10 квітня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/3704/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Бородавкіної С.В.,
за участі секретаря Михайлової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 229 КАС України, заяву позивача про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання винити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №620/3704/21 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУПФУ в Чернігівській області, відповідач) на його користь невиплаченої заборгованості по пенсії в сумі 156996,52 грн.
Свою заяву мотивує тим, що рішення суду в частині виплати заборгованості перерахованої пенсії в сумі 156996,52 грн. майже чотири роки залишається невиконаним.
Розгляд заяви призначено на 10.04.2025 о 10:00 год.
Сторони в судове засідання не прибули, про розгляд заяви повідомлені.
Дослідивши матеріали справи, заяви суд встановив такі обставини.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, яке набрало законної сили 30.06.2021, позов ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано ГУПФУ в Чернігівській області з 17.05.2021 здійснити йому нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом України про Державний бюджет на відповідний рік) (а.с. 74-77).
Постановою державного виконавця від 21.12.2022 відкрито виконавче провадження №70597264 з примусового виконання вказаного виконавчого документу (а.с. 242-243).
У межах виконавчого провадження ГУПФУ в Чернігівській області надіслано лист від 13.06.2023, у якому повідомлено, що рішення суду виконано, перерахунок пенсії проведено. Доплата різниці за період з 17.05.2021 по 31.03.2023 в сумі 156996,52 грн. буде виплачуватись в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат (а.с. 247-248).
Станом на дату звернення до суду із заявою вказана заборгованість по підвищенню не виплачена, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Суд зауважує, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено Кодексом адміністративного судочинства України. Натомість порядок виконання судового рішення означає визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені раніше порядок і спосіб. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Мета зміни способу та порядку виконання рішення суду полягає у тому, щоб усунути обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання такого судового рішення.
Суд зазначає, що згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України органом, який реалізує означену політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах порушене право позивача захищено шляхом зобов'язання ГУПФУ в Чернігівській області провести йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
При цьому, вирішуючи спір, суд досліджував питання наявності у позивача права на отримання спірного підвищення до пенсії як такого, без установлення конкретного розміру його недоплаченої частини.
ГУПФ України в Чернігівській області у листі від 13.06.2023 повідомило, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі №620/3704/21, яке набрало законної сили 30.06.2021, виконано в повному обсязі в межах функціональних повноважень та діючого законодавства (а.с. 247-248).
Так, ОСОБА_1 з 17.05.2021 здійснено перерахунок та виплату спірного підвищення до пенсії з урахуванням установленого судом розміру. Сума доплати за період з 17.05.2021 по 31.03.2023 склала 156 996,52 грн. та буде виплачена в межах затверджених бюджетних призначень.
Відповідно до поданого ГУПФУ в Чернігівській області звіту (а.с. 211-217) після виконання рішення суду пенсія позивачу виплачується в розмірі 20930,00 грн. В частині виплати доплати за період з 17.05.2021 по 31.03.2023 рішення №620/3704/21 занесено до реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою
Суд зазначає, що судові рішення про зобов'язання боржника вчинити певні дії (зокрема, перерахувати та виплатити пенсію) та про стягнення коштів є різними видами рішень, які виконуються у різному порядку.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №440/85/19.
Отже, внаслідок зміни порядку та способу виконання рішення суду із зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії на стягнення конкретно визначеної суми такого підвищення, яка по суті є доплатою за певний період, буде змінено рішення суду по суті, а також спосіб відновлення порушеного права позивача.
З огляду на викладене, оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум невиплаченої пенсії не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, то суд дійшов висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить ОСОБА_1 , адже він фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
Крім того, судом не встановлено невиконання відповідачем рішення суду щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Разом з тим, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Також суд звертає увагу, що виплата заборгованості по перерахованій пенсії повністю залежить лише від наявності бюджетного фінансування й при цьому визначений судом спосіб такого виконання фактично не матиме жодного впливу на його реалізацію.
Виплата за вказаними рішеннями здійснюється із Державного бюджету України у порядку черговості і необґрунтована зміна способу виконання такого рішення спричинить порушення порядку виплати таким чином, що особа, яка мала право на виплату у порядку черговості, отримає його позачергово, що не є справедливим по відношенню до інших громадян, які також чекають на отримання коштів з бюджету.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду необхідно відмовити.
Керуючись статтями 241-242, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №620/3704/21 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 10.04.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна