02 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/354/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників:
від учасників справи - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни (вх.№448П/2)
на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 (повна ухвала складена 26.02.2025, суддя Погрібна С.В.)
у справі №917/354/25
за позовною заявою фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни, м.Решетилівка, Полтавський район, Полтавська область,
до 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава, 2. Фонду Державного майна України, м. Київ,
про визнання недійсними наказів про приватизацію,
До Господарського суду Полтавської області надійшов позов фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фонду державного майна України про:
- визнання недійсним наказу Фонду державного майна України від 15.01.2024 № 47 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами)" в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, Полтавська, Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Базарна, 3, приміщення 1, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фонду по Полтавській та Сумській областях" в редакції наказу Фонду державного майна України від 19.03.2024 № 548 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами) в частині: "Частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв. м, що складає 144/1000 частки приміщення, Полтавська, Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул.Базарна, 3, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код за ЄДРПОУ 13967927, Регіональне відділення Фондупо Полтавській та Сумській областях";
- визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 18.01.2024 № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення" в редакції наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 21.03.2024 № 194 "Про внесення змін до наказу Регіонального відділення від 18.01.2024 №21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення".
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Фізична особа-підприємець Онанко Світлана Миколаївна не погодилась з ухвалою Господарського суду Полтавської області та 27.02.2025 через підсистему "Електронний суд" звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи; апеляційну скаргу розглядати в електронній формі; на підставі ч. 4 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) постановити ухвалу про участь фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщенні суду з використанням власних технічних засобів та засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Крім того, подана апеляційна скарга містить клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у зв'язку з скрутним майновим становищем, що об'єктивно перешкоджає сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог зазначає таке:
- на підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 440/13801/24 (№ у ЄДРСР - 123310160) та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2025 у справі № 440/13801/24 (№ у ЄДРСР - 124742063) встановлено, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, та має бути вирішуватися в порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини стосуються приватизації майна;
- у зв'язку з незастосуванням судом ст. 129-1 Конституції України залишилися невиконаними два судових рішення, які набрали законної сили: ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 440/13801/24 (№ у ЄДРСР - 123310160) та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 у справі №440/13801/24 (№ у ЄДРСР - 124742063);
- судом не застосовано ст. 19 Конституції України і оскаржуваною ухвалою порушено правовий порядок в Україні, оскільки позивача примушено ухилитися від виконання двох судових рішень у справі № 440/13801/24 (№№ у ЄДРСР - 123310160, 124742063), які набрали законної сили, і фактично звертатися до суду загальної юрисдикції;
- судом не застосовано ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», які підлягали застосуванню, та апелянта оскаржуваною ухвалою фактично позбавлено права власності на частину нежитлової будівлі;
- з позовною заявою позивач звернувся як фізична особа-підприємець, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Полтавської області від 21.02.2025. Під час формування позовної заяви у системі "Електронний суд" позивачем зазначено, що позов подано фізичною особою-підприємцем та зі змісту документу можливо встановити, що правовий спір виник у зв'язку зі здійсненням позивачем підприємницької діяльності. Проте у "шапці" поданого через ЄСІТС позову не зазначено, що позивач - фізична особа-підприємець.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.
04.03.2025 через підсистему "Електронний суд" фізичною особою - підприємцем Онанко Світланою Миколаївною подано доповнення до апеляційної скарги (вх.№ 2760), в якому просить апеляційну скаргу розглядати за особистою участю скаржника; під час вирішення клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги дослідити доповнення до апеляційної скарги з додатками.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 у справі №917/354/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 у справі №917/354/25; призначено справу до розгляду; задоволено заяву фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали; витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/354/25.
10.03.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
13.03.2025 фізичною особою-підприємцем Онанко Світланою Миколаївною через підсистему "Електронний суд" подано клопотання про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 (вх.№ 3181), в якому позивач просить постановити ухвалу про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду і замість зазначення, що апеляційну скаргу подано фізичною особою, зазначити, що заявником є фізична-особа підприємець; замість зазначення "приватний кабінет" зазначити "приватний стоматологічний кабінет".
02.04.2025 фізичною особою-підприємцем Онанко Світланою Миколаївною через підсистему "Електронний суд" подано клопотання (вх.№ 4165), в якому просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили ухвалою суду, постановленою за результатами розгляду заяви від 12.03.2025 про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
02.04.2025 фізичною особою-підприємцем Онанко Світланою Миколаївною через підсистему "Електронний суд" подано пояснення суду (вх.№ 4166), в яких зазначає, що до Господарського суду Полтавської області та Східного апеляційного господарського суду звернулася як фізична особа-підприємець; позов повинен розглядатися у порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини стосуються приватизації майна; позивач має право власності в нежитловій будівлі за адресою: вул. Базарна, 3, м.Решетилівка, Полтавська область; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за адресою: вул. Базарна, м.Решетилівка Полтавської області немає об'єкту нерухомості "приміщення", 144/1000 частки якого приватизується оскаржуваними наказами; під час формування позовної заяви та апеляційної скарги у системі "Електронний суд" заявник не була зобов'язана формувати другу "шапку", у якій писати, що остання є фізична особа-підприємець, тому що цим була б порушена форма документу.
Ухвала суду про відкриття апеляційного провадження була направлена учасникам справи через підсистему "Електронний суд" до кабінету користувачів і доставлена - 05.03.2025 о 20:16 год (а.с. 107-109).
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи, направленні на повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у даній справі, час та місце розгляду справи.
За приписами частини 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).
Таким чином, у ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 2 ст. 273 ГПК України.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія, з огляду на те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю учасників справи, які не з'явились в судове засідання.
Розглянувши клопотання скаржника про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За наслідками розгляду матеріалів справи № 917/354/25 судом апеляційної інстанції встановлено, що при виготовленні тексту ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 917/354/25 допущено технічну описку, а саме: у вступній частині, абз. 1, 4, 7, 25, 43, 44, 46 мотивувальної частини та п.п. 1-3 резолютивної частини ухвали не зазначено статусу Онанко Світлани Миколаївни як фізичної особи-підприємця. Крім того, в абз. 24 мотивувальної частини ухвали суду помилково зазначено «приватний кабінет», замість вірної назви "приватний стоматологічний кабінет", як зазначено в тексті апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 243 ГПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №917/354/25 (вх.№ 3181).
Щодо заявленого ФОП Онанко С.М. клопотання про зупинення розгляду справи №917/354/25 (вх.№ 4165) до набрання законної сили ухвалою суду за результатами розгляду заяви від 12.03.2025 про виправлення описок в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Згідно зі статтею 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Суд не зупиняє провадження у випадку, встановленому пунктом 1 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
Як зазначено вище, судом апеляційної інстанції вже вирішено питання щодо внесення виправлень в ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 917/354/25. Крім того, чинне законодавство не передбачає такої підстави для зупинення провадження апеляційним господарським судом як відсутність вирішення судом заявленого під час розгляду справи клопотання.
За таких обставин клопотання ФОП Онанко С.М. про зупинення апеляційного провадження у справі № 917/354/25 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення, викладені в процесуальних документах в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Так, дослідивши матеріали поданої у справі позовної заяви та доданих до неї документів, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, при вирішенні питання про наявність правових підстав для відкриття провадження у даній справі господарським судом першої інстанції було визначено, що позовна заява може бути розглянута в порядку господарського судочинства за умови надання позивачем доказів наявності статусу фізичної особи-підприємця станом на момент подання позову. У випадку відсутності у позивача та відповідача статусу фізичної особи-підприємця та виникнення спірних правовідносин в період відсутності такого статусу, спір підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства. Також суд вказав, що позивачем пред'явлено позов до відповідачів як фізичною особою (громадянином, власником нерухомого майна), а не фізичною особою-підприємцем, спір не пов'язано з підприємницькою діяльністю останнього. Окрім того, спір виник не з корпоративних відносин.
Відтак, з огляду на те, що спір у цій справі виник з цивільних правовідносин, суб'єктний склад учасників даної справи відповідає положенням частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд цього спору віднесено до юрисдикції загальних судів та має здійснюватись місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.
Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (частина перша статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У свою чергу відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Подання позовної заяви за правилами ГПК України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 цього Кодексу.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад учасників справи та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (характер спірних правовідносин). Аналогічна правова позиція щодо розмежування господарської та цивільної юрисдикції наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №904/1083/18.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Статтею 25 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Положеннями частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання.
У свою чергу наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №2-7615/10, від 05.06.2018 у справі №522/7909/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 у справі №548/981/15-ц також звернула увагу, що наявність такого статусу (ФОП) в особи, яка є стороною в справі, не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи підприємцем вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За положеннями статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
Тобто, фізична особа, яка є власником, поміж іншого, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження №12-37гс19).
18.10.2023 введено в дію Закон України № 3200-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами".
Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (ч. 5 ст. 6 ГПК України).
Позовні заяви повинні подаватися до господарського суду із додержанням вимог, викладених в ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.
Згідно частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Як встановлено судом, на першій та останній сторінці позовної заяви, яку подано через підсистему "Електронний суд", позивачем вказано Онанко Світлану Миколаївну.
Разом з тим, питання щодо суб'єктного складу та характеру спірних правовідносин судом має бути визначено не тільки з реквізитів поданої позовної заяви, а й з усього обсягу (змісту) її матеріалів.
Як встановлено судом, позивач є співвласником 71/1000 частини нежитлової будівлі, розташованої за адресою: смт. Рашетилівка, вул. Базарна, 3, Полтавська область (а.с. 18). Крім того, Онанко Світлана Миколаївна зареєстрована як фізична особа - підприємець з 28.05.2002, основний вид діяльності - стоматологічна практика (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ФОП Онанко С.М. є одним з додатків поданої позовної заяви, а.с. 23).
З тесту позовної заяви також слідує, що Онанко Світлана Миколаївна не погоджується з наказом Фонду державного майна України від 15.01.2024 № 47 "Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 04.01.2022 № 1 "Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації" (із змінами)" в зазначеній частині та наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 18.01.2024 р. № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення" в редакції наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях від 21.03.2024 р. № 194 "Про внесення змін до наказу Регіонального відділення від 18.01.2024 р. № 21 "Про прийняття рішення про приватизацію окремого майна - частина нежитлового приміщення загальною площею 64,6 кв.м, що складає 144/1000 частки приміщення", оскільки цими наказами, як вказує позивач, порушуються її права як співвласника нежитлової будівлі, розташованої за адресою: Полтавська обл., Полтавський р-н, м. Решетилівка, вул. Базарна, 3, та узаконюється протидія її законній господарській діяльності, яка розпочалася з 2020 року, коли відповідач по справі № 546/173/23 за демпінгову ціну придбав коридори, тамбури, сходові клітини у неіснуючому нежитловому приміщенні і після цього не дозволяв позивачці користуватися коридорами, тамбурами та сходовими клітинами нежитлової будівлі, на другому поверсі якої знаходиться приватний стоматологічний кабінет ФОП Онанко С.М., якими позивач користується більше 18 років.
Відтак, надані до позовної заяви документи в сукупності свідчать про звернення Онанко Світланою Миколаївною як суб'єктом підприємницької діяльності до Господарського суду Полтавської області з даним позовом до відповідачів, які є юридичними особами, що вказує на передчасність висновку суду першої інстанції про цивільно-правовий характер даного спору.
Більш того, статус позивача Онанко Світлани Миколаївни як фізичної особи-підприємця також визначено протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям Господарського суду Полтавської області від 21.02.2025, який міститься в матеріалах справи № 917/354/25(а.с. 34).
Крім того, ознаками господарського спору є, зокрема: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19, від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
Як вбачається з позовних вимог ФОП Онанко Світлани Миколаївни, спірні правовідносини стосуються законності проведення процедури приватизації нерухомого майна державної власності. В свою чергу, наявністю у позивача нерухомого майна (нежитлового приміщення), яке належить їй на праві власності, обґрунтовується обставина порушення прав останньої на вільне здійснення господарської діяльності, з метою захисту якої подано позов до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" спори щодо приватизації державного або комунального майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, крім випадків, коли сторони погодили передачу таких спорів на вирішення міжнародному комерційному арбітражу відповідно до частини дванадцятої статті 26 цього Закону.
Таким чином, з огляду на предмет даного спору, характер спірних матеріальних правовідносин, а також наявність у законі норми, що прямо передбачає вирішення спору господарським судом, відповідний спір відносить до юрисдикції господарського суду.
Таких висновків дійшов Другий апеляційний адміністративний суд від 21.01.2025, залишаючи без змін ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі № 440/13801/24 між тими ж сторонами та з аналогічного предмета спору, якою відмовлено у відкритті провадження у справі.
Зокрема, адміністративний суд зазначив, що у правовідносинах, які виникли з підстав приватизації Фонд держмайна виконує функції власника майна та вчиняє правочини, спрямовані на відчуження речових прав держави на майно іншим фізичним та юридичним особам, тобто, спори щодо реалізації таких функцій та відчуження майна на користь інших осіб не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не підпадають під визначення наведені у ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правового спору, а носять приватноправовий характер. Господарські суди на загальних підставах вирішують, зокрема, спори, пов'язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), у тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 805/2495/17-а, від 25.03.2020 у справі № 826/11186/18.
Із врахуванням викладених обставин, Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 21.01.2025 у справі № 440/13801/24 дійшов висновку, що вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не є публічно-правовим, та має вирішуватися в порядку господарського судочинства, так як спірні правовідносини стосуються приватизації майна.
Вказане судове рішення набрало законної сили.
В контексті зазначеного слід вказати, що правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення та створюються передумови для виникнення "колізії" судових рішень (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року в справі №442/3663/20 (провадження № 61-6501св21)).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. І сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами.
У рішенні від 17 січня 2013 року у справі "Мосендз проти України" (заява №52013/08) ЄСПЛ встановив, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (пункти 116, 119, 122,125).
Відтак, місцевий господарський суд під час вирішення питання щодо суб'єктної та предметної юрисдикції суду щодо даного спору та відкриття провадження у справі дійшов передчасних висновків щодо віднесення спору, за вирішенням якого ФОП Онанко С.М. звернулася до господарського суду, виник з цивільних правовідносин, та розгляд справи віднесено до юрисдикції загальних судів за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Положеннями ч. 3 ст. 271 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Встановивши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи на розгляд суду першої інстанції згідно ч. 3 ст. 271 ГПК України.
Відтак апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 у справі № 917/354/25 - скасуванню з направленням справи на розгляд Господарському суду Полтавської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
При цьому, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи по суті, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 243, 254, 269, 271, п.6 ч.1 ст.275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Виправити описку, допущену у вступній частині, абз. 1, 4, 7, 25, 43, 44, 46 мотивувальної частини та п.п. 1-3 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 917/354/25, зазначивши статус Онанко Світлани Миколаївни як фізичної особи-підприємця.
Виправити описку, допущену у абз. 24 мотивувальної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі № 917/354/25, замість помилкової назви "приватний кабінет", читати вірним "приватний стоматологічний кабінет".
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Онанко Світлани Миколаївни задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.02.2025 у справі №917/354/25 скасувати.
Матеріали справи №917/354/25 направити на розгляд Господарського суду Полтавської області.
Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.04.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя Н.О. Мартюхіна