вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" квітня 2025 р. Справа№ 910/17252/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Коротун О.М.
при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Драчова М.С.;
від відповідача: Жовтун О.В.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 року (повний текст складено і підписано 23.12.2024)
у справі № 910/17252/23 (суддя Пукас А.Ю.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги»
про стягнення 926 494 317, 94 грн,
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» стягнення 926 494 317, 94 грн., а саме: 695 171 850, 20 грн - основний борг, 1 203 870, 18 - інфляційні втрати, 183 077 718, 65 грн - пеня, 47 040 878, 91 грн - 3 % річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивача зазначає, що відповідачем неналежним чином виконується договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0205-02024, а саме допущено прострочення оплати за надані послуги за період червень - жовтень 2023, що призвело до утворення основного боргу та прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.
З огляду на допущення прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі пункту 5.7 договору нараховано пеню, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 провадження у справі № 910/17252/23 в частині стягнення основного боргу у сумі 695 171 850, 20 грн закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/17252/23 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 у справі № 910/17252/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 25.09.2024 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у справі № 910/17252/23 в частині відмови у стягненні 1 203 870, 18 грн інфляційних втрат та 47 040 878, 91 грн 3% річних скасовано. Справу № 910/17252/23 в цій частині направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 позов Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3 % річних - 12 433 289, 91 грн та судовий збір у сумі 12 606, 48 грн. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 у справі №910/17252/23 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив та з'ясував обставини справи.
Скаржник зазначив, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки умовам п. 10.1 договору та факту не настання строку виконання зобов'язання, а також причинно-наслідкового зв'язку між настанням форс-мажорних обставин, спричених військовою агресією Російської Федерації проти України, та неможливістю своєчасно виконувати зобов'язання за договором. Нарахування позивачем за період з 24.02.2022 3% річних є безпідставним з огляду на те, що строк виконання зобов'язань відкладається на підставі п. 10.1 договору на строк дії форс-мажорних обставин.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» та призначено до розгляду на 26.02.2025.
Ухвалою Півінчного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 відкладено розгляд справи до 19.03.2025.
У судовому засіданні 19.03.2025 оголошена перерва до 09.04.2025.
Представник позивача у судовому засіданні 09.04.2025 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду скасувати в частині задоволенних позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.01.2019 між Національною енергетичною компанією «Укренерго» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0205-02024 (надалі - договір), згідно з пунктом 1.1 якого позивач зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а ТОВ «Київські енергетичні послуги» (надалі - користувач) зобов'язується здійснювати оплату відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2022) для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги:
1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць.
2) фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу XI Кодексу системи передачі.
Відповідно до умов пункту 5.2 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2022) користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця,
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
Пунктом 5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2022) користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
На виконання умов договору, відповідачем щомісячно надавались до НЕК «Укренерго» повідомлення про планові обсяги послуги на розрахунковий період, на підставі яких Позивачем в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» формувалися та направлялися Відповідачу відповідні рахунки. Дані рахунки відповідач мав оплачувати згідно з системою платежів і розрахунків, яка передбачена пунктом 5.2 та пунктом 8.3 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2022).
Однак, позивач зазначає, що всупереч вище зазначеним пунктам договору, відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті основного боргу за отриману послугу за період червень 2023 - жовтень 2023 (п'ять рахунків) в загальному розмірі (станом на 02.11.2023) - 695 171 850,20 грн., що додатково підтверджується довідкою ГУ AT «Ощадбанк» № 16/2-09/71299/2023 від 24.10.2023 про надходження коштів за період 01.07.2023 - 20.10.2023.
При первісному розгляді справи, судом встановлено, що позивачем надавались послуги відповідачу за договором за період з червень 2023 - жовтень 2023, проте останній належним чином свої зобов'язання не виконував, у зв'язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 695 171 850,20 грн, яка підтверджується матеріалами справи.
Після відкриття провадження у справі відповідачем на користь позивача в рахунок погашення заборгованості за період червень 2023 - жовтень 2023 сплачено суму у розмірі 695 171 850, 20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, що містяться у матеріалах справи.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що провадження в частині суми основного боргу у розмірі 695 171 850, 20 грн. - закрито, у задоволенні вимог про стягнення пені - відмовлено.
Законність вказаних процесуальних дій підтверджено постановами вищих інстанцій, а на новий розгляд до суду першої інстанції направлено справу в частині вимог позивача до відповідача про стягнення 1 203 870, 18 грн інфляційних втрат та 47 040 878 ,91 грн 3% річних.
При первісному розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції зазначено, що ТОВ «Київські енергетичні послуги» звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором до завершення дії обставин непереборної сили, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, оскільки строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
При цьому суд першої інстанції посилався на положення статті 617 ЦК України та статті 218 ГК України.
Скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 25.09.2024 дійшов висновку, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого частиною 2 статті 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Невиконання або неналежне виконання користувачем зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 ЦК України.
Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Частинами 1, 2 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про надання послуг з передачі.
Як встановлено колегією суддів вище, порядки розрахунків сторін за договором закріплено, пунктами 5.2 та 5.5 договору (в редакції додаткової угоди від 26.12.2022), а в силу відсутності доказів оплати за договором за період червень - жовтень 2023 станом на дату звернення до суду з позовом, відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання передбаченого вказаними вище пунктами в частині строків здійснення визначених вказаними пунктами платежів.
Докази на спростування зазначеного відповідачем не надано, а відтак зобов'язання з оплати за період червень 2023 - жовтень 2023 за договором є таким, що настало згідно визначених позивачем дат, вказаних у доданому до позову розрахунку.
Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що внаслідок настання форс-мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-0754 від 15.02.2023, в силу п. 10.1 договору, термін виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Колегія суддів зазначає, що Верховним Судом в постанові № 910/17252/23 від 25.09.2024 вже було надано оцінку доводам відповідача щодо відкладення терміну виконання зобов'язання у зв'язку із настанням форс-мажорних обставин.
Так, Верховний Суд наголосив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/8741/22.
Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Також Верховний Суд враховує, що після введення воєнного стану після введення воєнного стану та після відкриття провадження у цій справі ТОВ «Київські енергетичні послуги» сплатило на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» 695 171 850,20 грн (розмір основної заборгованості) в рахунок погашення заборгованості за період червень 2023 року - жовтень 2023 року.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що ТОВ «Київські енергетичні послуги» звільняється від відповідальності порушення грошового зобов'язання, тому нарахування інфляційних втрат та 3% річних є безпідставним, оскільки строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вищевикладені твердження апелянта є необґрунтованими.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Так, в обґрунтування зазначеного суд посилається на судову практику Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та в якій зазначено наступне.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у вказані постанові роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.
Відтак, суд першої інстанції вірно встановив, що наданий відповідачем до письмових пояснень контррозрахунок 3 % річних міститься (частково) невірно визначені дати виникнення у відповідача прострочення виконання грошового зобов'язання у зв'язку з чим не приймається судом до уваги.
Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що стороною включено лише періоди коли інфляція становила більше одиниці, без врахування дефляції (липень - серпень 2023), яку в розрахунку зазначено як 0, 00 грн.
У справі № 910/13071/19 Велика Палата Верховного Суду також вказала на порядок розрахунку інфляційних втрат та наголосила, «що якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою від 17.07.2003 № 1078 Кабінет Міністрів України (подібний висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі №910/5349/22).
Відтак, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 910/24266/16.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат за весь період, місцевим господарським судом вірно встановлено, що в період з 05.07.2023 по 10.08.2023, з 11.07.2023 по 10.08.2023, з 03.08.2023 по 10.09.2023, з 11.08.2023 по 10.09.2023 сума дефляції перевищує суму нарахованої позивачем інфляції, а відтак в кінцевому підрахунку остання є від'ємною, що свідчить про відсутність підстав для її стягнення на користь позивача.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних, то місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивачем хибно визначена заборгованість на яку нараховується 3% річних за перший період прострочення. Замість, існуючої заборгованості у сумі 108 089, 46 грн, вказано 34 715 678, 46 грн.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 12 433 289, 91 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судовий збір, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 року у справі № 910/17252/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 року у справі № 910/17252/23 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/17252/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
О.М. Коротун
Дата підписання 10.04.2025