Справа № 444/4998/24
Провадження № 2/444/473/2025
02 квітня 2025 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Зеліско Р. Й.
секретар судового засідання Мамедова Г.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про тлумачення заповіту,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Жовківської міської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)про тлумачення заповіту. Просить суд тлумачити зміст заповіту, складеного заповідачем ОСОБА_3 30.07.2003 року, який посвідчено секретарем виконкому Глинської сільської ради та зареєстровано в
реєстрі за № 83 як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким
ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3067 га. згідно державного акту
на право приватної власності на землю ІІ-ЛВ № 087610 від 29.08.2001р., з підстав зазначених у позові.
Вважає, що її право підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, просить задовольнити позовні вимоги.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак подала на адресу суду письмову заяву, у якій просить справу розглядати у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить такі задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Представник відповідача, Жовківської міської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника, зазначив, що при вирішенні справи покладається на думку суду.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі Зазначила, що позовні вимоги визнає, клопотань немає.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак надала на адресу суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності. При вирішенні справи покладається на думку суду.
А тому, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача, відповідача, представника відповідача та третьої особи, які не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення такого, зважаючи на подані позивачем та представником відповідача заяви про розгляд справи у їх відсутності, висловлені позиції у справі.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що видно з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4 , що
стверджується їх свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 9).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 02.03.2016 року (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що видно з копії свідоцтва про смерть (а.с.6).
30 липня 2003 року ОСОБА_3 склала заповіт в користь ОСОБА_4 , який посвідчено секретарем виконкому Глинської сільської ради та
зареєстровано в реєстрі за № 83, що видно з його копії (а.с.10).
Зі змісту заповіту вбачається, що ОСОБА_3 свій земельний пай, який знаходиться в с. Глинсько заповіла ОСОБА_4 .
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв її син
ОСОБА_4 , що стверджується довідкою від 09.02.2024р. № 176.
Позивач звернулася до Жовківської нотаріальної контори, де відкрила спадкову справу
після смерті чоловіка - ОСОБА_4 .
Коли вона почала готувати документи для видачі мені свідоцтва про право на
спадщину за законом було виявлено, що мати її чоловіка виготовила державний акт на
право приватної власності на землю ІІ-ЛВ № 087610.
Зазначаючи в згаданому вище заповіті "земельний пай" мати її чоловіка мала на увазі, що заповідає земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3067 га. на території Глинської сільської ради.
На підставі наведеного позивачем доведено факт, що мати її чоловіка на підставі
заповіту мала намір передати після своєї смерті саме земельні паї, які вона мала у
власності.
Таким чином, позивач має право отримати у власність в порядку спадкування за законом
загадані вище земельні ділянки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус в письмовій формі їй відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видно з копії листа за № 1338/1-16 від 28.10.2024 року (а.с.16).
Заповітом, відповідно до положень статті 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути
юридично розтлумачений.
Оскільки правочином відповідно до українського законодавства є дія особи, що
спрямовується на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків,
необхідність тлумачення змісту правочинів виникає у випадках нечіткого виявлення волі
сторонами.
У таких випадках необхідно встановити дійсні наміри сторін. Це означає, що суб'єкт тлумачення повинен встановити загальне для усіх сторін значення слів і понять.
Особливості тлумачення заповіту викладені у статті 1256 ЦК України.
Згідно статті 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після
відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями, тлумачення
заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 ЦК України.
Виходячи зі змісту вказаних норм, суд може ухвалити рішення про тлумаченая
заповіту лише при розгляді юридичного спору між сторонами (пункт 3 Постанови
Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист
свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у
разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси
інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Порушені право чи інтереси підлягають судовому захисту і у спосіб, не
передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення
та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняли
собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його
майном на випадок смерті.
Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його
смерті. Суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього
процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту, що може спотворити волю заповідача.
Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо.
Цьому також можуть сприяти й певні неузгодженості між змістом окремих частин
заповіту і змістом заповіту у цілому, що ускладнюють розуміння волі заповідача щодо долі спадщини.
При тлумаченні змісту правочину береться до уваги однакове для всього змісту
правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин
значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте
відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих
частин правочину, останній встановлюється порівнянням відповідної частини правочину
зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Тлумачення заповіту судом не повинно змінювати волі заповідача, тобто підміняти
собою сам заповіт. Суд не може брати на себе права власника щодо розпоряджання його майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з'ясування волі заповідача після його смерті.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати
Касаційного цивільного суду в результаті перегляду спра№ 335/9398/16-ц у постанові від 5 грудня 2018 року (касаційне провадження№61-20484св18).
Враховуючи встановлені обставини та досліджені докази, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись статтею 23, ч. 3 ст. 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, статтями 258, 259, 264, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд ,-
Позов задовольнити повністю.
Тлумачити зміст заповіту, складеного 30.07.2003 року заповідачем ОСОБА_3 , який посвідчено секретарем виконкому Глинської сільської ради та зареєстровано в
реєстрі за № 83 як такий, що містить особисте розпорядження спадкодавця, згідно з яким
ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення
товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,3067 га. згідно державного акту
на право приватної власності на землю ІІ-ЛВ № 087610 від 29.08.2001р.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 квітня 2025 року.
Суддя: Зеліско Р. Й.