги першої «Загальні положення», а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.
У справі, що розглядається, кредитор ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс», звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про його банкрутство у порядку приписів ст.ст. 44-48 КУзПБ. Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.
Отже положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.
У справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України. Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 року у справі №922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 року у справі №Б-19/207-09, від 11.02.2020 року у справі №10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 року у справі №14/325б.
Згідно із частинами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Тобто цією нормою передбачено правило, згідно з яким суб'єктом звернення із заявою про застосування строків позовної давності є виключно сторона у спорі.
У процесуальному праві сторонами у спорі визначаються суб'єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів та на яких поширюється законна сила судового рішення. У визначенні поняття сторони важливе значення має поєднання трьох складових: 1) сторони - головні особи, що беруть участь у справі; 2) сторони перебувають у стані спору про матеріальні права й охоронювані законом інтереси; 3) спір про право й охоронюваний законом інтерес є предметом судового розгляду і вирішення.
Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення. Такими учасниками у справах позовного провадження є позивач та відповідач (частина 1 статті 45 ГПК України).
Провадження у справах про банкрутство має суттєві відмінності від позовного провадження, в тому числі щодо кола учасників таких правовідносин. Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження.
Тож норми глави 19 ЦК України про позовну давність повинні застосовуватися у відносинах банкрутства із урахуванням цих особливостей розгляду, цілей правового регулювання, порядку провадження у справах про банкрутство, правового статусу учасників тощо.
Однією з таких особливостей є розгляд судом вимог конкурсного кредитора до боржника у процедурі розпорядженням майном боржника є умови, порядок звернення конкурсних кредиторів з грошовими вимогами до боржника, надання заперечень щодо цих вимог та їх розгляд судом в якому було врегульовано в статті 45-47 Кодексу з процедур банкрутства.
Отже, з урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що для цілей застосування ч. 3,4 статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти, крім кредитора і боржника, та розпорядника майна боржника.
Такий підхід враховує правову природу інституту банкрутства, забезпечує ефективне правове регулювання правовідносин банкрутства, зокрема розгляду кредиторських вимог в процедурі розпорядження майном боржника, оскільки забезпечує та надає можливість урахування прав й інтересів всіх учасників такого розгляду.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2016 року у справі №3-269гс16).
Так, договір поставки №528-1 між кредитором та боржником був укладений 30.07.2014 року зі строком його дії до 31.12.2015 року. У подальшому пунктом 2 додаткової угоди №1 від 01.12.2015 року до цього договору сторони продовжили дію договору до 31.12.2017 року. Отже, строк позовної давності щодо стягнення грошових коштів, які кредитор перерахував боржнику в якості передплати за договором у розмірі 33120000,00 грн, як визначив суд першої інстанції витік (сплив) 31.12. 2020 року.
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.
Відповідно до частини сьомої Розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. За приписами частини дев'ятнадцятої Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» скасовано з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
У той час указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово було продовжено і він триває на даний час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Таким чином, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені. Станом на дату звернення ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» (27.04.2023 року) режим надзвичайної ситуації діяв. З огляду на норми статей 256, 257, 258, пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, на дату звернення кредитора з заявою з кредиторськими вимогами позовна давність за вимогами що покладені в основу кредиторських вимог, враховуючи її продовження чи зупинення - не пропущена.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в ухвалах суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час апеляційного провадження, є обґрунтованими та підставними, що є наслідком задоволення такої скарги.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.
Таким чином, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесена за результатом розгляду кредиторських вимог скасуванню з прийняттям нового судового рішення, а ухвала Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесена за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 зміні.
Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, нормами Кодексу України з процедур банкрутства, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.07.2023 року винесену за результатом розгляду кредиторських вимог у справі №922/2523/22 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким вимоги кредитора Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс» в розмірі 33120000,00 грн визнати.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 28.01.2025 року винесену за результатом попереднього засідання у справі №922/2523/22 змінити, доповнивши її визнаними вимогами Приватного акціонерного товариства «Юкрейніан Кемікал Продактс», що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Харківський підшипниковий завод», а саме: Приватне акціонерне товариство «Юкрейніан Кемікал Продактс» в сумі 33120000,00 грн (4 черга) та 5368,00 грн судового збору (1 черга).
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 11.04.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук