Дата документу 01.04.2025
Справа № 334/1398/25
Провадження № 3/334/755/25
01 квітня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Бредіхін Ю.Ю., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126 КУпАП,
встановив:
02.02.2025 року відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236663, згідно якого 02.02.2025 року о 15:10 год. в м. Запоріжжя на вул. Дніпровське шосе, 2 км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Renault Kangoo» державний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав у повному обсязі, пояснив що він є директором БО «Благодійний фонд «Меморі 86», займається волонтерською діяльністю, надає допомогу військовим та мешканцям прифронтових громад, має відзнаки та нагороди посадових осіб. Надав суду рекомендаційні листи керівників інших благодійних організацій та просив при призначенні покарання врахувати дані про його особу, визнання ним своєї вини, щире каяття, соціальну адаптованість та трудову діяльність і призначити йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами у виключному випадку, зокрема, у зв'язку із виконанням ним суспільно-корисних завдань з використанням спеціального права.
Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245,251,252,280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджена дослідженими судом доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 236663 від 02.02.2025 року; карткою обліку адміністративного правопорушення від 03.02.2025 року; довідкою АП УПП в Запорізькій області про наявність у ОСОБА_1 повторності за ст. 126 КУпАП, постановою серії ЕНА №1840404 від 06.04.2024р. за ч.2 ст. 126 КУпАП; рапортом поліцейського;реєстраційною карткою ТЗ, в якій власник вказаний ОСОБА_2 ; таблицею на особу бази даних підсистеми «Адмінпрактика» та відеозаписом.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 , які мали місце 02.02.2025 року є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Обставини, що обтяжують відповідальність не встановлені, пом'якшуючими обставинами є його щире розкаяння та повне визнання вини.
Відповідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Адміністративне стягнення застосовується з метою виховання та запобігання скоєнню нових правопорушень та не має на меті покарання порушника, покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Згідно ст.9 Конституції України, а також ст.17 Закону України "Про міжнародні договори" - міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.
Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України, тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17.07.1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Також, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15.05.2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ЄСПЛ у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення ЄСПЛ у справі "Маліге проти Франції" від 23.09.1998 року).
ЄСПЛ у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення ЄСПЛ у справі від 02.11.2004 року "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст вказаного положення свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом, проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
Тому, суд вважає, що при розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію закону.
При прийнятті рішення суд враховує вказані ОСОБА_1 обставини та надані ним письмові докази, які є актуальним в період введеного в Україні воєнного стану в результаті збройної агресії російської федерації.
Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є директором Благодійної організації «Благодійний фонд «Меморі 86», на волонтерських засадах здійснює забезпечення військових підрозділів, що підтверджується посвідченням волонтера та нагородними документами. Крім того, протягом всього часу повномасштабної військової агресії російської федерації, як директор благодійного фонду та волонтер надає допомогу вразливим верствам населення (інвалідам та людям похилого віку) у прифронтових громадах Запорізької області, за що отримав письмові подяки від голів Матвіївської сільської ради та Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області. Також, його компетентність, відповідальність та ефективність у здійсненні ним волонтерської та благодійної діяльності, яка безпосередньо пов'язана із переміщенням в межах Запорізького регіону, підтверджується рекомендаційними листами ЗОГО «Здорова громада» від 03.03.2025 року, ЗОБФ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 25.03.2025 року, ЗОО «Дивосвіт» № 01/04 від 01.04.2025 року та БО «ЗБФ «Єврейський общинний центр Мазаль Тов» № 01/04/1 від 01.04.2025 року.
Тому, на думку суду, позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати свої службові обов'язки за місцем роботи в БО «БФ «Меморі 86» у важкий для України час під час війни у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Також суд враховує, що дії, вчинені ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам, будь-якої матеріальної шкоди також не спричинено.
Виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню, суд вважає, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.
Враховуючи викладені обставини, визнання ОСОБА_1 своєї вини, особу правопорушника, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суд вважає, що останньому слід призначити адміністративне стягнення нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.5 ст.126 КУпАП, у виді штрафу, але без позбавлення права керування транспортними засобами.
Саме таке стягнення на думку суду буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст.23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.
Крім того, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день прийняття постанови складає 605,60 гривень.
Керуючись ст. 268, 279, 280, 283 КУпАП, суд
постановив:
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП і накласти на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень без позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст. 307, 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, постанова про накладення штрафу надсилається до органу державної виконавчої служби, який у порядку примусового виконання постанови стягує з правопорушника подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Ю.Ю. Бредіхін