вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" квітня 2025 р. м.Київ Справа№ 910/7604/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Сибіги О.М.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп",
на рішення Господарського суду міста Києва
від 14.11.2024
у справі №910/7604/24 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"
про стягнення 47597,08 грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення за договором поставки сільськогосподарської продукції від 07.02.2023 №67-02/23К інфляційних втрат у розмірі 24 523,97 грн. та 3% річних у розмірі 23 073,11 грн. за період з 10.03.2023 по дату фактичного виконання грошового зобов'язання по договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 07.02.2023 №67-02/23.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" 21 209 (двадцять одну тисячу двісті дев'ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 19958 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2619 (дві тисячі шістсот дев'ятнадцять) грн. 01 коп. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено на рахунок позивача в рахунок погашення боргу за договором поставки №67- 02/23К згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 грошові кошти 13.05.2024 у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.
Водночас, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах справи № 910/7567/23 здійснено позивачем до 09.05.2023 року.
Згідно охранку позивач нарахував за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційні втрати в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 10.05.2023 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. інфляційні втрати в сумі 3314,20 грн. та три проценти річних у сумі 3139,99 грн.
Проте, як встановлено судом при розгляді справи № 910/7567/23, загальна сума основного боргу відповідача становить 657 882,77 грн.
Відтак, нарахування позивачем компенсаційних виплат станом на 10.05.2023 на суму фактично 760682,19 грн. (657 882,77 грн. + 102799,42 грн. = 760682,19 грн.) не відповідає дійсним обставинам справи.
З огляду на наведене, судом здійснено арифметичний перерахунок нарахованих позивачем компенсаційних виплат у визначених позивачем межах та з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу.
Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційні втрати в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 13.05.2024 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. три проценти річних у сумі 25,28 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухваленим рішенням в частині 10% Договору - 87 450,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
При дослідженні апеляційної скарги судом встановлено, що скаржник просить:
- рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/7604/24 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у частині 10% Договору, а саме: 87 450,00 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у п 5.1 Договору вказано, що Постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що Товар, який поставляється по данному Договору, є його безпосередньою власністю та придбаний ним безпосередньо у підприємства-сільгоспвиробника - суб'єкта оподатковування податком на додану вартість, зазначеного листа позивачем надано не було. Також доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом.
Згідно із пунктом 4.2 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги Позивачем такого листа надано не було, тому вважаємо, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 87 450 гривень не настала.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для її розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7604/24.
На виконання ухвали про витребування матеріалів справи Господарський суд міста Києва направив справу №910/7604/24, яка була отримана судом апеляційної інстанції 12.12.2024.
З урахуванням перебування судді Станіка С.Р., у відпустах у періоди: з 23.12.2024 по 24.01.2025, вирішення питання щодо руху справи вирішується після виходу судді з відпустки.
У зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 справу №910/7604/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025:
- прийнято справу №910/7604/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24, до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Сибіга О.М., Гончаров С.А.
- апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі№910/7604/24 - залишено без руху.
- роз'яснено право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24 .
06.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої останнім долучено:
- платіжну інструкцію #1046 від 06.02.2025 про оплату судового збору у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/7604/24за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.
Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 07.02.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 67-02/23К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу, урожаю 2022 року в кількості, у строки і на умовах, передбаченими цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару становить 135,000 тонн (+/-10%), вартістю 877 499,33 грн.
Згідно умов п. 4.1 договору 86% вартості кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14% вартості партії товару протягом 5 банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Згідно з п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 883 914,82 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023, складськими квитанціями на зерно № 299 від 09.02.2023, № 301 від 17.02.2023, товарно-транспортними накладними № 1/9 від 09.02.2023, № 2/9 від 09.02.2023, № 3/10 від 10.02.2023, № 4/10 від 10.02.2023, № 5/10 від 11.02.2023, № 6/11 від 11.02.2023, № 7/11 від 11.02.2023, № 8/13 від 13.02.2023, № 9/13 від 13.02.2023, № 10/13 від 13.02.2023, № 11/14 від 14.02.2023, № 12/14 від 14.02.2023, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023 року.
Водночас, відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти у загальному розмірі 226032,05 грн. згідно з платіжними інструкціями № 4718 від 16.02.2023, № 4785 від 17.03.2023 року.
Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" заборгованості на загальну суму 671 441,01 грн., з яких: 657 882,77 грн. основного боргу, 9 869,24 грн. інфляційних втрат, 3 690 грн. 3% річних, 10 071,63 грн. судового збору, 6 000 грн. витрат на правову допомогу.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
Відповідно до виписки із банківського рахунку позивача, відповідачем 13.05.2024 здійснено фактичну оплату заборгованості по договору поставки №67-02/23К у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.
Із метою досудового врегулювання спору позивач направив 31.05.2024 претензію від 30.05.2024 № 13/24 про стягнення нарахованих у порядку частини 2 статті 625 ЦК України сум. Дана претензія направлена на електронну адресу (vvtgroup@ukr.net) та на юридичну адресу відповідача (№ відправлення 3250000812860), вручення якої представнику відповідача здійснено 07.06.2024 згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта».
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено на рахунок позивача в рахунок погашення боргу за договором поставки №67- 02/23К згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 грошові кошти 13.05.2024 у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.
Водночас, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах справи № 910/7567/23 здійснено позивачем до 09.05.2023 року.
Згідно розрахунку позивач нарахував за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційні втрати в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 10.05.2023 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. інфляційні втрати в сумі 3314,20 грн. та три проценти річних у сумі 3139,99 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, із чим відповідач не погоджується в повному обсязі, про що звернувся з відповідною апеляційною скаргою.
