вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"02" квітня 2025 р. Cправа № 902/1280/24
Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Андрущенко Г.В.
За участю представників сторін
представника позивача: Балтака Д.О. витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ
представника відповідача: Могир О.Ю. витяг з ЄДРЮОФОП та ГФ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом:Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "45 експериментальний механічний завод" (вул. Стрілецька, буд. 57, м. Вінниця, 21007)
про стягнення 22 262 276,02 грн
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Державного підприємства "45 експериментальний механічний завод" про стягнення 28 690 241,62 грн, з яких 10 500 533,86 грн - пені та 18 189 707,76 грн - штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/103 від 06.04.2022.
02.12.2024 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито провадження у справі №902/1280/24 за правилами загального позовного провадження, закрите судове засідання на стадії підготовчого провадження призначено на 06 січня 2025 року.
16.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про виправлення помилки в прохальній частині позовної заяви, а саме стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (раніше-Державне підприємство) «45 експериментальний механічний завод» 22 262 276,02 грн штрафних санкцій, з яких 10 500 533,86 грн - пені та 11 761 742,16 грн - штрафу.
Відповідно до положень Статуту та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю « 45 експериментальний механічний завод» створене шляхом перетворення Державного підприємства « 45 експериментальний механічний завод». З дня його державної реєстрації Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства « 45 експериментальний механічний завод»
З огляду на здійснену позивачем описку в позовній заяві, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю « 45 експериментальний механічний завод», 22 262 276,02 грн заборгованості, з яких 10 500 533,86 грн - пені та 11 761 742,16 грн - штрафу.
31.01.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Водночас судове засідання у справі №902/1280/24 призначене на 06.01.2025 не відбулось у зв'язку з надходженням до суду повідомлення про мінування приміщення Господарського суду Вінницької області, про що зазначено в службовій записці секретаря судового засідання №7/2025 від 06.01.2025. Ухвалою суду від 09.01.2025 закрите підготовче судове засідання призначено на 27.01.2025.
27.01.2025 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів.
За наслідками судового засідання, суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 03.03.2025.
03.03.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача.
За наслідками судового засідання суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу №902/1280/24 для судового розгляду по суті на 26.03.2025.
25.03.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням останнього у відрядженні.
26.03.2025 за наслідками судового засідання задовольнив вказане клопотання та відклав розгляд справи до 02.04.2025.
На визначену судом дату в судове засідання 02.04.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
В судовому засіданні 02.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Державним підприємством "45 експериментальний механічний завод" (далі - відповідач, виконавець) був укладений Державний контракт від 06.04.2022 № 403/1/22/103 (надалі - Контракт) на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення.
Надалі сторони уклали 6 Додаткових угод до вказаного Контракту.
Згідно з пунктом 1.1. Контракту, Виконавець зобов'язується виготовити і поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства продукції, зазначену у специфікації продукції (Додаток 1 до Контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування агресії Російської Федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а Замовник прийняти через Філію 4277 військового представництва Міністерства оброни України: 21100, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 57 (далі - представництво замовника) та Вантажоодержувача, зазначеного у окремих письмових вказівках Замовника, та оплатити таку продукцію.
Згідно з Специфікацією, затвердженої у редакції Додаткової угоди № 5 від 28.08.2023 до Державного контракту від 06.04.2022 № 403/1/22/103 поставці підлягає:
Автопаливозаправник АЦ-12-63221 на базовому шасі Renault Trucks KP6X6 у кількості 40 одиниць у строк до 15.12.2022 (п. 1 Специфікації);
Автопаливозаправник АЦ-12-63221 на базовому шасі Renault Trucks KP6X6 у кількості 9 одиниць у строк до 05.12.2023 (п. 2 Специфікації);
Автопаливозаправник АЦ-12-63221 на базовому шасі Renault Trucks KP6X6 у кількості 11 одиниць у строк до 10.02.2024 (п. 3 Специфікації);
Автопаливозаправник АПЗ-6,5-5233 у кількості 40 одиниць у строк до 15.12.2022 (п. 4 Специфікації);
Автопаливозаправник АПЗ-6,5-5233 у кількості 20 одиниць у строк до 05.12.2023 (п. 5 Специфікації).
Вартість (ціна) товару за цим контрактом зафіксована сторонами в Специфікації (Додаток 1 до цього Контракту) на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт, послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» (зі змінами).
Згідно з пунктом 2.6 Контракту, розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником поставлених товарів протягом 30 банківських днів після пред'явлення Виконавцем рахунку на оплату товарів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).
