вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа№ 910/13064/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Гончарова С.А.
Скрипки І.М.
при секретарі судового засідання Король Я.П.,
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025
у справі № 910/13064/24 (суддя Усатенко І.В.)
за позовом Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
до Акціонерного товариства "Укрсиббанк"
про стягнення 657 126,00 грн
за участю представників:
від позивача: Токар А.В.
від відповідача: Ребрик А.М.
Тячівський відділ державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укрсиббанк" про стягнення суми безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 657 126,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/13064/24 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 657 126,00 грн та судовий збір у сумі 7 885,51 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно утримує кошти у розмірі 657 126,00 грн, оскільки правова підстава для утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 657 126,00 грн відпала в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з продажу майна, а рішенням суду стягнуто з позивача вартість майна на користь переможця торгів. Отже, з урахуванням визнання прилюдних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, АТ "Укрсиббанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/13064/24, справу призначено до розгляду на 18.03.2025.
07.03.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 за клопотанням позивача розгляд справи було відкладено на 08.04.2025.
Представник скаржника в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційного скарги підтримав та просив її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, доводячи її безпідставність.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, АТ "Укрсиббанк" набуло грошові кошти у розмірі 657 126,00 грн внаслідок їх перерахування за розпорядженням позивача із призначенням платежу: "кредиторська заборгованість по погашенню кредитів за Рен-Комерс" (розпорядження № НОМЕР_1, 1-52/13 на суму 220 000,00 грн, на суму 215 000,00 грн та на суму 222 126,00 грн (загалом 657 126,00 грн)).
Перераховані позивачем відповідачу в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 кошти надійшли 08.01.2013 на рахунок з обліку депозитних сум від ОСОБА_1 згідно лоту № 1 за реалізоване на прилюдних торгах майно, що належить ТОВ "Рен-Комерс", при примусовому виконанні виконавчого документа, виданого 27.02.2010 приватним нотаріусом Мукачівського РНО.
Так, при розгляді справи № 307/3192/19 за позовом ОСОБА_1 до Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції, яке змінило назву на Тячівський відділ державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Тячівський ВДВС), Головного управління Державної казначейської служби у Закарпатській області та Державної казначейської служби України, треті особи: ПАТ "УкрСиббанк", ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", про стягнення безпідставно отриманих коштів та відшкодування майнової шкоди, відповідно до преюдиційних рішень у справах № 307/1764/13-ц та № 307/464/15-ц, встановлено, що ТОВ "Рен-Комерс" на підставі державного акта на право власності на землю серії ЗК № 034612 від 26 вересня 2007 року належала земельна ділянка.
Згідно з витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ "Рен-Комерс" зареєстроване право власності на незавершений будівництвом торговий комплекс 98% готовності та земельну ділянку.
Вказане майно ТОВ "Рен-Комерс" було передано в іпотеку ПАТ "УкрСиббанк" за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Гундою A. M. 05.10.2007 за реєстровим номером 4224.
27.02.2010 приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Закарпатської області Вімерт В.І. вчинено виконавчий напис, яким звернуто стягнення на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва готовністю 95% - торговий комплекс та земельну ділянку. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного майна, підлягали задоволенню вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 за кредитними договорами у розмірі 1 345 835,95 грн.
07.05.2012 державним виконавцем Тячівського ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса, складено акт опису й арешту майна.
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 державним виконавцем Тячівського ВДВС 11.05.2012 винесено постанову про призначення ОСОБА_3 експертом у виконавчому провадженні, яким 14.05.2012 складено висновок № 11/10 про ринкову вартість торгового комплексу, готовністю 95 %, у розмірі 1 131 569,00 грн, та доручено ПП "СП "Юстиція" відповідно до договору від 14.11.2012 провести реалізацію зазначеного арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів.
04.01.2013 за результатами проведених прилюдних торгів затверджено протокол, за яким переможцем визнано ОСОБА_1 , яка придбала лот за 849 000,00 грн.
11.01.2013 державним виконавцем Тячівського ВДВС складено акт про проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна, яке належить на праві власності ТОВ "Рен-Комерс", за стартовою ціною 848 676,75 грн, продажною ціною 849 000,00 грн.
