про залишення позовної заяви без руху
09 квітня 2025 року м. Рівне №460/3488/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи №460/3488/25 за позовом ОСОБА_1 до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
На розгляді у Рівненському окружному адміністративному суді (далі - суд) перебуває адміністративні справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), у якому просить суд анулювати будь-які претензії та зняти арешт з майна особи ОСОБА_1 та закрити виконавче провадження №76614454 з примусового виконання постанови ЕНА №3238559 від 10.10.2024 виданої Управлінням патрульної поліції в Рівненській області відділ організації населення в Дубенському районі на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2380,00 грн та зобов'язати відповідача письмово повідомити своїх контрагентів про зняття всіх обмежень з позивача.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами загального позовного провадження з особливостями, що передбачені статтями 268, 269, 271, 272, 287 параграфу 2 глави 11 КАС України, судове засідання у справі призначив на 14.03.2025, в судове засідання викликав учасників справи та їх уповноважених представників, встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і витребував у відповідача матеріали виконавчого провадження №76614454.
На виконання ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідач 07.03.2025 подав до суду свій відзив на позовну заву та витребувані судом матеріали виконавчого провадження №76614454, а 14.03.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення додаткових доказів, 12.03.2025 позивач подав до суду свою відповідь на відзив.
В судових засіданнях 14.03.2025 та 20.03.2025 суд оголошував перерви для вчинення сторонами процесуальних дій, необхідних для належного розгляду справи та для надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права та обов'язки з метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, подання сторонами до суду усіх доказів на підтвердження їх аргументів.
20.03.2025 відповідач подав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а також клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що позивач пропустив встановлений законом десятиденний строк на оскарження дій та постанов державного виконавця.
24.03.2025 позивач подав до суду відповідь на клопотання позивача про долучення до матеріалів справи письмових доказів, а також 20.03.2025 і 25.03.2025 позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, де просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду у справі №460/3488/25.
В судове засідання 31.03.2025 сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, 24.03.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача, позивач не повідомив суду про причини неприбуття в судове засідання.
З урахуванням наведеного та керуючись приписами частини 9 статті 205 КАС України суд 31.03.2025 постановив ухвалу, якою вирішив перейти до розгляду справи №460/3488/25 в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши в судових засіданнях пояснення сторін та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, при вирішення вказаних клопотань відповідача про залишення позову без розгляду і позивача про поновлення строку на звернення до суду суд встановив такі обставини справи та дійшов до наступних висновків і з таких міркувань.
У своїй позовній заяві позивач просить суд визнати анулювати будь-які претензії та зняти арешт з майна особи ОСОБА_1 та закрити виконавче провадження №76614454 з примусового виконання постанови ЕНА №3238559 від 10.10.2024 виданої Управлінням патрульної поліції в Рівненській області відділ організації населення в Дубенському районі на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2380,00 грн та зобов'язати відповідача письмово повідомити своїх контрагентів про зняття всіх обмежень з позивача.
З наявних у справі матеріалів виконавчого провадження №76614454 суд встановив, що за заявою стягувача (Відділу організації несення служби в Дубенському районі Управління патрульної поліції в Рівненській області) постановою державного виконавця відповідача від 23.11.2024 було відкрито щодо позивача, як боржника, виконавче провадження №76614454 з примусового виконання виконавчого документа, яким є видана інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області постанова ЕАН3238559 від 10.10.2024 про стягнення з позивача штрафу в сумі 2380,00 грн за порушення Правил дорожнього руху.
Водночас, 23.11.2024 державним виконавцем відповідача у вказаному виконавчому провадженні №76614454 щодо позивача винесено:
- постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою для позивача як боржника у вказаному виконавчому провадженні визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадженні на суму 300грн;
- постанову про стягнення виконавчого збору, якою з позивача як з боржника у вказаному виконавчому провадженні вирішено стягнути виконавчий збір у сумі 238,00 грн;
- постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої державним виконавцем відповідача накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, та належать позивачу.
Вказана постанова державного виконавця від 23.11.2024 про відкриття виконавчого провадження №76614454, а також інші наведені вище постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №76614454 були надіслані для позивача, як боржника у виконавчому провадженні, супровідними листами від 23.11.2024 №23202, №23204, №23205, №23206 відповідно та викликом державного виконавця від 23.11.2024 №23207.
28.11.2024 та 02.12.2024 позивач подав до відповідача відповідно своє розпорядження, в якому позивач заборонив відповідачу застосовувати щодо позивача цивільне законодавство, а також наказ від 27.11.2024, яким позивач наказав відповідачу зняти всі арешти з майна позивача.
Листом від 27.12.2024 №6809 відповідач повідомив позивача про результати розгляду вказаних звернень позивача.
З наведених матеріалів виконавчого провадження суд встановив, що позивачу щонайменше 27.11.2024 було відомо про відкриття державним виконавцем відповідача виконавчого провадження №76614454 та вжиті у цьому виконавчому провадженні заходи примусового виконання у вигляді накладення арешту на кошти позивача як боржника у цьому виконавчому провадженні.
Частинами 1 і 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частинами 1 і 2 статті 287 КАС України встановлено десятиденний строк для оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Аналогічні строки оскарження установлені частиною 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII.
У цьому контексті строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Обумовлений строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
В обумовлено аспекті «день, коли особа дізналася про порушення свого права» - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Також порівняльний аналіз словоформ «дізналася» і «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
За змістом частини 1 статті 121 КАС України пропущений процесуальний строк, встановлений законом, суд може поновити за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У цьому контексті під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Одночасно з цим, причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Своєю чергою, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За правилами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.
Як уже зазначено вище, в ході розгляду справи суд встановив, що оскаржувані позивачем дії державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №76614454 та щодо вжиття заходів примусового виконання шляхом арешту коштів позивача, як боржника у цьому виконавчому провадженні, та відповідні постанови державного виконавця у виконавчому провадженні були вчинені/винесені 23.11.2024, а про їх вчинення відповідач повідомив позивача шляхом надсилання зазначених постанов державного виконавця із постанов супровідними листами від 23.11.2024 №23202, №23204, №23205, №23206 на поштову адресу позивача, вказану у виконавчому документі, яка також зазначена позивачем як адреса його проживання у тексті позовної заяви у справі №460/3488/25.
28.11.2024 та 02.12.2024 позивач подав свої звернення до відповідача, а саме розпорядження та наказ від 27.11.2024, яким позивач наказав відповідачу зняти всі арешти з майна позивача, а тому суд встановив, що позивачу щонайменше 27.11.2024 було відомо про відкриття державним виконавцем відповідача виконавчого провадження №76614454 та вжиті у цьому виконавчому провадженні заходи примусового виконання у вигляді накладення арешту на кошти позивача як боржника у цьому виконавчому провадженні.
Однак, із позовною заявою у справі №460/3488/25 щодо оскарження дій відповідача позивач звернувся до адміністративного суду лише 21.02.2025, що підтверджується відміткою Укрпошти про прийняття поштового відправлення на поштовому конверті, в якому до суду надійшла позовна заява.
З наведеного суд встановив, що позивач подав до суду свій позов після закінчення встановленого законом десятиденного строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
Водночас, в ході судового розгляду справи 20.03.2025 і 25.03.2025 позивач подав до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, де просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду у справі №460/3488/25, обґрунтовуючи наявність підстав для цього тим, що Указом президента України №64/2022 з 24.02.2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а згідно з наказом голови Верховного суду від 04.03.2022 та рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 запровадження воєнного стану є поважною причиною для поновлення процесуальних строків та рекомендовано судам по можливості процесуальні строки продовжувати щонайменше до закінчення воєнного стану.
При вирішення питання про поважність/неповажність наведених позивачем у заявах від 20.03.2025 та 25.03.2025 причин пропуску ним встановленого законом строку звернення до адміністративного суду із позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку, а сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку, оскільки такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною. Суд зауважує, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на позивача, що, в свою чергу, обумовило пропуск ним відповідного строку або необхідність його продовження.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що наведені позивачем у заявах від 20.03.2025 та 25.03.2025 обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку подання позову у справі №460/3488/25, не пов'язані з об'єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд дійшов до висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску вказаного строку на подання позовної заяви та відповідно відсутність підстав для його поновлення за наведених позивачем підстав.
А тому з урахуванням приписів частини 3 статті 123 КАС України суд дійшов до висновків про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням для позивача строку та способу усунення її недоліків, а саме подання позивачем до суду у п'ятиденний строк заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом у справі №460/3488/25 з іншими обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку, ніж ті обґрунтування та докази, що містяться у матеріалах вказаних заяв позивача, поданих до суду 20.03.2025 і 25.03.2025.
Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Визнати неповажними причин пропуску ОСОБА_1 строку на подання позовної заяви у справі №460/3488/25, що вказані у заявах позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, поданих позивачем до суду 20.03.2025 і 25.03.2025.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Млинівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій у справі №460/3488/25, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 5 (п'ять) днів з дня вручення (отримання) цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви, а саме подання позивачем до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із позовом у справі №460/3488/25 з іншими обґрунтуваннями та доказами поважності причин пропуску вказаного строку, ніж ті обґрунтування та докази, що містяться у заявах позивача, поданих до суду 20.03.2025 і 25.03.2025.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 15 статті 171 КАС України якщо позивач не усуне недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК