Справа № 754/5135/23
"10" квітня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянуши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002591 від 27.09.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ленківці Шепетіловського району Хмельницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше працюючої суддею Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, раніше не судимої, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 ,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ленківці, Шепетіловського району, Хмельницької області, колишня суддя Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, обвинувачується в тому, що будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 року у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 року між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.
У подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад російської федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе российской федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів російської федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону російської федерації від 26.06.1992 року № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в российской федерации» - президент російської федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду російської федерації представляє для призначення раді федерації федеральних зборів російської федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові верховного суду російської федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством російської федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з верховним судом російської федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства російської федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Окрім того, 20.03.2014 року державною думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 року за № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди російської федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства російської федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в російську федерацію Республіки Крим і утворення в складі російської федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах російської федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством російської федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється вищою кваліфікаційною колегією суддів російської федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
У той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017 року, 73/194 від 17.12.2018 року та 74/168 від 18.12.2019 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію російською федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму російська федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, федеральним законом рф №154-Ф3 від 23.06.2014 року «О создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Красноперекопский районный суд».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_5 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України № 570/2023 від 18.10.2013 року займаючи посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади російської федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим та м. Севастополя системи незаконних судових органів російської федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію російською федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим, Севастопольської міської ради та російської федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації, усвідомлюючи, що так званий «Красноперекопский районный суд», відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим та м. Севастополя, діючи в інтересах російської федерації, перебуваючи в м. Красноперекопську АР Крим упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади російської федерації на території АР Крим та м. Севастополя на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 року була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Красноперекопского районного суда», чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «федерального конституційного закону» російської федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в російську федерацію Республіки Крим та утворення в складі російської федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_5 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий досвід роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства російської федерації, перебуваючи в приміщенні так званого «Красноперекопского районного суда» по вул. Генерала Захарова, 3а, м. Красноперекопськ АР Крим, діючи в інтересах російської федерації, керуючись нормами законодавства російської федерації 28.08.2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1321/2015, 17.11.2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1776/2015, 13.01.2016 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-209/2016, 08.09.2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1362/2015, 28.08.2015 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-1320/2015, 30.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-281/2020, 29.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 1-1/2020, 27.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 5-205/2020, 22.07.2020 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 2-465/2020.
Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим та м. Севастополя на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - російської федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 з наступних підстав.
Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2016 року у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування. Встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 , а також повістки про виклик до слідчого неодноразово у встановлений законом спосіб шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери були направлені ОСОБА_5 . Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 17.05.2016 року, підозрювану ОСОБА_5 оголошено у розшук.
Обвинувачена ОСОБА_5 в судові засідання не прибула, будучи належним чином, в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному сайті Дніпровського районного суду м. Києва, офіційному сайті Офісу Генерального прокурору та публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр» № 247 (7907) від 06.12.2024 року, № 260 (7920) від 24.12.2024 року, № 7 (7932) від 08.01.2025 року, № 21 (7946) від 28.01.2025 року, № 39 (7964) від 21.02.2025 року, № 45 (7970) від 01.03.2025 року, № 51 (7976) від 11.03.2025 року та № 70 (7995) від 04.04.2025 року) повідомленою про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала, у зв'язку з чим на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов'язковою участю захисника, одноособово. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав підозрюваної та обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_5 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, оскільки оголошено підозру, були здійснені відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
Оскільки, на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia), вона показань суду не надавала, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду від неї не надходило.
Судовий розгляд проводився за обов'язкової участі захисника, який був забезпечений державою та користувався процесуальними правами обвинуваченої.
Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов'язків, оголошеної підозри свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред'явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачена мала право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку вона розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженою в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного нею захисника, бути повідомленою про це право і мати призначеного захисника безплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов'язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_5 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України з боку останньої.
Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов'язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою вона не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останньою її невід'ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення; 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
Суд же відповідно до ст. 26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, а ч. 1 ст. 337 КПК України передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Тобто обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
Суд, провівши розгляд в межах висунутого обвинувачення у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, дослідивши докази сторони обвинувачення, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року), за встановлених судом обставин, які підтверджується відомостями, які містяться в досліджених судом письмових доказах та процесуальних документах, а саме у:
- витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000002591 від 27.09.2016 року (том ІІ а.п. 1); - постанові прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління з питань представництва інтересів громадян або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим ОСОБА_12 від 27.09.2016 року про виділення матеріалів досудового розслідування, відповідно до якої з матеріалів кримінального провадження № 42015000000001289 від 26.06.2015 року було виділено матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (т. ІІ а.п. 2-3); - повідомленні про підозру від 29.01.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (т. ІІ а.п. 15-19); - Указі Президента України «Про призначення суддів» № 570/2013 від 18.10.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, строком на 5 років (т. ІІ а.п. 20); - постанові старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 від 17.05.2016 року про оголошення підозрюваного у розшук, відповідно до якої ОСОБА_5 оголошено у розшук (т. ІІ а.п. 34-35);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 21.12.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у справі № 2-1321/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІ а.п. 38-59); - дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 29.01.2016 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1775/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІ а.п. 60-83);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 29.01.2016 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1776/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІ а.п. 84-107);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 01.03.2016 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-209/2016 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІ а.п. 108-132); - дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 23.07.2014 року про вручення судових документів представнику відповідачу ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» у справі № 2-145/2014 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 2-21);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 06.04.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ТОВ «Сав-Дістрибьюшн» у справі № 2-5/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 22-40); - дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 12.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1319/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 41-62); - дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 15.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1324/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 63-84);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 15.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1322/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 85-106);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 21.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1320/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 107-127);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 21.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1318/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 128-154);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 21.10.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1323/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 155-174);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1362/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 175-198);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1359/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 199-224);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1360/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІІІ а.п. 225-248);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1358/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 1-27);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу АТ «Банк «Фінанси та Кредит» у справі № 2-1364/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 28-61);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1363/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 62-85);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1361/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 86-109);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 05.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ «Банк «Київська Русь» у справі № 2-1357/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 110-133);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 20.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1402/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 134-157);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 30.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1620/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 158-179);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 30.11.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1597/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 180-200);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 01.12.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1619/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 201-223);
- дорученні Красноперекопського районного суду Республіки Крим від 01.12.2015 року про вручення судових документів представнику відповідачу ПАТ КБ «ПриватБанк» у справі № 2-1618/2015 під головуванням судді ОСОБА_5 , з додатками (т. ІV а.п. 224-243);
- відповіді Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року та додатку до неї, відповідно до яких ОСОБА_5 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим Указом Президента України № 570 від 18.10.2013 року (т. V а.п. 8-24);
- відповіді Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16.02.2015 року та додатку до неї, відповідно до яких ОСОБА_5 не зверталась для переведення до суду на іншій території України (т. V а.п. 32-59);
- протоколі огляду інтернет-видань від 07.04.2015 року з додатками, відповідно до якого старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 проведено огляд сайту Президента Російської Федерації щодо призначення суддів судів АР Крим та міста Севастополя та встановлено, що Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 року ОСОБА_5 призначено на посаду судді «Красноперекопского районного суда» (т. V а.п. 135-152);
- протоколі огляду від 02.02.2015 року, відповідно до якого старшим слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_13 проведено огляд інформації, яка міститься на інтернет-сайті: http://krasnoperekopskiy.krm.sudrf.ru/ modules.php?name=info_court&rid=5, проведеним оглядом встановлено, що на офіційній сторінці інтернет-сайту «Красноперекопского районного суда» у вкладці «состав суда» міститься список суддів, зокрема, зазначено суддю ОСОБА_5 (т. V а.п. 153-210);
- протоколі огляду речей та документів від 30.03.2021 року з додатками, відповідно до якого заступником начальника відділу організації процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь, та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 проведено огляд інтернет-статей та розміщених у мережі Інтернет зокрема через сайт пошукової системи Google.com.ua здійснено пошук інформації та знайдено «Федеральный конституционный закон о принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» (т. V а.п. 210-250); - протоколі огляду речей та документів від 30.03.2021 року з додатками, відповідно до якого заступником начальника відділу організації процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь, та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях прокуратури Автономної Республіки Крим ОСОБА_6 проведено огляд інтернет-статей та розміщених у мережі Інтернет зокрема через сайт пошукової системи Google.com.ua здійснено пошук інформації та знайдено ««Федеральный закон о создании судов российской федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты российской федерации», з тексту якого, зокрема, вбачається, що на території АР Крим створено «Красноперекопский районный суд» (т. V а.п. 251-274);
- рішенні Вищої ради правосуддя № 938/0/15-19 від 26.03.2019 року, відповідно до якого вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади судді Красноперекопського міськрайонного суду Автомної Республіки Крим на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України (т. V а.п. 275-276); - акті огляду від 11.04.2023 року, з додатками, відповідно до якого старшим оперуповноваженим УСБУ у Львівській області ОСОБА_14 був проведений огляд мережі Інтернет стосовно ОСОБА_5 , за допомогою Інтернет-браузера «Microsoft Edge» у пошуковому вікні браузера був введений пошуковий запит « ОСОБА_5 ». В одній із запропонованих вкладок наявне посилання, в якому міститься інформація, що Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.03.2013 року затверджено «СПИСОК переможців конкурсу на заміщення вакантних посад судді», яким ОСОБА_5 оголошено переможцем конкурсу на посаду судді Красноперекопського районного суду Автономної Республіки Крим. В одній із запропонованих вкладок наявне посилання, в якому міститься інформація, що ОСОБА_5 порушила присягу судді та законодавство України, після анексії Криму Росією вступила на службу до окупаційної влади на посаду так званої «судді Красноперекопського районного суду Автономної Республіки Крим». Водночас з допомогою Інтернет-браузера «Opera» відкрито посилання де містяться дані про «призначення» так званим «Указом Президента РФ від 19.12.2014 року № 786» ОСОБА_5 так званою «суддею Красноперекопського районного суду Автономної Республіки Крим». Також за допомогою Інтернет-браузера «Opera» відкрито посилання де вказується, що так звана «суддя» ОСОБА_5 приймала «рішення суду» з 20.06.2014 року (т. V а.п. 282-290);
- протоколі огляду інтернет-ресурсів від 14.04.2023 року, відповідно до якого прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополь, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та м. Севастополь прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополь ОСОБА_15 проведено огляд сайту та встановлено, що у незаконно утвореному «Красноперекопском районном суде Автономной Республики Крым» працює суддею « ОСОБА_16 ». Крім того, за результатом огляду встановленого, що за веб-адресою: http://www.sudact.ru/ за прізвищем судді ОСОБА_5 знайдено: рішення по справі № 2-281/2020 від 30.07.2020 року; вирок по справі № 1-1/2020 від 29.07.2020 року; постанову по справі № 5-205/2020 від 27.07.2020 року; рішення по справі № 2-465/2020 від 22.07.2020 року (т. V а.п. 301-329); - повідомленні про зміну раніше повідомленої підозри від 14.04.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_5 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (т. V а.п. 330-341);
- постанові про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 05.09.2016 року (т. ІІ а.п. 133-134). Також судом досліджено інші процесуальні документи, а саме: постанови уповноважених осіб Генеральної прокуратури України, прокурори АР Крим, Державного бюро розслідувань, щодо зупинення і відновлення кримінального провадження № 42016000000002591 від 27.09.2016 року; повістки про виклик ОСОБА_5 до уповноважених осіб органу досудового розслідування; постанови про створення, зміну групи слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні; супровідні листи та інше.
Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 223 КПК слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_5 сторона обвинувачення посилається, зокрема, на протоколи огляду сайтів та протоколи огляду інтернет-видань, якими підтверджується, що ОСОБА_5 була діючою суддею незаконно створеного «Красноперекопского районного суда»» і активно здійснювала правосуддя, що підтверджується, зокрема, постановленими на підставі законодавства РФ за її участі судовими рішеннями, які були досліджені під час судового розгляду.
Правовий акт індивідуальної дії розміщений в мережі «Інтернет», сам по собі не є переконливим доказом його фізичного існування, тим більше реалізації, однак підстав для визнання таких доказів недопустимими і неналежними не вбачається, оскільки інформація взята з офіційних інтернет-сайтів органів державної влади РФ, які загальнодоступні в мережі «Інтернет».
Огляд зазначених інтернет-сайтів здійснено слідчим з дотриманням вимог ст. 237 КПК та зафіксовано (за допомогою функцій скріншоту та друку) зміст відображеної у них, як електронних документах, інформації, що підтверджує існування обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи логічність, послідовність, узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані задокументовані дані про діяльність ОСОБА_5 , як «судді» окупаційних органів влади рф, достовірними доказами обвинувачення. Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року (у справі № 759/7443/17).
Будь-яких інших належних та допустимих доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Отже, дослідивши, оцінивши та перевіривши зібрані у кримінальному провадженні докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченої ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
З огляду на особливості даного кримінального провадження, окремої уваги потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_5 та фактів з цього приводу.
Громадянство України ОСОБА_5 підтверджено дослідженими судом доказами та ніким із учасників судового розгляду не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов'язки громадянина України (ст. 20).
За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5) примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства рф не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
Як вбачається із ст. 4 згаданого вже Закону рф № 6-ФКЗ від 21.03.2014 року, з дня прийняття АР Крим до рф, тобто з 21 березня 2014 року, автоматично визнавалося громадянство рф у всіх громадян України, які постійно проживали на території АР Крим, за ними залишалося право протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України. Передбачені законодавством рф обмеження на заміщення державних посад особами, що мають громадянство іншої країни, на території АР Крим почали діяти лише після перебігу місяця з дня прийняття АР Крим до рф. На виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів рф правосуддя від імені рф здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до рф, при цьому особи, які займали посади суддів цих судів, продовжували правосуддя до створення і початку діяльності на території АР Крим судів рф за умови наявності в них громадянства рф, таким особам гарантувалося переважне право на заміщення посади судді в утворених судах рф (ч.ч. 2 , 5 ст. 9).
Отже, з урахуванням раніше встановлених фактичних обставин, ОСОБА_5 , продовжуючи з березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів рф» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді, фактично отримала громадянство рф, як необхідну умову такої діяльності.
Суд при цьому бере до уваги, що законодавство рф визначає підстави набуття та припинення громадянства рф, проте не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, в тому числі України. Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку, ОСОБА_5 по теперішній час залишається громадянкою України незалежно від місця її проживання. Примусове автоматичне набуття нею, як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати нею громадянства України. Через оголошену ОСОБА_5 у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і її вихід з громадянства України. Фактичне набуття ОСОБА_5 громадянства РФ не впливає на зміст її правових відносин з Україною, за якими вона визнається лише громадянкою України.
Будь-яких інших доказів про намір ОСОБА_5 відмовитись від громадянства України суду надано не було.
Також, у суду не виникає сумніву щодо статусу ОСОБА_5 як судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, оскільки вказане повністю підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: відповіддю Адміністрації Президента України № 45-01/135 від 20.03.2015 року та додатку до неї, відповідно до яких ОСОБА_5 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим Указом Президента України № 570 від 18.10.2013 року; Указом Президента України «Про призначення суддів» № 570/2013 від 18.10.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено на посаду судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, строком на 5 років; рішенням Вищої ради правосуддя № 938/0/15-19 від 26.03.2019 року, відповідно до якого вирішено звільнити ОСОБА_5 з посади судді Красноперекопського міськрайонного суду Автомної Республіки Крим на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 , маючи таку можливість, зверталася із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами, суду надано не було.