За придбане майно ОСОБА_1 було сплачено грошові кошти у розмірі 849 000,00 грн (730 140,00 + 42 433,84 + 76 426,16 = 849 000,00), а саме:
- отримувачу Тячівський ВДВС перераховано 730 140,00 грн оплати за лот, згідно з квитанцією від 08.01.2013 № ПН666379;
- отримувачу ПП "СП "Юстиція" перераховано гарантійний внесок 42 433,84 грн, згідно з квитанцією від 03.01.2013 № 3336, який залишився як винагорода спеціалізованої організації, а також додаткову суму винагороди спеціалізованій організації за послуги з реалізації майна 76 426,16 грн, згідно з квитанцією від 08.01.2013 № ПН666386; загальна сума винагороди ПП "СП "Юстиція" становить 118 860,00 грн, в т. ч. ПДВ 19 810,00 грн.
23.05.2013 ОСОБА_1 отримала свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
28.05.2013 за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 продала придбане нерухоме майно ОСОБА_4 , зокрема торговий комплекс готовністю 95 % за 300 825,00 грн, а земельну ділянку - за 80 963,00 грн.
18.01.2015 ОСОБА_4 подарував спірне майно ОСОБА_5 за договорами дарування.
При цьому, ще у травні 2013 року ТОВ "Рен-Комерс" звернулося до суду із позовом (справа № 307/1764/13-ц), за результатом розгляду якого рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.02.2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11.11.2015, позов ТОВ "Рен-Комерс" задоволено, висновок експерта про вартість майна від 14 травня 2012 року, протокол проведення прилюдних торгів від 04 січня 2013 року та акт про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, які стали підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на об'єкт незавершеного будівництва - торговий комплекс та земельну ділянку, визнані недійсними.
Підставою для визнання недійсними указаних прилюдних торгів стало їх проведення за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, із порушенням ч. 5 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час вирішення спору).
Також рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 жовтня 2017 року в справі № 307/464/15-ц, яке було залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 307/464/15-ц, в частині задоволення вимог про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, видане 23.05.2013 приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Закарпатської області Крец М. Ю. за № 4501, на об'єкт незавершеного будівництва готовності 95 % - торговий комплекс та земельну ділянку площею; витребування від ОСОБА_5 на користь ТОВ "Рен-Комерс" нежитлову будівлю та земельну ділянку, які до моменту реалізації на прилюдних торгах 04.01.2013 належали ТОВ "Рен-Комерс". В решті позовних вимог було відмовлено.
Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 № 307/464/15-ц послався на преюдиціальність рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 24.02.2014 у справі № 307/1764/13, яким визнано недійсним акт про проведені прилюдні торги з реалізації вказаного майна, який був підставою для видачі ОСОБА_1 свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів. Крім того, належне ТОВ "Рен-Комерс" майно вибуло з володіння товариства поза його волею з порушенням норм чинного законодавства та набуте ОСОБА_4 від особи, яка не мала права відчужувати ( ОСОБА_1 ), без відповідних на те правових підстав, а у подальшому подароване ОСОБА_5 , а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування цього майна з чужого незаконного володіння кінцевого набувача ОСОБА_5 на користь ТОВ "Рен-Комерс". При цьому, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними угод щодо відчуження нерухомого майна, вчинених після недійсного правочину.
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 177877344 від 19.08.2019 ТОВ "Рен-Комерс" є власником вищевказаного торгового комплексу та земельної ділянки.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2020 № 307/3192/19 позовні вимоги - задоволено частково, вирішено стягнути з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 849 000,00 грн відшкодування сплачених коштів за придбане майно, 3% річних за період з 04.01.2013 по 24.09.2019 у розмірі 171 242,14 грн, інфляційні витрати у розмірі 1 218 909,30 грн, судовий збір в розмір 9 605,00 грн. В інших позовних вимогах - відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.11.2023 № 307/3192/19 рішення Тячівського районного суду від 04.11.2020 в частині вирішення вимог щодо стягнення з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 849 000,00 грн відшкодування сплачених коштів за придбане майно, шляхом їх списання Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень з рахунків з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ), а в разі відсутності у зазначеному державному органі відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, - залишено без змін. Рішення Тячівського районного суду від 04.11.2020 змінено в частині вирішення вимог щодо стягнення з Тячівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 3 % річних (зменшено розмір стягнутих сум з 171 242,14 грн до 98 530,52 грн); інфляційних втрат (зменшено розмір стягнутих сум з 1 218 909,30 грн до 415 651,99 грн); змінено розподіл судових витрат.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що та обставина, що після реалізації майна кошти були перераховані на рахунок стягувача (ПАТ "УкрСиббанк") не позбавляє орган ДВС статусу продавця у спірних правовідносинах. За висновком ВС, наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця до первісного стану, тобто реституція як спосіб захисту, що характерний для зобов'язальних відносин, а тому враховуючи, що саме Тячівський ВДВС є продавцем за вказаним договором, то саме він має повертати покупцеві сплачені ним грошові кошти, незважаючи на який рахунок вони сплачені.
