вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.04.2025м. ДніпроСправа № 904/5365/24
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Київстар", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний університет економіки і технологій в особі Відокремленого структурну підрозділу "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 545 423,31 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Секретар судового засідання Григорчук М.І.
Представники:
від позивача: Корольова Д.В., виписка з ЄДР, представник
від відповідача: Чернець І.А., довіреність №426-2023 від 19.12.2023, представник
від третьої особи: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" заборгованість зі сплати пені в розмірі 276,51грн та неустойку в розмірі 726 186,59 грн.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010 в частині своєчасної сплати орендної плати у зв'язку з чим нарахована пеня за прострочення сплати за період з 17.01.2020 по 16.08.2020. Також позивач посилається на те, що договір оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010 припинив дію 04.08.2020, а майно повернуто з оренди лише 31.07.2023, тому позивачем нарахована неустойка за період з 05.08.2020 по 31.07.2023 відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2024 позовну заяву залишити без руху постановлено позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати докази оплати судового збору в розмірі 8 717,56 грн; зазначити повну назву третьої особи із визначенням на чиїй стороні має бути залучено вказану особу, вказати підстави залучення її до участі у справі; надати докази направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів на адресу третьої особи (засобами поштового зв'язку листом з описом вкладення або в електронній формі через електронний кабінет).
20.12.2024 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків з доказами їх усунення, в якій, зокрема, позивач вказав, що у позовній заяві помилково вказана третя особа, позов заявлено до відповідача без третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.01.2025.
30.12.2024 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшла заява про вступ у справу як представника.
07.01.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду
09.01.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд продовжити Приватному акціонерному товариству "Київстар" строк на подання доказів до відзиву від 08.01.2024 на позовну заяву у справі 904/5365/23, до 20.12.2025, з метою надання права на захист шляхом надання своїх доказів, повністю відмовити у позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки у розмірі 726 186,59 гривень та 276,51 пені, судові витрати покласти на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що 17.06.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою від 16.06.2020р. №12819/07 про продовження строку дії договору оренди. На виконання вимог договору оренди позивач уклав договір страхування орендованого майна та здійснив сплату страхового платежу.
Даний лист зареєстровано позивачем за вхідним номером 11/04218 від 17.06.2020 року та у відповідь на цю заяву позивачем підготовлено відповідь за вих. № 11- 02-03663 від 08 липня 2020 року.
Таким чином, відповідач у відповідності до умов договору оренди звернувся до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди. Водночас, позивач всупереч вимог Постанови КМУ №483 не прийняв жодних рішень, передбачених постановою за наслідками розгляду зазначеної заяви, а саме: про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем; про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 Законом України "Про оренду державного та комунального майна", п. 143 Постанови Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" та згідно ст.764 Цивільного кодексу України.
Також, вважає, що заявлена сума неустойки позивачем розрахована незаконно, оскільки позивач безпідставно не врахував, що при розрахунку неустойки не мала б враховуватися щомісячна індексація орендної плати та не були враховані в повному обсязі платежі по орендній платі здійснені орендарем, в період з 05 серпня 2020р. по 31 липня 2023р.
З огляду на зазначене вважає, що позивач грубо порушив права та інтереси відповідача.
У судовому засіданні, яке відбулося 15.01.2025, господарським судом оголошено перерву до 29.01.2025.
21.01.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи № 904/5365/24 в якому просить суд долучити до матеріалів справи № 904/5365/24 документи, що підтверджують, виконання Приватним акціонерним товариством "Київстар" виконання умов договору оренди № 12/02-4174-ОД від 06.10.2010.
21.01.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях через систему "Електронний суд" надійшло клопотання в якому просить суд долучити представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
28.01.2025 від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України заборгованість зі сплати пені в розмірі 241,63 грн., стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України неустойку в розмірі 545 181,68 грн., судові витрати покласти на відповідача.
29.01.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи в якому просить суд залучити до розгляду судової справи № 904/5365/24, на стороні позивача, Відокремлений структурний підрозділ "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій" в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2025 прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду; залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний університет економіки і технологій в особі Відокремленого структурну підрозділу "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій"; відкладено підготовче судове засідання у справі на 25.02.2025.
06.02.2025 від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли докази направлення третій особі яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний університет економіки і технологій в особі Відокремленого структурну підрозділу "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій" копії позовної заяви з додатками та заяву про зменшення позовних вимог.
14.02.2025 від Державного університету економіки і технологій в особі Відокремленого структурну підрозділу "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові пояснення в яких просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
17.02.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
17.02.2025 від Приватного акціонерного товариства "Київстар" через систему "Електронний суд" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог по позовній заяві про стягнення неустойки в якому просить суд повністю відмовити у позові Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення неустойки у розмірі 545 181,68 гривень та 241,63 пені.
24.02.2025 від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку перебуванням представника на лікарняному.
У судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2025, господарським судом оголошено перерву до 12.03.2025.
У судове засідання 12.03.2025 з'явився представник позивача та представник відповідача, представник третьої особи не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в засіданні на 26.03.2025.
У судовому засіданні, яке відбулося 26.03.2025, господарським судом оголошено перерву до 08.04.2025.
Під час розгляду справи по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, представник відповідача підтримав заперечення на позов.
У судовому засіданні 08.04.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.10.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством "Київстар Дж.Ес.Ем.", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Київстар" (орендар) укладений договір оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове приміщення та частину даху лабораторного корпусу загальною площею 30,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Карла Маркса (актуальна назва - проспект Поштовий), 68, на 4-ому поверсі та даху чотириповерхового будинку, що перебуває на балансі Українського політехнічного технікуму, вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 01.09.2010 і становить за незалежною оцінкою 95 042,00 грн.
Відповідно до п.1.2. договору, майно передається в оренду з метою розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги рухомого (мобільного) зв'язку. Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі Майна.
Згідно з пунктами 3.1., 3.3. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами (далі - Методика розрахунку) або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - серпень 2010 - 2 376,05 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2010р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень, жовтень 2010 р.
Відповідно до пункту 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перераховується до держаного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні: - 50% - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 1 188, 03 грн.; - 50% - балансоутримувачу - у розмірі 1 188, 02 грн. щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Пунктом 3.8. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Пунктом 3.11. договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Пунктом 5.5. договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору, орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати орендованого майна з вини орендаря.
Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з моменту його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря. У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря по поверненню орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
Згідно з пунктом 10.1. договору цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 06.10.2010р. по 05.10.2011 включно.
В подальшому сторонами договору строк договору оренди нерухомого майна від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД продовжувався: додатковою угодою від 22.11.2011 по 05.09.2014 включно; додатковою угодою від 30.01.2015 по 05.08.2017; додатковою угодою від 13.09.2017 по 04.08.2020.
Листом від 16.06.2020 № 12819/07 Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях щодо продовження терміну дії договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД державного нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Почтовий, 68 і знаходиться на балансі Українського політехнічного технікуму, на наступний строк. Вказаний лист позивачем зареєстрована за вхідним номером 11/04218 від 17.06.2020.
Листом від 08.07.2020 № 11-02-03663 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях повідомило Приватне акціонерне товариство "Київстар", що 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", який за винятком окремих положень вступив в дію з 01.02.2020. Статтею 18 Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна" визначені умови, порядок та строки проведення роботи по продовженню терміну дії договорів оренди, які були укладені до набрання чинності цього Закону. Зокрема, відповідно до пункту 3 орендар, який звертається із заявою про продовження договору оренди відповідно до абзацу четвертого частини сьомої цієї статті, зобов'язаний разом із такою заявою надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт. Звернуло увагу товариства, що продовження договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД буде здійснюватися виключно за результатом проведення аукціону.
Листом від 12.08.2020 № 16-02-04343 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях звернулось до Балансоутримувача за договором оренди та повідомило останнього, що 27.12.2019 року набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна", який за винятком окремих положень вступив в дію з 01.02.2020. Звернуло увагу Українського політехнічного технікуму, що у даному випадку продовження договору оренди буде здійснюватися за результатом проведення аукціону.
31.08.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях було видано наказ № 12/02-141-ПО "Про припинення терміну дії договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД", згідно якого вказаний договір, укладений між Регіональним відділенням та ПрАТ "Київстар", є припиненим з 05.08.2020.
Листом від 03.09.2020 № 11-02-04778 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях повідомило Приватне акціонерне товариство "Київстар" та Український політехнічний технікум про припинення терміну дії договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД, зазначивши, що за результатом розгляду заяви орендаря щодо продовження терміну дії вказаного договору оренди, Регіональним відділенням, з урахуванням вимог ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX, на адресу орендаря та Балансоутримувача направлені листи від 08.07.2020 № 11-02-03663 та від 12.08.2020 № 16-02-04343, відповідно, щодо умов, порядку та строків проведення роботи по продовженню терміну дії договору оренди. Проте, запитувана інформація станом на момент припинення терміну дії договору оренди до Регіонального відділення не надходила. З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.1. договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД термін дії останнього припинено з 05.08.2020. Враховуючи вищезазначене, ПрАТ "Київстар" необхідно терміново, у відповідності до умов договору, повернути за актом приймання-передачі орендоване майно в належному стані Балансоутримувачу та надати один примірник акту орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря. Також, Регіональне відділення нагадало відповідачу про необхідність оплати у повному обсязі заборгованості з орендної плати, яка станом на 02.09.2020 складає 7 582,33 грн. У разі ненадання відповідачем акту приймання-передачі Регіональним відділенням у відповідності із ст. 785 ЦК України буде проведена робота щодо нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.
Вказаний лист направлено на адресу Приватного акціонерного товариства "Київстар" 03.09.2020, що підтверджується фіскальним чеком та списком згуртованих поштових відправлень листів рекомендованих від 03.09.2020.
Листом від 16.09.2020 № 16-07-05073 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях повідомило Приватне акціонерне товариство "Київстар" та Балансоутритмувача про припинення терміну дії договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД з 05.08.2020, зазначивши, що Регіональним відділенням проводиться робота по нарахуванню у відповідності із статтею 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення у зв'язку з ненаданням акту приймання-передачі про повернення державного майна.
11.12.2023 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях надійшов лист Приватного акціонерного товариства "Київстар" (вх. №11/0625 від 11.12.2023) разом із Актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 31.07.2023.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях посилається на несвоєчасну оплату орендної плати та несвоєчасне повернення Приватним акціонерним товариством "Київстар" майна з оренди за договором оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010, проти чого заперечує Приватне акціонерне товариство "Київстар", що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) пені в розмірі 241,00 грн за період 16.02.2020 по 16.08.2020 та 545 181,68 грн неустойки за період з 05.08.2020 по 31.07.2023.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010, наявність заборгованості зі сплати орендних платежів, строк дії договору, умови передачі майна в оренду та повернення його з оренди, час користування ним орендарем, припинення договору оренди та повернення орендованого майна, а також правомірність заявленого до стягнення розміру неустойки, нарахованої відповідно до вимог частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (стаття 759 Цивільного кодексу України).
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Водночас орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також і дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у частині 1 статті 2 якого наведено аналогічне визначення оренди.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору оренди, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Як зазначено в частини 1 статті 230 та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до пункту 3.8 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету та Балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) за загальний період прострочення з 16.02.2020 до 16.08.2020 на загальну суму 241,63 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Враховуючи наявність прострочення з оплати орендної плати, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 241,63 грн. пені з 16.02.2020 до 16.08.2020 підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України закріплено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
27.12.2019 набрав чинності та 01.02.2020 введений в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX (Закон № 157-IX), який врегульовує правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.
За змістом пункту другого Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
З урахуванням додаткової угоди від 13.09.2017 строк дії договору оренди нерухомого майна від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД по 04.08.2020.
Таким чином вирішення питання щодо продовження строку дії договору оренди нерухомого майна від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД здійснюється на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-IX.
За визначенням статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк; орендар - фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавець - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк;
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За змістом частини 2 цієї статті, без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:
про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;
про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону (частина 9 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Київстар" листом від 16.06.2020 № 12819/07 звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях щодо продовження терміну дії договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД державного нерухомого майна, яке розміщене за адресою: м. Кривий Ріг, просп. Почтовий, 68 і знаходиться на балансі Українського політехнічного технікуму, на наступний строк.
Вказаний лист позивачем зареєстрована за вхідним номером 11/04218 від 17.06.2020.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях листом від 08.07.2020 № 11-02-03663 повідомило Приватне акціонерне товариство "Київстар", що 27.12.2019 набрав чинності Закон України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", та про необхідність разом із заявою про продовження строку надати орендодавцю звіт про оцінку майна та рецензію на цей звіт, повідомило, що продовження договору оренди від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД буде здійснюватися виключно за результатом проведення аукціону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна", яка набрала чинності 17.06.2020, затверджено Порядок передачі в оренду державного та комунального майна (надалі - Порядок передачі майна в оренду, Порядок), який визначає механізм передачі в оренду державного та комунального майна, включаючи особливості передачі його в оренду відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зокрема, цим Порядком передбачено й процедуру продовження договорів оренди як за результатами проведення аукціону, так і без його проведення у передбачених Законом випадках.
Так, за приписами пункту 143 цього Порядку орендар, що має намір продовжити договір оренди, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв'язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та повідомляє про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.
Заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі.
Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Київстар" звернулося до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях з листом (у простій письмовій формі) від 16.06.2020 за вих. №12819/07 щодо оренди, у якому просило продовжити термін оренди спірного майна на наступний строк (лист зареєстровано позивачем 17.06.2020 за вх. №11/04218).
Враховуючи, що строк дії договору оренди нерухомого майна від 06.10.2010 № 12/02-4174-ОД по 04.08.2020, орендарю, відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", необхідно було подати заяву про продовження договору орендодавцю не пізніше ніж, до 03.05.2020.
Доказів звернення до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях із заявою про продовження договору відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Приватним акціонерним товариством "Київстар" до суду не надано.
Абзацом першим підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що положення статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, вводяться в дію з 01.10. 2020.
Абзацом третім підпункту 1 пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень.
Відтак, до 01.10.2020 подання заяви про продовження договору оренди могло відбуватись у паперовій формі або в електронній формі на сайті орендодавця без використання ЕТС.
За змістом пункту 144 Порядку передачі майна в оренду після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець протягом десяти робочих днів з дати отримання такої заяви, приймає одне з рішень, передбачених частиною дев'ятою статті 18 Закону.
Рішення про відмову в продовженні договору оренди може бути прийнято у випадках, передбачених статтею 19 Закону, а також у разі невідповідності орендаря вимогам, установленим статтею 4 Закону. Таке рішення оприлюднюється орендодавцем в електронній торговій системі протягом трьох робочих днів з дати прийняття такого рішення.
Пунктами 148 - 150 Порядку передачі майна в оренду встановлено безпосередньо порядок проведення електронного аукціону, який передбачає можливість участі в ньому як чинного орендаря та реалізації його переважного права на продовження договору оренди в ході аукціону, так і участі інших учасників з метою набуття права оренди щодо об'єкта оренди.
Аналізуючи положення Порядку передачі майна в оренду в контексті Закону України "Про оренду державного та комунального майна", суд зазначає, що передбачена цим Порядком процедура продовження договору оренди через аукціон із залученням широкого кола учасників додатково підтверджує висновок про необхідність дотримання встановленого механізму. Зокрема, ця процедура передбачає ухвалення орендодавцем відповідного рішення (протягом десяти робочих днів з дати отримання заяви) про оголошення аукціону або відмову у продовженні договору.
Разом з тим, зазначена процедура може бути застосована лише за умови, якщо орендар (відповідач) вчинив дії в межах правового поля та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема звернувся до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку його дії. У разі недотримання цієї вимоги настають правові наслідки, визначені пунктом 143 Порядку передачі майна в оренду, а саме припинення договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, обов'язок орендаря звільнити орендоване приміщення та підписати акт приймання-передачі (повернення з оренди) майна.
Враховуючи, що Приватним акціонерним товариством "Київстар" не виконано вимоги частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про звернення до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях із заявою про продовження договору відповідно до приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренд, договір оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010 не було продовжено відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тому вказаний договір припинив дію 04.08.2020.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 26.09.2024 у справі № 902/489/23 надав правову оцінку застосуванню Закону України № 157-IX та Порядку передачі майна в оренду в контексті обставин отримання/неотримання орендарем у встановлені законодавством строки відповіді щодо продовження договору оренди.
У відповідній постанові судова палата дійшла висновку, що невиконання орендодавцем обов'язку у встановлений строк повідомити орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню, хоча й може свідчити про недобросовісність орендодавця та бути підставою для визнання його бездіяльності протиправною, проте не може слугувати підставою для автоматичної пролонгації договору оренди державного чи комунального майна на новий строк, оскільки можливість такої пролонгації не передбачена Законом України № 157-ІХ.
Суд звертає увагу, що договірні відносини між сторонами були з 06.10.2010 (дата укладання договору) і чотирма додатковими угодами (фізично підписаними сторонами) договір був пролонгований до 04.08.2020.
Також, сам відповідач у відзиві вказує, що дія договору неодноразово продовжувалася шляхом підписання сторонами додаткових угод.
Отже, відповідач був обізнаний зі шляхом продовження договору (шляхом підписання додаткової угоди) і мав усвідомлювати, що відсутність підписаної між сторонами додаткової угоди, якою б договір був продовжений після 04.08.2020 свідчить про його /договору/ припинення у вказану дату.
Разом з тим, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" не передбачає такої підстави для продовження дії договору оренди як "мовчазна згода" про що зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №916/2469/21, від 18.07.2023 у справі №914/1728/22, від 05.09.2023 у справі №914/2233/22.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його укладено.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Аналогічні положення щодо повернення майна передбачені пунктом 10.11. договору оренди, за яким у разі припинення або розірвання цього договору орендар зобов'язаний негайно повернути балансоутримувачу у стані, в якому воно одержано, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.
Як встановлено судом, спірний договір припинив свою дію 04.08.2020, відповідач повернув майно з оренди 31.07.2023, що підтверджується актом повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (а.с. 198, том 1).
У акті повернення з оренди нерухомого/іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, який підписаний відповідачем та балансоутримувачем (третьою особою) та який до матеріалів справи долучений позивачем визначено, що датою припинення договору є 05.08.2020, у зв'язку із виправленням (п. 2).
Частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом наведених норм, договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо) не нараховується.
З урахуванням викладеного є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 545 181,68 грн. за період з 05.08.2020 по 31.07.2023.
При цьому господарський суд враховує, що позивачем нарахована неустойка без включення ПДВ, по при здійсненні розрахунку неустойки позивачем враховано сплату відповідачем орендної плати у спірний період.
Посилання відповідача, що після 05.08.2020 він продовжував сплачувати орендну плату як на користь орендодавця (50 %), так і на користь балансоутримувача (50 %) не є підставою для продовження дії договору, адже із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору оренди є невиконанням зобов'язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).
Відповідач зазначає, що у спірний період сплачував орендну плату на користь як позивача так і балансоутримувача, так, у період з 24.09.2020 по 14.08.2023, на користь позивача перерахована орендна плата на загальну суму 181 999,21 грн.
Позивач до заяви про зменшення позовних вимог надав розрахунок заборгованості з орендної плати до державного бюджету. За даними позивача, у період з 24.09.2020 по 14.08.2023 перераховані відповідачем в якості орендної плати кошти у сумі 181 004,91 грн. зараховані позивачем в якості часткової сплати неустойки за період з 06.08.2020 по 31.07.2023 (різниця між сумами сплати та зарахування виникла у зв'язку з тим, що сплачена відповідачем орендна плата за платіжним дорученням №1337741 від 24.09.2020 позивачем частково зарахована як орендна плата за серпень 2020 року (по 04.08.2020), а інша частина - частково у рахунок сплати неустойки, починаючи з 05.08.2020), при цьому інформація щодо сплати відповідачем на користь позивача коштів як орендної плати співпадає.
Суд відзначає, що за змістом положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
З наведеної норми вбачається, що лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки.
