вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" квітня 2025 р. Справа № 910/5576/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко О.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024
повний текст рішення складено та підписано 21.08.2024
у справі № 910/5576/24 (суддя А.І. Привалов)
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_2
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3, -
Короткий зміст позовних вимог
ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач) про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за державним контрактом № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині своєчасної поставки попередньо оплаченого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 по справі № 910/5576/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_2 пеню - ІНФОРМАЦІЯ_5., штраф - ІНФОРМАЦІЯ_6., проценти за користування коштами - ІНФОРМАЦІЯ_7. та судовий збір - ІНФОРМАЦІЯ_8.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що позивачем доведено факт прострочення поставки відповідачем першої партії товару, відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань відповідно до умов контракту у встановлений строк суду не надав. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_2 про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_9. є обґрунтованими. Підстав для зменшення штрафних санкцій на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України судом не встановлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 по справі № 910/5576/24, 10.09.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (через систему "Електронний суд") до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2024 року та ухвалити нове яким в позові відмовити повністю. В разі якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для відмови у задоволенні позову, скаржник просить зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу) на 99% від арифметично правильної та обґрунтованої суми.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2024, матеріали апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі № 910/5576/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: ОСОБА_1, Скрипка І.М.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з відставкою судді ОСОБА_1.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 справу № 910/5576/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Скрипки І.М., Кравчука Г.А.
26.09.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/5576/24.
Супровідним листом № 910/5576/24/5673/24 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/5576/24.
28.10.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/5576/24 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали ІНФОРМАЦІЯ_1, має право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору.
06.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_1 (через систему "Електронний суд"), звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Кравчука Г.А. на лікарняному.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024 справу № 910/5576/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Сибіги О.М., суддів Тищенко О.В., Скрипки І.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024, ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
18.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/5576/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_4 між ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі - позивач, замовник) та ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, виконавець) укладено державний контракт № НОМЕР_1 (надалі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товари, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому договорі та в специфікації товарів (додаток 1 до договору), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товари в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
Згідно з п. 2.2. контракту загальна вартість (ціна) товару становить ІНФОРМАЦІЯ_10. без ПДВ.
За умовами п. 2.9. контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.11.2023) відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" за рішенням головного розпорядника бюджетних коштів розрахунки за товари здійснюються шляхом проведення попередньої оплати у розмірі до 97% від вартості (ціни) товару за контрактом на строк не більше як на 9 місяців з дати перерахування першої частини коштів на рахунок виконавця у такому порядку:
- 30% від загальної вартості товару за контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем після надання замовнику дозволу уповноваженого органу з експертного контролю країни походження товару та країни, в якій розміщується постачальник товару на здійснення міжнародної передачі (транзиту) товарів;
- 67% від вартості кожної партії готової до відвантаження за контрактом здійснюється замовником на підставі рахунку, наданого виконавцем після отримання повідомлення про готовність до відвантаження;
- 3% від вартості кожної отриманої партії товару, оплачується на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі партії товару, з урахуванням отриманої виконавцем попередньої оплати.
У разі проведення попередньої оплати товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.
За умовами п. 4.1. контракту виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами цього договору не пізніше строку, визначеному в специфікації.
До контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 укладено специфікацію (додаток 1), в якій визначено найменування, кількість, ціну та строки поставки товару.
У специфікації визначено, що поставці підлягав ІНФОРМАЦІЯ_11., на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_12., у строк ІНФОРМАЦІЯ_13.
На виконання умов контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14., що підтверджується платіжними інструкціями: НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_15 на суму ІНФОРМАЦІЯ_16., НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_17 на суму ІНФОРМАЦІЯ_18., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_19 на суму ІНФОРМАЦІЯ_20., НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_19 на суму ІНФОРМАЦІЯ_21.
У відповідності до специфікації строк поставки першої партії товару в кількості ІНФОРМАЦІЯ_22 до 14.03.2024.
Відповідно до п. 3.3. контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 02.11.2023) датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі партії товару за контрактом.
ІНФОРМАЦІЯ_25 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі військового майна НОМЕР_6, відповідно до якого позивачу передано першу партію товару в кількості ІНФОРМАЦІЯ_23 на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_24.
Позивач зазначає, що першу партію товару поставлено ІНФОРМАЦІЯ_25, проте не в повному обсязі, кількість недопоставленого товару склала ІНФОРМАЦІЯ_26.
У зв'язку з не поставкою першої партії товару у повному обсязі, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5., штраф у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6. та проценти за користування коштами попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що порушення строків поставки товару відбулося з незалежних від відповідача обставин. За наведених обставин відповідач просив зменшити розмір пені на 99% від заявленої суми.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих штрафних санкцій за прострочення поставки попередньо оплаченої першої партії товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалося судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, укладено державний контракт № НОМЕР_1, за умовами якого виконавець зобов'язується поставити замовнику товари, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товари в строки і на умовах, визначених цим контрактом.
У специфікації, яка є додатком 1 до контракту, визначено, що поставці підлягав ІНФОРМАЦІЯ_11., на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_12., у строк ІНФОРМАЦІЯ_13.
Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_14., що підтверджується платіжними інструкціями: НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_15 на суму ІНФОРМАЦІЯ_16., НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_17 на суму ІНФОРМАЦІЯ_18., НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_19 на суму ІНФОРМАЦІЯ_20., НОМЕР_5 від ІНФОРМАЦІЯ_19 на суму ІНФОРМАЦІЯ_21.
Отже, виходячи з умов контракту та специфікації строк поставки першої партії товару в кількості ІНФОРМАЦІЯ_22 мав відбутись до 14.03.2024.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання сторонами акта приймання-передачі партії товару за контрактом (п. 3.3. контракту в редакції додаткової угоди № 1 від 02.11.2023).
Момент виконання обов'язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов контракту № НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідач передав, а позивач прийняв товар у кількості ІНФОРМАЦІЯ_23 на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_24., що підтверджується актом приймання-передачі військового майна НОМЕР_6 від ІНФОРМАЦІЯ_25.
На твердження позивача, кількість недопоставленого товару склала ІНФОРМАЦІЯ_26.
У зв'язку з не поставкою першої партії товару у повному обсязі, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню за період з 15.03.2024 по 29.04.2024 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5., штраф 7% у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6. та проценти за користування коштами попередньої оплати за період з 15.03.2024 по 29.04.2024 у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В п. 7.2. контракту визначено, що у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості. У разі порушення виконавцем зобов'язань щодо строків поставки товару, за умови здійснення замовником попередньої оплати, виконавець зобов'язаний сплатити на користь замовника проценти за користування коштами попередньої оплати (в частині вартості простроченого товару) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, від дня порушення строку поставки товару до дня виконання виконавцем обов'язку щодо поставки товару, визначеного згідно з абзацом першим пункту 3.3. цього контракту.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунків пені, штрафу та процентів за користування коштами попередньої оплати за порушення строків поставки товару, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_5., штрафу 7% у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_6. та процентів за користування коштами попередньої оплати у розмірі ІНФОРМАЦІЯ_7.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99% від заявленої суми колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначені наведеною нормою положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання (відповідач).
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір пені саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи сторін, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладанні контракту сторони усвідомлювали, що контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру штрафних санкцій за наведених відповідачем обставин.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/5576/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/5576/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/5576/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді І.М. Скрипка
О.В. Тищенко