Крім того, суд першої інстанції з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 5000 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 5000 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України, місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна.
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 07.02.2023 між позивачем (постачальник)та відповідачем (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 67-02/23К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу, урожаю 2022 року в кількості, у строки і на умовах, передбаченими цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару становить 135,000 тонн (+/-10%), вартістю 877 499,33 грн.
Згідно умов п. 4.1 договору 86% вартості кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14% вартості партії товару протягом 5 банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.
Згідно з п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 883 914,82 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023, складськими квитанціями на зерно № 299 від 09.02.2023, № 301 від 17.02.2023, товарно-транспортними накладними № 1/9 від 09.02.2023, № 2/9 від 09.02.2023, № 3/10 від 10.02.2023, № 4/10 від 10.02.2023, № 5/10 від 11.02.2023, № 6/11 від 11.02.2023, № 7/11 від 11.02.2023, № 8/13 від 13.02.2023, № 9/13 від 13.02.2023, № 10/13 від 13.02.2023, № 11/14 від 14.02.2023, № 12/14 від 14.02.2023, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023 року.
Водночас, відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти у загальному розмірі 226032,05 грн. згідно з платіжними інструкціями № 4718 від 16.02.2023, № 4785 від 17.03.2023 року.
Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" заборгованості на загальну суму 671 441,01 грн., з яких: 657 882,77 грн. основного боргу, 9 869,24 грн. інфляційних втрат, 3 690 грн. 3% річних, 10 071,63 грн. судового збору, 6 000 грн. витрат на правову допомогу.
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).
Відповідно до виписки із банківського рахунку позивача, відповідачем 13.05.2024 здійснено фактичну оплату заборгованості по договору поставки №67-02/23К у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.
Із метою досудового врегулювання спору позивач направив 31.05.2024 претензію від 30.05.2024 № 13/24 про стягнення нарахованих у порядку частини 2 статті 625 ЦК України сум. Дана претензія направлена на електронну адресу (vvtgroup@ukr.net) та на юридичну адресу відповідача (№ відправлення 3250000812860), вручення якої представнику відповідача здійснено 07.06.2024 згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта».
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено на рахунок позивача в рахунок погашення боргу за договором поставки №67- 02/23К згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 грошові кошти 13.05.2024 у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.
Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення інфляційних втрат в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн. на суму основного боргу 657 82,77 грн ; за період із 10.05.2023 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. інфляційні втрати в сумі 3314,20 грн. та три проценти річних у сумі 3139,99 грн.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
При цьому, наявність чи відсутність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора його права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.
Суд першої інстанції здійснивши власний перерахунок дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме: стягнення за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційних втрат в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 13.05.2024 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. три проценти річних у сумі 25,28 грн, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" не оскаржується і відповідно до цього судом апеляційної інстанції не досліджується.
Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. суд дійшов висновку про наступне.
На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання юридичних послуг від 30.05.2024 № 30/05, додаток № 1 до договору, рахунок від 18.06.2024 № 18/06 на суму 10000 грн., акт від 18.06.2024 № 1 на суму 10000 грн., платіжну інструкцію від 18.06.2024 № 95 на суму 10000 грн.
Суд першої інстанції з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, врахувавши, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягненя витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" не оскаржується і відповідно до цього судом апеляційної інстанції не досліджується.
Апеляційна скарга містить заперечення стосовно того, що у п 5.1 Договору вказано, що постачальник зобов'язується надати оригінал листа на фірмовому бланку підприємства, що товар, який поставляється по данному Договору, є його безпосередньою власністю та придбаний ним безпосередньо у підприємства-сільгоспвиробника - суб'єкта оподатковування податком на додану вартість, зазначеного листа позивачем надано не було. Також доказів надсилання оригіналу листа на фірмовому бланку до суду надано не було. Також не було надано електронних доказів, завірених електронним підписом.
Згідно із пунктом 4.2 Договору, у разі ненадання такого листа Покупець має право притримати сплату 10% від Договору до усунення такого порушення. Станом на дату подання цієї апеляційної скарги Позивачем такого листа надано не було, тому вважаємо, що умова для сплати 10% від Договору, а саме 87 450 гривень не настала.
Суд апеляційної інстанції відхиляє довод скаржника з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" заборгованості на загальну суму 671 441,01 грн., з яких: 657 882,77 грн. основного боргу, 9 869,24 грн. інфляційних втрат, 3 690 грн. 3% річних, 10 071,63 грн. судового збору, 6 000 грн. витрат на правову допомогу.
Так, у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18, зазначено про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Дійсно, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиційного установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічних висновків щодо застосування частини 4 статті 75 ГПК України дійшов Верховний Суд у постановах від 26 листопада 2019 року у справі № 922/643/19, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 10 грудня 2019 року у справі № 910/6356/19.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при ухваленні рішення Господарським судом міста Києва від 27.09.2023, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" доказів на підтвердження існування обставин, передбачених у п.п. 4.2 та 4.3 договору - суду не надано, аналогічні обставини встановлені і у постанові Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024.
Суд апеляційної істанції дійшов висновку про те, що довод скаржника розглянуто при ухваленні рішення Господарським судом міста Києва від 27.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/7567/23 про стягнення 671 442,01 грн, що не підлягає доказуванню і не може бути об'єктом дослідження у даній справі про стягнення інфляційних втрат у розмірі 24 523,97 грн. та 3% річних у розмірі 23 073,11 грн. за період з 10.03.2023 по дату фактичного виконання грошового зобов'язання за договором від 07.02.2023 №67-02/23К.
Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" 21 209 (двадцять одну тисячу двісті дев'ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 19958 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп", на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/7604/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Матеріали справи №910/7604/24 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді О.М. Сибіга
С.А. Гончаров