Тобто право на отримання неустойки у даному випадку має лише наймодавець, а саме: держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, і така неустойка фактично має бути сплачена до державного бюджету.
Будь-які інші особи правом на отримання такої неустойки не наділені, а, відповідно, не наділені і правом звернення до суду з таким позовом.
Враховуючи, що у даній справі до суду звернулося саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, яке є наймодавцем за договором, та просить стягнути неустойку до державного бюджету, суд доходить висновку, що у даній справі до суду звернувся належний позивач.
В свою чергу частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Отже, стягнення передбаченої частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки можливо лише у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі після припинення договору найму.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано таку правову позицію:
користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин;
відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин;
правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ;
після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві;
з урахуванням викладеного суд доходить висновку, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України;
оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
За змістом статей 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Законодавець у частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Таким чином, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідною є наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої цією нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17, від 09.09.2019 у справі №910/16362/18, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, а також у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/1806/17.
Проаналізувавши зміст заперечень відповідача суд зауважує, що заперечення відповідача зводяться до його незгоди із датою закінчення дії договору, а отже можна дійти висновку, що у орендаря була можливість повернути майно з оренди, однак була відсутня воля останнього на вказані дії.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що відповідач вчиняв активні дії щодо реалізації свого обов'язку із повернення майна балансоутримувачу чи орендодавцю.
Таким чином, висновок суду полягає у тому, що в період з 05.08.2020 до 31.07.2023 відповідач неправомірно користувався майном, яке було предметом договору оренди, який закінчив свою дію.
Суд враховує, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.
Як зазначалось вище, за змістом положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Тобто базою для визначення неустойки має братися повний розмір плати за найм, (а у даному випадку повний розмір орендної плати), незалежно від того як розподіляється плата.
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
Натомість, стаття 785 Цивільного кодексу України не ставить визначення розміру плати за найм в залежність від її можливого поділу між кількома отримувачами згідно з умовами договору.
Стаття 785 Цивільного кодексу України лише чітко визначає базу для нарахування неустойки і такою базою є повний розмір плати за найм без жодних обмежень.
При цьому, як зазначалося вище, лише наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки. Будь-які інші особи, в т.ч. на користь яких розподіляється частина плати, правом на отримання такої неустойки не наділені.
Відтак, очевидним є те, що наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм, а саме: у повному розмірі такої плати, який визначений договором.
Таким чином у даному випадку право на отримання неустойки (розрахунок якої слід здійснювати, виходячи із повного розміру орендної плати, визначеного у договорі) має лише наймодавець, а саме: держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, і така неустойка має бути сплачена до державного бюджету.
Відтак, орендна плата, внесена під час позадоговірного користування саме на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, може бути зарахована до складу нарахованої неустойки.
В даному випадку суд враховує висновки, наведені у постанові Об'єднаної Палати касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19, стосовно того, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Таким чином, орендна плата, внесена під час позадоговірного користування, фактично може бути врахована як частина неустойки.
Отже, сума неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача становить 545 181,68 грн (726 186,59 грн (загальний розмір неустойки, який нарахований позивачем для стягнення з відповідача без ПДВ) - 181 004,91 грн (сума орендної плати, яка внесена до державного бюджету після закінчення строку дії договору і яка була врахована судом як неустойка, оскільки стягнення орендної плати після закінчення строку дії договору не передбачено чинним законодавством).
Відповідний висновок суду узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у постанові від 19.10.2021 у справі №922/4268/20 та у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 11.06.2021 у справі №904/6825/20, від 10.08.2023 у справі №904/5030/22, від 06.12.2023 у справі №904/4923/22.
З урахуванням наведеного, наявні правові підстави для стягнення з відповідача на підставі положень частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойку у сумі 545 181,68 грн за період з 05.08.2020 по 31.07.2023 на користь державного бюджету (позивача).
Щодо доводів відповідача про те, що позивачем під час здійснення розрахунку неустойки не врахована сплачена позивачем орендна плата на користь балансоутримувача (згідно розрахунку відповідача за період з 24.09.2020 14.08.2023 на користь балансоутримувача перераховано 251 557,52 грн.), господарський суд вказує таке.
Згідно з приписами статті 785 Цивільного кодексу України при оренді державного майна орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу, а неустойка, у разі неповернення орендованого майна лише орендодавцю.
Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем.
Таким чином, здійснені відповідачем оплати на користь орендодавця фактично є частиною неустойки за позадоговірне користування майном, тому така сплачена орендна плата (на користь позивача) підлягає зарахуванню в рахунок сплати, передбаченої статтею 785 Цивільного кодексу України неустойки (що і було здійснено позивачем), а сплачена орендна плата на користь балансоутримувача після закінчення дії договору оренди підлягає вирішенню між відповідачем та балансоутримувачем.
Приватне акціонерне товариство "Київстар" зазначає, що у разі задоволення позовних вимог Цивільного кодексу України (яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення).
Приватне акціонерне товариство "Київстар" відзначає, що збитків унаслідок стверджуваного прострочення в поверненні орендованого майна завдано не було й сторона Позивача цього жодним чином не доводить. Об'єкт оренди є непривабливим у комерційному плані - це мізерної площі технологічне приміщення та частина даху будівлі й відсутні свідчення, що подальшим його використанням відповідач завдавав комусь яких-небудь збитків (напр. що власник мав намір передати його комусь і користування за більшу плату, чого не міг зробити тощо).
Крім того, користування майном після заявленого закінчення договору оренди (04.08.2020) допускалося сторонами, які фактично продовжували сповнювати ті обов'язки, як і в час дії такого правочину, що свідчить про їхню згоду стосовно такої ситуації.
Приватне акціонерне товариство "Київстар" продовжувало піклуватися про дане майно (підтримувало в належному технічному стані, страхувало його), сумлінно щомісячно сплачувало плату в суттєвому розмірі, яка орендодавцем і балансоутримувачем приймалася.
Крім того, базова станція стільникового зв'язку, яка була розташована на орендованому майні була елементом загальнонаціональної мережі зв'язку, що мала важливе соціальне значення, відтак її демонтаж (що є передумовою кінцевого повернення майна) суперечить пріоритетним потребам суспільного характеру.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У пунктах 7.25.-7.30. постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.08.2024 по справі №910/14706/22, де відступив від висновку колегій суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постановах від 29.03.2018 у справі №914/730/17, від 30.10.2019 у справі №924/80/19, та сформував правову позицію про те, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, така неустойка, передбачена частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.
За частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Матеріалами справи підтверджується, що договір оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010 припинив дію 04.08.2020, про припинення відповідач був обізнаний, в тому числі, й шляхом на направлення орендодавцем листа про припинення договору оренди та необхідність повернення майна; сплачені відповідачем кошти на користь позивача у період поза дією договору оренди зараховані в рахунок неустойки; щодо сплачених коштів на користь балансоутримувача, то відповідач має право на вирішення цього питання з балансоутримувачем. Щодо укладення договорів страхування об'єкта оренди, господарський суд вказує, що після закінчення договору оренди № 12/02-4174-ОД нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2010 відповідач продовжував використовувати об'єкт оренди (частину даху) для розміщення операторів телекомунікацій, які надають послуги з рухомого (мобільного) зв'язку, тому сам по собі факт страхування орендованого нежитлового приміщення не є підставою для зменшення неустойки.
Враховуючи, всі обставини справи господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 545 423,31 грн (241,63 грн пені + 545 181,68 грн неустойки).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2024 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Згідно з підпунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) складала 6 545,08 грн (545423,31 грн. х 1,5% = 8181,35 грн х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 8 717,56 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1672 від 18.12.2024.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 2 172,48 грн (8717,56 грн -6545,08 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд під час ухвалення рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 6545,08 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державний університет економіки і технологій в особі Відокремленого структурну підрозділу "Технологічний фаховий коледж Державного університету економіки і технологій" про стягнення 545 423,31 грн задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 53; ідентифікаційний код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Центральна, будинок 6; ідентифікаційний код 42767945) 241,63 грн пені, 545 181,68 грн неустойки, 6 545,08 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.04.2025
Суддя Ю.А. Бажанова