Відповідно до пункту 2.7 Контракту, усі платіжні документи за Контрактом оформлюються з дотриманням вимог законодавства. Виконавець надсилає Замовнику рахунок протягом трьох календарних днів з дня затвердження вантажоодержувачем Акту приймання передачі військового майна за формою згідно з Додатком 22 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 (далі - акт приймання-передачі).
Пунктом 2.8 Контракту визначено, що до рахунку додаються:
посвідчення представника Замовника про приймання товару;
акт приймання-передачі військового майна;
повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткуванням за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, оплачених у централізованому порядку за формою, встановленою наказом Міністерства оборони України від 31.12.2016 № 757 (зі змінами) (далі-повідомлення-підтвердження);
видаткова накладна з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала товар.
На підставі зазначених документів не пізніше 5-денного терміну після їх отримання Сторонами оформляється Акт приймання-передачі товару за Контрактом, який є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 2.9 Контракту, за рішенням Замовника розрахунки за товари можуть здійснюватися шляхом проведення попередньої оплати на строк не більше як 9 місяців у розмірі до 90% від вартості товарів за Контрактом.
Позивач надав Відповідачу попередню оплату у розмірі 765 794 480,00 грн, що підтверджується Платіжними дорученнями від 13.10.2023 № 403/1/1274, від 13.10.2023 № 403/1/1273, від 23.06.2022 № 403/1/271, від 20.05.2022 № 403/1/196, від 23.10.2023 № 403/1/1304, від 23.10.2023 № 403/1/1303.
Згідно з п.2.11. Контракту у разі нездійснення Замовником попередньої оплати у термін до 30.04.2022 Сторони коригують строк поставки товарів, зазначених у Специфікації, шляхом укладання додаткової угоди.
Датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання Вантажоодержувачем акту приймання-передачі. Датою виконання умов Контракту є дата підписання Сторонами Акту приймання-передачі товару за Контрактом (п.3.9, 3.10 Контракту).
Пунктом 4.1 Контракту визначено, що Виконавець зобов'язаний виготовити та поставити товар згідно з умови Контракту не пізніше строку, визначеному Специфікацією, та надати Замовнику документи згідно пункту 2.8 Контракту.
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Контракту, у разі порушення строків поставки товарів Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.
Згідно з п. 10.1. додаткової угоди №5 від 28.08.2023 до Контракту передбачено, що контракт набирає чинності з дати підписання його сторонами та скріплення їхніх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності) та діє до 31.12.2024, а в частині виконання зобов'язань до повного виконання Виконавцем.
Враховуючи вищезазначене, Постачальником порушено умови Контракту в частині строків постачання товару, а саме:
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 2 дні 10.04.2023 року (Акт приймання-передачі №30);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 4 дні 12.04.2023 року (Акт приймання-передачі №31);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 5 днів 13.04.2023 року (Акт приймання-передачі №35);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 21 день 29.04.2023 року (Акт приймання-передачі №41);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 13141368,00 грн, поставлений із запізненням на 23 дні 01.05.2023 року (Акти приймання-передачі №45,46);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 24 дні 02.05.2023 року (Акт приймання-передачі №49);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 13141368,00 грн, поставлений із запізненням на 27 днів 05.05.2023 року (Акт приймання-передачі №53);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 13141368,00 грн, поставлений із запізненням на 30 днів 08.05.2023 року (Акти приймання-передачі №56,57);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 31 день 09.05.2023 року (Акт приймання-передачі №59);
товар згідно з пунктом 1 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 6570684,00 грн, поставлений із запізненням на 33 дні 11.05.2023 року (Акт приймання-передачі №61);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 6 днів 14.04.2023 року (Акт приймання-передачі №36);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220,00 грн, поставлений із запізненням на 18 днів 26.04.2023 року (Акт приймання-передачі №40);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 21 день 29.04.2023 року (Акт приймання-передачі №43);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 23 дні 01.05.2023 року (Акт приймання-передачі №44);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 25 днів 03.05.2023 року (Акт приймання-передачі №48);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 27 днів 05.05.2023 року (Акти приймання-передачі №54,55);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 31 день 09.05.2023 року (Акт приймання-передачі №58);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 33 дні 11.05.2023 року (Акт приймання-передачі №60);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 34 дні 12.05.2023 року (Акт приймання-передачі №62);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 37 днів 15.05.2023 року (Акти приймання-передачі №64,65);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 39 днів 17.05.2023 року (Акт приймання-передачі №66);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 40 днів 18.05.2023 року (Акти приймання-передачі №67,68);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 44 дні 22.05.2023 року (Акти приймання-передачі №69,70);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 46 днів 24.05.2023 року (Акти приймання-передачі №71,72);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 47 днів 25.05.2023 року (Акт приймання-передачі №73); товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 48 днів 26.05.2023 року (Акти приймання-передачі №76,77);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 51 день 29.05.2023 року (Акт приймання-передачі №78);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 52 дні 30.05.2023 року (Акт приймання-передачі №79);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 53 дні 31.05.2023 року (Акти приймання-передачі №81,82);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 2 одиниці на суму 9680220 грн, поставлений із запізненням на 54 дні 01.06.2023 року (Акти приймання-передачі №83,84);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 55 днів 02.06.2023 року (Акт приймання-передачі №87);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 5 одиниць на суму 24200550 грн, поставлений із запізненням на 59 днів 06.06.2023 року (Акти приймання-передачі №88,89,90,91,92);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 1 одиниця на суму 4840110 грн, поставлений із запізненням на 60 днів 07.06.2023 року (Акт приймання-передачі №93);
товар згідно з пунктом 4 Специфікації у кількості 4 одиниці на суму 19360440 грн, поставлений із запізненням на 61 день 08.06.2023 року (Акти приймання-передачі №94,95,96,97).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав взяті на себе зобов'язання по Дежавному контракту №403/1/22/103 від 06.04.2022, що підтверджується Актами приймання-передачі військового майна.
На виконання п. 6 ч. 3 ст. 162 ГПК України Позивачем на адресу Відповідача було надіслано претензії від 21.12.2022 № 403/6/2/12125, від 07.12.2023 № 220/11/17378, від 05.01.2024 № 220/11/75 у якій Замовник просив Виконавця сплатити штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання. Інші заходи досудового врегулювання спору не вживались.
Виконавцем було надано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Вінницької торгово-промислової палати від 19.04.2024 № 0500-24- 0809, яким засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 10.10.2022 по 07.04.2023, а саме системні аварії української енергосистеми, масові екстрені відключення електроенергії, введення планових аварійних графіків відключення споживачів по території України внаслідок масових ракетних обстрілів військами рф об'єктів критичної інфраструктури України, в тому числі у Вінницькій області.
Як зазначає позивач, ним враховано вищезазначений Сертифікат і період прострочення поставки товару рахується з 08.04.2023 року.
Невчасне виконання відповідачем зобов'язань по Контракту стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення пені у загальному розмірі 10500533,86 грн, за період прострочення виконання з 08.04.2023 по 08.06.2023 та 7% штрафу у загальному розмірі 11761742,16 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечив, зазначивши, що відповідно до виписок по банківському рахунку в АТ Укрексімбанк, попередня оплата продукції по Державному контракту №403/1/22/103 від 06.04.2022 надійшла відповідачу 20.05.2022 в сумі 180664000,00 грн та 23.06.2022 в сумі 180664000,00 грн. Згідно з п.2.11. Контракту у разі нездійснення Замовником попередньої оплати у термін до 30.04.2022 Сторони коригують строк поставки товарів, зазначених у Специфікації, шляхом укладання додаткової угоди. Саме тому 26.04.2022 листом №392 відповідач звернувся до позивача з пропозицією укласти додаткову угоду та перенести строки поставки товару до 15.02.2023, проте дана пропозиція залишена позивачем без розгляду. Відповідач звертає увагу суду, що зволікання зі сторони Замовника з підписанням відповідних документів автоматично призвело до штрафних санкцій для Виконавця. Крім того, Листом від 16.11.2022 р. №928 ДП « 45 експериментальний механічний завод» повідомило Замовника про виникнення істотних обставин, які безпосередньо впливають на строки (терміни) виконання зобов'язань за Договором, із пропозицією перенесення строків на наступний рік. Листом від 08.12.2022 року № 1025 Відповідач просив перенести строки виконання договору до 01.03.2023 року посилаючись на Висновок Вінницької ТПП від 08.12.2022 року № 23/12/494 (отримано Позивачем 12.12.2022), листом від 23.02.2023 року № 184 Відповідач просив перенести строки виконання договору до 09.05.2023 року посилаючись на Висновок Вінницької ТПП від 22.02.2023 року №23/12/48, листом від 17.11.2023 року № 1359 відповідач повідомив позивача про дію форс - мажорних обставин. Проте, всі вищевказані документи залишені позивачем без розгляду. Відповідачем в повному обсязі виконано умови договору, а відтак стягнення штрафних санкцій на користь позивача буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для останнього. Просив врахувати відсутність факту нанесення збитків позивачу. Також, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.
