вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" березня 2025 р. Справа№ 916/4125/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Козир Т.П.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024
у справі № 916/4125/23 (суддя Удалова О.Г.)
за первісним позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі: Одеської обласної військової адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія»
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
1. Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайське»
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна»
3. Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія»
про усунення перешкод державі у вільному володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом звільнення її від рухомого майна,
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія»
до Одеської обласної військової адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.
05.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» (далі - Товариство) надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Ухвала вмотивована нормами статей 123, 126, 129 ГПК України та встановленими судом обставинами відмови у задоволенні як первісного та зустрічного позовів. При цьому суд першої інстанції зауважив, що Товариство у заяві просило покласти витрати на професійну правничу допомогу на Одеську обласну військову адміністрацію, яка виступає як позивач за первісним позовом, а оскільки первісний позов було подано заступником керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації, то підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу саме на Одеську обласну військову адміністрацію відсутні.
06.09.2024 через систему «Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 06.09.2024, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 916/4125/23 про відмову у задоволенні заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення, ухваливши нове судове рішення, яким заяву задовольнити у повному обсязі, стягнувши з позивача - Одеської обласної державної (військової) адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИЙ ТЕРМІНАЛ КІЛІЯ» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство вказує на неправильне застосування судом норм процесуального права, а саме статті 129 ГПК України. Як підкреслив скаржник, представництво прокурором не змінює статусу сторін у справі, тобто інтереси держави представляє прокуратура, але фактичним позивачем залишається та юридична особа або орган влади, в інтересах якої подається позов, а саме Одеська обласна державна (військова) адміністрація, яка є юридичною особою, і саме на неї мають бути покладені судові витрати, що узгоджується з приписами процесуального закону. Відповідно, якщо прокурор звертається до суду з позовом в інтересах держави від імені конкретного органу і позов не задоволено судом, то витрати на правничу допомогу мають бути покладені на такий орган в інтересах якого звертався прокурор, оскільки він набуває статусу позивача, навіть якщо позов подавався в інтересах держави через прокуратуру. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 908/730/19 при застосуванні ст.129 ГПК України.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 09.09.2024, матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у судовій справі № 916/4125/23 передано на розгляд раніше визначеній колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді ОСОБА_1, суддів Сибіги О.М., Гончарова С.А.
12.09.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 916/4125/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 916/4125/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 та призначено скаргу до розгляду на 23.10.2023. Учасникам справи встановлено строк для подання заяв, клопотань, заперечень та відзивів на апеляційні скарги - протягом 15 днів з дня вручення ухвали від 16.09.2024 про відкриття провадження у справі.
30.09.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Одеської обласної військової адміністрації на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024, у якому Одеська обласна державна (військова) адміністрація просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» - без задоволення. Вважає, що судом першої інстанції було правильно застосовано ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України та відмовлено у задоволенні поданої Товариством заяви. Підкреслює, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 у справі №923/199/21 зазначила, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи. Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі №923/199/21 дійшла висновку, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат. Крім того, виходячи з матеріалів справи №916/4125/23, саме органами прокуратури було сплачено судовий збір при подачі позовної заяви до суду. Облдержадміністрація підсумовує, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для покладення витрат на професійну правничу допомогу саме на Одеську обласну державну (військову) адміністрацію.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 розгляд апеляційної скарги було відкладено до 27.11.2024.
На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/828/24 від 20.11.2024 у зв'язку з ухваленим Вищою радою правосуддя рішенням від 31.10.2024 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/4125/23.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 916/4125/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 916/4125/23 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М. та призначено до розгляду на 18.12.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 916/4125/23 відкладено на 29.01.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 916/4125/23 відкладено на 12.02.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі № 916/4125/23 відкладено на 19.03.2025.
В судове засідання 19.03.2025 ТОВ «Еліксир Україна», Державне підприємство «Морський торговельний порт Усть-Дунайське», Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський порт Дунай-Кілія» та приватний нотаріус Чужовська Н.Ю. своїх повноважних представників не направили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені повідомили.
Вислухавши думку учасників справи щодо можливості розгляду справи за відсутності вищенаведених осіб, які про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомили, колегія суддів, порадившись, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги без участі останніх.
Так, відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
За приписами ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Водночас, пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
В судовому засіданні 19.03.2025 представник скаржника підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Прокурор та представник позивача проти вимог апеляційної скарги на ухвалу суду від 29.08.2024 заперечили, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 29.08.2024 - без змін.
19.03.2025 у судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
Здійснюючи апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 05.07.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення у справі додаткового рішення щодо покладення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн, до якої додано, зокрема, ордер від 30.01.2024 № 1328550 серія ВН та акт від 03.07.2024 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги від 12.10.2023 № 219/23. Товариство просило покласти судові витрати на позивача - Одеську обласну військову адміністрацію, в інтересах якої прокурором подано первісний позов.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви Товариства вказав, що оскільки первісний позов було подано заступником керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації, то відсутні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу саме на Одеську обласну військову адміністрацію. При цьому, вимоги про покладення цих витрат на прокурора Товариством не заявлялись.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на нижченаведене.
Частина третя статті 2 ГПК України визначає серед основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12).
Частиною першою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 129 ГПК України визначено порядок розподілу судових витрат, пунктом 2 частини першої якої встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.
Норми господарського процесуального закону визначають також порядок відшкодування витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, відповідно до якого судові витрати такої третьої особи стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (частина тринадцята статті 129 ГПК України).
Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Відповідно до частин другої, третьої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Зазначені особи беруть участь у справах, що передбачено частиною третьою статті 41 ГПК України, та можуть бути сторонами у справі згідно із частиною першою статті 45 ГПК України.
У цій справі прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської обласної військової адміністрації.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).
Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Частина третя статті 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 56 ЦПК України містить аналогічну норму).
Відповідно до частини четвертої цієї ж статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (частина четверта статті 56 ЦПК України).
При цьому частиною четвертою статті 23 Закону передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
За частиною п'ятою статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора.
Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина п'ята статті 56 ГПК України).
Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 ГПК України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).
Частиною другою статті 46 ГПК України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Частини перша та друга статті 42 ГПК України містять переліки прав та обов'язків учасників справи, які не є вичерпними.
Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції по суті за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія», колегія суддів визнала наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, дійшовши висновку, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Одеська обласна військова адміністрація, до виключної компетенції якої належить розпорядження земельними ділянками державної власності.
За нормою статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на Одеську обласну військову адміністрацію обов'язку з відшкодування витрат зі сплати судового збору за розгляд первісного позову на користь ТОВ «ЗТК».
Водночас, матеріалами справи підтверджується, що за результатами апеляційного перегляду апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліксир Україна», Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі № 916/4125/23, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2024 у справі №916/4125/23 в частині відмови у задоволенні первісного позову з прийняттям у справі нового рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі.
При цьому, заява Товариства про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн стосується відмови суду першої інстанції у задоволенні саме первісних позовних вимог, і доводи апеляційної скарги стосуються лише необхідності покладення судових витрат, понесених Товариством у зв'язку зі зверненням прокурора із відповідним позовом в інтересах Одеської обласної військової адміністрації, тобто власне первісного позову.
За приписами частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких входять витрати на професійну правничу допомогу, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за результатами апеляційного перегляду первісний позов, поданий прокурором задоволено у повному обсязі, у суду відсутні підстави для покладення на позивача та й на прокурора витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» у зв'язку зі зверненням прокурора до суду із відповідним позовом.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись статтями 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерновий термінал «Кілія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №916/4125/23 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.08.2024 у справі №916/4125/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №916/4125/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.04.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Т.П. Козир
І.М. Скрипка