ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2025Справа № 910/1743/24 (910/6622/24)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан»
(ідентифікаційний код: 30859519)
до ОСОБА_1
(ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
третя особа розпорядник майна боржника арбітражний керуючий Ведмедєв Сергій Сергійович (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 )
про витребування із незаконного володіння та вчинення реєстраційних дій
у межах справи № 910/1743/24
за заявою ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519)
про банкрутство
Суддя Омельченко Л.В.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
У травні 2024 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» (ідентифікаційний код: 30859519) звернулось з позовом до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння та вчинення реєстраційних дій, в якому просило:
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070 у власність ТОВ «Редан» (ідентифікаційний код: 30859519);
- зобов'язати суб'єкта державної реєстрації - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070 та внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВ «Редан» на земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070;
- стягнути з відповідача - ОСОБА_1 , понесені судові витрати, що складаються з витрат на сплату судового збору та витрат на надання професійної правничої допомоги орієнтовно в сумі 150 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН», здійснивши запит до Державного земельного кадастру щодо визначення нормативної оцінки землі для обрахунку плати за землю, отримало інформацію, що записи про належні Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» з 2008 та 2013 років земельні ділянки на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради в Бориспільському районі Київської області з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0259 загальною площею 0,478 га та 3220882600:04:001:1350 загальною площею 0,12 га відомості відсутні.
Натомість, як було виявлено позивачем, у ході безпідставного поділу землевпорядною організацією на замовлення ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок, які насправді належали Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» з 2008 та 2013 років, і їх подальшого об'єднання, в Державний земельний кадастр була внесена інформація про нову об'єднану земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070, яка безпідставно була зареєстрована за ОСОБА_1 як за новим власником.
Позивач стверджує, що його у протизаконний спосіб без його відома та поза його волею позбавили майна, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом та просить витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070. Також він просить суд зобов'язати суб'єкта державної реєстрації - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070 та внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВ «Редан» на земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070.
Ухвалою суду від 30.05.2024 господарським судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 910/1743/24 (910/6106/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» (ідентифікаційний код: 30859519) до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння та вчинення реєстраційних дій у межах справи № 910/1743/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Редан», постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач може подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; встановлено відповідачам строк - п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду відзиву на позовну заяву, оформленого відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову; забезпечити надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України); встановлено позивачу строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відзиву на позов (якщо такий буде поданий) - для подання суду: відповіді на відзив на позов в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу; встановлено відповідачам строк - протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив для подачі до суду (якщо такі будуть): заперечень на відповідь на відзив та доказів направлення заперечень на відповідь на відзив позивачу.
30.05.2024 від відповідача - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі того, що відповідач підписав контракт і з 29.05.2024 перебуває в Збройних Силах України з місцем дислокації у Львівській області в/ч НОМЕР_4 .
05.08.2024 ТОВ «РЕДАН» подало письмові заперечення щодо зазначеного клопотання.
Ухвалою суду від 11.09.2024 клопотання відповідача ОСОБА_1 було задоволено та зупинено провадження у справі № 910/1743/24 (910/6622/24) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» до ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) про витребування майна (земельної ділянки) з чужого незаконного володіння та вчинення реєстраційних дій на підставі п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України до припинення перебування ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
12.03.2025 Північний апеляційний господарський суд задовольнив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 у справі № 910/1743/24 (910/6622/24) та скасував її і направив справу № 910/1743/24 (910/6622/24) для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 01.04.2025 заяву ОСОБА_3 (свідоцтво № 1795 від 19.06.2017) про заміну третьої особи у справі задоволено; замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, розпорядника майна боржника арбітражну керуючу Венську Оксану Олександрівну (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ведмедєва Сергія Сергійовича (свідоцтво № 1795 від 19.06.2017).
07.04.2025 від розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ведмедєва С.С. надійшли письмові пояснення, в яких він зазначає, що у відповідному підрозділі Держгеокадастру відсутні будь-які документи щодо реєстрації земельних ділянок за відповідачем - ОСОБА_1 до 2013, зокрема державні акти, записи в поземельних книгах, технічна документація, проекти відводу тощо, що свідчить про відсутність прав власності і відповідно про відсутність підстав для набуття прав власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористалися, з будь-якими заявами до суду не звертався.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Суд, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку,
12.12.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» уклало з ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,478 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0259, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед», цільове призначення - «ведення садівництва». Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченко М.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 750.