У відповіді на відзив, позивач спростовує твердження відповідача викладені у відзиві, зокрема зазначає, що відзив містить фактично взаємовиключне твердження вище викладеної правової позиції представника відповідача, так як останній звертається до суду першої інстанції із остаточним проханням ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності бази нарахування штрафних санкцій та неможливості застосування пені за порушення негрошового зобов'язання. Так, використання результатів отриманого за контрактом для позивача не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього повноважень - державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань, а порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороздатності держави, у зв'язку із чим правова позиція Позивача полягає у тому, що у даному випадку відсутні підстави для зменшення штрафних санкцій згідно змісту статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений між сторонами Договір поставки №56-45П-21 від 16.07.2021.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України (ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач виконав взяті на себе зобов'язання по Контракту 08.06.2023, що підтверджується Актами приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг), однак не в строки визначені Контрактом.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 610, 612 ЦК Українивстановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Штрафними санкціями, в розумінні ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 1 пункту 7.2. Контракту, у разі порушення строків поставки товарів Виконавець сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з Виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної суми.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов Контракту та зважаючи, що підпунктом 1 п.7.2. Контракту передбачена майнова відповідальність, суд погоджується з розрахунком позивача і зазначає про обґрунтованість вимог позивача та правомірність нарахування пені в загальному розмірі 10500533,86 грн та 7% штрафу в загальному розмірі 11761742,16 грн.
У відзиві відповідач не заперечує факт прострочення виконання зобов'язань за Договорами, а лише посилається на виникнення форс-мажорних обставин які на його думку звільняють його від сплати штрафних санкцій.
Досліджуючи доводи відповідача щодо того, що порушення договірних зобов'язання сталось унаслідок настання дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), під впливом яких опинилось товариство, суд виходить з наступного.
Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21.
Отже з наведених норм слідує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Виконавцем було надано Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Вінницької торгово-промислової палати від 19.04.2024 № 0500-24- 0809, яким засвідчено період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 10.10.2022 по 07.04.2023, а саме системні аварії української енергосистеми, масові екстрені відключення електроенергії, введення планових аварійних графіків відключення споживачів по території України внаслідок масових ракетних обстрілів військами рф об'єктів критичної інфраструктури України, в тому числі у Вінницькій області.
Поряд з цим, п.7.3. Контракту передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили, які виникли незалежно від волі сторін.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами відповідач на виконання вимог п. 7.3 Договорів направив позивачу лист яким повідомив про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), у зв'язку з чим позивач врахував вищезазначений Сертифікат і період прострочення поставки товару рахується з 08.04.2023.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приймає рішення про зменшення розміру пені та штрафу на 70% з власної ініціативи, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 р. № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини Постанови Великої палати Верховного Суду України від 18.03.2020 у справі №902/417/18 слідує, що главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини, а саме:
- зобов'язання за вказаним Державним Контрактом №403/1/22/103 виконано в повному обсязі ще у 2023 році, хоч і не в строк визначений вказаним Контрактом;
- доказів понесення будь-яких матеріальних збитків позивачем у зв'язку з невчасним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом матеріали справи не містять;
- нездійснення позивачем попередньої оплати у термін до 30.04.2022 та відсутність узгодження нового строку поставки (як передбачено п.2.11. Контракту);
- незначний термін прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Крім того судом взято до уваги відсутність в діях відповідача умисних дій (заздалегідь передбачуваних).
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 70% і, таким чином, стягненню підлягає 3 150 166,16 грн - пені та 3 528 522,65 грн - штрафу.
Окрім того, господарський суд, при вирішенні даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення сум штрафу та пені.
З огляду на викладене розподілу між сторонами підлягає судовий збір в розмірі 344282,29 грн, який підлягає віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимог, за якими відмовлено у позові у зв'язку із зменшенням.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « 45 експериментальний механічний завод» (вул. Стрілецька, буд. 57, м. Вінниця, 21007, код ЄДРПОУ 08341806) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) 3 150 166,16 грн пені; 3 528 522,65 грн штрафу та 333 934,14 грн витрат на сплату судового збору.
3. У частині стягнення 7 350 367,70 грн пені та 8 233 219,51 грн штрафу відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
5. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам в зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» та на відомі суду електронні адреси: позивача - admou@post.mil.gov.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - 45mz@ukroboronprom.com, представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається відповідно до ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 10 квітня 2025 р.
Суддя Ігор МАСЛІЙ
віддрук. прим.:
1 - до справи