Всі зазначені обставини були встановлені судами при розгляді справ № 307/464/15-ц, № 307/1764/13 та № 307/3192/19, а тому в силу приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.
Оскільки, з позивача в межах справи № 307/3192/19 було стягнуто 849 000,00 грн в порядку повернення отриманого за недійсним правочином, які частково в сумі 657 126,00 грн були перераховані відповідачу в межах виконавчого провадження, позивач звернувся до відповідача з заявою-претензією № 4691 від 24.01.2024 про повернення коштів у сумі 657 126,00 грн.
Листом від 28.03.2024 № 27-1-01/3547 банк повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення його претензії.
29.05.2024 позивач звернувся з заявою-претензією повторно (№ 40344) та просив повернути перераховані кошти у сумі 657 126,00 грн.
Листом від 13.06.2024 № 27-1-01/6595 банк повідомив, що уже надав відповідь на претензію, позиція банку не змінилась.
За встановлених обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 657 126,00 грн на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.
Стаття 1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як мотивовано зазначив суд першої інстанції, системний аналіз положень ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15 та постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 по справі № 921/512/17-г.
Матеріали справи свідчать, що відповідна правова підстава, а саме прилюдні торги щодо продажу майна на користь відповідача визнані недійсними у судовому порядку.
Колегія суддів завважує, що в межах справи № 307/3192/19 грошові кошти були стягнуті з позивача на підставі ст. 216 ЦК України, в порядку реституції і повернення сторін правочину у первісний стан (повернення отриманого за недійсним правочином), а не як збитки чи будь-які іншу майнову відповідальність.
Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
При цьому, положення глави 83 ЦК України та ст. 1212 ЦК України підлягають застосуванню і в тому випадку коли здійснюється повернення стороні виконаного за недійсним правочином.
Таким чином, як мотивовано вказав суд першої інстанції, з огляду на визнання прилюдних торгів недійсними, всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 мають бути повернуті у стан, який передував проведенню прилюдних торгів.
З огляду на викладене, оскільки правова підстава для утримання відповідачем грошових коштів у розмірі 657 126,00 грн відпала в результаті визнання недійсними прилюдних торгів з продажу майна, а рішенням суду стягнуто з позивача вартість майна на користь переможця торгів, місцевий господарський суд, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.12.2022 № 910/14177/21, дійшов мотивованого висновку про обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про повернення коштів у розмірі 657 126,00 грн як безпідставно утриманих.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції позовної давності, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 256, п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком на пред'явлення позову особою, право якої порушене. При цьому, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
За змістом ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта).
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.
Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
З огляду на встановлені у цій справі обставини, як мотивовано вказав суд першої інстанції, пославшись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 06.12.2022 № 910/14177/21, позивач дізнався про порушення свого права саме з моменту набрання законної сили рішенням Тячівського районного суду від 04.11.2020 № 307/3192/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 15.11.2023, тому позивачем, при зверненні 23.10.2024 із даним позовом, не було пропущено трирічний строк позовної давності.
Доводи скаржника наведеного висновку не спростовують, як і не доводять неврахування судом першої інстанції відповідних висновків Верховного Суду щодо застосування позовної давності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Скаржником в суді апеляційної інстанції належними та допустимими доказами не спростовано висновку місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог, не доведено наявності правових підстав для подальшого утримання одержаних в межах виконавчого провадження коштів з огляду на визнання торгів недійсними.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/13064/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 у справі № 910/13064/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/13064/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді С.А. Гончаров
І.М. Скрипка