На підставі вказаного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.12.2008 виконавцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Агати-5» на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання державного акту на ділянку площею 0,478 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0259. Вказана технічна документація передана до Державного фонду документації із землеустрою і зберігається за ідентифікатором 2009МФ19КИБР000062.
28.05.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» отримало Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯД № 950085, один екземпляр якого було надано власнику, а інший зберігається в Управлінні земельних ресурсів у Бориспільському районі. Вказаний Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020990400037.
13.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» отримало Витяг номер НВ-3206308822016 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259, яким підтверджено, що власником земельної ділянки є Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН».
Як покупець - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» перерахувало ОСОБА_4 466 376, 85 грн (чотириста шістдесят шість тисяч гривень триста сімдесят шість гривень вісімдесят п'ять копійок) за договором від 12.12.2008.
12.12.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» уклало з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва загальною площею 1114,1 кв. м, який знаходиться на придбаній земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесниченко М.О. та зареєстровано в реєстрі за номером 748. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності згідно цього договору було зареєстровано 06.04.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлісєєвою О.А. за реєстраційним номером 895059632208.
Як покупець об'єкту незавершеного будівництва - Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» перерахувало ОСОБА_4 1 989 806,35 грн (один мільйон дев'ятсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот шість гривень тридцять п'ять копійок) за договором від 12.12.2008.
17.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» придбало у ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350 загальною площею 0,12 га на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. та зареєстрованого за № 2495.
Вказана земельна ділянка була 17.09.2013 зареєстрована після придбання за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується долученим Витягом № 9550738.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» у встановлений чинним законодавством спосіб придбало та на законних підставах володіло наступним майном, а саме:
- земельною ділянкою загальною площею 0,478 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0259, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед»;
- об'єктом незавершеного будівництва загальною площею 1114,1 кв. м, який знаходився на придбаній в цей же день земельній ділянці з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед»;
- земельною ділянкою загальною площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед».
У Державному земельному кадастрі обліковувалося право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» на земельні ділянки, що підтверджується долученими позивачем документами, а саме:
- Витягом № НВ-3206308822016 від 13 квітня 2016 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259 площею 0,4784 га;
- Витягом № 936 від 03 лютого 2021 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259 площею 0,4784 га;
- Витягом № 938 від 03 лютого 2021 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350 площею 0,1200 га;
- Витягом № 10809 від 07 лютого 2022 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259 площею 0,4784 га;
- Витягом № 11087 від 08 лютого 2022 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350 площею 0,1200 га.
У січні 2024 року на свій запит Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» отримало інформацію з Державного земельного кадастру, що записи про належні Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» про вищевказані земельні ділянки на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради в Бориспільському районі Київської області з кадастровими номерами 3220882600:04:001:0259 загальною площею 0,478 га та 3220882600:04:001:1350 загальною площею 0,12 га відомості відсутні.
У Державний земельний кадастр була внесена інформація про нову, об'єднану земельну ділянку площею 0,5984 га на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070, яка зареєстрована за відповідачем - ОСОБА_1 .
У ході дослідження матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), не маючи жодних правових підстав заволодів чужим майном, 31.10.2022 посвідчив у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. заяву про поділ земельної ділянки загальною площею 0,478 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0259, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед» на три окремі земельні ділянки та реєстрацію речового права власності в Державному реєстрі речових прав за ним. Ця заява, ОСОБА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстрована в реєстрі за № 406.
При посвідченні підпису особи на таких заявах перевірка наявності та реєстрації речових прав ОСОБА_1 на нерухоме майно приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. не здійснювалась.
У подальшому, на підставі цієї заяви ОСОБА_1 , яка посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. та зареєстрована в реєстрі за № 406, відповідачем замовлено виготовлення технічної документації з поділу земельної діялнки. Для цього відповідач звернувся до землевпорядної організації - Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс», розробника (землевпорядника) Листовничого П.П.
Внаслідок проведеної Приватним підприємством «Норд Інвест Плюс», розробником (землевпорядником) Листовничим П.П. на замовлення ОСОБА_1 роботи по поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259, 22.12.2022 в Державному земельному кадастрі безпідставно було зареєстровано із зазначенням про власність ОСОБА_1 нові три земельні ділянки, які утворились внаслідок поділу однієї земельної ділянки 3220882600:04:001:0259, з кадастровими номерами:
- 3220882600:04:001:2055 загальною площею 0,15 га;
- 3220882600:04:001:2056 загальною площею 0,1784 га;
- 3220882600:04:001:2057 загальною площею 0,15 га.
03.01.2023 відповідач ОСОБА_1 вернувся до державного реєстратора Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко Ольги Олександрівни посвідченою нотаріусом Лазоренко Л.Є. заявою про вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на новостворені земельні ділянки:
- 3220882600:04:001:2055 загальною площею 0,15 га;
- 3220882600:04:001:2056 загальною площею 0,1784 га;
- 3220882600:04:001:2057 загальною площею 0,15 га.
Речові права про право власності за ОСОБА_1 на вищевказані три земельні ділянки, що утворились після поділу земельної ділянки 3220882600:04:001:0259, були зареєстровані 03.01.2023 державним реєстратором Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко О.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Вказане підтверджується долученими позивачем інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зазначеними діями ОСОБА_1 з власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» поза його волею вибуло майно - земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:0259 загальною площею 0,478 га.
З матеріалів справи судом також встановлено, що інша земельна ділянка площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350, якою також володіло Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН», набула статусу архівної. Замість цього кадастрового номеру щодо вказаної земельної ділянки було внесено інший, новий кадастровий номер - 3220882600:04:001:0542. У подальшому, вказана земельна ділянка без відома та поза волею Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» 20.02.2023 була поділена ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:001:2061 та 3220882600:04:001:2062 площею по 0,06 га.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» вказаний поділ не проводило та не замовляло будь-яких дій щодо відчуження та/або розроблення землевпорядної документації з поділу вказаної ділянки.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач - ОСОБА_1 звернувся до землевпорядної організації - Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс», розробника (землевпорядника) Листовничого П.П. та замовив виготовлення документації щодо поділу земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350 на дві нові земельні діялнки по 0,06 га. Після проведеного поділу 22.12.2022 землевпорядник безпідставно вніс в Державний земельний кадастр відомості, про нові земельні ділянки:
- 3220882600:04:001:2061 загальною площею 0,06 га;
- 3220882600:04:001:2062 загальною площею 0,06 га.
За заявою ОСОБА_1 28.02.2023 державним реєстратором Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Тимошенко О.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на вищевказані земельні ділянки з кадастровими номерами 3220882600:04:001:2061 та 3220882600:04:001:2062 площею по 0,06 га, що утворились після безпідставного поділу земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350. Вказане підтверджується долученими позивачем інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, з власності Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» незаконно та поза його волею вибуло майно - земельна ділянка загальною площею 0,12 га, з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350.
Згідно листів Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 10.04.2024 № 29-10-0.221-3674/2-24 та від 12.04.2024 № 33-10-0.222-3775/2-24, які містяться в матеріалах справи, технічної інформації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення садівництва (код документації із землеустрою 2019МФ18КИБР000189) - земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:0542, який було зазначено в Державному земельному кадастрі замість 3220882600:04:001:1350, знаходиться за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3220882600:04:001:0542 з площею 0,05 га. Вказана ділянка як об'єкт існувала з 2006 по 2019 рік та належала на підставі державних актів фізичним особам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
03.03.2023 відповідач - ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є. за нотаріальним посвідченням заяви про державну реєстрацію об'єднання п'яти земельних ділянок, а саме: земельна ділянка 3220882600:04:001:2055 загальною площею 0,15 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2056 загальною площею 0,1784 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2057 загальною площею 0,15 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2061 загальною площею 0,06 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2062 загальною площею 0,06 га в одну земельну ділянку. Вказана заява ОСОБА_1 посвідчена приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Лазоренко Л.Є та зареєстрована в реєстрі за № 94.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідач - ОСОБА_1 звернувся до землевпорядної організації - Приватного підприємства «Норд Інвест Плюс», розробника (землевпорядника) ОСОБА_8 та замовив виготовлення документації щодо об'єднання п'яти ділянок, а саме: земельна ділянка 3220882600:04:001:2055 загальною площею 0,15 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2056 загальною площею 0,1784 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2057 загальною площею 0,15 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2061 загальною площею 0,06 га; земельна ділянка 3220882600:04:001:2062 загальною площею 0,06 га в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070 загальною площею 0,5984 га.