Крім цього, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 , не будучи у встановленому законами України порядку звільнена з посади судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, як «суддя» незаконно створеного «Красноперекопского районного суда», а надалі за результатами проведеного державними органами Російської Федерації конкурсу Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 року як діючий суддя судової влади України, громадянин України Красноперекопського районного суда. була призначена на посаду судді Красноперекопського районного суду АР Крим Російської Федерації на окупованій території АР Крим та продовжила здійснення правосуддя вже як суддя Красноперекопського районного суду АР Крим Російської Федерації, прийняла на себе повноваження судді іншої держави - рф, яка окупувала та незаконно анексувала територію України та здійснювала «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - рф, керуючись її матеріальним та процесуальним правом, що підтверджується копіями судових рішень, постановлених ОСОБА_5 , дослідженими в судовому засіданні. Використання ОСОБА_5 під час здійснення такого «правосуддя» від імені рф матеріально-технічної бази Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, її власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується даними у зазначених «судових рішеннях».
Між тим, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
Кримінальним законом установлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
Отже, здійснення ОСОБА_5 за таких умов «правосуддя» від імені рф свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади російської федерації шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади рф на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак надання нею допомоги рф в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові України.
Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_5 для усвідомлення нею фактів активної підривної діяльності рф проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об'єктивними даними про її кваліфікаційний рівень підготовки судді в галузі права, який дозволяв їй здійснювати тривалий час правосуддя.
На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_5 з надання допомоги рф в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові України вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_5 , починаючи з березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв'язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя» як суддя, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.
Крім того, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так званий «Красноперекопского районный суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Красноперекопськ АР Крим продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації від 19.12.2014 року була призначена на посаду судді незаконно утвореного Красноперекопського районного суду Республіки Крим, чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
У той же час, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченій у провину тих діянь, які не підтверджені доказами обвинувачення.
Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_5 посилання на її причетність до надання допомоги окремим представникам іноземної держави (рф), оскільки таких конкретних фактів не встановлено, протиправна діяльність ОСОБА_5 , яка спрямована на вчинення державної зради, охоплюється наданням з її боку допомоги іноземній держави (рф) в цілому.
Крім того, враховуючи межі висунутого обвинувачення та керуючись принципом презумпції невинуватості, суд також виключає з обвинувачення ОСОБА_5 посилання на її дії на шкоду територіальної цілісності та недоторканості України, оскільки будь-яких даних її участі в посяганнях на територію України із застосуванням з боку інших держав військової сили або загрози силою, а так само в порушенні територіальної цілісності та недоторканності кордонів України, не надано. Більш того, з цього приводу відсутні посилання і серед фактичних обставин, які визнані прокурором встановленими і викладені в обвинувальному акті.
Враховуючи викладене, суд, зважаючи на те, що сторони вільні у використанні своїх прав, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у вироку, доведена.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні державної зради, тобто у вчиненні громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові України, а саме у наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 , суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який згідно із ст. 12 КК України є особливо тяжким, її ставлення до вчиненого, яка свідомо розірвала всі правові відносини з державою, яка надала їй право діяти від її імені, а також дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, її вік. Також суд враховує думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просив визнати ОСОБА_5 винною у ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції на час вчинення кримінального правопорушення) та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна; думку сторони захисту - адвокат просив визнати не винуватою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, за недоведеністю її вини.
Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченої, згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею кримінального правопорушення мала статус носія судової влади, та тривалий час вчиняла дане кримінальне правопорушення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нового кримінального правопорушення.
Санкцією ч. 1 ст. 111 КК України передбачено конфіскацію майна або без такої.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості.
Беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення злочину мала статус судді, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 також додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.
На переконання суду, призначення обвинуваченій саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов'язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України.
Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ст. ст. 323, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року), та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцяти) років з конфіскацією майна, яке належить їй на праві приватної власності. Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному проваджені відсутні.
Речові докази у кримінальному проваджені: - документи, що надійшли від Міністерства юстиції України за вих. № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016 року -залишити у матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченої та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1