19.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області Руденко А.Л. із заявою № 54982731 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 речових на об'єднану новостворену та внесену до Державного земельного кадастру земельну ділянку площею загальною площею 0,5984 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070.
На підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що із володіння позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» незаконно та поза його волею внаслідок дій відповідача - ОСОБА_1 , вибули: 1) земельна ділянка загальною площею 0,478 га, кадастровий номер 3220882600:04:001:0259, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед»; 2) земельна ділянка загальною площею 0,12 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:1350, що знаходиться в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, Садове товариство «Ексімгруп Лімітед».
На підставі досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку щодо чужого незаконного володіння ОСОБА_1 новоствореною об'єднаною земельною ділянкою площею 0,5984 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070 в Київській області, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада.
Відповідно до частини 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відтак, цивільне та земельне законодавство України до правовстановлюючих документів права власності на землю відносить:
1) нотаріально посвідчений договір (при придбанні за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами);
2) розпорядження державних адміністрацій, наказ Держгеокадастру та рішення органу місцевого самоврядування (при безоплатній передачі із земель державної і комунальної власності та при приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування);
3) свідоцтво про право на спадщину (при прийнятті спадщини).
Пункт 1 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
У відповідності до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України одним із елементів законності і обґрунтованості судового рішення є врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
До 1-го січня 2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачою державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
Після внесення змін до законодавства, з 1 січня 2013 року, а саме - у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр», державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з приписами ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Законодавство у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачало обов'язкове подання для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення таких прав, та визначало приблизний (майже виключний) перелік таких документів.
Водночас при розгляді питання стосовно визначення документів, якими посвідчуються речові права на земельну ділянки, поряд із законодавством з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно слід керуватися положеннями спеціального законодавства у сфері земельних відносин
Згідно з ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акту на право власності на земельну ділянку та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою» було затверджено форму державного акту на право власності на земельну ділянку.
Постановами Кабінету Міністрів України від 16.10.2008 № 926, від 12.11.2008 № 1019 були змінені форми державного акту на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 № 43 (далі - Інструкція № 43), державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України (пункт 3.3 Інструкції № 43).
Пунктом 3.10 Інструкції № 43 визначено, що у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.
До 02.05.2009 документом, що посвідчував право власності на земельну ділянку незалежно від способу набуття власником такого права, виступав виключно державний акт на право власності на земельну ділянку. Переоформлення державного акту у разі переходу права на земельну ділянку до нового власника було обов'язковим.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, технічні характеристики об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна (ч. 7 ст. 3 Закону № 1952-IV).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд дійшов висновку про відсутність у відповідному підрозділі Державного земельного кадастру документів або записів щодо реєстрації земельних ділянок за відповідачем - ОСОБА_1 до 2013 року, в тому числі - державних актів, записів в поземельних книгах, технічної документації, проектів відводу тощо. Вказане на думку суду свідчить про відсутність прав власності і відповідно про відсутність підстав для набуття прав власності.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За приписами частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із частинами 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом частин 1, 2 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Положеннями частини 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, а саме: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (статті 387 Цивільного кодексу України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (статті 391 Цивільного кодексу України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (статті 392 Цивільного кодексу України).
Змістом ст. 202 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину наведені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зокрема визначено що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 статті 392 Цивільного кодексу України). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 статті 392 Цивільного кодексу України).
Як зазначено у ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частина 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. У свою чергу, правила ч. 2 та ч. 3 ст. 13 ЦК України встановлюють, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України та статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України визначені загальні способи захисту цивільних прав та інтересів. Ці способи захисту є універсальними для всіх правовідносин та можуть бути застосовані особою для врегулювання спірних правовідносин. Застосовувані способи захисту цивільних прав мають відповідати характеру спірних правовідносин та природі спору, що існує між сторонами.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» будь-яких дій щодо розпорядження вказаним майном (земельними ділянками) не вчиняло, право власності на земельні ділянки в грудні 2008 року та в вересні 2013 року було набуто Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» на законних підставах на підставі укладених договорів купівлі-продажу, було зареєстровано належним чином в Державному земельному кадастрі, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до законодавства, що було чинним на час вчинення відповідних правочинів.
Суд також дійшов висновку, що узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, що якщо позивач вважає, що покупець не набув права власності на отримане ним спірне майно, зокрема тому що покупець є недобросовісним набувачем, то він вправі скористатися передбаченими законодавством способами захисту права власності. Для застосування таких способів захисту немає потреби в оскарженні підписаного в подальшому договору купівлі-продажу.
Слід розмежовувати випадки двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування від добросовісного набувача як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.
Суд дійшов висновку, що оскільки реституція обмежена можливістю застосування за суб'єктним складом - повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину іншій стороні такого недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі, то єдиним ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕДАН», і відповідач, ОСОБА_1 , не знаходяться у договірних відносинах. Відтак, ефективним засобом захисту порушених прав Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» може бути тільки віндикація - витребування майна у ОСОБА_1 з чужого незаконного володіння.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. За правилом ст. 400 Цивільного кодексу України передбачено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або Закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна. Виходячи з наведеного, оскільки відповідач ОСОБА_1 не довів, що він набув права на майно (земельні ділянки), відтак він не має права на його подальший поділ та об'єднання ділянок на підставі виготовленої технічної документації. Відповідач не є добросовісним набувачем спірного майна, тому позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовною заявою про витребування майна (віндикація).
Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд уважає, враховуючи при цьому висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові.
Рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Відповідно до статей 387 та 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати земельні ділянки, які були поділені та/або об'єднані; формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (постанова від 10 грудня 2021 року у справі № 924/454/20).
Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб. Такої правової позиції також дотримується Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56) та від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17 (пункт 7.36).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18). За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»).
Ефективність означає як попередження порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі»).
У рішенні від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» ЄСПЛ зазначав, що засіб захисту, що вимагається, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Суд уважає правомірним включення до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» вимоги про витребування у відповідача - ОСОБА_1 майна - земельних ділянок (віндикація), адже задоволення саме цих вимог, спільно з вимогами про вчинення відповідних реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно забезпечить відновлення порушених прав позивача, в тому числі надасть можливість здійснити погашення зобов'язань перед кредиторами позивача.
Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб. Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб'єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.
Кодекс України з процедур банкрутства є частиною цивільного та господарського законодавства, а тому до правовідносин, які регулює цей кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норм Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів, майнових дій за участі боржника.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, позиція суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення формулювання рішень.
Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи приписи частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на відповідача.
Окремо слід зазначити, що однією з позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» зазначено стягнення з ОСОБА_1 понесених судових витрат, що складаються з витрат на судовий збір та витрат на надання професійної правничої допомоги в сумі орієнтовно 150 000, 00 грн (сто п'ятдесят тисяч гривень), докази чого позивач зобов'язався надати суду до винесення рішення. Однак, позивач не надав такі докази господарському суду.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Баришевський проти України», «Двойних проти України», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Керуючись ст. ст. 3, 12, 33, 74, 75, 76, 86, 129, 176, 247 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕДАН» задовольнити частково.
2. Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) земельну ділянку площею 0,5984 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070, що розташована на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області, у власність ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕДАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30859519, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Щорса (нова назва вулиці - Євгена Коновальця), будинок 44).
3. Зобов'язати суб'єкта державної реєстрації - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування права власності ОСОБА_10 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на земельну ділянку площею 0,5984 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070, що розташована на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області.
4. Зобов'язати суб'єкта державної реєстрації - державного реєстратора речових прав на нерухоме майно внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕДАН» (ідентифікаційний код юридичної особи 30859519, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Щорса (нова назва вулиці - Євгена Коновальця), будинок 44) на земельну ділянку площею 0,5984 га з кадастровим номером 3220882600:04:001:2070, що розташована на території Гнідинської (Золочівської) сільської ради Бориспільського району Київської області.
5. Судові витрати у сумі 17 478,00 грн стягнути з ОСОБА_9 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом двадцяти днів з дня його проголошення до або через відповідні суди. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст складено 10.04.2025.
Суддя Л.В.Омельченко